Постанова

від 28.02.2024 по справі 815/3599/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа №815/3599/15

провадження № К/990/24562/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Губської О. А., Радишевської О. Р.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці, третьої особи - Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Стефанова С. О., суддів: Вовченко О. А., Свиди Л. І., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2023 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Осіпова Ю. В., суддів: Косцової І. П., Скрипченка В. О.,

І. Обставини справи

1. У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерства юстиції України, в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України № 888 о/с від 18 травня 2015 року щодо звільнення начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці полковника міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;

1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці;

1.3. стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

2. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 14 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року та постановою Верховного Суду від 31 березня 2021 року, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував наказ Міністерства внутрішніх справ України № 888 о/с від 18 травня 2015 року. Поновив ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці з 18 травня 2015 року та стягнув з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці на користь позивача суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 18 травня 2015 року по 14 листопада 2017 року у сумі 278761,92 грн.

3. 14 вересня 2020 року до суду першої інстанції від представника позивача надійшла заява про заміну боржника у виконавчому провадженні, в якій позивач просить замінити боржника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці на боржника - Головне управління Національної поліції в Одеській області.

4. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 02 жовтня 2020 року заяву представника ОСОБА_1 про заміну боржника задовольнив. Замінив боржника у виконавчому листі № 815/3599/15 від 10 липня 2020 року про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 18 травня 2015 року по 14 листопада 2017 року у сумі 278761,92 грн, а саме: Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці замінив на Головне управління Національної поліції в Одеській області.

5. Задовольняючи заяву представника позивача про заміну боржника у виконавчому провадженні, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку фактично мала місце реорганізація Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці, а не ліквідація, тому завдання та функції держави, які були покладені на Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці, у зв`язку із прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» покладені на Головне управління Національної поліції в Одеській області.

6. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області задовольнив частково. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року скасував, прийняв у справі нову постанову, якою заяву представника ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому провадженні задовольнив частково. Замінив боржника у виконавчому листі № 815/3599/15 від 10 липня 2020 року про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 18 травня 2015 року по 14 листопада 2017 року у сумі 278761,92 грн, а саме: Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці замінив на Міністерство внутрішніх справ України.

7. Приймаючи вказану постанову, апеляційний суд виходив з того, що держава не відмовилась від виконання завдань і функцій по діяльності з охорони громадського порядку та безпеки, які виконувались Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці, вказані завдання і функції згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878 закріплені за Міністерством внутрішніх справ України, а тому це міністерство являється процесуальним правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, а не Головне управління Національної поліції в Одеській області. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правонаступником Управління МВС України на Одеській залізниці є Міністерство внутрішніх справ України, а не Головне управління Національної поліції в Одеській області.

8. Міністерство внутрішніх справ України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

9. Верховний Суд постановою від 23 березня 2023 року касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнив частково, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі № 815/3599/15 - скасував, а справу направив для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - П`ятого апеляційного адміністративного суду.

10. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 червня 2023 року залишив без змін ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року, якою замінено боржника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці на Головне управління Національної поліції в Одеській області.

11. П`ятий апеляційний адміністративний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що на підставі співставлення завдань і функцій цих трьох органів можна дійти висновку, що Міністерство внутрішніх справ України є органом влади, який формує державну політику, серед інших, у сфері забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг. Між тим, реалізація державної політики у вказаній сфері відноситься до компетенції Національної поліції, а до цього вказані завдання та функції держави покладались на міліцію.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правонаступником прав і обов`язків ліквідованого органу - Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці, враховуючи правовий статус, обсяг повноважень і принцип територіальності, є територіальний орган Національної поліції, а саме Головне управління Національної поліції в Одеській області.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

12. Головне управління Національної поліції в Одеській області подало касаційну скаргу на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2023 року, в якій просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким замінити боржника - Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці його правонаступником - Міністерством внутрішніх справ України.

13. Автор скарги покликається на практику Верховного Суду, висловлену, зокрема, у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 815/5514/16, яка зводиться до того, що у справах щодо проходження публічної служби Головне управління Національної поліції в Одеській області не є правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці.

14. Верховний Суд ухвалою від 30 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених абзацом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про заміну боржника у виконавчому документі та прийнята за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції; підставами касаційного оскарження є порушення норм процесуального права.

15. Представник Міністерства внутрішніх справ України надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому автор не погоджується з доводами касаційної скарги, вважаючи їх такими, що не відповідають правовим висновкам Верховного Суду, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

16. Правом подати відзив на касаційну скаргу позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

ІІІ. Нормативне врегулювання

17. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

18. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, матеріали справи та мотиви, покладені в основу оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначає таке.

19. Статтею 52 КАС України закріплені положення стосовно процесуального правонаступництва та указано, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

20. Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

21. Частиною четвертою статті 379 КАС України передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

22. За змістом частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

23. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

24. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

25. За приписами частин першої та п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII встановлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

ІV. Оцінка Верховного Суду

26. Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження є припинення її юридичної особи та перехід її прав і обов`язків до іншої юридичної особи.

27. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що боржником у виконавчому листі № 815/3599/15, виданому 10 липня 2020 року Одеським окружним адміністративним судом щодо стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 278761,92 грн зазначено Управління Міністерство внутрішніх справ України на Одеській залізниці.

28. Отже, спір у цій справі виник у відносинах публічної служби у зв`язку з проходженням та припиненням позивачем служби в органах внутрішніх справ.

29. Ліквідація Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці відбувається на підставі наказів Міністерства внутрішніх справ України від 14 квітня 2015 року № 431 «Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ» та від 08 червня 2015 року № 661 «Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці».

30. Варто зауважити, що на час подання заяви про заміну сторони виконавчого провадження, а саме - на 14 вересня 2020 року відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці знаходиться в стані припинення 14 липня 2015 року (запис № 15561100003037176), внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації (а.с. 60, 98-99 т. 4).

31. Відповідно до відомостей, які зазначені у Реєстрі щодо Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці (код ЄДРПОУ 08603376), його засновником є Міністерство внутрішніх справ України; основний вид діяльності - діяльність з охорони громадського порядку та безпеки; рішення про створення та припинення вказаної юридичної особи публічного права приймались Міністерством внутрішніх справ України.

32. Положеннями частин першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України обумовлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Реєстру запису про її припинення.

33. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується витягом з Реєстру (на час подання заяви про заміну сторони виконавчого провадження), Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці знаходиться в стані припинення 14 липня 2015 року (запис № 15561100003037176).

34. Отже, як на момент подання заяви про заміну сторони виконавчого провадження, так і на момент вирішення судом першої інстанції заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, а саме станом на 02 жовтня 2020 року, у Реєстрі був відсутній запис про припинення Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці (код ЄДРПОУ 08603376), що свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції, з яким погодився також апеляційний суд, про наявність підстав для заміни боржника у виконавчому документі.

35. З огляду на вказане, заміна Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці як боржника може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття унаслідок припинення.

36. З огляду на вищевикладене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про заміну Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці її правонаступником Головним управлінням Національної поліції в Одеській області (65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 15-А, код ЄДРПОУ 40108740), не дослідивши всіх обставин справи та нормативно-правових актів, що стосуються ліквідації Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці та створення нових установ.

37. Враховуючи, що суть спору у цій справі не стосується публічно-владних функцій, що були передані Міністерства внутрішніх справ України, і на момент вирішення судом питання про заміну Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці до Реєстру не був унесений запис про припинення останнього, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про вибуття Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці і наявність підстав для її заміни на Головне управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12, код 40108740) є необґрунтованими та такими, що порушують норми процесуального права.

38. На підставі викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року, та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2023 року щодо заміни сторони виконавчого провадження у справі № 815/3599/15, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці її правонаступником Головним управлінням Національної поліції в Одеській області.

39. За таких обставин доводи скаржника про неправильне застосуваннями судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

V. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

40. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

VІ. Судові витрати

41. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області задовольнити частково.

2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у справі № 815/3599/15 скасувати.

3. У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 14 вересня 2020 року № 36807/20 про заміну боржника у виконавчому документі № 815/3599/15 від 14 листопада 2017 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. А. Губська

О. Р. Радишевська