Рішення

від 13.02.2024 по справі 910/16576/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2024Справа № 910/16576/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полігран-Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайдагротех"

про визнання недійсним правочину та стягнення 1 239 912,86 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Одинцова К.К.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полігран-Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайдагротех" про визнання недійсною заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайдагротех" про зарахування зустрічних однорідних вимог №29/09-23-зарах від 29.09.2023 та стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором №122021 про надання послуг зі зберігання мінеральних добрив від 01.12.2021, яка складається з 918 072,36 грн - суми основного боргу, 188 285,07 грн - пені, 101 821,47 грн - інфляційних втрат та 31 733,96 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.11.2023.

23.11.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

27.11.2023 через систему "Електронний Суд" від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі.

29.11.2023 через систему "Електронний Суд" від позивача надійшли заперечення на заяву про зупинення провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 29.11.2023 відмовлено у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 13.12.2023.

Обґрунтовуючи заяву про зупинення провадження у справі відповідач зазначає, що наявні підстави для зупинення провадження у справі до вирішення справи №910/11484/23 у межах якої встановлюються обставини виконання позивачем умов договору поставки №ПТ-00048 від 27.01.2022 та дійсна сума зобов`язань позивача перед відповідачем.

Відмовляючи у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі суд виходив із того, що підстави для зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №910/11484/23 відсутні, заявником недоведено наявність об`єктивної неможливості розгляду даної справи та суд не позбавлений можливості самостійно встановити обставини справи для правильного та всебічного розгляду даного спору

04.12.2023 через систему "Електронний Суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

07.12.2023 через систему "Електронний Суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 13.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.01.2024.

У судовому засіданні 16.01.2024 суд заслухав вступні слова представників сторін та дослідив наявні у матеріалах справи докази.

Протокольною ухвалою суду від 16.01.2024 відкладено судове засідання на стадії дослідження доказів до 13.02.2024.

12.02.2024 через систему "Електронний Суд" від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

У судовому засіданні 13.02.2024 представник відповідача не заперечувала проти розгляду справи без участі представника позивача.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника позивача, оскільки неявка представника позивача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 13.02.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.12.2021 між ТОВ "Полігран-Трейд" (зберігач) та ТОВ "Прайдагротех" (поклажодавець) було укладено договір №122021 про надання послуг зі зберігання мінеральних добрив, відповідно до умов якого зберігач зобов`язується за завданням поклажодавця надати послуги зі зберігання мінеральних добрив та інші супутні послуги, а поклажодавець зобов`язується оплатити зберігачу зазначені послуги.

Відповідно до п. 1.3 договору, кількісні характеристики послуг, що є предметом цього договору, визначаються сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг за звітний період (календарний місяць).

У відповідності до п. 3.1 договору, найменування, одиниця виміру, упаковка (тара), кількість та заставна вартість міндобрив, переданих на відповідальне зберігання визначаються сторонами в актах приймання-передачі.

Згідно п. 3.5 договору, строк зберігання міндобрив обчислюється з моменту їх прийняття зберігачем та діє до моменту пред`явлення поклажодавцем вимоги про їх повернення. Граничний строк зберігання міндобрив обмежується строком дії цього договору.

Пунктом 3.12 договору передбачено, що на підтвердження приймання міндобрив у поклажодавця, зберігач підписує акт приймання-передачі. У разі приймання міндобрив від перевізника, останні вважаються прийнятими зберігачем на зберігання з дати календарного штемпеля видачі вантажу, зазначеній у залізничній накладній.

Відповідно до п. 3.20 договору, на підтвердження приймання міндобрив від зберігача, поклажодавець підписує акт приймання-передачі (повернення).

Акт приймання-передачі та акт приймання-передачі (повернення) мають бути підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені їх печатками (п. 3.22 договору).

Згідно п. 5.1 договору, поклажодавець оплачує послуги зберігача у наступних розмірах: розвантаження, завантаження, складування за 1 тонну - 100 грн; фасування мінеральних добрив за 1 тонну - 400 грн.

Загальна вартість цього договору обчислюється, як сукупна сума вартості усіх наданих зберігачем послуг, протягом усього строку дії договору (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору, оплата послуг за цим договором здійснюється поклажодавцем, щомісячно, на умовах після оплати згідно п. 5.5 - 5.6 договору.

У відповідності з п. 5.5 договору, зберігач щомісяця оформлює акт наданих послуг та рахунок, відповідно до кількості наданих послуг протягом звітного періоду (календарного місяця), та не пізніше 5 числа місяця, що слідує за звітним направляє його поклажодавцю.

Згідно п. 5.6 договору, поклажодавець повинен здійснити оплату наданих послуг протягом 5 календарних днів з моменту отримання рахунку від зберігача та реєстрації податкової накладної.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що приймання-передача наданих послуг здійснюється сторонами, щомісячно, за актом приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 6.2 договору, зберігач направляє поклажодавцю проект акту приймання-передачі наданих послуг не пізніше 5 числа місяця, що слідує за звітним.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним, але не довше, ніж до 31.12.2021 (п. 11.1 договору).

Пунктом 11.7 договору передбачено, що припинення дії договору чи закінчення строку його дії не звільняє будь-яку із сторін від виплати сум заборгованості іншій стороні, а також від відповідальності за його порушення, яке відбулося під час дії договору.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 918 072,36 грн, що підтверджується актами надання послуг: №776 від 31.12.2021 на суму 139 324 грн, №328 від 31.01.2022 на суму 534 308,00 грн, №376 від 31.01.2022 на суму 27 121,20 грн, №715 від 28.02.2022 на суму 208 512,00 грн, №716 від 28.02.2022 на суму 8 807,16 грн.

Проте, як зазначає позивач, вказані послуги не були оплачені відповідачем.

30.08.2023 позивач звернувся до відповідача із претензією №30/08/23-01 із вимогою погасити заборгованість протягом 5 календарних днів.

29.09.2023 відповідач надіслав відповідь на претензію №29/09-23, у якій повідомив про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму заборгованості у розмірі 918 072,36 грн, та долучив копію заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог є незаконним, оскільки між сторонами існує спір щодо заборгованості, в рахунок погашення якої здійснено спірне зарахування, який вирішується у межах справи №910/11484/23, а відтак заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.09.2023 суперечить вимогам ст. 601 ЦК України та підлягає визнанню недійсною на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість та нараховані штрафні санкції за договором №122021 про надання послуг зі зберігання мінеральних добрив.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що вимоги, за якими здійснено зарахування є безспірними, а відтак зарахування здійснено правомірно, а позовні вимоги в частині визнання недійсною заяви та стягнення основної заборгованості за договором є безпідставними та необґрунтованими. Окрім того, відповідач зазначає, що оскільки строк дії договору, на який позивач посилається як на підставу своїх вимог про стягнення пені, а також покладається на його умови про строк оплати - втратив чинність 31.12.2021, такий договір не може бути покладено в основу вимог позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, а відтак вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Судом встановлено, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог за вих. №29/09-23-зарах від 29.09.2023 за своєю правовою природою є одностороннім правочином, який направлений на припинення взаємних грошових зобов`язань у справі.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі №910/21566/17, від 25.09.2019 у справі №910/21645/17, від 01.10.2019 у справі №910/12968/17, від 05.11.2019 у справі №914/2326/18.

Як встановлено судом, між ТОВ "Полігран-Трейд" (зберігач) та ТОВ "Прайдагротех" (поклажодавець) було укладено договір №122021 про надання послуг зі зберігання мінеральних добрив від 01.12.2021.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 918 072,36 грн, що підтверджується актами надання послуг: №776 від 31.12.2021 на суму 139 324 грн, №328 від 31.01.2022 на суму 534 308,00 грн, №376 від 31.01.2022 на суму 27 121,20 грн, №715 від 28.02.2022 на суму 208 512,00 грн, №716 від 28.02.2022 на суму 8 807,16 грн. Указані акти підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Окрім того, надання послуг та їх вартість підтверджується рахунками на плату по замовленню: №597 від 31.12.2021, №257 від 31.01.2022, №261 від 31.01.2022, №462 від 28.02.2022, №463 від 28.02.2022, та податковими накладними: №415 від 31.12.2021, №238 від 31.01.2022, №239 від 31.01.2022, №269 від 28.02.2022, №270 від 28.02.2022.

Судом встановлено, що строк оплати за надані послуги за договором є таким, що настав.

Разом з тим, 27.01.2022 між ТОВ "Полігран-Трейд" (постачальник) та ТОВ "Прайдагротех" (покупець) було укладено договір поставки №ПТ-00048, відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов`язання поставити покупцю у встановлені строки товар, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2 договору загальна кількість товарів, що підлягають поставці, одиниця виміру, їх часткове співвідношення (асортимент) за видами, сортами, марками, визначаються за згодою сторін у специфікації, що додається до договору та є його невід`ємною частиною. Партія товару - кількість товару, що постачається постачальником покупцю на підставі однієї видаткової та або/товарно-транспортної накладної. Обсяг - кількість товару, який погоджено покупцем і постачальником до постачання у відповідній специфікації на поставку товару. Обсяг в залежності від кількості товару постачається як однією, так і кількома партіями.

Товар, що є предметом поставки за договором, поставляється протягом 30 календарних днів з моменту повної попередньої оплати покупцем його вартості, якщо інші строки поставки не передбачені специфікацією до договору (п. 5.2 договору).

На виконання специфікації №СП-ПТ-00048/1 від 27.01.2022 до договору, позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №ПТ000000129 від 27.01.2022 на суму 68 290 077,19 грн для оплати.

Рахунок-фактура №ПТ000000129 від 27.01.2022 оплачений ТОВ "Прайдагротех" в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: №160 від 27.01.2022 на суму 11 600 016,00 грн, №469 від 31.01.2022 на суму 14 800 020,00 грн, №203 від 09.02.2022 на суму 14 450 010,00 грн, №204 від 10.02.2022 на суму 17 000 040,00 грн, №498 від 11.02.2022 на суму 5 000 000,00 грн, №236 від 16.02.2022 на суму 5 440 000,00 грн.

Як зазначає відповідач, та не заперечує позивач, на виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 66 614 962,40 грн.

Доказів поставки товару на суму 1 675 123,60 грн до матеріалів справи не додано, строк поставки товару є таким, що настав.

Таким чином, заборгованість ТОВ "Полігран-Трейд" перед ТОВ "Прайдагротех" за договором поставки становила 1 675 123,60 грн; заборгованості ТОВ "Прайдагротех" перед ТОВ "Полігран-Трейд" за договором про надання послуг зі зберігання становила 918 072,36 грн.

29.09.2023 ТОВ "Прайдагротех" здійснило зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 918 072,36 грн, оформлено заявою від 29.09.2023 №29/09-23-зарах.

Разом з тим, про відповідність зарахування зустрічних вимог між позивачем та відповідачем умовам, які визначені статтею 601 ЦК України свідчить наступне.

Станом на момент зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ "Полігран-Трейд" мало заборгованість перед ТОВ "Прайдагротех" у розмірі 1 675 123,60 грн, а ТОВ "Прайдагротех" мало заборгованість перед ТОВ "Полігран-Трейд" у розмірі 918 072,36 грн. Заборгованість підтверджується первинними документами про вчинення господарських операцій.

Вимоги між ТОВ "Прайдагротех" та ТОВ "Полігран-Трейд" стосуються виконання сторонами грошових зобов`язань.

Строк виконання зобов`язань сторін є таким, що настав.

Позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості кожної зі сторін за договорами на дату вчинення одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог була іншою, ніж та, яка зазначена у спірній заві про зарахування, не надав доказів погашення заборгованості, а відтак суд дійшов висновку, що зарахування зустрічних вимог було здійснено у рамках та з дотриманням чинного законодавства України.

Разом з тим, суд відхиляє доводи позивача щодо спірного характеру заборгованості за договором поставки, з огляду на наступне.

У постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №910/4312/17, від 04.07.2018 у справі №910/16430/16, від 05.07.2018 у справі №914/3013/16, від 19.07.2018 у справі №910/14503/16, від 26.09.2018 у справі №910/20105/17, від 04.04.2019 у справі №918/329/18 зазначено, що відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 зазначається, що заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог. Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Разом з тим, як встановлено судом, позивач не довів належними та допустимими доказами спірний характер заборгованості, яка була предметом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Окрім того, як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/11484/23 встановлено обставини одержання ТОВ "Полігран-Трейд" попередньої оплати вартості товару за договором поставки, настання строку поставки товару на повну суму попередньої оплати, нездійснення товариством поставки товару на повну суму та встановлено наявність заборгованості у розмірі 1 675 123,60 грн, яка стягнута вказаним судовим рішенням на користь ТОВ "Прайдагротех".

Разом з тим, посилання позивача на неврахування заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог при розгляді справи №910/11484/23 суд оцінює критично, оскільки такі доводи фактично спрямовані на надання переоцінки обставинам та доказам, встановленим у іншому судовому процесі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог в частині вимог про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог за вих. №29/09-23-зарах від 29.09.2023, а відтак вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також, враховуючи, що зобов`язання сторін в частині сплати відповідачем на користь позивача заборгованості за договором про надання послуг зі зберігання у сумі 918 072,36 грн є припиненими у зв`язку із зустрічним зарахуванням, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу залишаються судом без задоволення.

Окрім того, за порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, позивачем заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 188 285,07 грн, інфляційні втрати у розмірі 101 821,47 грн та 3% річних у розмірі 31 733,96 грн.

Відповідно до п. 7.5 договору сторона договору, яка допустила порушення строків виконання грошових зобов`язань перед іншою, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Заперечуючи проти вимог про стягнення пені відповідач зазначає, що спірний договір є припиненим 31.12.2021; при цьому послуги були надані позивачем у період з грудня 2021 року по лютий 2022 року, тобто після закінчення строку дії договору, а відтак оплати за послуги не можуть проводитися на підставі умов договору, та відповідно пеня не може бути стягнута на підставі договору, оскільки договір припинився.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до частини сьомої статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Приписи ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України встановлюють, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає й інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання, як закінчення строку дії договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 946 ЦК України, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Припинення строку дії договору не свідчить про припинення зобов`язань за ним. Зазначене не ставиться у залежність від того, виконувала інша сторона дії, спрямовані на виконання умов договору чи ні.

У даному випадку, невиконання грошового зобов`язання щодо оплати послуг зберігання є триваючим порушенням, яке почалося під час строку дії договору, а відтак за вказаних обставин, суд вважає правомірним застосування до відповідача штрафних санкцій (пені), які передбачені умовами договору, оскільки порушення умов договору мало місце під час дії договору.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, у актах надання послуг: №776 від 31.12.2021, №328 від 31.01.2022, №376 від 31.01.2022, №715 від 28.02.2022, №716 від 28.02.2022, міститься посилання на договір №122021 від 01.12.2021. Аналогічні посилання на договір містяться у рахунках на оплату по замовленню. Також, у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог за вих. №29/09-23-зарах від 29.09.2023 відповідач визнає, що позивач є кредитором відповідача на суму коштів за надані послуги за договором №122021 про надання послуг зі зберігання мінеральних добрив від 01.12.2021 у розмірі 918 072,36 грн.

Суд зазначає, що у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 Верховний Суд сформував правову позицію щодо застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Добросовісність є однією з засад цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України). Встановлення недобросовісності дій сторін правовідносин чи їх суперечливої поведінки є правовим висновком суду виходячи з встановлення фактичних обставин конкретної справи. Повноваження суду щодо оцінки доказів є тим процесуальним механізмом, який дозволяє суду оцінити добросовісність дій сторін та встановити суперечливість їх поведінки.

В аспекті доктрини заборони суперечливої поведінки, враховуючи те, що у спірних правовідносинах відповідач до моменту звернення позивача з позовом підтверджував отримання послуг саме за договором №112021 від 01.12.2021 на що вказує підписання ним актів надання послуг та заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, а також приймаючи до уваги те, що після закінчення строку дії договору сторони продовжували виконувати договір, суд вважає, що поведінка відповідача в частині заперечення отримання послуг на підставі договору №112021 від 01.12.2021 суперечить попередній поведінці відповідача.

За вказаних обставин, суд відхиляє доводи відповідача щодо безпідставності нарахування пені на підставі положень договору.

Судом перевірено розрахунок пені у межах заявленого позивачем періоду, та встановлено, що наданий розрахунок є арифметично правильним та обґрунтованим, а відтак вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечуючи проти вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач зазначає, що до спірних правовідносин неможливо застосувати положення договору про порядок і строк оплати за надані послуги, оскільки строк дії договору закінчився.

Разом з тим, суд відхиляє зазначені заперечення відповідача з підстав, аналогічних, якими відхилені заперечення відповідача проти нарахування пені.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично неправильним, оскільки позивач не включив у розрахунок інфляційних втрат індекс інфляції за липень та серпень 2023 року, який має від`ємний рівень дефляції.

За перерахунком суду, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 83 460,03 грн.

Щодо розрахунку 3% річних, суд зазначає, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду прострочення, оскільки включено період після припинення зобов`язань, у той час як правильним періодом прострочення, з урахування розрахунку позивача, за висновком суду є період з 21.01.2022 по 28.09.2023 включено. Здійснивши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у загальному розмірі 29 847,51 грн.

При цьому, судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17, де зазначено, що саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.

Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з тим, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Так, указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 було введено воєнний стан, який триває і наразі.

Таким чином, з огляду на вищезазначені приписи законодавства та встановлені судом обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду та заявлені позивачем періоди нарахування пені, суд дійшов висновку, що строк позовної давності на звернення до суду з вимогами про стягнення пені, позивачем не пропущено.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полігран-Трейд" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайдагротех" (01011, м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 16/13, код ЄДРПОУ - 41908070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полігран-Трейд" (03143, м. Київ, вул. Метрологічна, буд. 42, секція 42/2, код ЄДРПОУ - 43462455) 188 285 (сто вісімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн 07 коп. - пені, 29 847 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот сорок сім) грн 51 коп. - 3% річних, 83 460 (вісімдесят три тисячі чотириста шістдесят) грн 03 коп. - інфляційних втрат та 4 523 (чотири тисячі п`ятсот двадцять три) грн 89 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 28.02.2024.

Суддя Н.І. Зеленіна