Рішення

від 23.02.2024 по справі 380/29999/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 року

справа №380/29999/23

провадження № П/380/30244/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного експертно-криміналістичного центру Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України військової частини НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ 14321653 від 02.12.2023 на виїзд з України громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , НОМЕР_5 Карпатський прикордонний загін Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ 14321653 забезпечити вільний перетин державного кордону ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за паспортом громадянина України для виїзду за кордон документами НОМЕР_6 виданий 13.12.2023 року, орган що видав 8018, за умови відсутності законних підстав для відмови в перетині державного кордону;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , НОМЕР_5 Карпатський прикордонний загін Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ 14321653, повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 , виданого 07.07.2023 року, орган, що видав 8037.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням відмовлено у виїзді з України ОСОБА_3 з причин відсутності дійсного паспортного документу, який дає право перетину Державного кордону України, у зв`язку з вилученням наданого на прикордонний контроль паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 , виданого 07.07.2023 року, орган, що видав 8037 (надалі - Паспорт) на підставі висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа та Акту вилучення документа. Позивач не погоджується з діями відповідача щодо вилучення Паспорту, оскільки з моменту отримання Паспорту позивач неодноразово перетинав кордон в пункту пропуску «Шегині», що підтверджується листом ДПСУ вих. №91/Т-20467-29987 від 08.12.2023. Звертає увагу, що Акт вилучення документа за формою не відповідає Наказу Міністерства внутрішніх справ №311 від 13.04.2018 «Про затвердження зразків документів, необхідних для вилучення, тимчасового вилучення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, та журналу їх обліку». Зазначає, що жодних доказів на підтвердження невідповідності документа, за яким перетинав державний кордон ОСОБА_1 не було зазначено, не наведено жодного доказу на підтвердження недійсності даного документу, чи доказів на підтвердження того, що даний документ містить ознаки фальшування, підробки чи містить недостовірні відомості про особу ОСОБА_1 , відповідно до приписів ст. 12 Закону України «Про державний кордон України». Вважає дії прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) 7 Карпатського прикордонного загону неправомірними, оскільки жодних підстав для вилучення паспорту громадянина України для виїзду за кордон не було, так само як і підстав для надання відмови в перетині державного кордону. Також покликається на системний характер таких дій органів Державної прикордонної служби України та вказує на наявність іншого рішення від 04 грудня 2023 року №2615 про відмову в перетинанні державного кордону України начальника кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ІНФОРМАЦІЯ_6 , яким було відмовлено у виїзді з України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, наданого на прикордонний контроль паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_8 , виданого 07.07.2023 року, орган, що видав 8037, з причин відсутності дійсного паспортного документу. Зазначає, що в якості підстави для перетину державного кордону відповідачу було надано документи, які підтверджують перебування на утриманні трьох дітей віком до 18 років, а тому ОСОБА_1 мав законне право на перетин державного кордону України та жодних підстав для відмови в перетині кордону не було.

Ухвалою від 26.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

27.12.2023 ОСОБА_1 подав заяву (вх.№99692 ) про забезпечення позову у спосіб:

-заборонити Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 ПРИКОРДОННИЙ КАРПАТСЬКИЙ ЗАГІН ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ), код ЄДРПОУ 14321653, чинити перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в перетинанні кордону в період з 30 грудня 2023 року по 20 січня 2024 року за наданим ним паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_9 , виданим 13.12.2023 року, орган що видав 8018;

-зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ 00034039, утриматися від надання будь-яких розпоряджень щодо відмови чи перешкод у перетинанні кордону з України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 30 грудня 2023 року по 20 січня 2024 року, а також повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на територію України.

28.12.2023 представник позивача подав клопотання, у якому просив залучити третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Адміністрацію Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26; ЄДРПОУ: 00034039).

Ухаалою від 29.12.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою від 02.01.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про залучення до справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Адміністрації Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26; ЄДРПОУ: 00034039).

18.01.2024 на виконання ухвали суду представник ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що за змістом оскаржуваного рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, громадянину України ОСОБА_1 відмовлено у виїзді з України з причин відсутності дійсного паспортного документу, який дає право перетину Державного кордону України. Зазначає, що під час перевірки наданого позивачем паспортного документа серії НОМЕР_7 , виданого 07.07.2023 року, орган, що видав 8037, в уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону виникли підозри щодо його дійсності та належності особі пред`явника у зв`язку з виявленням ознак повторної прошивки бланка документа. Враховуючи вищезазначене, уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, яка проводила стандартну перевірку паспортного документу, була складена заява на здійснення поглибленої перевірки. У пункті 2 заяви було позначено перевірити ознаки повторної прошивки бланка документа. Вказує на переддбачені пунктом 3 статті 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України» повноваження щодо вилучення поданого на прикордонний контроль документа: паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 , виданий 07.07.2023 року, орган, що видав 8037, на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа, про що складено акт вилучення документа. Зазначає, що позивачу було запропоновано надати інший документ, який би надавав право на перетинання державного кордону України, однак, такий документ в нього був відсутній. Відтак, оскільки позивач 02.12.2023 не подав документ, який би надавав право на перетинання державного кордону України, вказане не дало змогу уповноваженим посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України прийняти рішення про надання дозволу позивачу на перетин державного кордону України. Щодо позовних вимог про зобов`язання забезпечити вільний перетин державного кордону зазначає, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та вирішувати питання, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. Також вказує, що відповідно до інформації розміщеної на сайті Державної міграційної служби України в розділі перевірка недійсних документів на даний час міститься запис: «ДОКУМЕНТ: Паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_10 Документ визнано недійсним».

У відповіді на відзив, який надійшов до суду 19.01.2024, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон по вилученому паспорту громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_11 , у т.ч. пункт пропуску «Шегині», про що свідчить відповідь Головного центру обробки. спеціальної інформації ДПСУ вих. №91/Т-20467-29987 від 08.12.2023 та жодних сумнівів у дійсності паспортного документу у відповідача не виникало. Отже, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються; державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. За вказаних обставин очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Щодо вимог про зобов`язання забезпечити вільний перетин державного кордону та повернути вилучений паспорт, представник позивача погодився із доводами відповідача та зазначив про зміну таких вимог шляхом подання відповідної заяви.

22.01.2024 представник позивача подав заяву про зміну предмета позову.

У зкпереченнях на відповідь на відзив, який надійшов на адресу суду 24.01.2024, відповідач зазначає, що початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України та закінчується після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем. Таким чином, дійсність та належність паспортного документа особі пред`явника з`ясовується під час здійснення процедур прикордонного контролю особи.

Ухвалою від 26.01.2024 суд прийняв до розгляду заяву про зміну предмета позову від 22.01.2024 та поставновив позовні вимоги розглядати у такій редакції:

визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), код ЄДРПОУ 14321653 від 02.12.2023 року на виїзд з України громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

визнати протиправним та скасувати акт про вилучення документу від 02.12.2023, складений військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), код ЄДРПОУ 14321653, паспорт громадянина України виданого на ім`я ОСОБА_1 для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 , виданого 07.07.2023 року, орган, що видав 8037;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 забезпечити вільний перетин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за паспортом громадянина України для виїзду за кордон, за умови відсутності законних підстав для відмови в перетині державного кордону.

Інщою ухвалою від 26.01.2024 суд залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головний експертно-криміналістичний центр Державної прикордонної служби України (адреса місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 30/39; ЄДРПОУ: 37931376) та зобов`язав третю особу - Головний експертно-криміналістичний центр Державної прикордонної служби України подати письмові пояснення на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали, а також копію експертного висновку щодо паспортного документа № НОМЕР_7 , виданого 07.07.2023 на ім`я ОСОБА_5 , надісланого 7 прикордонним Карпатським загоном.

01.02.2024 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від відповідача, в яких представник відповідача покликаючись на пункт 3 частини першої статті 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» та пункт 2.12. Інструкції, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 05.06.2012 № 407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 червня 2012 р. за № 1083/21395, наголошує на чітку регламентованість дій відповідача у випадку виявлення ознак підробки у паспортному документі, а тому вважає, що уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України при прийнятті оскаржуваного рішення діяли в межах та у спосіб, що визначений Законами та Конституцією України, виконуючи в повному обсязі, покладені на Державну прикордонну службу України, завдання та обов`язки, а процедура вилучення паспортного документу була вчинена відповідно до вимог чинного законодавства.

06.02.2024 на адресу суду надійшли пояснення від третьої особи - Головного експертно-криміналістичного центру Державної прикордонної служби України, в яких представник третьої особи зазначає, що на підставі запиту 7 Карпатського прикордонного загону Державної прикордонної служби України було проведено експертне дослідження та за результатами висновку експертного дослідження № 56-2082/82 паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_7 виданий 07.07.2023 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідає за своїми характеристиками аналогічним документам, які видаються/видавалися уповноваженими органами України.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянин України, 02.12.2023 прибув в Міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Шегині» (тип А) з метою здійснити перетин державного кордону на виїзд з України.

Для підтвердження підстав для перетину державного кордону України, позивачем було надано, в тому числі, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 , виданого 07.07.2023 року, орган, що видав 8037.

02 грудня 2023 року заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) 7 Карпатського прикордонного загону капітаном ОСОБА_6 в присутності майстер сержанта ОСОБА_7 , штаб сержанта ОСОБА_8 на підставі п.3 статті 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України», о 10 годині 00 хвилин здійснено вилучення поданого на прикордонний контроль документа: паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 , виданий 07.07.2023 року, орган, що видав 8037, на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа та складено Акт вилучення документа.

02 грудня 2023 року Рішенням про відмову в перетинанні державного кордону України згідно з вимогами статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) 7 Карпатського прикордонного загону капітаном ОСОБА_6 відмовлено у виїзді з України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, наданого на прикордонний контроль паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 , виданого 07.07.2023 року, орган, що видав 8037, з причин відсутності дійсного паспортного документу, який дає право перетину Державного кордону України.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача від 05.12.2023 №19/2023 відповідач листом №23/20357-23Вих. від 11.12.2023 повідомив про причини вилучення паспортного документу та надав заяву на здійснення поглибленної перевірки та висновок про результати поглибленої перевірки, у відповідності до якого спеціалістом з поглибленої перевірки документів складено висновок за результатами здійснення поглибленої перевірки документа. У висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 , виданого 07.07.2023 року на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказано, що даний паспортний документ не відповідає встановленому зразку, оскільки наявні ознаки повторного прошивання книжкового блоку, а саме: крок кручення нитки для прошивання 3, 9, 19 стібка не відповідає зразку, збільшені отвори.

Не погоджуючись із вказаним рішенням та діями відповідача щодо створення перешкод у реалізації позивачем свого права на перетинання державного кордону України для виїзду за межі України, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України №3857-XII від 21.01.1994.

Відповідно до статті 1 Закону № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.

Частиною 1 статті 6 Закону № 3857-XII встановлені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Визначені цією нормою підстави для тимчасового обмеження громадян у виїзді за межі території України є чинними за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію Указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.

Одним із таких правових режимів є правовий режим воєнного стану, який введений в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану". В подальшому Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, 573/2022 від 12.08.2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII), норми якого суд застосовує в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.

Статтями 1 і 2 Закону № 389-VIII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

За правилами пункту 6 частини 1 статті 8 Закону № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що право особи на вільний перетин державного кордону України згідно з положеннями Конституції України та законодавчих норм може бути обмежено в умовах воєнного стану, а тому в силу дії на час спірних правовідносин в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації конституційне право громадян України на вільне залишення території України є обмежене законодавством.

Відповідно до вимог ст. ст. 6, 10, 27, 28 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) зоні, є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону. Однією із функцій Держприкордонслужби, відповідно до чинного законодавства, є здійснення прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI (далі - Закон №1710-VI; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У частині 1 статті 2 Закону №1710-VI визначено, що прикордонний контроль - це державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон (ч. 2 ст. 2 Закону №1710-VI).

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Закону №1710-VI передбачено, що прикордонний контроль здійснюється щодо осіб, які перетинають державний кордон.

Прикордонний контроль включає, зокрема, перевірку документів (п. 1 ч. 4 ст. 2 Закону № 1710-VI).

В силу вимог частини 1 статті 3 Закону №1710-VI під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України «Про Державну прикордонну службу України», іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України.

Згідно із положеннями ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» уповноваженим посадовим особам Державної прикордонної служби України, які відповідно до своїх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на ДПСУ завдань, надається право перевіряти в осіб, які прямують через державний кордон України, документи на право в`їзду в Україну або виїзду з України, робити в них відповідні відмітки і у випадках, передбачених законодавством, тимчасово їх затримувати або вилучати. Шляхом опитування осіб з`ясовувати підстави перетинання державного кордону України, не пропускати через державний кордон України осіб без дійсних документів на право перетинання кордону, осіб, які надали завідомо неправдиві відомості під час одержання зазначених документів, осіб, яким Державною прикордонною службою України за порушення законодавства з прикордонних питань та про правовий статус іноземців чи за мотивованим письмовим рішенням суду та правоохоронних органів або постановою державного виконавця не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 6 Закону №1710 пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.

Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем (частина 4 статті 6 Закону №1710).

Відповідно до частини 1-2 статті 7 Закону №1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону. У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (частина 2 статті 14 Закону №1710).

Суд встановив, що підставою для відмови в перетинанні державного кордону згідно з оскаржуваним рішенням вказано відсутність дійсного паспортного документу, який дає право перетину Державного кордону України.

Водночас відсутність дійсного паспортного документу, який дає право перетину Державного кордону України, пов`язана із вилученням 02 грудня 2023 року о 10 годині 00 хвилин поданого на прикордонний контроль документа: паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 , виданий 07.07.2023 року, орган, що видав 8037, на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа, за результатми чого 02 грудня 2023 року заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) 7 Карпатського прикордонного загону капітаном ОСОБА_6 в присутності майстер сержанта ОСОБА_7 , штаб сержанта ОСОБА_8 на підставі п.3 статті 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України», складено Акт вилучення документа.

Отже, спірним в даній справі є питання правомірності вилучення відповідачем паспортного документа, який дає право перетину Державного кордону України, та правомірності відмови позивачу у перетинанні державного кордону за відсутності паспортного документу, який дає право перетину Державного кордону України.

Як вже зазначено судом, а також вказано в акті вилучння документа, право на перевірку та вилучення документів на право в`їзду в Україну або виїзду з України уповноваженими посадовими особами Державної прикордонної служби України, які відповідно до своїх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на ДПСУ завдань, надано пунктом 3 частини першої ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».

Загальні засади організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон визначені Інструкцією з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 05.06.2012 № 407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 червня 2012 р. за № 1083/21395 (далі також Інструкція).

Відповідно до п.1.2 Інструкції перевірка документів - дослідження уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України паспортних та інших документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі.

Пунктом 2.12. Інструкції у разі якщо за результатами здійснення стандартної перевірки документа в уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону, яка здійснювала цю перевірку, виникли сумніви щодо його дійсності або приналежності відповідній особі, вона складає заяву на здійснення поглибленої перевірки документа за формою, наведеною у додатку 1 до цієї Інструкції, та доповідає старшому прикордонних нарядів у пункті пропуску. Заява на здійснення поглибленої перевірки документа (далі - заява) складається в письмовому (електронному) вигляді шляхом заповнення її граф (полів програмного інтерфейсу) та передається (надсилається з використанням відповідного програмного забезпечення) спеціалісту з поглибленої перевірки документів.

Згідно з положеннями п.3.1 розділу ІІІ Інструкції поглиблена перевірка документів проводиться уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, яка є спеціалістом з поглибленої перевірки документів. Поглиблена перевірка документа вважається закінченою після складення спеціалістом висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа за формою, наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції (далі - висновок). Про результати поглибленої перевірки документа спеціаліст доповідає старшому прикордонних нарядів у пункті пропуску (старшому зміни прикордонних нарядів). Висновок складається в письмовій формі на звороті аркуша із заявою на здійснення поглибленої перевірки документа або в електронному вигляді шляхом заповнення його граф (полів програмного інтерфейсу) та передається (надсилається з використанням відповідного програмного забезпечення) уповноваженій службовій особі підрозділу охорони державного кордону, яка здійснювала стандартну перевірку документа.

Залежно від результатів здійснення поглибленої перевірки, зазначених у висновку, старший прикордонних нарядів у пункті пропуску (старший зміни прикордонних нарядів): надає дозвіл на перетинання державного кордону особі, документ якої був підданий поглибленій перевірці; відмовляє особі в перетинанні державного кордону. Паспортний документ або інший документ, у якому за результатами здійснення поглибленої перевірки виявлено ознаки його підробки або встановлено, що він не належить особі, на підставі пункту 3 частини першої статті 20 Закону України „Про Державну прикордонну службу України вилучається, про що старший зміни прикордонних нарядів складає відповідний протокол (акт). Другий примірник такого протоколу (акту) надається особі, у якої вилучено паспортний документ.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що під час виконання своїх посадових обов`язків уповноважена особа Державної прикордонної служби України здійснює дослідження паспортних та інших документів громадян України, які перетинають державний кордон, з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі, а дії, які мають бути вчинені уповноваженими посадовими особами Державної прикордонної служби України у випадку виникнення сумнівів щодо дійсності поданого на перевірку документа або приналежності відповідній особі, є чітко визначеними та регламентованими.

Оцінюючи встановлені у справі обставини та вчинені уповноваженими посадовими особами Державної прикордонної служби України дії щодо складення заяви на здійснення поглибленної перевірки, висновку про результати поглибленої перевірки, згідно з яким паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 , виданого 07.07.2023 року на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не відповідає встановленому зразку, оскільки наявні ознаки повторного прошивання книжкового блоку, а також акту вилучення вказаного документа, суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв в межах та у спосіб, що визначений Законами та вказаною Інструкцією, виконуючи покладені на Державну прикордонну службу України завдання та обов`язки, а процедура вилучення паспортного документу була вчинена відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо вимог про визнання протиправним та скасування акту про вилучення документа, то суд зазначає, що акт про вилучення документа не є таким, що прийняте у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Окрім цього суд зазначає, що визнання протиправним та скасування акту про вилучення документа не буде тягнути для відповідача будь-яких правових наслідків з огляду на те, що паспорт громадянина України виданого на ім`я ОСОБА_1 для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 , виданого 07.07.2023 року, орган, що видав 8037, є недійсним.

Враховуючи наведене, оскільки в ході судового розгляду судом встановлено, що позивачем при перетині кордону не було надано документів, які б підтверджували наявність у нього права на перетин кордону в зв`язку з вилученням наданого паспорту та відсутністю інших документів, тому рішення про відмову в перетинанні державного кордону України військової частини НОМЕР_4 Карпатського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, від 02.12.2023 на виїзд з України громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є правомірним. При цьому суд також враховує, що оскаржуване рішення винесено у зв`язку із складенням акту вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 , виданого 07.07.2023 року, орган, що видав 8037, який в результаті визнано недійсним.

Водночас суд зазначає, що оскаржуване рішення про відмову в перетинанні кордону спрямоване на вчинення конкретної дії щодо ненадання дозволу на перетин державного кордону України, тобто є одноразовим, а тому за наявності у позивача документів, які б беззаперечно підтверджували підставу для виїзду за кордон, позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право виїзду за межі України.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача забезпечити вільний перетин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за паспортом громадянина України для виїзду за кордон, за умови відсутності законних підстав для відмови в перетині державного кордону суд зазначає, що відповідач рішенням від 02.12.2023 відмовив у перетині кордону з причин відсутності дійсного паспортного документа, який дає право перетину державного кордону, у зв`язку з вилученням паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 , виданого 07.07.2023 року, орган, що видав 8037, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при перетині кордону позивачем за іншим паспортом громадянина України для виїзду за кордон будуть порушені, як наслідок згадані вимоги є передчасними і не підлягають задоволенню.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки в задоволенні позову було відмовлено, то судові витрати в силу вимог ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного експертно-криміналістичного центру Державної прикордонної служби України (адреса місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 30/39; ЄДРПОУ: 37931376) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Сужові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.