Ухвала

від 27.02.2024 по справі 331/3904/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Провадження №2/331/138/2024

ЄУН 331/3904/23

У Х В А Л А

27 лютого 2024 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі :

головуючого судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю : секретаря Постарнак М.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників : позивача - адвоката Шостак А.П.,

відповідачки - адвоката Кадуріна І.В.,

розглянув увідкритому судовому засіданнів містіЗапоріжжі справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю « ТВ-ГОЛД», про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ( далі суд) на розгляді знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за результатами розгляду якого просить стягнути з відповідачки на свою користь суму боргу у розмірі 4000000,00 грн., за договором купівлі- продажу від 29 березня 2017 року.

16 лютого 2024 року відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про закриття провадження у цій справі на підставі п.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки вважає, що між сторонами по цій справі виник корпоративний спір, який повинен вирішуватися господарським судом.

В суді представник відповідачки клопотання підтримав, просить його задовольнити ; позивач та його представник в суді, кожен в окремості, проти заявленого клопотання заперечують.

Суд, вислухавши доводи представника заявниці,перевіривши їх матеріалами справи, взявши до уваги думки позивача та його представника, суд приходить до такого.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікована Україною.

Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України. ЦПК України. Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті З ЦПК України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Справи, що належать до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України, за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Разом з тим стаття 20 Господарського процесуального кодексу України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Тобто за критеріями предметної юрисдикції спір може бути розглянутий у порядку господарського судочинства лише у разі, якщо правовідносини сторін стосуються саме господарської діяльності юридичних осіб.

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором, а саме заборгованості за договором купівлі - продажу частки статутного капіталу, тобто щодо виконання грошового зобов`язання і не стосується захисту позивачем своїх прав пов`язаних з процедурою реалізації корпоративного права, а тому не повинен розглядатись за правилами господарського судочинства, тобто підлягає розгляду за правилами саме цивільного судочинства.

У даному випадку позивач визначив предмет і підстави позову, які пов`язані з цивільними правовідносинами, що виникли з правочину, укладеного між фізичними особами, якими є позивач і відповідач, і направлені на забезпечення виконання саме цього зобов`язання, про що також зазначив позивач.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

У статті З ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства значаться справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 11 ЦК України установлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Стаття 15 ЦПК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Цієї нормою передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Зважаючи на викладене , суд вважає, що ця справа підсудна Жовтневому районному суду м. Запоріжжя.

Керуючись статтями 19, 259, 260 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_2 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа товариствоз обмеженоювідповідальністю «ТВ-ГОЛД»,про стягненнязаборгованості, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 29 лютого 2024 року.

Головуючий суддя : Н.Г.Скользнєва