Постанова

від 15.02.2024 по справі 913/162/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року м. Харків Справа №913/162/17

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

учасники провадження у справі не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» (вх.№2147Л від 17.10.2023) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.09.2023 у справі №913/162/17 (м. Харків, суддя Голенко І.П., повний текст ухвали складено 02.10.2023),

за скаргою б/н від 18.09.2023 Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на дії органу примусового виконання рішень у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я.Пархоменка», м. Луганськ,

про стягнення 28 116 272 грн 89 коп.

за участю відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції, м. Канів, Черкаська область, -

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Луганської області рішенням від 13.03.2017 у справі №913/162/17 частково задовольнив позов, стягнув з ТОВ «Луганський машинобудівний завод імені О.Я.Пархоменка» на користь ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції заборгованість за кредитом в сумі 16000000 грн 00 коп., заборгованість за процентами в сумі 10498996 грн 06 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 240000 грн 00 коп.; відмовив в задоволенні решти позовних вимог.

На виконання вказаного рішення Господарський суд Луганської області видав стягувачу наказ від 30.03.2017 №913/162/17.

19.09.2023 ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подало скаргу б/н від 18.09.2023 на дії органу примусового виконання рішень, у якій просило:

- визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції при винесенні повідомлення від 31.08.2023 №5256 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та скасувати вказане повідомлення;

- зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції при розгляді заяви АБ «Укргазбанк» про відкриття виконавчого провадження при примусовому виконанні рішення від 13.03.2017 Господарського суду Луганської області у справі №913/162/17 на підставі наказу суду №913/162/17 від 30.03.2017 врахувати викладену в цій скарзі позицію Верховного Суду та положення підпункту 4 пункту 102 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування скарги стягувач зазначає, що строк пред`явлення наказу №913/162/17 від 30.03.2017 про примусове виконання рішення не сплив, оскільки був пред`явлений на виконання до приватного виконавця Корольова М. у встановлений строк. Зазначений наказ було повернуто приватним виконавцем на адресу банку 04.08.2020. Тобто строк пред`явлення наказу до виконання було перервано пред`явленням виконавчого документа до виконання, у зв`язку з чим перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення, час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Стягувач вважає, що може повторно пред`явити наказ до виконання до 04.08.2023. При винесенні повідомлення від 31.08.2023 №5256 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції було порушено вимоги ст.ст. 2, 3, 12, 18 Закону України «Про виконавче провадження» та не враховано пп. 4 п. 102 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження», яким встановлено, що на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.09.2023 у справі №913/162/17 скаргу б/н від 18.09.2023 Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на дії органу примусового виконання рішень задоволено частково. Визнано неправомірними дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції при винесенні повідомлення від 31.08.2023 №5256 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та скасовано вказане повідомлення. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» з вказаною ухвалою не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.09.2023 у справі №913/162/17, та відмовити у задоволенні скарги б/н від 18.09.2023 Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на дії органу примусового виконання рішень у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Луганський машинобудівний завод імені О.Я.Пархоменка» вказує про наступне:

- строк пред`явлення виконавчого документу сплинув 25.08.2020, тобто більше ніж за пів року до повномасштабного вторгнення. З огляду на що не підлягають застосуванню положення підпункту 4 пункту 102 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження», яким встановлено, що на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану;

- повернення виконавчого документа без прийняття до виконання з підстав, визначених у частині четвертій статті 4 та у частині третій статті 5 Закону №1404-VIII, не перериває строк пред`явлення такого документа до виконання (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №201/13239/15-ц);

- скаржником не додержані строки подання скарги та відсутнє клопотання про його поновлення, а тому скаргу слід залишити без розгляду.

Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 18.10.2023 для розгляду справи №913/162/17 визначено склад суду, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

23.10.2023 поштовим відправленням на адресу Східного апеляційного господарського суду від скаржника надійшов другий примірник апеляційної скарги (вх.№12869).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» (вх.№2147 від 17.10.2023) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.09.2023 у справі №913/162/17 залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Звернуто увагу скаржника, що з 18.10.2023 введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX. Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом (статтями 174, 260) у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Підставою залишення апеляційної скарги без руху є відсутність доказів сплати судового збору при поданні апеляційної скарги та пропуск строку на апеляційне оскарження без клопотання про поновлення такого строку та доказів поважності причин його пропуску. Судом встановлено, що відповідні недоліки потребують усунення шляхом сплати судового збору у розмірі 2147,20 грн у встановленому законодавством порядку та надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з доказами поважності причин його пропуску. Крім того, скаржника повідомлено про обов`язок реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№13247 від 30.10.2023, вх.№13416 від 02.11.2023) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 23.10.2023. Зокрема, апелянтом надано докази сплати судового збору у належному порядку та розмірі (квитанція №236372401 від 27.10.2023). Також заявником повідомлено про неможливість зареєструвати електронний кабінет ТОВ «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» через заборону проведення реєстраційних дій, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) та керівників юридичних осіб, що знаходяться в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, на період проведення антитерористичної операції. З огляду на вказані обставини, до вирішення питання щодо заміни даних про керівника ТОВ «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» або поки Державне підприємство ДП «Центр судових сервісів» вирішить це питання в інший спосіб, скаржник просить вважати, що ним вчинено усі можливі дії для виконання вимог Закону щодо реєстрації в ЄСІТС ТОВ «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка».

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» строк на усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Луганської області від 27.09.2023 у справі №913/162/17. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» строк на усунення недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали. Повідомлено апелянта про можливість подати заяву про усунення недоліків у справі через особистий кабінет в системі «Електронний суд». Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Від апелянта надійшло клопотання (вх.№13882 від 13.11.2023), в якому просить поновити строк для подання апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» від 17.10.2023 на ухвалу Господарського суду Луганської області від 27 вересня 2023 у справі №913/162/17 та прийняти апеляційну скаргу до апеляційного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 витребувано з Господарського суду Луганської області матеріали справи №913/162/17. Копію цієї ухвали надіслано скаржнику та Господарському суду Луганської області.

22.11.2023 від Господарського суду Луганської області надійшла справа №913/162/17 (вх.№14416).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №913/162/17. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» (вх.№2147Л від 17.10.2023) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.09.2023 у справі №913/162/17. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (відзиви, заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд». Учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень. Звернуто увагу учасників судового провадження, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України.

Від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№15003 від 05.12.2023), в якому просить апеляційну скаргу ТОВ «Луганський машинобудівельний завод імені О.Я. Пархоменка» на ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.09.2023 у справі №913/162/17 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін; розгляд апеляційної скарги проводити без участі представника АБ « Укргазбанк».

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» вказує про наступне:

- постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв`язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам закону не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження»;

- з аналізу частини четвертої та п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII вбачається, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується;

- воєнний стан в Україні триває з 24.02.2022 і до теперішнього часу, у зв`язку з чим строк пред`явлення наказу від 30.03.2017 №913/162/17 перервався з 24.02.2022 і встановлюється з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Від представника ТОВ «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» - Ягоферова А.М. надійшла заява (вх.№15388 від 12.12.2023), в якій просить надати доступ до ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та направити копії опису справи.

Листом Східного апеляційного господарського суду (вих.№014978 від 13.12.2023) надіслано заявнику копії внутрішнього опису справи №913/162/17 та повідомлено, що дані про РНОКПП ОСОБА_1 внесено до додаткових відомостей про учасника справи №913/162/17.

Від представника ТОВ «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» - Ягоферова А.М. надійшли додаткові пояснення (вх.№15621 від 18.12.2023; вх.№15644ел.14573 від 18.12.2023), в яких останній просить задовольнити апеляційну скаргу ТОВ «Луганський машинобудівний завод імені О.Я.Пархоменка, у зв`язку із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права або неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» (вх.№2147Л від 17.10.2023) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.09.2023 у справі №913/162/17 до розгляду на « 15» лютого 2024 р. о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату. Запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд». Звернуто увагу учасників судового провадження, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України.

Представником ТОВ «Луганський машинобудівельний завод ім. О.Я. Пархоменка» Ягоферовим А.М. було надано суду апеляційної інстанції клопотання (вх.№15624 від 18.12.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просить доручити забезпечення проведення відеоконференції Дніпровському районному суду м.Києва.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ «Луганський машинобудівельний завод ім. О.Я. Пархоменка» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Від представника ТОВ «Луганський машинобудівельний завод ім. О.Я. Пархоменка» Ягоферовим А.М. надійшла відповідь на відзив (вх.№15937 від 22.12.2023), в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.09.2023 у справі №913/162/17, та відмовити у задоволенні скарги б/н від 18.09.2023 Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на дії органу примусового виконання рішень у повному обсязі.

Представником ТОВ «Луганський машинобудівельний завод ім. О.Я. Пархоменка» Ягоферовим А.М. було надано суду апеляційної інстанції клопотання (вх.№1839 від 06.02.2024) про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ «Луганський машинобудівельний завод ім. О.Я. Пархоменка» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (вх.№1839 від 06.02.2024).

До судового засідання Східного апеляційного господарського суду 15.02.2024 учасники провадження у справі не з`явились. Ухвала про призначення справи до розгляду доставлена учасникам справи в електронні кабінети в системі «Електронний суд».

Ураховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, судом здійснено дії щодо їх належного повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, забезпечення судом реалізації учасниками судового процесу права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, сприяння у наданні їм достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та поданні процесуальних документів, зважаючи на клопотання Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про розгляд справи за відсутності його представника, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вказує про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Луганської області від 13.03.2017 у справі №913/162/17 частково задоволено позов. Стягнуто з ТОВ «Луганський машинобудівний завод імені О.Я.Пархоменка» на користь ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції заборгованість за кредитом в сумі 16000000, 00 грн, заборгованість за процентами в сумі 10498996,06 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 240000,00 грн. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

На виконання вказаного рішення Господарський суд Луганської області видав стягувачу наказ від 30.03.2017 у справі №913/162/17.

20.03.2020 ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. з заявою про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Луганської області від 30.03.2017 у справі №913/162/17.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича від 20.03.2020 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 30.03.2017 у справі №913/162/17 про стягнення з боржника грошових коштів в сумі 26738996,06 грн (ВП №61617998).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.07.2020 у справі №913/162/17, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2020, задоволено скаргу ТОВ «Луганський машинобудівний завод імені А.Я.Пархоменка» від 27.04.2020 про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2020 у ВП №61617998; визнано неправомірною та скасовано постанову від 20.03.2020 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича у виконавчому провадженні ВП №61617998 про відкриття виконавчого провадження.

24.07.2020 постановою приватного виконавця Корольова М.А. про скасування процесуального документу скасовано вказану постанову про відкриття виконавчого провадження №61617998 від 20.03.2020.

04.08.2020 скаржником отримано Наказ від приватного виконавця Корольова М.А.

02.08.2023 Наказ ПАТ АБ «Укргазбанк» направлено на примусове виконання до Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

16.08.2023 АБ «Укргазбанк» отримано повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

24.08.2023 наказ Господарського суду Луганської області від 30.03.2017 у справі №913/162/17 направлено на примусове виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Заступник начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції виніс повідомлення від 31.08.2023 №5256 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із пропущенням встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

АБ «Укргазбанк» вважає що при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 31.08.2023 №5256 відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі - Відділ) було порушено вимоги ст.ст. 2, 3, 12, 18 та не враховано підпункт 4 пункт 102 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження» та звернувся до суду зі скаргою у цій справі.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення скарги. Суд вказав, що з 25.07.2020 до 25.07.2023 (включно) наказ міг бути пред`явлений до виконання стягувачем повторно протягом трьох років після його повернення. На думку суду, строк пред`явлення наказу від 30.03.2017 у справі №913/162/17 про примусове виконання рішення на час звернення стягувача до виконавця не сплинув. За висновком суду, при винесенні повідомлення від 31.08.2023 №5256 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції було порушено вимоги діючого законодавства та не враховано положення п.п. 4 п. 102 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження». Тому суд задовольнив скаргу в частині вимог про визнання неправомірними дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції при винесенні повідомлення від 31.08.2023 №5256 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та скасування вказаного повідомлення. Водночас суд відмовив у вимозі стягувача про зобов`язання відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції при розгляді заяви АБ «Укргазбанк» про відкриття виконавчого провадження при примусовому виконанні рішення від 13.03.2017 Господарського суду Луганської області у справі №913/162/17 на підставі наказу суду №913/162/17 від 30.03.2017 врахувати викладену в цій скарзі позицію Верховного Суду та положення підпункту 4 пункту 102 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів, надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Статтею 1291 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовано Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний Закон є спеціальним законом, яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).

05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» у редакції Закону України №1404-VIII від 2 червня 2016 року (далі - Закон №1404). У свою чергу, 05.10.2016 Закон України «Про виконавче провадження» у попередній редакції №606-ХІV від 21.04.1999 (далі - Закон №606) втратив свою чинність.

Таким чином, на момент видачі наказу Господарського суду Луганської області у даній справі (30.03.2017) діяв Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яка кореспондується з нормами статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Згідно із статтею 12 Закону №1404 виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк пред`явлення наказу Господарського суду Луганської області від 30.03.2017 встановлено до 31.03.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, стягувач вперше звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження 20.03.2020 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А., який 20.03.2020 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61617998.

24.07.2020 приватним виконавцем повернуто виконавчий документ на підставі п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» на виконання ухвали Господарського суду Луганської області від 13.07.2020 у справі №913/162/17, яка була залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2020, за результатами розгляду скарги ТОВ «Луганський машинобудівельний завод ім. О.Я. Пархоменка» про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2020 у ВП №61617998.

Повідомлення від 24.07.2020 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кольова М.А. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» є чинним, а відтак 20.03.2020 заява про примусове виконання рішення була подана стягувачем без дотримання вимог Закону №1404.

Пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону №1404 передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною п`ятою статті 12 Закону №1404 унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Отже, наведена норма, встановлюючи з якого саме моменту починається перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, наводить лише два випадки такого повернення, а саме: 1) неможливість в повному обсязі або частково виконати рішення; 2) встановлення законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника. Обидва ці випадки є такими, які не спираються на приписи частини четвертої статті 4 Закону №1404, а є такими, що спираються на приписи статті 37 цього Закону.

Так, частинами першою, четвертою, п`ятою статті 37 Закону №1404, яка має назву «Повернення виконавчого документа стягувачу» встановлено таке.

Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»;

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Аналізуючи вищенаведену норму права колегія суддів дійшла висновку, що: по-перше, вона встановлює випадки повернення виконавчого документа стягувачу після відкриття виконавчого провадження, яке презюмується відкритим у відповідності до діючого законодавства; по-друге, на відміну від положень статті 4 Закону №1404, стаття 37 цього Закону прямо встановлює право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, лише тоді, коли виконавчий документ було повернуто стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, а не у разі будь якого повернення, зокрема тоді, коли законодавець у частині четвертій статті 4 Закону №1404 лише використовує фразу «виконавчий документ повертається стягувачу», унормовуючи підстави повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.

Враховуючи зазначене у сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що пред`явленням до виконання виконавчого документа є лише такі дії, які відповідають вимогам Закону №1404.

Перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання може перериватися не в разі будь-якого звернення із заявою про примусове виконання виконавчого документа до виконання, а такого, яке здійснене з додержанням вимог законодавства щодо форми, змісту виконавчого документа, суб`єкта його виконання тощо.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.01.2021 у справі №922/5723/14.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Тобто, врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, є обов`язковим в силу закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №201/13239/15-ц колегія суддів зробила наступні правові висновки:

«Приписи законодавства для ефективності їхнього застосування слід тлумачити з урахуванням вимоги розумності (розсудливості). У випадку повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання можливість переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання зазначеній вимозі не відповідає. Вочевидь, нерозумно застосовувати інститут переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, коли виконавчий документ був повернутий стягувачу без прийняття до виконання, зокрема, через пропуск встановленого законом строку пред`явлення цього документа до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII), коли виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статтею 4 Закону № 1404-VIII (пункт 6 частини четвертої цієї статті); коли його пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (пункт 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII).

Отже, приписи частини четвертої статті 4 та пунктів 1 і 2 частини третьої статті 5 Закону №1404-VIII щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання не передбачають можливості застосування приписів статті 12 цього Закону стосовно переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.».

Колегія суддів звертає увагу, що у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 22.09.2021 у справі №240/10258/19, на яку посилається суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні та стягувач у своїх поясненнях. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що такий відступ узгоджується з висновком, викладеним, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 у справі №922/5723/14, про те, що у випадку повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не переривається.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча би в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13-ц, від 22 вересня 2022 року у справі №462/5368/16-ц (пункт 42)).

У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (пункт 27.3), від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц (пункт 49), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 43) і №727/2878/19 (пункт 40)).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.10.2022 у справі №201/13239/15-ц.

З огляду на викладене вище, звернення стягувача 20.03.2020 із заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича (за 21 день до закінчення строку на пред`явлення виконавчого документа) не переривало строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки наказ було повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII.

Таким чином, станом на момент звернення стягувача із заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції (24.08.2023) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив. А тому дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції при винесенні повідомлення від 31.08.2023 №5256 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, у зв`язку із пропущенням встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, є правомірними.

Оскільки строк пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчився до введення воєнного стану в Україні, не підлягають застосуванню положення підпункту 4 пункту 102 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження», яким встановлено, що на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Колегія суддів дійшла висновку, що вимоги стягувача про визнання неправомірними дій відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції при винесенні повідомлення від 31.08.2023 №5256 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та скасування вказаного повідомлення є необґрунтованими та зроблені з посиланням на неактуальну судову практику.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для повернення виконавчого документа, з огляду на проводження строку його дії до трьох років після повернення 24.07.2020 приватним виконавцем та переривання такого строку у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, є помилковими.

Щодо доводів апелянта про те, що стягувачем не додержані строки подання скарги та відсутнє клопотання про його поновлення, а тому скаргу слід залишити без розгляду, колегія суддів зазначає наступне.

Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у роз. VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №920/149/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04.02.2022 у справі №925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, суд доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності.

Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо). У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі №910/7221/17, від 12.01.2021 у справі №910/8794/17, від 12.10.2021 у справі №918/333/13-г.

Стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.

Водночас така обізнаність не виникає з дати внесення постанови виконавця до автоматизованої системи виконавчих проваджень (постанови Верховного Суду від 09.10.2019 та від 11.10.2019 у справі №910/22695/13, від 07.07.2022 у справі №918/539/16).

Отже, учасник виконавчого провадження, який звернувся з заявою про вчинення відповідних виконавчих дій, може вважатися обізнаним про вчинення таких дій виконавцем з урахуванням розумності строку, який минув з дати звернення із заявою про вчинення виконавчих дій до виконавця. Розумність такого строку суд визначає з урахуванням конкретних обставин справи (строків, встановлених Законом «Про виконавче провадження», термінів поштового обігу кореспонденції, повідомлення учасників виконавчого провадження електронною поштою, фактичного доступу учасника виконавчого провадження до автоматизованої системи виконавчих проваджень тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, заява про відкриття виконавчого провадження була направлена до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 24.08.2023. Державний виконавець надіслав стягувачу повідомлення №5256 від 31.08.2023 про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання рекомендованим поштовим відправленням на адресу банку, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією конверту. Вказане повідомлення стягувач отримав 08.09.2023 (згідно трек-номеру на конверті), яке було зареєстроване 11.09.2023 за вхідним 09/42779.

Таким чином, стягувач, отримавши 08.09.2023 засобами поштового зв`язку повідомлення №5256 від 31.08.2023, дізнався про порушення його прав.

Відповідно до ч.1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. У даному випадку перебіг процесуального строку для звернення зі скаргою на дії виконавця починається з 09.09.2023. Останнім днем подання скарги є 18.09.2023.

Згідно з ч. 6 ст. 116 ГПК України останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Строк, не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скарга здана на пошту чи передана іншими відповідними засобами зв`язку (ч. 7 ст. 116 ГПК України).

З поданої до суду скарги вбачається, що остання направлена стягувачем через систему «Електронний Суд» 18.09.2023, тобто з дотриманням десятиденного строку на подання скарги.

Колегія суддів зазначає, що стягувач не міг 31.08.2023 (дата винесення повідомлення №5256) бути обізнаним про порушення його прав, оскільки не мав права доступу до виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчих проваджень, яке отримується стороною виконавчого провадження саме в постанові про відкриття виконавчого провадження, де зазначається його номер та ідентифікатор доступу. Лише знаючи такі дані, сторона може вільно відстежити які конкретно дії були зроблені державним виконавцем.

З огляду на вищевикладене, доводи апелянта в частині наявності підстав для залишення скарги без розгляду є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» та скасування ухвали Господарського суду Луганської області від 27.09.2023 у справі №913/162/17 в частині визнання неправомірними дій відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції при винесенні повідомлення від 31.08.2023 №5256 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та скасування вказаного повідомлення.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішення, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі учасникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах в межах вимог і доводів апеляційної скарги.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.2 ст. 273 ГПК апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 13.05.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2024 №3564-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Керуючись статтями 232, 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, п.п.3,4 ч.1 ст.277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.09.2023 у справі №913/162/17 в частині визнання неправомірними дій відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції при винесенні повідомлення від 31.08.2023 №5256 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та скасування вказаного повідомлення - скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні скарги Акціонерного банку «Укргазбанк» про визнання неправомірними дій відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції при винесенні повідомлення від 31.08.2023 №5256 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та скасування вказаного повідомлення відмовити.

В решті ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.09.2023 у справі №913/162/17 про відмову у задоволенні скарги залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.02.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян