Постанова

від 28.02.2024 по справі 300/4915/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 300/4915/22 пров. № А/857/23907/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року в справі №300/4915/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елма Трейдинг» до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення №UA206080/2022/000029/2 від22.06.2022 про коригування митної вартості товарів,-

суддя в 1-й інстанції Скільський І.І.,

час ухвалення рішення 08.11.2023 року,

місце ухвалення рішення м.Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Елма Трейдинг» (далі позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення №UA206080/2022/000029/2 від22.06.2022 про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення було виявлено, що декларантом було подано рахунок-фактуру (інвойс) в якій вказано про передоплату в сумі 8 598,76 USD, однак до митного оформлення жодного платіжного документу надано не було.

Разом з цим, в доданому позивачем до матеріалів справи платіжному дорученні в іноземній валюті № 14 від 08.06.2022 року в графі «Призначення платежу» вказано: «payment for good contract №01/21-1 from 01/01/2021, proform № ZS-2/06/2022/73 from 06/06/2022» та згідно п. 3.1 контраку № 01/21-1 від 01.01.2021 вказано, що оплата кожної партії товару здійснюється в USD, в формі банківського переказу на рахунок Продавця в наступному порядку, якщо інше не зазначено у рахунку-проформі (проформа інвойс): 100 % передплата згідно рахунку-проформи на протязі 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання рахунку-проформи від Продавця. Проте, в доданих документах до МД під час митного оформлення відсутня проформа № ZS-2/06/2022/73 від 06/06/2022, власне, відповідно до якої здійснено оплату за товар.

З огляду на викладене, інспектором митного оформлення відправлено запит для здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціалізованого підрозділу митниці для перевірки числового значення заявленої митної вартості, а саме до управління митних платежів, контролю митної вартості та митно тарифного регулювання Івано-Франківської митниці, відповідно доНаказу Мінфіну №631 від30.05.2012. На виконання згенерованих АСАУР форм митного контролю посадовими особами Івано-Франківської митниці декларанту надіслано повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості: банківських платіжних документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прас листів) виробника товару. Однак, декларант надав лист, у якому надано відповідь митному органу, що інших додаткових документів надати немає можливості. Ненадання відповідних документів слугувало підставою відмови у митному оформленні товару за ціною, заявленою декларантом.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюютьсяМитним кодексом України,Податковим кодексом Українита іншими законами України з питань оподаткування (частина 2статті 1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012даліМК України).

Згідно із частиною 1статті 7 МК України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до пункту 24 частини 1статті 4 МК України, митний контрольце сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно частин 1, 2, 3статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цьогоКодексута інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною першою статті51, частиною першою статті52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина 2статті 52МК України).

Згідно з частинами 1, 2статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплаченобанківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявностіінші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, судом встановлено, що між позивачем та іноземним підприємством «LAKMA.Z.O.O» укладено зовнішньоекономічний контракт від 01.01.2021 за №01/21 1 щодо придбання товарів, зокрема і поверхнево-активних засобів для миття.

На виконання умов даного контракту на митну територію України відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) № FSE 2/06/2022/73 від10.06.2022 (а.с. 7, 34) було ввезено товари (2товари із кодамиУКТЗЕД3402209000 та 3809910000) на загальну суму 8598,76дол.США.

З метою митного оформлення товару, ввезеного в Україну на підставі вказаного контракту, позивачем подано до митного органу митну декларацію №UA206080/2022/005037 від21.06.2022 (а.с.4-5) для митного оформлення товарів (1.Поверхнево-активні засоби, розфасовані для роздрібної торгівлі. 2.Апретуючі засоби (текстильно-допоміжні речовини). Не в аерозольній упаковці. При цьому, у відповідних графах митної декларації зазначені коди товарів, ставка мита тощо. Декларантом визначена митна вартість товару за основним методом (ціною контракту) у розмірі 8598,76дол.США, з визначеним способом доставки FCA.

На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД № UA206080/2022/005037 від21.06.2022 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, одночасно з митною декларацією декларантом подано наступний перелік документів (про що зазначено самим відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2022/000104): рахунок-фактура (інвойс) № FSE 2/06/2022/73 від 10.06.2022; пакувальний лист (Packing list) № РС-2/06/2022 від 10.06.2022; автотранспортна накладна (Road consignment note) №035919 від17.06.2022; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l (Movement certificate EUR.l) № PL/MF/AS0436242 від17.06.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №551 від 16.06.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; № 16/06/22 від 05.05.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 01/21 1 від 01.01.2021; договір про надання послуг митного брокера №01.12.21 2Ю від01.12.2021; копія митної декларації країни відправлення №22PL335010E0557022 від17.06.2022.

Частиною 3статті 53 Митного кодексу Українивстановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зістаттею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методомза ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Так, відповідачем після подання декларантом до митного оформлення МД та долучених документів, розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно частини 2статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару.

Позивач надав митному органу лист №21.06.22-1, у якому зазначив про те, що до ЕМД №UA206080/2022/005037 від 21.06.2022 інших додаткових документів надати немає можливості (а.с.11).

У зв`язку із вищенаведеним, за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, митним органом 22.06.2022 прийнято рішення №UA206080/2022/000029/2 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товарів з переліку (1.Поверхнево-активні засоби, розфасовані для роздрібної торгівлі) за резервним методом у значно більшому розмірі, а саме на 25%з 0,9612дол.США/кг (що була заявлена декларантом) до 1,2100дол.США/кг (а.с.12, 51).

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що як видно з матеріалів розглядуваної справи, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано неподанням декларантом документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Так, у рішенні про коригування митної вартості, митний орган вказав, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другійстатті 53 МКУ(ел.відповідь декларанта про відсутність можливості надання запитуваних документів). Відповідно до п.1ч.4ст.54МКУздійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартостізаявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно до ч.2ст.53МКУдекларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнанаякщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявностіінші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації зовнішньоекономічної операції товару. Відповідно до вимог ч.6ст.54МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертійстатті 53МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59МКУ) та методу 2б (ст.60МКУ) з причини відсутності митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62МКУ) та методу 2г (ст.63МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу.Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI, розділІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від23.12.2021 № UA209140/2022/055013 від 17.06.2022.

Поряд з цим суд першої інстанції слушно звернув увагу, що митним органом цього ж дня, було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206080/2022/000104 (а.с.52), відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з підстав коригування митної вартості товару.

Так, 22.06.2022 декларантом позивача подано до митного органу іншу електронну митну декларацію № UA206080/2022/005146, у якій в графі 12 «Відомість про вартість» зазначено 259255,87 грн; у лівому підрозділі графи 43 «Код МВВ» декларантом вказано метод визначення митної вартості товарів« 1», тобто за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, в правому підрозділу графи 43 декларантом вказано метод визначення митної вартості « 6»за резервним методом визначення митної вартості; у графі 45 «Коригування» вказано вартість товару246265,34грн; у графі 47 «Нарахування платежів» митної декларації зазначено види надходжень бюджету, що контролюються митними органами, за кодами 020, 028 та спосіб здійснення таких розрахунків за кодом « 01».

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, нова електронна митна декларація №UA206080/2022/005146 від22.06.2022 містить:

1) у правому підрозділі графи 43 «Код МВВ»порядковий номер методу визначення митної вартості, який застосований митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів;

2) у графі В «Подробиці розрахунків» наявні відомості про забезпечення сплати митних платежів шляхом зазначення подвійного нарахування за кодами 020 та 028, що відповідає застосуванню заходів забезпечення сплати відповідно дорозділу X Митного кодексу України;

3) у графі «Відстрочення платежів» наявні відомості « 22.09.2022», що відповідає забезпеченню сплати митних платежів відповідно дорозділу X Митного кодексу Українита зазначається кінцевий термін дії гарантії.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що декларант позивача скористався правом на випуск товару, що декларується, у вільний обіг шляхом подання нової митної декларації з відповідним змістом, сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно дорозділу X МК України.

Спір між сторонами в даному випадку виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

В даному контексті слід зазначити, що відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку із відсутністю банківських платіжних документів, за якими було сплачено вартість товару продавцеві.

Коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів відповідачем проведено у зв`язку з ненаданням документів, передбачених частиною 2 статті53 Митного кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що згідностатті 246 Митного кодексу Україниметою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Стаття 49 Митного кодексу Українивстановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як уже зазначено вище, відповідно до вимогстатті 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу, зокрема відповідно доглави 9 цього Кодексу.

Стаття57глави9 Митного кодексу Українивстановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший методза ціною договору (вартість операції).

Статтею 58 Митного кодексу Українивстановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2).

Відповідно до частини 1статті 52 Митного кодексу Українизаявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою.

Згідно частини 2 статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2)подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 54 Митного кодексу Українивстановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методомза ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу(частина 2).

Відповідно до частини 1статті 55 цього Кодексурішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу відповідача, що декларантом були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) № FSE 2/06/2022/73 від10.06.2022; пакувальний лист (Packing list) № РС-2/06/2022 від 10.06.2022; автотранспортну накладну (Road consignment note) № 035919 від17.06.2022; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l (Movement certificate EUR.l) № PL/MF/AS0436242 від17.06.2022; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 551 від 16.06.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; № 16/06/22 від05.05.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 01/21 1 від 01.01.2021; договір про надання послуг митного брокера №01.12.21 2Ю від01.12.2021; копію митної декларації країни відправлення №22PL335010E0557022 від17.06.2022.

Зміст вказаних документів підтверджував заявлену митну вартість ввізних товарів. Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору купівлі-продажу (рахунку-фактури (інвойс) №FSE 2/06/2022/73 від10.06.2022).

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до інвойсу, на підставі якого відбулася поставка продавцем товару, товар поставлявся від виробника способом доставки FCA, а також в інвойсі окрім вартості до оплати (8598,76дол.США) вказано, що вказана сума (8598,76дол.США) сплачена і залишилось до оплати: 0,00дол.США. Вказаний рахунок фактура (інвойс) № FSE 2/06/2022/73 від10.06.2022 скріплений належним чином печаткою продавця («LAKMA.Z.O.O») та підписом уповноваженої особи.

Колегія суддів погоджується із аргументами суду першої інстанції, що подані 21.06.2022 декларантом до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2статті 53 Митного кодексу України.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що митний орган тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Як встановлено судом, посадовою особою митниці проведено процедуру консультації між митницею та декларантом шляхом надіслання електронного повідомлення інспектора. Проте, при проведенні консультації, повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митним органом не обґрунтовано вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

З урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, суд уважає, що коригування митної вартості імпортованих товарів (поверхнево-активні засоби, розфасовані для роздрібної торгівлі) відповідачем проведено без врахування документів, що стосуються оцінених товарів, підтверджують їх вартість, а також містять реквізити, необхідні для ідентифікації.

Так, на підтвердження факту купівлі продажу товарів позивачем надано рахунок фактуру (інвойс) № FSE 2/06/2022/73 від10.06.2022, в якому продавцем (компанією «LAKMA.Z.O.O») вказано ціни на належні йому конкретні види товарів (за переліком). Обсяг та вартість замовлень були узгодженими із позивачем, який прийняв рахунок, попередньо оплатив, про що зазначено у вказаному інвойсі та жодним чином не спростовано відповідачем.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, у митній декларації №UA209140/2022/055013, на яку послався відповідач у спірному рішенні, відсутні відомості про вартість транспортування та місце відправлення оформлених товарів, при цьому такі відомості є відомими і вказаними позивачем у поданій митній декларації, що підтверджено відповідними документами.

Також, наявні відмінності в умовах поставки товарів (FCAпоставка товарів позивачу та СРТпоставка товарів згідно МД, на яку послався відповідач у спірному рішенні). Різні умови поставки зумовлюють різний розподіл витрат на транспортування, що також мало бути враховано митним органом під час коригування митної вартості.

Важливим також в даному випадку фактором є те, що позивач придбав товару безпосередньо у виробника, в той час, як імпортер за митною декларацією №UA209140/2022/055013, на яку послався відповідач у спірному рішенні, придбав товару у посередника. Тому досить переконливими є доводи позивача, що вказане зумовлює торгову посередницьку надбавку та призводить до збільшення ціни товару та митної вартості.

Окрім цього, варто зауважити те, що позивач придбав товари марки «Sidolux», а імпортер згідно МД № UA209140/2022/055013марки «Domestos», вартість якої загалом є дорожча.

Більш того, враховуючи вищевказане, а також те, що згідно МД №UA209140/2022/055013 ціна товару (фактично дорожчого за товар позивача)1,1206дол.США/кг, є протиправним та необґрунтованим коригування (визначення) відповідачем ціни товару, імпортованого позивачем в діапазоні1,2100дол.США/кг, тобто більшому як товар згідно МД № UA209140/2022/055013. Інакше кажучи, відповідачем не обґрунтовано, чому при ціні взятого за основу товару згідно МД №UA209140/2022/055013 (1,2100дол.США/кг) митна вартість товару позивача визначена на рівні 1,2100дол.США/кг.

Отже, в даному випадку при застосуванні резервного методу митницею необґрунтовано числове значення митної вартості товару позивача, скоригованої митним органом.

Також суд першої інстанції врахував доводи позивача про вибіркове коригування відповідачем митної вартості товарів, як підтвердження порушення митним органом принципу «належного урядування».

Так, як уже встановлено, за митною декларацією №UA206080/2022/005037 позивачем заявлені до митного оформлення два товари (1.Поверхнево-активні засоби, розфасовані для роздрібної торгівлі та 2.Апретуючі засоби (текстильно-допоміжні речовини) із різними кодамиУКТЗЕД: 3402209000 та 3809910000 відповідно, що підтверджується відомостями графи5 «Товари» та описами в графах 31 двох різних товарів. Таким чином, вірним є твердження, що у випадку виникнення у відповідача претензій (питань) до складових митної вартості товару 1 за кодомУКТЗЕД3402209000, то він безальтернативно був зобов`язаний здійснити коригування митної вартості і щодо товару 2 за кодомУКТЗЕД3809910000, оскільки для підтвердження митної вартості товару 1 та товару 2 подані одні і ті ж документи.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про суперечливість висновків відповідача у спірному рішенні. Так, відповідач спочатку робить висновок про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, після чого посилається (як уже встановленонеобґрунтовано) на джерело інформації для коригування митної вартості, а саме на МД №UA209140/2022/055013 від 17.06.2022 (як на такі, що стосуються, на думку відповідача, ідентичних і подібних товарів).

Матеріалами справи підтверджується, що митницею, під час митного оформлення, не зазначено ані в запиті до декларанта, ані в рішенні про коригування митної вартості, які саме відомості не підтверджені наданими до митного оформлення документами, які саме документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Щодо обраного відповідачем методу визначення митної вартості товару суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2статті 55 Митного кодексу Україниприйняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджениминаказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно зіст. 60 Митного кодексу України, під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятоїст. 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

Верховний Суд у постанові від29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другоїстатті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості, відповідач обґрунтовуючи числове значення митної вартості товару, скоригованого митним органом, послався на джерело інформації МД №UA209140/2022/055013 від 17.06.2022, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару. Однак, як уже встановлено судом, зазначені декларації не можуть вважатися співставними з умовами постачання за контрактом, укладеним позивачем. Відповідачем не надано ніяких доказів проведення коригування вартості товарів з урахуванням цієї декларації.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості.

Крім того, подані позивачем документи містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже в сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

У підсумку, доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, відповідачем суду не надано, а тому суд зазначає про безпідставність висновку відповідача про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

За таких обставин, у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

З огляду на викладене, суд констатує, що під час розгляду даної справи не було доведено правомірності застосування обраного відповідачем методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Колегія суддів наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що митним органом необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтуванні неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року в справі №300/4915/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 28 лютого 2024 року.