Постанова

від 08.05.2024 по справі 913/162/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 913/162/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ "Укргазбанк", стягувач, скаржник)

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 (головуючий - суддя Гетьман Р.А., судді: Склярук О.І., Хачатрян В.С.)

за скаргою ПАТ "Укргазбанк" на дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції (далі - Відділ примусового виконання рішень)

у справі за позовом ПАТ "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський машинобудівний завод імені О. Я. Пархоменка" (далі - Завод)

про стягнення 28 116 272, 89 грн.

ВСТУП

Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень під час винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст судових рішень та узагальнені доводи скарги на дії органу примусового виконання рішень

1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 13.03.2017 у справі №913/162/17 стягнуто із Заводу на користь ПАТ "Укргазбанк" заборгованість за кредитом в сумі 16 000 000 грн та за процентами в сумі 10 498 996,06 грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 240 000 грн.

2. На виконання вказаного рішення Господарський суд Луганської області видав стягувачу наказ від 30.03.2017 №913/162/17.

3. ПАТ "Укргазбанк" 19.09.2023 подало скаргу б/н від 18.09.2023 на дії органу примусового виконання рішень, у якій просило:

- визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень під час винесення повідомлення від 31.08.2023 №5256 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та скасувати вказане повідомлення;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень під час розгляду заяви АБ «Укргазбанк» про відкриття виконавчого провадження при примусовому виконанні рішення від 13.03.2017 Господарського суду Луганської області у справі №913/162/17 на підставі наказу суду №913/162/17 від 30.03.2017 врахувати викладену в цій скарзі позицію Верховного Суду та положення підпункту 4 пункту 102 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження».

3.1. На обґрунтування скарги стягувач зазначав про те, що строк пред`явлення наказу №913/162/17 від 30.03.2017 про примусове виконання рішення не сплив, оскільки пред`явлений на виконання до приватного виконавця Корольова М. у встановлений строк. Зазначений наказ повернуто приватним виконавцем на адресу банку 04.08.2020. Тобто, строк пред`явлення наказу до виконання перервано пред`явленням виконавчого документа до виконання, у зв`язку з чим перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення, час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Стягувач вважає, що може повторно пред`явити наказ до виконання до 04.08.2023. Під час винесення повідомлення від 31.08.2023 №5256 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання Відділом примусового виконання рішень порушено вимоги статей 2, 3, 12, 18 Закону України «Про виконавче провадження» та не враховано підпункт 4 пункту 102 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження», яким встановлено, що на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

4. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.09.2023 у справі №913/162/17 скаргу б/н від 18.09.2023 ПАТ "Укргазбанк" на Відділу примусового виконання рішень задоволено частково. Визнано неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень під час винесення повідомлення від 31.08.2023 №5256 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та скасовано вказане повідомлення. У задоволенні решти вимог відмовлено.

5. Завод із вказаною ухвалою не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просив скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.09.2023 у справі №913/162/17, та відмовити у задоволенні скарги б/н від 18.09.2023 ПАТ "Укргазбанк".

6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 скасовано ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.09.2023 у справі №913/162/17 в частині визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень під час винесення повідомлення від 31.08.2023 №5256 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та скасування вказаного повідомлення. Прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні скарги ПАТ "Укргазбанк" про визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень відмовлено. В решті ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.09.2023 у справі №913/162/17 про відмову у задоволенні скарги залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. ПАТ "Укргазбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 у справі № 913/162/17, а ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.09.2023 справі залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. У касаційній скарзі ПАТ "Укргазбанк" зазначає про те, що не погоджується з оскаржуваною постановою апеляційного суду, вважає її такою, що винесена з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та неврахуванням пункту 1 частини першої статті 3, статті 12, частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" та порушенням норм процесуального права, а саме: статей 236-238 ГПК України, вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №240/10258/19 та від 27.01.2022 у справі №760/5958/20. Скаржник також зазначає про помилкове посилання судом апеляційної інстанції на правову позицію, викладену у постанові від 28.01.2021 у справі №922/5723/14, оскільки фактичні обставини цієї справи зі справою, що переглядається, є різними.

Позиція інших учасників справи

9. У відзиві на касаційну скаргу Завод заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2024 у справі №913/162/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Малашенкова Т.М., судді Бенедисюк І.М., Ємець А.А.

11. Ухвалою Верховного Суду від 09.04.2024 відкрито касаційне провадження у справі №913/162/17 за касаційною скаргою ПАТ "Укргазбанк" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

12. Предметом касаційного оскарження є постанова Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 у справі №913/162/17, якою ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.09.2023 в частині визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень під час винесення повідомлення від 31.08.2023 № 5256 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та скасування вказаного повідомлення скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні скарги ПАТ "Укргазбанк" відмовлено.

13. В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції жодною із сторін не оскаржуються.

14. Скаржник вказує на неправильне застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неврахуванням пункту 1 частини першої статті 3, статті 12, частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", а також порушення норм процесуального права, а саме: статей 236-238 ГПК України.

15. Як убачається зі змісту ухвали Господарського суду Луганської області від 27.09.2023, приймаючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення скарги ПАТ "Укргазбанк". Суд вказав, що з 25.07.2020 до 25.07.2023 (включно) наказ міг бути пред`явлений до виконання стягувачем повторно протягом трьох років після його повернення. На думку суду, строк пред`явлення наказу від 30.03.2017 у справі №913/162/17 про примусове виконання рішення на час звернення стягувача до виконавця не сплинув. За висновком суду, під час винесення повідомлення від 31.08.2023 №5256 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання Відділом примусового виконання рішень порушено вимоги діючого законодавства та не враховано положення підпункту 4 пункту 102 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження». Тому суд задовольнив скаргу в частині вимог про визнання неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень під час винесення повідомлення від 31.08.2023 №5256 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та скасування вказаного повідомлення. Водночас, суд відмовив у вимозі стягувача про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень під час розгляду заяви АБ «Укргазбанк» про відкриття виконавчого провадження при примусовому виконанні рішення від 13.03.2017 Господарського суду Луганської області у справі №913/162/17 на підставі наказу суду №913/162/17 від 30.03.2017 врахувати викладену в цій скарзі позицію Верховного Суду та положення підпункту 4 пункту 102 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження».

16. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в цій частині та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні скарги ПАТ "Укргазбанк", апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що звернення стягувача 20.03.2020 із заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. (за 21 день до закінчення строку на пред`явлення виконавчого документа) не переривало строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки наказ було повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII. Таким чином, на думку суду, станом на момент звернення стягувача із заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції (24.08.2023) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, а тому дії Відділу примусового виконання рішень під час винесення повідомлення від 31.08.2023 №5256 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, у зв`язку із пропущенням встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, є правомірними.

16.1. Колегія суддів зазначила, що оскільки строк пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчився до введення воєнного стану в Україні, то не підлягають застосуванню положення підпункту 4 пункту 102 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження», яким встановлено, що на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Колегія суддів дійшла висновку, що вимоги стягувача про визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень під час винесення повідомлення від 31.08.2023 №5256 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та скасування вказаного повідомлення є необґрунтованими та зроблені з посиланням на неактуальну судову практику, а висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для повернення виконавчого документа, з огляду на проводження строку його дії до трьох років після повернення 24.07.2020 приватним виконавцем та переривання такого строку у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, є помилковими.

17. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

18. Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

19. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

20. Визначаючи правове регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд виходить з дати видачі судового наказу, дати повернення судового наказу приватним виконавцем Корольовим М.А. та дати повернення судового наказу Відділом примусового виконання рішень.

21. Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (частина перша статті 116 ГПК України, у редакції, чинній на момент видачі наказу).

21.1. За змістом частин першої, третьої статті 327 ГПК України (у редакції, на момент повернення наказу приватним виконавцем Корольовим М.А.) виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

22. Згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

23. Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» у редакції Закону України №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404), чинній на момент видачі судового наказу. Цей Закон є спеціальним законом, яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).

24. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

25. У пункті 1 частини першої статті 3 Закону №1404 зазначено, що рішення підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

26. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яка кореспондується з нормами статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

27. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

28. Згідно із частиною першою, другою статті 12 Закону №1404 виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

29. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону №1404).

30. Як установлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Луганської області від 13.03.2017 у справі №913/162/17 стягнуто із Заводу на користь ПАТ "Укргазбанк" заборгованість за кредитом в сумі 16 000 000 грн та за процентами в сумі 10 498 996,06 грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 240 000 грн.

31. На виконання вказаного рішення Господарський суд Луганської області видав стягувачу наказ від 30.03.2017 №913/162/17.

32. ПАТ "Укргазбанк" 20.03.2020 звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. з заявою про відкриття виконавчого провадження згідно з наказом Господарського суду Луганської області від 30.03.2017 у справі №913/162/17.

33. Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. від 20.03.2020 відкрито виконавче провадження згідно з виконанням наказу Господарського суду Луганської області від 30.03.2017 у справі №913/162/17 про стягнення з боржника грошових коштів в сумі 26738996,06 грн (ВП №61617998).

34. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.07.2020 у справі №913/162/17, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2020, задоволено скаргу Заводу від 27.04.2020 про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2020 у ВП №61617998; визнано неправомірною та скасовано постанову від 20.03.2020 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. у виконавчому провадженні ВП №61617998 про відкриття виконавчого провадження.

34.1. Вказані судові рішення ПАТ "Укргазбанк" до Верховного Суду не оскаржувались.

35. Приватний виконавець Корольов М.А. 24.07.2020 повернув стягувачу наказ від 30.03.2017 на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Стягувач отримав цей наказ 04.08.2020, дії приватного виконавця не оскаржував.

36. ПАТ "Укргазбанк" 02.08.2023 направлено наказ на примусове виконання до Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

37. ПАТ "Укргазбанк" 16.08.2023 отримано повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

38. Наказ Господарського суду Луганської області від 30.03.2017 у справі №913/162/17 ПАТ "Укргазбанк" 24.08.2023 направило на примусове виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

39. Заступник начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції виніс повідомлення від 31.08.2023 №5256 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із пропущенням встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

40. Верховний Суд виходить з того, що цивілістична доктрина під «строком» розуміє певний момент у часі, з настанням якої пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто, юридичне значення має сам сплив певного проміжку часу, у результаті якого виникають, змінюються або припиняються правовідносини. Дотримання учасниками правовідносин строків здійснення належних їм прав, не тільки сприяє реалізації цих прав у визначений період у часі, а є необхідною умовою реального забезпечення інтересів всіх учасників правовідносин.

41. Перебіг строку може зупинятись та перериватись. Юридична суть переривання перебігу строку, ураховуючи Закон №1404, полягає у тому, що перебіг цього строку починається виключно за наявності обставин, передбачених у Законі.

42. Приписи щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання наведені у частинах четвертій і п`ятій статті 12 Закону № 1404-VIII:

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення (частина четверта статті 12 Закону № 1404-VIII).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п`ята статті 12 Закону № 1404-VIII).

43. Отже, наведена норма, встановлюючи з якого саме моменту починається перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, наводить лише два випадки такого повернення, а саме: 1) неможливість в повному обсязі або частково виконати рішення; 2) встановлення законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника. Обидва ці випадки є такими, що підпадають під положення статті 37 цього Закону.

44. Частинами першою, четвертою, п`ятою статті 37 Закону №1404, яка має назву «Повернення виконавчого документа стягувачу» встановлено таке.

44.1. Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»;

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

45. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

46. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

47. Аналізуючи вищенаведену норму права можна дійти до висновку, що: по-перше, вона встановлює випадки повернення виконавчого документа стягувачу після відкриття виконавчого провадження, яке презюмується відкритим у відповідності до діючого законодавства про виконавче провадження; по-друге, на відміну від положень статті 4 Закону №1404, стаття 37 цього Закону прямо встановлює право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, лише тоді, коли виконавчий документ було повернуто стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, а не у разі будь якого повернення, зокрема, тоді, коли законодавець у частині четвертій статті 4 Закону № 1404 лише використовує фразу "виконавчий документ повертається стягувачу", унормовуючи підстави повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.

48. Таким чином, пред`явленням до виконання виконавчого документа є лише такі дії, які відповідають вимогам Закону №1404.

49. Перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання може перериватися не в разі будь-якого звернення із заявою про примусове виконання виконавчого документа до виконання, а такого, яке здійснене з додержанням вимог законодавства щодо форми, змісту виконавчого документа, суб`єкта його виконання тощо.

50. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №922/5723/14.

51. Колегія суддів звертається до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №201/13239/15-ц, згідно з яким:

«Приписи законодавства для ефективності їхнього застосування слід тлумачити з урахуванням вимоги розумності (розсудливості). У випадку повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання можливість переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання зазначеній вимозі не відповідає. Вочевидь, нерозумно застосовувати інститут переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, коли виконавчий документ був повернутий стягувачу без прийняття до виконання, зокрема, через пропуск встановленого законом строку пред`явлення цього документа до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII), коли виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статтею 4 Закону № 1404-VIII (пункт 6 частини четвертої цієї статті); коли його пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (пункт 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII).

Отже, приписи частини четвертої статті 4 та пунктів 1 і 2 частини третьої статті 5 Закону №1404-VIII щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання не передбачають можливості застосування приписів статті 12 цього Закону стосовно переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання».

52. Верховний Суд звертає увагу на те, що у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 22.09.2021 у справі №240/10258/19, на яку посилається суд першої інстанції в ухвалі та скаржник у касаційній скарзі.

53. Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що такий відступ узгоджується з висновком, викладеним, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 у справі №922/5723/14, про те, що у випадку повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не переривається.

54. Колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права.

55. У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (пункт 27.3), від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц (пункт 49), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 43) і №727/2878/19 (пункт 40)).

56. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.10.2022 у справі №201/13239/15-ц, а також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.01.2021 у справі №922/5723/14, а тому доводи касаційної скарги в цій частині відхиляються.

57. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звернення стягувача 20.03.2020 із заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. (за 21 день до закінчення строку на пред`явлення виконавчого документа) не переривало строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки наказ повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII.

58. Таким чином, станом на момент звернення стягувача із заявою до Відділ примусового виконання рішень (24.08.2023) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, а тому дії Відділу під час винесення повідомлення від 31.08.2023 №5256 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, у зв`язку із пропущенням встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, є правомірними.

59. Колегія суддів також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскільки строк пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчився до введення воєнного стану в Україні, то не підлягають застосуванню положення підпункту 4 пункту 102 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження».

60. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції правового висновку, викладеного у постанові від 27.01.2022 у справі №760/5958/20 стосовно того, що «після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується». Як установлено судом апеляційної інстанції, факт звернення стягувача 20.03.2020 із заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. не переривало строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому вказані висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню у справі, що переглядається, з огляду на встановлені судами різні фактичні обставини справи.

61. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

62. Доводи Заводу, викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

63. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

64. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

65. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та у справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

67. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

68. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судові витрати

69. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 у справі №913/162/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець