Вирок

від 28.02.2024 по справі 199/10486/21

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/10486/21

(1-кп/199/92/24)

ВИРОК

іменем України

28.02.2024 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпро кримінальне провадження №12021041030000581 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жовті Води, Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо - технічною освітою, одруженого, не маючого на своєму утриманні малолітніх, неповнолітніх або інших непрацездатних осіб, працюючого електромеханіком ТОВ «Ліфтовик Дніпро», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

14.06.2021 року близько 14.00 години ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «Рено-Кенгу», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «БРОМТЕРМ», під`їхав до будинку АДРЕСА_3 .

Через деякий час, ОСОБА_4 , перед початком руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним, і що позаду його автомобіля нема перешкод, не звернувся для забезпечення безпеки руху до інших осіб, і рухаючись заднім ходом здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка знаходилася на полосі його руху.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_6 відповідно до висновку судово-медичної експертизи спричинені тілесні ушкодження у вигляді тупої травми кінцівок: садна на задній поверхні правого ліктьового суглобу, закритого чрезвертлюгового перелому правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, які відносяться до середньої тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні

Порушення правил безпеки дорожнього руху, відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи, виразилось в тому, що водій ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом автомобілем «Рено-Кенгу», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимоги пункту 10.9. Правил дорожнього руху України, який свідчить:

п. 10.9 - «Під час руху транспортного засобу задніх ходом водій не повинен створювати небезпеки або перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб», невиконання якого, згідно висновку експерта знаходиться у причинному зв`язку з наслідками що настали

Обвинувачений ОСОБА_4 провину визнав повністю та підтвердив свою винуватість у вчиненні злочину за ч.1 ст.286 КК України, фактичні обставини не оспорював, суду показав, що він дійсно, 14.06.2021 року близько 14.00 години, керуючи технічно справним автомобілем «Рено-Кенгу», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під`їхав до будинку АДРЕСА_3 , та через деякий час, він перед початком руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним, і що позаду його автомобіля нема перешкод та пішоходів, і рухаючись заднім ходом здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка знаходилася на полосі його руху, позаду його автомобіля. З висновками експертиз він згоден, підтверджує факт порушення ним ПДР України, зазначає що умислу скоювати наїзд у нього не було, зробив це ненавмисно, просить суворо не карати, врахувати визнання вини, щиросердне каяття, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, з заявленим цивільним позовом він не згоден.

Відповідно до ч. 1 ст. 337, п. 1,2,3,4 ч. 1 ст. 368 КПК України суд вважає, що мало місце діяння, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_4 , це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та ОСОБА_4 винен у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, що підтверджується доказами, отриманими під час кримінального провадження, долученими судом та дослідженими під час судового розгляду, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_6 , яка підтвердила фактичні обставини викладені в обвинувальному акті, суду показала, що вона дійсно 14.06.2021 року, близько 14.00 годин, в м.Дніпро, по вул. Д.Шосе, в районі буд. 114, перетинала вилицю, та в цей момент на неї скоїв наїзд автомобіль під керуванням ОСОБА_4 , який рухався заднім ходом. Зазначає що отримані тілесні ушкодження у неї саме від дій обвинуваченого ОСОБА_4 , збитки останній їй не відшкодував, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, покарання залишила на розсуд суду;

-протоколомогляду місцяДТП,схемою іфототаблицею від14.06.2021,згідно якихмісце ДТПсталося заадресою:місто Дніпро,вул.Донецькешосе,дворовий проїздбудинку №№114, вид події наїзд на пішохода; місце дорожньо-транспортної пригоди м.Дніпро, дворовий проїзд будинку №114 по вул.Донецьке шосе; вид та стан покриття асфальтобетон, сухий, чистий; дорожня розмітка відсутні; дорожнє покриття загальною шириною 5,1 м., призначено для руху в двох напрямках; спосіб регулювання руху на цій ділянці ПДД України; встановлені дорожні знаки відсутні; умови освітленості світла пора доби; об`єкти, що обмежують оглядовість відсутні; наявність слідів, що свідчать про переміщення об`єктів на місці пригоди після ДТП до початку огляду не встановлено; локалізація пошкоджень транспортних засобів: «Рено-Кенгу», реєстраційний номер НОМЕР_1 стертості фарби на задньому бампері, розбита права противотуманна фара; завантаженість транспортних засобів - без вантажу; гальмівні системи, рульове керування, колеса і шини, сигнал, склоочисники, склоомивачі, дзеркала заднього вигляду, наявність на склі предметів або покриття, які обмежують оглядовість з місця водія і погіршують його прозорість в нормі; сліди шин відсутні;

-довідкою №678 травмпункту КНП «МКЛ №6» ДОР, що 14.06.2021 року ОСОБА_6 поставлено діагноз: закритого чрезвертлюгового перелому правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, госпіталізовано у ТРО №2;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.06.2021, схемою та фото-таблицею до нього за участю ОСОБА_4 , який показав та пояснив обставини ДТП 14.06.2021 року за його участю в районі будинку АДРЕСА_3 . Так, він пояснив та показав, що він дійсно 14.06.2021 року, близько 14.00 години, керуючи технічно справним автомобілем «Рено-Кенгу», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під`їхав до будинку №114 вулиці Донецьке шосе в місті Дніпро, та через деякий час, він розпочав рух заднім ходом, на відстані до лівого краю проїзної частини 0,4 м. та подолавши 2,3 м. скоїв наїзд на пішохода, яка в момент початку хуру заднім ходом перебувала на смузі руху автомобіля. Місце наїзду розташовано на смузі руху автомобіля на відстані 1,2 м. до лівого краю проїзної частини;

- висновком судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/104-21/19583-ІТ від 18.06.2021, згідно якого: у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Рено-Кенгу», ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.9 ПДР України. При заданому механізмові події дії водія автомобіля «Рено-Кенгу», ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. 10.9 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП;

Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «Рено-Кенгу», ОСОБА_4 визначалась шляхом виконанням ним вимог п.10.9 ПДР України, та у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б перешкодили б йому виконати дану вимогу;

-висновком експерта №1488е від 25.06.2021, згідно якого за даними медичної документації та при огляді у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми кінцівок: садна на задній поверхні правого ліктьового суглобу, закритого чрезвертлюгового перелому правої стегнової кістки зі зміщенням уламків.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, ступінь їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до надходження на стаціонарне лікування в КНП «МКЛ №6» ДМР», тобто і в термін на який вказує обстежена та слідчий у постанові.

Виявлені у неї тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми кінцівок, спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), якими могли бути і виступаючі частини рухомого транспортного засобу, з послідуючим падінням обстеженої на дорожнє покриття.

За своїм характером виявлені у неї тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні.

Оцінивши всі докази, які подані суду сторонами кримінального провадження, в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.1 ст.286 КК України, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Прокурор пропонувала суду призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки та на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням строком на 2 рік, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

У своїй промові у судових захисник просить суд при призначенні ОСОБА_4 покарання врахувати факт порушення потерпілою ОСОБА_6 п.п.4.1, 4.14 ПДР України, що також призвело до дорожньо-транспортної пригоди, оскільки остання пересувалась не по розташованим тротуарам та алеям біля проїзної частини, а безпосередньо по самій проїзній частині по напрямку руху транспортних засобів.

Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню

Процесуальними джерелами доказів, відповідно до ч.2 ст.84 КПК України, є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У цих процесуальних джерелах містяться відомості про факти, вони є їх носіями. Тільки ті відомості, які є у зазначених джерелах, допускається використовувати в кримінальному провадженні як докази. Окрім цього, вказаний перелік процесуальних джерел доказів є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає.

Так, матеріали кримінального провадження містять висновок судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/104-21/19583-ІТ від 18.06.2021, відповідно до якого для оцінки дій пішоходів не потрібно застосування спеціальних технічних пізнань, тому дії пішохода ОСОБА_6 органи розслідування можуть самостійно відповідно до розділу 4 «Обов`язки та права пішоходів» Правил дорожнього руху України.

Також суд звертає увагу, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких відомостей, прямих чи непрямих доказів щодо притягнення потерпілої ОСОБА_6 до відповідальності за порушення нею вимог ПДР України, які б з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настання даної дорожньо-транспортної пригоди, як не містять і будь-яких відомостей щодо притягнення останньої до адміністративної відповідальності за порушення нею вимог ПДР України за обставин, викладених у обвинувальному акті.

У зв`язку з вищевикладеним, суд не приймає до уваги посилання сторони захисту на факт порушення потерпілою ОСОБА_6 п.п.4.1, 4.14 ПДР України, що на думку захисника також призвело до настання вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки вважає що таке посилання жодним чином не впливає на доведеність вини обвинуваченого у скоєнні необережного злочину за обставинами, викладеними в обвинувальному акті та не впливає на кваліфікацію його дій.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до положень ч. 2ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Загальні засади призначення покарання спрямовані на забезпечення принципів законності, обґрунтованості, індивідуалізації, гуманності і справедливості, співмірності покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

ОСОБА_4 скоїв необережний нетяжкий злочин, об`єктом якого є безпека руху й експлуатації транспорту, а його додатковим обов`язковим об`єктом життя та здоров`я особи та внаслідок ДТП, грубого порушення обвинуваченим ПДР, потерпілій ОСОБА_6 спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

ОСОБА_4 раніше не засуджувався, вперше скоїв необережний нетяжкий злочин, свою провину визнав повністю та щиро розкаявся, працює та має постійний заробіток, дав критичну оцінку своєї злочинної поведінки, що характеризує його суб`єктивне ставлення як винної особи до вчиненого злочину, та означає, що обвинувачений визнав свою вину за усіма пунктами висунутого проти нього обвинувачення, дав правдиві свідчення, висловив жаль з приводу вчиненого, негативно оцінював злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання, керуючи транспортним засобам в стані будь якого сп`яніння не перебував, завдану шкоду потерпілій частково відшкодував.

Тому, вказані обставини визнаються судом обставинами, які пом`якшують покарання.

Обставини, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

ОСОБА_4 , за місцем мешкання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, має постійне місце роботи та місце проживання, відсутні відомості щодо притягнення в минулому обвинуваченого до адміністративної відповідальності, в тому числі за скоєння адміністративних правопорушень на транспорті, відсутні інші відомості, які його компрометують, відсутні у відношенні нього інші кримінальні провадження, а тому, з огляду на викладене, суд вважає за можливе, на підставі ст.ст. 75,76 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, тобто, застосувати покарання яке пропонувала прокурор.

Що стосується призначення додаткового покарання ОСОБА_4 у вигляді позбавлення обвинуваченого права керувати транспортними засобами на певний строк, суд враховує наступне.

Суд виходить з того, що покарання - це захід державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому кримінальним законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Особа зобов`язана перетерпіти ті позбавлення й обмеження, які пов`язані із застосуванням до неї покарання. При цьому держава має забезпечити належний захист законних прав та свобод особи, їх обмеження повинно бути належним чином обґрунтовано.

Не зважаючи на розподіл покарань на основні, додаткові та такі, що застосовуються як основні, так і додаткові, усі вони охоплюються загальним поняттям - покарання.

ОСОБА_4 скоїв необережний нетяжкий злочин, який представляє підвищену суспільну небезпеку та є у теперішній час дуже актуальним питанням, з огляду на велику кількість ДТП з тяжкими наслідками, яке набуло поширене обговорювання у суспільстві, об`єктом якого є безпека руху, а його додатковим обов`язковим об`єктом - здоров`я людей.

Санкція ч. 1ст. 286 ККв редакції, що діяла на час вчинення кримінального правопорушення, передбачає безумовне та безальтернативне призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

При цьому суд враховує, щоПДРрегламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватися всі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки. Між тим, обвинувачений у світлий час доби знехтував елементарними вимогамиПравил дорожнього руху, що призвело до спричинення тілесних ушкоджень потерпілій.

Отже з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наслідків, що настали в результаті дій обвинуваченого, характеру та мотивів допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, суд вважає, що покарання без призначення додаткового покарання не досягне своєї мети, визначеноїст. 50 КК.

При цьому суд враховує й те, що судом призначається ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, що з врахуванням положень ч. 1 ст. 55 КК є мінімальним. Адже це додаткове покарання відповідно до кримінального закону призначається на строк від одного до трьох років.

При призначенні ОСОБА_4 мінімальне додаткове покарання, суд враховує, що останній під час дорожньо-транспортної пригоди не перебував в стані алкогольного сп`яніння, крім того, відсутні відомості щодо притягнення в минулому обвинуваченого до адміністративної відповідальності, в тому числі за скоєння адміністративних правопорушень на транспорті, фактично має сім`ю, характеризується позитивно. Після дорожньо-транспортної пригоди він залишився біля потерпілої, викликав екстрену медичну допомогу.

З огляду на викладене, суд прийшов до переконання про необхідність до водія ОСОБА_4 застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення його права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Тому, суд вважає, що до ОСОБА_4 , з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, грубого порушення ним ПДРУ, наслідком яких сталася ДТП та спричинення потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, повинно бути призначене додаткове покарання у вигляді позбавлення обвинуваченого права керувати транспортними засобами на мінімально визначений законодавцем строк, який передбачений санкцією ч. 1 ст. 286 КК України.

При цьому, суд вважає, що таке покарання відповідатиме меті покарання, встановленійст.50КК України та буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Доводи обвинуваченого, що він використовує транспортний засіб у зв`язку з безперешкодним здійсненням своїх трудових обов`язків, судом до уваги не приймаються, оскільки закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для вказаної мети.

Існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.

За таких обставин посилання обвинуваченого, що він використовує транспортний засіб у зв`язку з безперешкодним здійсненням своїх трудових обов`язків, не може бути безумовною підставою для не призначення такого покарання.

Представником потерпілої ОСОБА_8 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 , підтримані ОСОБА_6 , про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 33 600 (тридцять три тисячі шістсот) грн. 00 коп., та моральної шкоди у розмірі 3 645 000 (три мільйони шістсот сорок п`ять тисяч) грн.., 00 коп., заподіяної в результаті злочину.

13.02.2023 року ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» залучено до участі у розгляді кримінального провадження у якості третьої особи на стороні цивільного відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

23.10.2023 року ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду заяву представника потерпілої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 , про відмову від частини позовних вимог про стягнення на користь потерпілої ОСОБА_6 з обвинуваченого ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 1822500,00 грн., - задоволено. Прийнято відмову представника позивача адвоката ОСОБА_8 від позовних вимог в частині стягнення на користь потерпілої ОСОБА_6 з обвинуваченого ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 1822500,00 грн, та провадження у справі в цій частині закрито.

Обвинувачений ОСОБА_4 , він же цивільний відповідач, позовні вимоги представника потерпілої, в інтересах потерпілої ОСОБА_6 , визнав частково, а саме у задоволенні цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди просив відмовити у повному обсязі, а в частині відшкодування моральної шкоди позовні вимоги визнав частково.

Представник потерпілої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Прокурор залишила вирішення питання щодо цивільного позову на розсуд суду.

Вирішуючи заявлений представником потерпілої цивільний позов, суд враховує, що цивільні позови підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Тобто відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до ст.1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки в повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відповідно до ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У п. 56-57 постанови Великої палати Верховного суду від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц встановлено, «відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у етап і 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмеженні! різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Як встановлено судом, 14.06.2021 року близько 14.00 години ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «Рено-Кенгу», реєстраційний номер НОМЕР_2 , тобто джерелом підвищеної небезпеки, вчинив дорожньо-транспортну пригоду, а саме скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 внаслідок чого, останній спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_4 мав діючий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/5601606 ПрАТ «СК «Альфа Страхування». Вказаним полісом визначено розмір страхової сум на одного потерпілого за шкоду заподіяну здоров`ю - 260000,00 грн. Франшиза - 0 грн.

Оскільки відповідальність водія транспортного засобу застрахована в страховій компанії, і підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування не має, водій звільняється від відповідальності згідно ст.1194 Цивільного кодексу України, а тому цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 33 600 (тридцять три тисячі шістсот) грн. 00 коп. задоволенню не підлягає.

З приводу цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 23 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Згідно ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахування інших обставин, які мають істотне значення, також при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд погоджується зі слушністю доводів цивільного позивача відносно стягнення з цивільного відповідача обвинуваченого ОСОБА_4 моральної шкоди, завданої в результаті вчинення останнім протиправних дій, а також наявністю передбачених законом підстав для її відшкодування, які передбачені ст.ст. 11,16, п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципами виваженості та розумності, при цьому суд враховує фактичні обставини, при яких цивільному позивачу було завдано фізичні та моральні страждання, перенесені ОСОБА_6 внаслідок вчиненого відносно неї кримінального правопорушення спричинення їй, тілесних ушкоджень, середнього ступеня тяжкості, тривалого лікування, внаслідок завданих тілесних ушкоджень, емоційних та душевних стражданнях, хвилюваннях, які вона зазнала, виходячи з чого суд вважає суму у розмірі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень, достатньою для компенсації моральної шкоди, завданої ОСОБА_4 в результаті вчинення ним кримінального правопорушення відносно потерпілої ОСОБА_6 відповідно, що узгоджується із роз`ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4.

Також відповідно до ч.2 ст.124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта з боку Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України із проведенням судової автотехнічної експертизи на загальну суму 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн. 96 коп.

Згідно ч. 4ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З огляду на припис ч. 4 ст. 174 КПК України, суд вважає необхідним скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2021 року на автомобіль «Рено-Кенгу», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України та автомобіль «Рено-Кенгу», реєстраційний номер НОМЕР_2 повернути за належністю ТОВ «Бромтерм».

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення (узгоджується з правовою позицією, яка викладена 13 вересня 2023 року у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду, справа №638/4224/22, провадження № 51-2372 км 23).

Керуючись ст.ст. 368-371,373,374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75, п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України встановити ОСОБА_4 іспитовий строк 1 (один) рік, та обвинуваченого звільнити від відбуття основного покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Цивільний позовпредставника потерпілої ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_4 ,де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь потерпілої ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень

00 копійок.

В іншій частині заявленого цивільного позову відмовити.

Відповідно ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта з боку Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України із проведенням судової автотехнічної експертизи на загальну суму 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн. 96 коп.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2021 року на автомобіль «Рено-Кенгу», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У відповідності зі ст. 100 КПК України автомобіль «Рено-Кенгу», реєстраційний номер НОМЕР_2 повернути за належністю ТОВ «Бромтерм».

Обвинувачений, захисник, прокурор мають право подати апеляційну скаргу на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська до Дніпровського апеляційного суду.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Учасники судового провадження потерпіла та представнику потерпілої, які не були присутні при проголошенні резолютивної частини вироку, - копію повного тексту вироку направити не пізніше наступного дня після ухвалення вироку (ч. 7 ст. 376 КПК), та вони можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії вироку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська.

Головуючий суддя: ОСОБА_1