Ухвала

від 26.02.2024 по справі 202/267/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/442/24 Справа № 202/267/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :

Головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

підозрюваного ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши увідкритому судовомузасіданні уприміщенні Дніпровськогоапеляційного судуматеріали судовогопровадження заапеляційною скаргоюпрокурора укримінальному провадженні прокурорапершого відділупроцесуального керівництвапри провадженнідосудового розслідуваннятериторіальними органамиполіції тапідтримання публічногообвинувачення Дніпропетровськоїобласної прокуратури ОСОБА_6 наухвалу слідчогосудді Індустріальногорайонного судум.Дніпропетровськавід 07лютого 2024року про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12022040000000663 від 13.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (далі-КК),-

В С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Індустріального районногосуду м.Дніпропетровськавід 07лютого 2024року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12022040000000663 від 13.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування рішення слідчого судді у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

В обґрунтування, посилаючись на положення ст.ст.132,170,173 КПК України (далі-КПК), зазначає, що з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення 01 лютого 2024 року прокурором у кримінальному провадженні було складено та долучено до матеріалів провадження цивільний позов в інтересах держави в особі ГУ ДСНС України до підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12022040000000663 від 13.12.2022 за ч.2 ст.364 КК, про що неодноразово повідомлялось слідчому судді під час судового засідання, однак залишилося поза його увагою.

Так, згідно вказаної позовної заяви, прокурор просить стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_7 на користь держави в особі ГУ ДСНС України заподіяну шкоду в розмірі 739 920,00 грн, яка підтверджується висновками Донецького НДЕКЦ МВС України від 07.07.2023 № СЕ-19/105-23/2022-ТВ за результатами проведення судової-товарознавчої експертизи та Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 23.10.2023 №3909-23 за результатами проведення судової економічної експертизи.

Таким чином, наявність у матеріалах провадження вищевказаного цивільного позову, у зв`язку з чим ГУ ДСНС України 24.10.2023 прокурору подано заяву про залучення до провадження, як потерпілого, підтверджує існування потреби у такому заході забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Отже, на переконання сторони обвинувачення, додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри та правових підстав для накладення арешту, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника, та доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження не має.

З урахуваннямвищенаведеного,прокурор проситьапеляційний судскасувати ухвалуслідчого суддіІндустріального районногосуду м.Дніпропетровська від07лютого 2024року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання у повному обсязі та накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, а саме: 1/3 квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 20951724, на даний час власником якого є ОСОБА_7 , шляхом заборони відчуження, розпорядження вищевказаним майном, а також заборони державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно вказаного майна.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення прокурора на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, яка наполягала на її задоволенні, просила скасувати ухвалу слідчого судді та постанови нову, якою задовольнити клопотання у повному обсязі та накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, а саме: 1/3 квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 20951724, із забороною відчуження, розпорядження та вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нього, вислухавши думку підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно п.9 ч.1 ст.309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, зокрема, про арешт майна або відмову у ньому.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокрема арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За загальними правилами, передбаченими ч.3 ст.132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише у разі, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що :

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Положеннями ч.ч.1,2,6,8 ст.170 КПК передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявностіобґрунтованого розміруцивільного позовуу кримінальномупровадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Слідчий суддя, суд, відповідно до ч.1 ст.173 КПК, відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Колегія суддів, з огляду на доводи апеляційної скарги прокурора, вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею дотримано у повному обсязі.

Обґрунтовуючи своє рішення про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, а саме: 1/3 квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 20951724, слідчий суддя, посилаючись на положення статтей 132,170 КПК, в ухвалі зазначив, що матеріали клопотання не містять відомостей про те, що у кримінальному провадженні заявлені цивільні позови, що виключає можливість застосування такого заходу забезпечення, як арешт майна, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З такими висновками слідчого судді погоджується й суд апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Судами першоїта апеляційноїінстанції встановлено,що впровадженні Головногоуправління Національноїполіції вДніпропетровській областізнаходиться кримінальнепровадження,внесене доЄРДР за№12022040000000663 від 13.12.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК за фактом зловживання службовими особами сектору маркетингу та тендерних процедур забезпечення діяльності ГУ ДСНС службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої особи використання службовою особою службовим становищем всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, а саме: ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області (а.с.1).

01.02.2024 в рамках вищевказаного кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК (а.с.14-27).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 01.02.2024 ОСОБА_7 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/3 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28-29).

Згідно постанови прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 про визнання потерпілим та залучення до кримінального провадження представника потерпілого від 24 жовтня 2023 року (а.с.32-33) у даному кримінальному провадженні визнано потерпілим ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області та на підставі довіреності № 4901-7267/4914 від 22.11.2022 визнано представником потерпілого провідного фахівця юридичного сектору ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області ОСОБА_9 .

Зі змісту клопотання прокурора про арешт майна вбачається, що необхідність накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, а саме 1/3 квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 20951724, обумовлена метою забезпечення кримінального провадження та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (а.с.2-13).

Отже, наведені в оскаржуваній ухвалі слідчого судді доводи, за яких він дійшов до переконання про необхідність відмовити прокурору у задоволенні клопотання про арешт майна, є змістовними та відповідають вимогам ч.1 ст.173 КПК України. Тому наведені в апеляційній скарзі в цій частині аргументи прокурора, як підстава для скасування рішення слідчого судді, є неспроможними.

Водночас, суд апеляційної інстанції наголошує, що в матеріалах справи, які були в розпорядженні слідчого судді, відсутня копія цивільного позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі ГУ ДСНС України до підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12022040000000663 від 13.12.2022 за ч.2 ст.364 КК, про стягнення шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням в розмірі - 739 920,00 грн., на що посилається прокурор в поданій апеляційній скарзі, а тому накладення арешту на майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення суперечить вимогам ч.ч.6,8 ст.170 КПК.

Таким чином, на переконання колегії суддів, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні про арешт майна обставин та доданих до нього матеріалів не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора ОСОБА_6 є безпідставними та задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді Індустріального районногосуду м.Дніпропетровська від07лютого 2024року про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12022040000000663 від 13.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК, є законною, обґрунтованою, мотивованою та відповідає вимогам ст.370 КПК, підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Індустріального районногосуду м.Дніпропетровська від07лютого 2024року про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12022040000000663 від 13.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4