Постанова

від 28.02.2024 по справі 300/4915/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 300/4915/22 пров. № А/857/25551/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року в справі №300/4915/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елма Трейдинг» до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення №UA206080/2022/000029/2 від22.06.2022 про коригування митної вартості товарів,-

суддя в 1-й інстанції Скільський І.І.,

час ухвалення рішення 27.11.2023 року,

місце ухвалення рішення м.Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Елма Трейдинг» (далі позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення №UA206080/2022/000029/2 від22.06.2022 про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Представник позивача, 20.01.2023 подав заяву в якій просив суд вирішити питання понесених витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення у цій справі, оскільки кількість підготовлених процесуальних документів та понесення через це позивачем витрат невідома.

Представник позивача, 16.11.2023 звернувся в суд із заявою про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року заяву про стягнення судових витрат задоволено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елма Трейдинг» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з таким додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що характер та обсяг виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійсненим ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Зауважує апелянт, що дана категорія справ є справами незначної складності, у цій категорії справ сформована стала судова практика, відповідно представнику позивача не потрібно було значної тривалості часу для проведення правового аналізу, а написання процесуальних документів не вимагало значного використання техніко-юридичних прийомів.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 252 КАС Українисуд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1ст. 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 132 КАС України).

Відповідно до ч. 1ст. 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3ст. 134 КАС Українидля цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4ст. 134 КАС Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5ст. 134 КАС Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7ст. 139 КАС Українипередбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно дост. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як слідує з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи понесені витрати на правову допомогу, подав суду: копію договору про надання правової допомоги від 05.10.2022, укладений між позивачем та адвокатом Афоніним О.В.; додаткову угоду від 11.11.2022, копію акту про прийняття-передачі наданих послуг з правничої допомоги від 07.10.2023; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5239 від 22.10.2021 (а.с. 16); ордер серії АЕ № 1163774 від 15.11.2022 на надання правничої допомоги адвокатом Афоніним О.В (а.с. 17); рахунок від 15.11.2022 № 1 на суму 12000 грн(аванс за надані послуги з правничої допомоги згідно договору про надання правничої допомоги від 05.10.2022 та додаткова угода від 15.11.2022), платіжна інструкція № 288 про сплату авансу за надані послуги з правничої допомоги згідно договору про надання правничої допомоги від 05.10.2022.

Так, відповідно до пункту 1, 7 акту №1 про прийняття-передачі наданих послуг з правничої допомоги від 07.10.2023, виконавець надав замовнику правову допомогу по написанні позову про оскарження рішення Івано-Франківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA206080/2022/000029/2 та подання адвокатського запиту до Державної митної служби України щодо відомостей з АСМО «Інспектор».

Колегія суддів зауважує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі Схід-Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, потребують дослідження на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорію складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд першої інстанції вважав, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн., є співмірним зі складністю справи.

Такий висновок суд зробив з огляду на зміст, кількість та складність в опрацюванні документів, долучених до позовної заяви. Підготовка такої позовної заяви потребувала значного часу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 зазначила, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Так, наявна в матеріалах справи додаткова угода від 11 листопада 2022 року визначає фіксований розмір обчислення гонорару щодо оплати конкретних послуг адвоката, серед яких зокрема, вартість підготовки позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів 5000 грн, вартість підготовки клопотання від 500 грн. до 1500 грн.

З огляду на задоволення позову, суд апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції, що відшкодування позивачу судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн буде співмірним зі складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року в справі №300/4915/22 в справі №300/4915/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 28 лютого 2024 року.