Ухвала

від 27.02.2024 по справі 320/43087/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 лютого 2024 року Чернігів Справа № 320/43087/23

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Л.О. Житняк, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київського окружного адміністративного суду, в якому просить:

- визнати протиправними дії Київського окружного адміністративного суду щодо розподілу позовної заяви №П/320/10159/23 у провадження судді Дудіну С.О.;

- зобов`язати Київський окружний адміністративний суд провести збори суддів цього суду, на яких (зборах) вирішити питання про настання обставин, які унеможливлюють подальший розгляд справи №320/10159/23 суддею Дудіним С.О., та про необхідність здійснення повторного розподілу позовної заяви №П/320/10159/23 між суддями;

- встановити розумний строк для проведення зборів суддів Київського окружного адміністративного суду та, відповідно, розгляду питання про необхідність проведення повторного розподілу справи №320/10159/23.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від22.11.2023 справу №320/43087/23 передано для визначення підсудності до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від15.01.2024 визначено підсудність адміністративної справи №320/43087/23 за Чернігівським окружним адміністративним судом. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Житняк Л.О.

Як вбачається з позовної заяви, 30.01.2023 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом про надання судового захисту правам у правовідносинах пов`язаних із перерахунком пенсій, призначених в порядку і на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», вимоги якого звернуті до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (справа №320/10159/23).

Втім, зазначена справа станом на 25.10.2023 не розглянута та рішення в ній не прийнято.

Позивач зазначає, що на його думку, обставина надмірної тривалості судового провадження у справі №320/10159/23 та обставина відсутності реальної можливості ефективно оскаржувати протизаконну поведінку службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, свідчать про порушення з боку держави Україна, що дії в особі Київського окружного адміністративного суду, прав позивача, передбачених ст.6, 13 Конвенції. Обставина п`ятикратного перевищення судом розумного строку розгляду справи №320/10159/23 та факти ігнорування (тобто залишення без будь-якої реакції з боку суду) процесуальних звернень позивача обумовлені надмірною завантаженістю судді Дудіна С.О., що, у свою чергу, призвело до неспроможності суду, що діє під одноосібним головуванням цього судді, провести справедливий розгляд порушеного позивачем спору і своєчасно ухвалити законне судове рішення відносно предмету порушеного спору. Вважає, що з боку Київського окружного адміністративного суду допущено протиправні дії щодо розподілу позовної заяви у провадження судді Дудіну С.О., оскільки неправильно визначено коефіцієнт навантаження цього судді, так як не враховано суб`єктивний фактор спроможності судді забезпечити розгляд порушеного публічно-правового спору у строки встановлені відповідними нормами КАС України.

З наведеного слідує, що підставою для звернення до суду з даним позовом (справа №320/43087/23) є порушення строків розгляду справи №320/10159/23.

Суд зазначає, що відповідно до ст.8 Закону України від02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.22 цього Закону України від02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» місцевий суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом.

За приписами ст.23 цього ж Закону суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.

З огляду на наведене, дотримання вимог процесуального закону в частині дотримання строків розгляду справи є обов`язками суду під час здійснення правосуддя у конкретній справі, а тому позовні вимоги про оскарження дій/бездіяльності посадових осіб Київського окружного адміністративного суду стосується вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від21.11.2018 у справі №757/43355/16-ц, закони України не передбачають можливість розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення.

Таким чином, вирішення у суді спору за такою позовною вимогою буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.

Згідно з ч.1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. А відповідно до ч.2 вказаної статті юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основіКонституціїі законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом. (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

Відповідно до п.55 Висновку №3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Згідно з п.21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17.11.2010, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави.

Консультативна рада європейських суддів вважає, що, беручи до уваги принцип незалежності суду засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) повинна бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (у тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави;

Велика Палата Верховного Суду вважає, що такий підхід однаково застосовний як особисто до суддів, так і до судів, в яких вони здійснюють правосуддя.

Отже, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

За змістом п.19 Великої хартії суддів (Основоположних принципів) у кожній державі закон чи фундаментальна хартія суддів повинні визначати неналежну поведінку, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність та відкриття дисциплінарного провадження щодо судді.

Тобто, за наявності для цього підстав і у визначеному законом порядку суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за відповідну неналежну поведінку.

Враховуючи наведене, суд вважає, що дана справа, є справою за позовом, у якому заявник обрав неправовий (штучний) спосіб захисту, та виходить з того, що дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 6 ст.170 КАС України визначено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суд вважає, що в даному випадку, поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в ширшому значенні в контексті ч.3 ст.124 Конституції України, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію не лише адміністративних судів, а і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Враховуючи все вищевикладене, у даних спірних правовідносинах, заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом розгляду та вирішення судом жодної юрисдикції, а тому у відкритті провадження слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.2, 4, 19, 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за його позовом до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали суду надіслати сторонам по справі до відома.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Суддя Л.О.Житняк