Постанова

від 28.02.2024 по справі 2-344/10

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/740/24 Справа № 2-344/10 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року м. Дніпро

Колегія суддівсудової палатиу цивільнихсправах Дніпровськогоапеляційного судуу складі:

головуючого Пищиди М.М.

суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

за участю секретаря судового засідання Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року по справі за заявою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про видачу дублікату виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання по справі № 2-344/2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Філія Харцизьке відділення № 5373 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2019 року АТ "Державний ощадний банк України" звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення у цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Філія Харцизьке відділення № 5373 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В обґрунтування заяви посилається на те, що 24 березня 2010 року Калінінським районним судом м. Донецька ухвалено заочне рішення по цивільній справі № 2-344/2010, яким позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Філія Харцизьке відділення № 5373 заборгованість за кредитним договором у розмірі 165 119,66 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн, судовий збір у розмірі 1651,20 грн, а всього 166 890,86 грн. На підставі зазначеного рішення суду було видано виконавчий лист, який було пред`явлено до відділу ДВС Калінінського районного управління юстиції м. Донецька для примусового виконання. Оскільки приміщення та матеріально-технічна база, а також документація Калінінського районного відділу ДВС м. Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області знаходиться за попередньою реєстрацією (на території, не підконтрольній українській владі), робота органу ДВС у м. Донецьку ускладнена, тому забезпечити виконання виконавчих документів та вжиття заходів примусового виконання зазначеним відділом, в тому числі надання копій матеріалів виконавчого провадження, виконавчих документів, довідок, розрахунків відділом ДВС не виявляється можливим.

Враховуючи зазначене, заявник просив суд поновити строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа по цивільній справі № 2-344/2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Філія Харцизьке відділення № 5373 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Видати Акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 2-344/2010 про стягнення з ОСОБА_2 , 1987 року народження, на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Філія Харцизьке відділення № 5373 заборгованості за кредитним договором у розмірі 165 119,66 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн, судового збору у розмірі 1651,20 грн, а всього 166 890,86 грн.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року заяву Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про видачу дублікату виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання по справі № 2-344/2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Філія Харцизьке відділення № 5373 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Поновлено строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа по цивільній справі № 2-344/2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Філія Харцизьке відділення № 5373 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Видано Акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 2-344/2010 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Філія Харцизьке відділення № 5373 заборгованості за кредитним договором у розмірі 165 119,66 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн, судового збору у розмірі 1651,20 грн, а всього 166 890,86 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку їх пред`явлення, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Калінінським районним судом м. Донецька від 24 березня 2010 року позов Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Філія Харцизьке відділення № 5373 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Філія Харцизьке відділення № 5373 заборгованість за кредитним договором у розмірі 165 119,66 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн, судовий збір у розмірі 1651,20 грн, а всього 166 890,86 грн.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року частково відновлене судове провадження у справі № 2-344/10, в частині заочного рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 24 березня 2010 року у справі № 2-344/10, яким ухвалено: «Стягнути з ОСОБА_2 , 1987 року народження, на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Філія Харцизьке відділення № 5373 заборгованість за кредитним договором у розмірі 165 119,66 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн, судовий збір у розмірі 1651,20 грн, а всього 166 890,86 грн.».

З копії довідки Краматорського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 12.12.2017 року № 14.13-15215/60822 вбачається, що виконавчий лист № 2-344/10 про стягнення з ОСОБА_2 , 1987 року народження, на користь АТ "Ощадбанк" заборгованості у розмірі 166 890,86 грн. на примусовому виконанні не перебуває.

Задовольняючи заяву АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд першої інстанції виходив з того, що стягувачем доведено наявність поважних причин для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачі його дубліката.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 14 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час видачі стягувачу виконавчих листів, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Згідно з частиною першою статті 370 ЦПК України 2004 року замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, Положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до частини першої статті 1 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Крім того, однією з підстав видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Отже, при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, чи не втратило судове рішення законної сили, чи не пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Так, єдиною підставою для поновлення судом пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність поважних причин пропуску такого строку.

Поважними причинами визнаються такі обставини суб`єктивного і об`єктивного характеру, які перешкодили стягувачу вчинити у встановлений строк дії по пред`явленню виконавчого документа до виконання.

Доводи апеляційної скарги про те, що стягувач допустив тривалу бездіяльність щодо виконання рішення суду, в якому він зацікавлений, та не надав суду обґрунтування поважності причин для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку, на момент видачі судом виконавчих листів №2-624/11 були врегульовані Законом України № 606-XIV Про виконавче провадження.

Згідно зі статтею 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній на час видачі судом виконавчих листів) виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років.

Згідно з частиною п`ятою статті 20 Закону № 606-XIV, у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з`ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV, виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав. Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 07 квітня 2014 року. Межі та перелік та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України. Дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

У справі, яка переглядається, встановлено, що відповідно до пункту 10 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній на час винесення державним виконавцем постанови ВП 25023485 від 27.06.2012 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом№2-344 від15.06.2010 року, виданим щодо боржника ОСОБА_2 ) виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 (із змінами, внесеними згідно з розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 128-р від 18 лютого 2015 року, № 428-р від 05 травня 2015 року, № 1276-р від 02 грудня 2015 року, № 79-р від 07 лютого 2018 року, № 410-р від 13 червня 2018 року, № 505-р від 05 липня 2019 року, № 1125-р від 16 вересня 2020 року) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включені населені пункти Донецького району, в тому числі окуповане м. Донецьк.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

З огляду на вказані норми Закону акти (рішення, документи), видані виконавчими органами Російської Федерації на тимчасово окупованій території України з виконання виконавчих листів, виданих на виконання судового рішення у цій справі, були б недійсними і не створювали б правових наслідків.

Отже, сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в розташованому на підконтрольній території України органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено не з вини банку.

З огляду на викладене правильним є висновок місцевого суду про задоволення заяви банку про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа, так як цей документ фактично не було повернуто стягувачу, а дійсно втрачено (через окупацію міста Донецьк отримати будь-яку інформацію про місцезнаходження виконавчого листа не є можливим у зв`язку з припиненням на цій території діяльності державних органів, підприємств, установ і організацій).

З урахуванням встановлених в цій справі обставин, колегія суддів доходить висновку, що в даному конкретному випадку відмова у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та у видачі дубліката виконавчого листа призведе до порушення права стягувача на справедливий суд, гарантований статтею 6 Конвенції.

Отже, вирішуючи питання, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування ухвали суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваній ухвалі висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для її скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: