Рішення

від 06.02.2024 по справі 376/885/22

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

справа №376/885/22

06.02.24 м.Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Пєтухової Н.О.

за участю секретаря судових засідань Штепи В.С.,

представника відповідача Довбиша О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Козятині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить зобов`язати відповідача спростувати інформацію, зокрема, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1/, як таку, що не відповідає дійсності, завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації та зобов`язати відповідача відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі 100 000 грн щодо розповсюдження недостовірної та неправдивої інформації. Вказану суму направити на Спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку ЗСУ. А також стягнути судові витрати.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач вказала, що вона є головою Сквирської міської ради Білоцерківського району Київської області; відповідач, будучи представником відокремленого підрозділу ГО «Доста України» у Вінницькій області поширює недостовірну та неправдиву інформацію серед користувачів соціальної мережі Facebook, в тому числі серед жителів міста Сквира та сіл громади та району через мережу Інтернет про те, що вона була затримана представником Служби безпеки України за привласнення бронежилетів та автомобіля, зокрема оприлюднивши відео 03.06.2022 в мережі Facebook; 5 червня 2022 таке відео набрало 227 коментарів, які створюють їй негативну соціальну оцінку в очах оточуючих, 883 поширень, а також 1,8.тисяч реакцій. Позивач зазначає, що вказана інформація є такою, що не відповідає дійсності та є неправдивою. Через розповсюдження такої неправдивої інформації відповідачем принижена її честь, гідність та ділова репутація. З урахуванням того, що вона працює головою Сквирської міської ради, то розповсюдження такої неправдивої інформації спрямовано на підрив суверенітету та територіальної цілісності України, що в умовах воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України є частиною інформаційної війни у підтримку агресора. Розповсюджена відповідачем інформація не відповідає дійсності, оскільки жодних затримань зі сторони правоохоронних органів не було, жодних доказів про привласнення військової амуніції не було зазначено, факти вигадані та не мають жодного підтвердження.

Позивач зазначає, що внаслідок поширення відповідачем негативної недостовірної інформації, що принижує її честь, гідність та ділову репутацію, вона перенесла моральні страждання та втратила душевний спокій. З урахуванням нервового стресу та глибини душевних страждань із зазначених обставин, оцінює отриману моральну шкоду в розмірі 100 000 грн, які просить стягнути із відповідача та перечислити на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку ЗСУ.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03.02.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи була належним чином повідомлена, про що свідчить розписка про вручення судової кореспонденції, яка знаходиться в матеріалах справи; 22.12.2023 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про проведення судового засідання без її участі, заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Довбиш О.Л. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, вважає вимоги недоведеними та не обгрунтованими.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази прийшов до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що згідно наданої позивачем інформації з пошукової системи мережі інтернет за пошуком «Відокремлений підрозділ громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_2» у Вінницькій області», вказана організація зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; уповноваженою особою організації є ОСОБА_2 .

До матеріалів справи долучено скрін відео з мережі Facebook, а також скрін коментарів, опублікованих в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» в мережі інтернет.

Крім того в судовому засіданні оглянуто відео, яке міститься на USB накопичувачу, доданому позивачем в якості доказу до матеріалів справи, із якого вбачається, що жінка, яка на відео представилась ОСОБА_3 , повідомила про те, що їй стало відомо, що Сквирського міського голову було затримано працівниками СБУ за «броніки і автомобілі».

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

У статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).

Конституцією України в ст. 3 закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. А в силу ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах.

У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з ч.1 ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; …, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

У відповідності до глави 22 ЦК України, до особистих немайнових прав включені, зокрема, право на повагу до гідності та честі (стаття 297) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299). Гідність та честь фізичної особи, її ділова репутація є недоторканими (згідно із частиною другою статті 297 та частиною першою статті 299 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб..

Відповідно до ч.3 ст. 297 ЦК України, фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Частиною 2 ст. 299 ЦК України визначено, що фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації .

В свою чергу, ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок порушення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Як визначено ч.5 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Відповідно до ч.7 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України "Про інформацію", реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. А відповідно до ч. 1 ст. 30 цього Закону, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (ч. 2 ст. 30 цього Закону).

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України N 1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, спростуванню підлягає тільки поширена недостовірна інформація і саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не надала суду доказів поширення відповідачам будь-якої інформації стосовно нього. Лише посилання на інтернет сторінки ІНФОРМАЦІЯ_1/ не може служити доказом поширення інформації. Крім того, судом встановлено, що за таким посиланням відсутня будь-яка доступна для огляду інформація. Позивачем не було заявлено клопотання про огляд інших сторінок у судовому засіданні тощо, а принцип неупередженості забороняє суду самостійно вчиняти будь-які дії спрямовані на збір доказів у справі. Суд позбавлений можливості ознайомитись зі змістом та надати оцінку такій інформації: чи стосується така інформація позивача; чи є вона достовірної або недостовірної, та яка шкода завдана особистим немайновим правам позивача тощо. Також суд звертає увагу на те, що позивач не надав доказів належності вищевказаних інтернет-сторінок відповідачу. Наданий суду відеоматеріал, який знаходиться USB накопичувачу, не підтверджує поширення недостовірної інформації, оскільки з нього не вбачається, що він був поширений на сайті відповідача. Надані суду скріншоти з сайту також не підтверджують поширення тієї інформації, про яку вказує позивачка, оскільки зміст таких скріншотів не доводить вчинення відповідачем дій з поширення інформації про позивачку, та не містить однозначних відомостей щодо змісту оприлюдненої інформації.

Таким чином, судом не встановлено сукупності усіх обставин, які є підставою для задоволення позовних вимог, а тому підстави для визнання вказаної позивачем інформації такою, що не відповідає дійсності, порушує його права і свободи, а також принижує честь та гідність, відсутні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, не підлягають до задоволення, оскільки є необґрунтованими; позивач не довів протиправності дій відповідача та, відповідно, порушення його особистих немайнових прав внаслідок поширення оспорюваної інформації. Відповідно, у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, які є похідними від основних, також слід відмовити.

В силу положень ст. 141 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 23, 270, 275, 277 ЦК України, ст. ст. 12,13, 81, 259, 264, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - залишити без задовлення.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його постановлення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його постановлення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.О. Пєтухова

06.02.24