Постанова

від 28.02.2024 по справі 380/4781/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 380/4781/20

адміністративне провадження № К/9901/40079/21

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №380/4781/20

за позовом Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Бердичівської міської ради Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Кабінет Міністрів України, Міністерство культури України, Житомирська обласна державна адміністрація, Міністерство закордонних справ України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року (суд у складі головуючого судді Кедик М.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді Іщук Л.П., суддів Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.) по справі №380/4781/20

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2020 року Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (далі по тексту - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бердичівської міської ради Житомирської області, в якому просило:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 липня 1998 року №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» в частині пункту 3 щодо двох місць давніх поховань - єврейських кладовищ у місті Бердичеві Бердичівського району Житомирської області:

1) Єврейське кладовище XVIII ст. в північній частині міста по вулиці Житомирська, 72;

2) Старе єврейське кладовище по вулиці Шевченка, 7 у центральній частині міста, території сучасного парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка;

зобов`язати відповідача виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 липня 1998 року №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» в частині пункту 3 щодо двох місць давніх поховань - єврейських кладовищ у місті Бердичеві Бердичівського району Житомирської області:

1) Єврейське кладовище XVIII ст. в північній частині міста по вулиці Житомирська, 72;

2) Старе єврейське кладовище по вулиці Шевченка, 7 у центральній частині міста, території сучасного парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у м. Бердичеві знаходяться два єврейські кладовища (Єврейське кладовище в північній частині міста по вул. Житомирська, закладене у XVIII ст.; Старе єврейське кладовище по вул. Шевченка, 7 - вул. Торгова у центральній частині міста, територія сучасного парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка), які занесені до списку історичних населених місць України, однак, щодо них відповідачем не відновлено початкові межі, не розроблено проекти землеустрою земельної ділянки та не проводиться робота з вивчення стану закритих кладовищ, не здійснюються заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження, що свідчить про невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 липня 1998 року №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що зі змісту пункту 3 Розпорядження №604-р не вбачається обов`язку Бердичівської міської ради Житомирської області включати вказані об`єкти до Переліку нововиявлених пам`яток культурної спадщини, а також здійснювати інші дії з метою виявлення та дослідження об`єктів культурної спадщини.

Суди зазначили, що позивач не навів обставин, які б обґрунтовували порушення відповідачем вказаного пункту.

Дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 липня 1998 року №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» не може розповсюджуватися на ліквідоване єврейське кладовище ХVІ-ХVІІІ ст., за адресою: м. Бердичів, вул. Шевченка, 7 - вул. Торгова.

Заходи визначені пунктом 3 Розпорядження №604-р, відповідний суб`єкт може виконати лише після здійснення заходів передбачених пунктом 2 Розпорядження №604-р, виконання яких, в свою чергу покладено на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держкомрелігій із залученням громадських організацій, а не на Бердичівську міську раду Житомирської області, яка є органом місцевого самоврядування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погодившись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу направило до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року та задовольнити позовні вимоги.

Як на підставу касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року по справі №462/3063/17 застосованого судом першої інстанції у цій справі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем не вживаються будь-які заходи, спрямовані на виконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 липня 1998 року №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» в частині пункту 3 щодо місць давніх поховань, не проводяться роботи з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місця масового розстрілу, не продовжують здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження.

На думку скаржника, через таку бездіяльність, вказане кладовище на облік не взято, фактичні межі кладовища на місці не встановлюються.

Зазначає, що між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки укладено Угоду про охорону та збереження культурної спадщини від 04 березня 1994 року, що є підставою для обов`язкового виконання відповідачем Розпорядження №604-р.

Крім того, позивач заявив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 листопада 2021 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бевзенка В.М., суддів Кравчука В.М., Чиркіна С.М.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року по справі №380/4781/20.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

4. Верховний суд ухвалою від 27 лютого 2024 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до попереднього розгляду на 28 лютого 2024 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу звернулося із запитом на інформацію від 25 травня 2020 року №230-20 до міського голови м. Бердичева, в якому просив повідомити, які заходи проведені Бердичівською міською радою на виконання пункту 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 липня 1998 року №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» (далі по тексту - Розпорядження №604-р), щодо збереження давніх поховань в м. Бердичів:

1. Єврейського кладовища по вул. Житомирській;

2. Єврейського кладовища по вул. Шевченко - Торгова;

Відповідач листом від 03 березня 2020 року №ДПІ №28/02-13 повідомив, що недіюче єврейське кладовище по вул. Житомирській, 72-а в м. Бердичеві обліковується на балансі комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств міста Бердичева». Відповідно до рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 16 червня 2016 року №2241 між КП «Комбінат комунальних підприємств міст Бердичева» та Іудейською релігійною громадою «ХАБАД ЛЮБАВИЧ» укладено договір про надання дозволу на проведення заходів з благоустрою недіючого єврейського кладовища по вул. Житомирській, 72-а в м. Бердичеві. Предметом даного договору є здійснення Іудейською релігійною громадою «ХАБАД ЛЮБАВИЧ» комплексу заходів з благоустрою недіючого єврейського кладовища в межах території згідно планових матеріалів земельної ділянки за власний рахунок або з інших джерел незаборонених законом.

Стосовно єврейського кладовища по вул. Шевченка - Торгова, повідомлено, що вказане кладовище за даною адресою у м. Бердичеві не обліковується. Натомість, на території парку відпочинку ім. Т.Г. Шевченка по вул. Торговій, 5 (біля входу зі сторони вул. Шевченка) знаходиться могила рабина-проповідника Лібера Елізера, що проживав у місті Бердичеві у ХVІІІ столітті у часи зародження хасидизму. У 80-х роках минулого століття єврейською громадою міста було відновлено дану могилу, у 2015 році встановлено стелу з написом. На даний час могила рабина-проповідника Лібера Елізера утримується у відповідному санітарному стані.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача в частині виконання пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 липня 1998 року №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», що порушує його права та охоронювані законом інтереси, за їх захистом позивач звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8. Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС зазначає наступне.

Спір у справі виник у зв`язку з невиконанням, на думку позивача, Бердичівською міською радою Житомирської області вимог пункту 3 Розпорядження №604-р, щодо збереження давніх поховань в м. Бердичів:

1. Єврейського кладовища по вул. Житомирській;

2. Єврейського кладовища по вул. Шевченко - Торгова.

9. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 20 липня 1998 року №604-р, яким затверджено додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України, а саме:

1. Забезпечити розроблення проекту Закону України «Про похоронну справу». 1998-1999 роки. Держбуд, Мін`юст, Мінкультури, Держкомрелігій за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.

2. Взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень через засоби масової інформації. 1998-1999 роки. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, Держкомрелігій із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин.

3. Провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження. 1998-1999 роки. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин.

4. Не допускати проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ. Постійно. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, Держбуд, органи місцевого самоврядування.

5. Забезпечити неухильне дотримання вимог статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» стосовно того, що крематорії та кладовища не підлягають приватизації. Постійно. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Фонд державного майна.

10. Щодо Єврейського кладовища XVIII ст. в північній частині міста по вулиці Житомирська, 72, колегія суддів КАС ВС зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Управлінням житлово-комунального господарства виконкому міської ради м. Бердичева замовлена науково-проектна документація «Історико-архітектурний опорний план з визначення територій історичних ареалів м. Бердичева Житомирської області», яка була погоджена директором Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України А.М. Вінграновським та затверджена наказом Міністерства культури України від 22 листопада 2012 року №1364.

При цьому, до проведення досліджень культурної спадщини і розроблення Історико-архітектурного опорного плану м. Бердичева залучено Управління культури і туризму Житомирської облдержадміністрації, що підтверджується підписом і печаткою представника Управління. Предметом дослідження було виявлення комплексу нерухомих об`єктів культурної спадщини міста та пов`язаного з ними традиційного середовища, мета досліджень полягала в забезпеченні збереження об`єктів культурної спадщини, традиційного характеру середовища міста.

Так, з метою задоволення потреб паломників на підставі рішення Бердичівської міської ради від 25 червня 2015 року №1115 «Про вилучення та передачу земельних ділянок у власність, постійне користування та оренду фізичним і юридичним особам» Бердичівській міській іудейській релігійній громаді «Хабад Любавич», юридична адреса: м. Бердичів, вул. В`ячеслава Чорновола, 3:

-затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 1810400000:01:014:0115) площею 34282 кв.м для громадських потреб (будівництво паломницького центру) ум. Бердичеві по вул. Житомирській, 74б;

-передано в оренду на 49 років земельну ділянку для громадських потреб (будівництво паломницького центру) площею 34282 кв.м, розташовану за адресою: м. Бердичів, вул. Житомирська, 746, за рахунок земель комунальної власності (землі житлової та громадської забудови).

Також, відповідно до рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 16 червня 2016 року №241 Бердичівській міській іудейській релігійній громаді «Хабад Любавич» надано дозвіл на укладення договору між комунальним підприємством «Комбінат комунальних підприємств міста Бердичева» та Іудейською релігійною громадою «Хабад Любавич» щодо здійснення комплексу заходів з благоустрою недіючого єврейського кладовища, що розташоване за адресою: м. Бердичів, вул. Житомирській, 72-а.

21 червня 2016 року між КП «Комбінат комунальних підприємств міста Бердичева» та Іудейською релігійною громадою «Хабад Любавич» укладено договір про надання дозволу на проведення комплексу заходів з благоустрою недіючого єврейського кладовища, що розташоване за адресою: м. Бердичів, вул. Житомирській, 72-а в межах території згідно планових матеріалів земельної ділянки.

Предметом вказаного договору є здійснення Іудейською релігійною громадою «Хабад Любавич» комплексу заходів з благоустрою недіючого єврейського кладовища в межах території згідно планових матеріалів земельної ділянки за власний рахунок або з інших джерел, не заборонених законом.

Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору до заходів благоустрою відноситься: відновлення пам`ятних нагробних плит, усипальниці та інших будівель і елементів інфраструктури кладовища та постійне утримання їх в задовільному стані, прибирання території недіючого єврейського кладовища від сміття, розчищення від розростання дикої рослинності, яка захаращує територію кладовища та інші. Даний договір є чинним і діє з червня 2016 року.

Колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідачем вчинено комплекс заходів, спрямованих на виконання пункту 3 Розпорядження №604-р, що свідчить про недопущення ним бездіяльності щодо невиконання цих вимог.

У свою чергу, позивачем у касаційній скарзі не наведено обставин, які б обґрунтовували порушення відповідачем вказаного пункту Розпорядження №604-р в частині позовних вимог щодо Єврейського кладовища по вул. Житомирській.

11. Щодо старого єврейського кладовища по вул. Шевченка, 7, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 вересня 1973 Виконком Бердичівської міської ради прийняв рішення №537 «Про закриття існуючих старих кладовищ, відкриття нового комунального кладовища і організацію похоронного обслуговування в м. Бердичеві», згідно якого закрито з 15 жовтня 1973 року всі існуючі в місті старі кладовища (по вул. Пушкіна, по вул. Леніна, на території будинкоуправління №4).

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 15 березня 1968 року №129 «Про виділення з міського Будинку культури в самостійну господарську розрахункову групу міський парк культури імені Т.Г. Шевченка» виділено міський парк культури імені Т.Г. Шевченка площею 12 га.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 04 червня 1968 року №325 «Про відкриття міського парку культури в м. Бердичеві» з 06 червня 1968 року відкрито госпрозрахунковий парк культури в місті Бердичеві.

Рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 12 грудня 1974 року №703 «Про присвоєння найменування міському парку культури та відпочинку» присвоєно Бердичівському міському парку культури та відпочинку ім`я Т.Г. Шевченка.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 12 грудня 2013 року №510 «Про перейменування вулиць міста» вулицю Леніна перейменовано на вулицю Житомирську.

Рішенням Бердичівської міської ради від 04 квітня 2015 року №1028 затверджено новий Генеральний план міста Бердичева, розроблений ДП «Науково-дослідним і проектним інститутом містобудування».

У вказаному Генеральному плані міста Бердичева не зазначено єврейське кладовище ХVІ-ХVІІІ ст., що було розташоване на території сучасного парку культури та відпочинку в м. Бердичеві.

Згідно з рішенням міської ради від 26 лютого 2018 року №557 територія парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка знаходиться в реакреаційній зоні озеленених територій загального користування.

12. На переконання колегії суддів Верховного Суду, застосування норм Розпорядження №604-р вимагає наявності у відповідних місцях слідів давніх поховань чи закритих кладовищ, під якими, згідно із визначеннями, наведеними у Законі України «Про поховання та похоронну справу», розуміються земельні ділянки з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань, після їх закриття, тобто припинення поховання померлих. Сама лише ймовірність існування старого Єврейського кладовища не дає підстав для застосування норм Розпорядження №604-р.

Так само і підписання Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про охорону та збереження культурної спадщини не є безумовною підставою для застосування Розпорядження №604-р, оскільки спірна територія має відповідати ознакам, наведеним у Розпорядженні.

Правовий висновок аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2021 року по справі №813/143/18.

13. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, такого об`єкта як старе єврейське кладовище по вул. Шевченка, 7, станом на теперішній час не існує. Всі існуючі в місті старі кладовища закрито з 1973 року. На цій території розташований міський парк.

Кладовище по вул. Шевченка, 7 не було включено до переліку пам`яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення і не внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1761 від 27 грудня 2001 року.

У касаційній скарзі позивач стверджує, що відповідачем протиправно не виконано дій з метою взяття на облік та проведення дослідження вказаного ним об`єкта культурної спадщини.

14. Верховний Суд звертає увагу на те, що предметом розгляду цієї справи є невиконання Бердичівською міською радою саме пункту 3 Розпорядження №604-р, зі змісту якого не вбачається обов`язку Бердичівської міської ради Житомирської області вирішувати питання взяття на облік об`єктів культурної спадщини, включати вказані об`єкти до Переліку нововиявлених пам`яток культурної спадщини, а також здійснювати інші дії з метою виявлення та дослідження об`єктів культурної спадщини.

При цьому, вимоги щодо проведення робіт з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовження здійснення заходів щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження стосуються виключно вже виявлених закритих кладовищ.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що заходи визначені пунктом 3 Розпорядження №604-р відповідний суб`єкт може виконати лише після здійснення заходів передбачених пунктом 2 Розпорядження №604-р, виконання яких, в свою чергу покладено на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держкомрелігій із залученням громадських організацій, а не на Бердичівську міську раду, яка є органом місцевого самоврядування.

Наведена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 червня 2020 року по справі №462/3063/17.

Колегія суддів КАС ВС не вбачає підстав для відступу від цього висновку Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджується та судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна територія не належить до категорії закритих кладовищ.

У даній справі йдеться про об`єкт, який не віднесений у встановленому порядку до нововиявлених пам`яток культурної спадщини, його межі у встановленому порядку не окреслені.

15. У постанові від 07 липня 2022 року по справі №380/5165/21, предметом якої було визначення меж території історико-культурного призначення щодо місць давніх поховань, Верховний Суд дійшов такого висновку:

«Щоб визначити, чи відноситься зазначене кладовище до об`єктів культурної спадщини, необхідно встановити обставини, які б вказували на те, що цей об`єкт має історичну цінність.

Оскільки складовими проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення об`єкту в порядку визначеному для земель історико-культурного призначення є, зокрема, вивчення та аналіз обґрунтування необхідності створення або оголошення території історико-культурного призначення тощо, відтак розробка проекту землеустрою стане передумовою для подальшого визначення статусу зазначеної пам`ятки відповідно до законодавства України.

Відтак, Суд вважає, що проведенню облаштування, утримання та збереження місць давніх поховань, надання їм офіційного статусу пам`ятки, має передувати організація і встановлення меж їх території, а не навпаки».

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що дія пункту 3 Розпорядження №604-р на спірні правовідносини не розповсюджується, та позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Колегія суддів КАС ВС враховує доводи скаржника щодо неправомірності висновків суду апеляційної інстанції стосовно відсутності порушеного права позивача, однак такі обставини не впливають на суть вирішення спору, зважаючи, що під час касаційного розгляду підтверджено необгрунтованість позовних вимог по суті.

13. Щодо заявленого позивачем клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів зазначає таке.

В резолютивній частині касаційної скарги, позивач заявив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, але не зазначив взагалі жодних підстав.

Згідно з частиною шостою статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Враховуючи, що позивач в резолютивній частині формально заявив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, але в касаційній скарзі не міститься будь-яких його обгрунтувань, як це передбачає частина шоста статті 346 КАС України, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого Представництвом Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу клопотання.

14. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року по справі №380/4781/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.