Ухвала

від 10.02.2021 по справі 380/4781/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/4781/20

У Х В А Л А

щодо залишення позову без розгляду

10 лютого 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Курпіта П.І.,

за участю:

представників позивача Шейхет М.Г., Шнир Б.І.,

представники відповідача Окунь О.М., Коляда Б.О.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позову Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Бердичівської міської ради Житомирської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кабінету Міністрів України, Міністерства культури України, Житомирської обласної державної адміністрації, Міністерства закордонних справ України, про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити дії ,-

в с т а н о в и в :

Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Бердичівської міської ради Житомирської області, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", в частині п. 3 щодо двох місць давніх поховань - єврейських кладовищ у місті Бердичеві Бердичівського району Житомирської області: 1) Єврейське кладовище XVIII ст. в північній частині міста по вулиці Житомирська, 72.; 2) Старе єврейське кладовище по вулиці вул. Шевченка. 7 у центральній частині міста, території сучасного парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка;

- зобов`язати відповідача виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р ", в частині п. 3 щодо двох місць давніх поховань - єврейських кладовищ у місті Бердичеві Бердичівського району Житомирської області: 1) Єврейське кладовище XVIII ст. в північній частині міста по вулиці Житомирська, 72 ; 2) Старе єврейське кладовище по вулиці вул. Шевченка, 7 у центральній частині міста, території сучасного парку культури та відпочинку і.м. Т.Г. Шевченка.

Ухвалою від 24.06.2020 суддя відкрила провадження у справі та призначила справу до розгляду в загальному позовному провадженні.

Ухвалою від 25.01.2021 суд залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кабінет Міністрів України, Міністерство культури України, Житомирську обласну державну адміністрацію, Міністерства закордонних справ України.

Представник відповідача подав до суду клопотання від 05.10.2020 (вх. 50646) про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду. Клопотання обґрунтовує тим, що позивач був проінформований про прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р та йому було достеменно відомо про обставини, на які він посилається в позовній заяві. Обізнаність позивача підтверджується тим, що позивачем ще в листопаді 2004 року було подано позов до виконавчого комітету Бердичівської міської ради, у якому одним з аргументів, на які посилався позивач було розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 №604-р (справа № К/9991/62011/11 від 22.01.2014). Крім того листом від 06.08.2019 за № 356-19 позивач був проінформований про обставини, на які посилається у позові (даний лист долучено позивачем до адміністративного позову).

Представник позивача подав заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у якому зазначає, що строк звернення до суду не пропущений, оскільки бездіяльність відповідача щодо виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-Р триває і до сьогодні, відповідно при триваючій бездіяльності відповідача підстав для подання клопотання про поновлення строку звернення до суду не має. Моментом припинення дії нормативно-правового акта є момент втрати його юридичної сили. Згаданий акт Кабінету Міністрів України є чинний, як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на даний час, коло осіб, на яких розповсюджується його дія, є необмеженим, що свідчить про його нормативний характер та не містить жодної ознаки акту індивідуальної дії. Окрім цього, згаданий акт врегульовує суспільні відносини у сфері охорони культурної спадщини, та, зважаючи на специфіку об`єктів охорони, а також коло осіб чиї відносини врегульовуються даним актом, - останній є необмежений в часі, просторі та у впливі на коло суб`єктів. При цьому зазначає, що невиконання розпорядження КМУ від 20.07.1998 № 604-Р у 1998-1999 роках не звільняє відповідача виконати його після цього періоду і станом на момент подання цього позову.

Представники позивача у підготовчому засіданні щодо залишення позовної заяви без розгляду заперечили, просили відмовити у його задоволенні.

Представники відповідача у підготовчому засіданні клопотання підтримали та просили залишити позов без розгляду.

Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позовна заява містить вимоги про оскарження бездіяльності відповідача щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", в частині п. 3 щодо двох місць давніх поховань - єврейських кладовищ у місті Бердичеві Бердичівського району Житомирської області: 1) Єврейське кладовище XVIII ст. в північній частині міста по вулиці Житомирська, 72.; 2) Старе єврейське кладовище по вулиці вул. Шевченка. 7 у центральній частині міста, території сучасного парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка.

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 у справі №21-3538а15 зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Суд звертає увагу, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Цей правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.05.2018 у справі №490/8624/15-а.

Оцінюючи позовні вимоги, заявлені у межах даної адміністративної справи, суд вважає, що оцінці в даному випадку підлягає бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", в частині п. 3 щодо двох місць давніх поховань - єврейських кладовищ у місті Бердичеві Бердичівського району Житомирської області: 1) Єврейське кладовище XVIII ст. в північній частині міста по вулиці Житомирська, 72.; 2) Старе єврейське кладовище по вулиці вул. Шевченка. 7 у центральній частині міста, території сучасного парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка, яка продовжувалась і на дату подачі позовної заяви.

Отже, бездіяльність суб`єкта владних повноважень в даному випадку є видом пасивної поведінки та має триваючий характер, що не дає можливості встановлення конкретної дати, від якої можливо обчислювати строк звернення до суду.

Водночас, за приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Разом з тим, необхідно врахувати також і судову практику Європейського Суду з прав людини.

Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі Іліан проти Туреччини слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід вертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення .

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, основною складовою права на справедливий суд є право доступу до судочинства, у розумінні забезпечення особі можливості звернення до суду для вирішення спору.

На підставі вищевикладеного, суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем встановленого строку звернення до суду із даним адміністративним позовом, тому клопотання представника відповідача щодо залишення позову без розгляду не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ухвалив:

1. У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позову Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Бердичівської міської ради Житомирської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кабінету Міністрів України, Міністерства культури України, Житомирської обласної державної адміністрації, Міністерства закордонних справ України, про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду прийняте за наслідками розгляду справи.

У підготовчому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений 15.02.2021.

Суддя Кедик М.В.