Рішення

від 20.02.2024 по справі 913/366/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м. Харків Справа № 913/366/23

Провадження № 3/913/366/23

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., за участю секретаря судового засідання Пришви О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом

Заступника керівника Луганської обласної прокуратури, м. Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1.Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військової адміністрації, м. Сєвєродонецьк Луганської області

2.Північно-східного офісу Держаудислужби, м. Харків

до 1.Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради "Луганська обласна дитяча клінічна лікарня", м. Лисичанськ Луганської області

2. ОСОБА_1 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю та застосування наслідків відповідної недійсності

в присутності представників учасників справи:

від органу прокуратури Ковальова І.І. прокурор відділу Харківської обласної прокуратури, посвідчення від 01.03.2023 № 072865;

від позивачів представники не прибули;

від І відповідача представник не прибув;

від ІІ відповідача Молинь Р.П. адвокат, ордер від 20.11.2023 серії ВО № 1064514.

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Луганської обласної прокуратури 17.10.2023 (дата оформлення поштового відправлення) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах 1.Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військової адміністрації та 2.Північно-східного офісу Держаудитслужби до 1.Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради "Луганська обласна дитяча клінічна лікарня" та 2. ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати недійсним рішення тендерного комітету Луганської обласної дитячої клінічної лікарні, оформлене протоколом розгляду тендерних пропозицій від 10.07.2017 № 147, про визначення фізичної особи-підприємця Бухонько Ліни Анатоліївни переможцем відкритих торгів на закупівлю ДК 021:2015 код 15110000-2 М`ясо (М`ясо яловичини у відрубах І категорії (без кісток));

- визнати недійсним договір про закупівлю від 26.07.2017 № 201, укладений між Луганською обласною дитячою клінічною лікарнею та фізичною особою-підприємцем Бухонько Ліною Анатоліївною;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради "Луганська обласна дитяча клінічна лікарня" 257 634 грн 24 коп., а з Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради "Луганська обласна дитяча клінічна лікарня" одержані ним за рішенням суду 257 634 грн 24 коп. стягнути в дохід держави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луганською обласною дитячою клінічною лікарнею, правонаступником якої є Комунальне некомерційне підприємство Луганської обласної ради "Луганська обласна дитяча клінічна лікарня", проведено процедуру закупівлі товару "М`ясо (М`ясо яловичини у відрубах І категорії (без кісток)" з очікуваною вартістю 300 000 грн 00 коп. Оголошення про проведення відкритих торгів 13.06.2017 розміщено замовником в електронній системі публічних закупівель, ідентифікатор закупівлі: UA-2017-06-13-001064-b. За результатами проведених відкритих торгів рішенням тендерного комітету Луганської обласної дитячої клінічної лікарні від 10.07.2017 № 147 переможцем визначено фізичну особу-підприємця Бухонько Ліну Анатоліївну з остаточною пропозицією 293 160 грн 00 коп., з яким 26.07.2017 було укладено договір № 201, на виконання якого фізичною особою-підприємцем Бухонько Ліною Анатоліївною поставлено товар, а Луганською обласною дитячою клінічною лікарнею сплачено кошти в сумі 254 493 грн 24 коп.

Рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.07.2021 № 70/66-р/к у справі № 6/01-146-20 визнано, що фізична особа-підприємець Танцюра Валентина Миколаївна і фізична особа-підприємець Бухонько Ліна Анатоліївна вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час підготовки та участі у відкритих торгах з використанням електронної системи закупівель "ProZorro", проведених Луганською обласною дитячою клінічною лікарнею на закупівлю: "ДК 021:2015 код 15110000-2 М`ясо (М`ясо яловичини у відрубах І категорії (без кісток))", ідентифікатор закупівлі в системи "ProZorro": UA-2017-06-13-001064-b.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.02.2022 у справі № 922/5047/21 у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Танцюри Валентини Миколаївни до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення від 06.07.2021 № 70/66-р/к у справі № 6/01-146-20 відмовлено. Рішення набрало законної сили 18.05.2022.

Суд встановив, що Східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України правомірно встановлено у діях фізичної особи-підприємця Танцюри Валентини Миколаївни і фізичної особи-підприємця Бухонько Ліни Анатоліївни порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Так, судом зазначено, що матеріали справи в сукупності свідчать про те, що узгодження пропозицій усунуло конкуренцію та змагальність між учасниками, чим порушило право замовників на отримання найбільш ефективного для них результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції. Аргументи позивача, наведені в позовній заяві, не спростовують встановлених фактів, оскільки не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та фактичних обставинах справи, а по суті являють собою їх довільне тлумачення, спрямоване на виправдання ухилення від виконання вимог закону.

Таким чином, орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі, фізичною особою-підприємцем Бухонько Ліною Анатоліївною, результатів торгів.

Законність зазначеного рішення підтверджена судовим рішенням у справі № 922/5047/21, а тому в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребує доказування.

Прокурор звертає увагу, що порушення фізичною особою-підприємцем Бухонько Ліною Анатоліївною законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного Луганською обласною дитячою клінічною лікарнею тендеру, не сумісні з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який встановлено Законом України "Про публічні закупівлі", невілює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Тому дії фізичної особи-підприємця Бухонько Ліни Анатоліївни спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору про закупівлю від 26.07.2017 № 201 не на конкурентних засадах, не узгоджуються із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки порушують правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяють, а навпаки, обмежують розвиток конкуренції у державі.

Отже, в діях фізичної особи-підприємця Бухонько Ліни Анатоліївни вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, у зв`язку з чим рішення тендерного комітету Луганської обласної дитячої клінічної лікарні, оформлене протоколом розгляду тендерних пропозицій від 10.07.2017 № 147, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони фізичної особи-підприємця Бухонько Ліни Анатоліївни, і підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Оскільки поведінка фізичної особи-підприємця Бухонько Ліни Анатоліївни під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель, тому договір про закупівлю від 26.07.2017 № 201, укладений за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу фізичної особи-підприємця Бухонько Ліни Анатоліївни, а одержані нею 257 634 грн 24 коп. за цим правочином повинні бути повернуті Комунальному некомерційному підприємству Луганської обласної ради "Луганська обласна дитяча клінічна лікарня" (правонаступнику Луганської обласної дитячої клінічної лікарні), як іншій стороні договору, а отримані останнім за рішенням суду кошти стягуватися в дохід держави.

Враховуючи викладене, прокурор з посиланням на норми ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 24.10.2023 підтверджені підстави представництва заступником керівника Луганської обласної прокуратури інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військової адміністрації та Північно-східного офісу Держаудислужби за заявленими позовними вимогами, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/366/23, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України відмовлено, повідомлено учасників справи про призначення справи до розгляду в підготовчому провадженні на 13.11.2023 об 11 год. 00 хв., встановлено відповідачам строк для подання відзиву.

08.11.2023 до суду через підсистему "Електронний суд" звернувся адвокат Руденко А.О., повноваження якого підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги від 07.11.2023 серії ВМ № 1042854, який надає правову допомогу Бухонько Л.А. на підставі договору про надання правової допомоги від 07.11.2023 № б/н у Господарському суді Луганської області (тільки для ознайомлення з матеріалами справи № 913/366/23), із заявою про вступ у справу як представника, в якій останній просить суд надати доступ до електронної справи № 913/366/23 для оцінки перспективи і ризиків, проведення аналізу та надання клієнту своєчасної правової допомоги.

Судом 08.11.2023 адвокату Руденко А.О. надано доступ до електронної справи № 913/366/23 для ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання 13.11.2023 прибув представник органу прокуратури.

Позивачі правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачі відзиви не подали, правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 13.11.2023 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 28.11.2023 об 11 год. 20 хв., встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

21.11.2023 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від представника ІІ відповідача адвоката Молиня Р.П. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи), в якій останній просить суд внести його дані РНОКПП НОМЕР_1 до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи № 913/366/23 та перевести в електронну форму процесуальні та інші документи по справі, що надійшли до суду в паперовому вигляді.

21.11.2023 адвокату Молиню Р.П. надано доступ до електронної справи № 913/366/23 для ознайомлення з матеріалами справи.

22.11.2023 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від представника ІІ відповідача адвоката Молиня Р.П. надійшла заява від 22.11.2023 № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференція, в якій останній просив постановити ухвалу про участь учасника справи представника ОСОБА_1 адвоката Молиня Р.П. 28.11.2023 об 11 год. 20 хв. та усіх подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка ухвалою від 23.11.2023 задоволена.

24.11.2023 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від представника ІІ відповідача надійшов відзив від 24.11.2023 № б/н, в якому Бухонько Л.А. проти заявлених вимог заперечує, посилаються на те, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Недоведеність факту порушення оспорюваним правочином інтересу держави і суспільства є підставою для відмови у задоволенні позову.

Прокурор фактично у якості єдиного доказу того, що оспорювані рішення тендерного комітету та договір про закупівлю є такими, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони ОСОБА_1 , посилається на рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.07.2021 № 70/66-р/к у справі № 6/01-146-20, законність якого підтверджена рішенням Господарського суду Харківської області від 17.01.2022 у справі № 922/5047/21, яке набрало законної сили.

Однак, порушення антимонопольного законодавства, зокрема, вимог п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій є підставою для застосування відповідальності встановленої законом, зокрема, у вигляді накладення штрафу, але не тягне собою автоматичну недійсність укладеної угоди за результатами закупівлі. Таких наслідків щодо вказаного правопорушення не містить ані Закон України "Про публічні закупівлі", ані Закон України "Про захист економічної конкуренції", у зв`язку з чим відповідні доводи прокурора не ґрунтуються на приписах закону, оскільки факт порушення антимонопольного законодавства під час проведеної процедури закупівлі не є підставою недійсності укладеної угоди. Обставини, встановлені під час розгляду справи № 922/5047/21, стосуються доведеності факту правопорушення у сфері антимонопольного законодавства та різняться предметом доказування у відношенні вимог, заявлених у даній справі.

Як вбачається із матеріалів справи у торгах на закупівлю UA-2017-06-13-001064-b, проведених Луганською обласною дитячою клінічною лікарнею, крім ІІ відповідача та фізичної особи-підприємця Танцюри В.М також приймали участь фізична особа-підприємець Пономаренко Н.М. та фізична особа-підприємець Колесник Т.М. Жодних відомостей про порушення вищевказаними суб`єктами господарювання Закону України "Про захист економічної конкуренції" в даних торах немає, що підтверджує факт наявності конкуренції, оскільки дані учасники на свій розсуд могли як зменшувати так і збільшувати ціну та стати переможцем торгів на закупівлю.

Також, сторони договору не заперечують належне виконання умов договору про закупівлю від 26.07.2017 № 201, що свідчить про добросовісну поведінку ІІ відповідача та відсутність умислу на порушення інтересів держави і суспільства.

Отже, прокурором не доведено, що в результаті визнання договору недійсним майнові права держави буде захищено та відновлено, також не доведено, що продукція за договором поставлена із завищенням цін, а також не вказав протиправних наслідків укладення та виконання договору.

Прокурором також не доведено належними та допустимими доказами у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного договору за результатами закупівлі, наявність протиправних наслідків, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, прокурор не обґрунтував належними та допустимими доказами відповідність протоколу (рішення) тендерного комітету від 10.07.2017 № 147 та договору про закупівлю від 26.07.2017 № 201 ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Враховуючи викладене, підстави для визнання вказаних протоколу тендерного комітету та укладеного за результатами закупівлі договору недійсними відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України відсутні, а відтак відсутні підстави для застосування наслідків недійсного правочину.

Представник ІІ відповідача також у відзиві зазначив, що попередній розрахунок розміру судових витрат на професійну правничу допомогу становить 29 600 грн 00 коп., заява про стягнення яких з остаточним розміром понесених судових витрат та разом із відповідними доказами понесених судових витрат будуть подані в порядку та строки, передбачені ст. 129 ГПК України.

У судове засідання 28.11.2023 прибув представник органу прокуратури.

Представник ІІ відповідача брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивачі правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

І відповідач відзив не подав, правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 28.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 21.01.2024, повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 09.01.2024 об 11 год. 00 хв., встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

12.12.2023 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від заступника керівника Луганської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив ІІ відповідача від 11.12.2023 № б/н.

Прокурор у відповіді на відзив на доводи ІІ відповідача щодо недоведеності факту порушення оспорюваним правочином інтересу держави і суспільства, відсутності підстав для визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору про закупівлю виклав аналогічні аргументи, якими обґрунтовував позовні вимоги, а також зазначив, що питання виконання зобов`язань фізичною особою-підприємцем Бухонько Ліною Анатоліївною за спірним договором не стосується обставин, що мають значення. Позовними вимогами у справі є визнання недійсними правочинів та застосування наслідків їх недійсності з підстав, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України. Отже, для вирішення спору у даній справі мають значення обставини виконання зобов`язань саме Луганською обласною дитячою клінічною лікарнею в частині оплати наданих послуг, оскільки ці кошти в силу приписів ч. 3 ст. 228 ЦК України, у випадку визнання правочинів недійсними, підлягатимуть стягненню в ходів держави.

18.12.2023 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від представника ІІ відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив від 15.12.2023 № б/н, в яких останній зазначає, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту в частині позовної вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову в цій частині вимог.

Також представник ІІ відповідача зазначив про недоведеність прокурором належними та допустимими доказами у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного договору за результатами закупівлі, наявність протиправних наслідків, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства.

28.12.2023 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від заступника керівника Луганської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення на заперечення на відповідь на відзив ІІ відповідача від 28.12.2023 № б/н, в яких прокурор щодо посилань на неефективний спосіб захисту зазначив, що рішення тендерного комітету в силу положень ст. 202 ЦК України є правочином, вчиненим лікарнею та спрямованим на набуття у неї, а також у фізичної особи-підприємця Бухонько Ліни Анатоліївни цивільних прав та обов`язків щодо укладання договору про закупівлю. Оскільки рішення тендерного комітету та договір про закупівлю оспорюються з підстав їх невідповідності вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, а саме у зв`язку з їх невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності умислу фізичної особи-підприємця Бухонько Ліни Анатоліївни, а тому застосовуються особливі правові наслідки визначені ст. 228 ЦК України, які не передбачають поновлення сторін у початковому становищі (двосторонню реституцію) та не створюють ризику подальшого порушення державних інтересів.

05.01.2024 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від представника ІІ відповідача надійшли додаткові пояснення від 04.01.2024 № б/н, в яких останній посилається на пропуск прокурором строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 250 ГК України, що в свою чергу виключає можливість застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, та стягнення коштів. З огляду на те, що визнання недійсним укладеного за наслідками торгів договору про закупівлю без застосування наслідків його недійсності не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту, представник ІІ відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину.

У судове засідання 09.01.2024 прибув представник органу прокуратури.

Представник ІІ відповідача брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивачі правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

І відповідач відзив не подав, правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 09.01.2024 закрито підготовче провадження та повідомлено учасників справи про призначення справи до судового розгляду по суті на 22.01.2024 об 11 год. 00 хв.

Представник органу прокуратури у судове засідання не прибув, проте повідомив суду про поважність причин неявки у судове засідання, у зв`язку з чим просив відкласти розгляд справи по суті.

Представник ІІ відповідача брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивачі та І відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 22.01.2024 повідомлено учасників справи про оголошення перерви в судовому засіданні до 20.02.2024 об 11 год. 00 хв.

У судове засідання 20.02.2024 прибув представник органу прокуратури.

Представник ІІ відповідача брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивачі та І відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Суд продовжив 20.02.2024 розгляд справи по суті та заслухав вступне слово прокурора та представника ІІ відповідача, з`ясував обставини справи, дослідив докази, а також у судовому засіданні представники органу прокуратури та ІІ відповідача виступили із заключним словом.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників органу прокуратури та ІІ відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.06.2017 Луганською обласною дитячою клінічною лікарнею через авторизований електронний майданчик на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://prozorro.gov.ua) розміщено оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:15110000-2 М`ясо (М`ясо яловичини у відрубах І категорії (без кісток)); ідентифікатор закупівлі: UA-2017-06-13-001064-b. Очікувана вартість предмета закупівлі 300 000 грн 00 коп. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій 03.07.2017 11:00 (том № 1, аркуші справи 45-46).

Згідно з реєстром отриманих тендерних пропозицій було подано чотири тендерні пропозиції такими учасниками: 1) фізичною особою-підприємцем Бухонько Ліною Анатоліївною; 2) фізичною особою-підприємцем Пономаренко Наталією Миколаївною; 3) фізичною особою-підприємцем Колесник Тамарою Миколаївною; 4) фізичною особою-підприємцем Танцюрою Валентиною Миколаївною (том № 1, аркуш справи 47).

Первинна тендерна пропозиція фізичної особи-підприємця Бухонько Ліни Анатоліївни становила 293 160 грн 00 коп., фізичної особи-підприємця Пономаренко Наталії Миколаївни 296 800 грн 00 коп.; фізичної особи-підприємця Колесник Тамари Миколаївни 298 200 грн 00 коп.; фізичної особи-підприємця Танцюри Валентини Миколаївни 299 600 грн 00 коп.

Остаточна тендерна пропозиція фізичної особи-підприємця Бухонько Ліни Анатоліївни становила 293 160 грн 00 коп., фізичної особи-підприємця Пономаренко Наталії Миколаївни 296 800 грн 00 коп.; фізичної особи-підприємця Колесник Тамари Миколаївни 298 200 грн 00 коп.; фізичної особи-підприємця Танцюри Валентини Миколаївни 299 600 грн 00 коп.

За результатами автоматичної оцінки електронною системою закупівель вказаних тендерних пропозицій, пропозиція фізичної особи-підприємця Бухонько Ліни Анатоліївни визнана найбільш економічно вигідною, що підтверджується протоколом розкриття тендерних пропозицій (том № 1, аркуш справи 48).

10.07.2017 відбулося засідання тендерного комітету Луганської обласної дитячої клінічної лікарні, оформлене протоколом розгляду тендерних пропозицій № 147, на якому прийнято рішення про:

- визначення переможцем відкритих торгів фізичну особу-підприємця Бухонько Ліну Анатоліївну;

- надіслання повідомлення про намір укласти договір фізичній особі-підприємцю Бухонько Ліні Анатоліївні (том № 1, аркуш справи 49).

10.07.2017 в електронній системі публічних закупівель опубліковано повідомлення про намір укласти договір з переможцем процедури закупівлі (том № 1, аркуш справи 50).

26.07.2017 між Луганською обласною дитячою клінічною лікарнею (замовник) та фізичною особою-підприємцем Бухонько Ліною Анатоліївною (учасник) укладено договір № 201 та підписано Специфікацію (том № 1, аркуші справи 53-57).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору учасник зобов`язується протягом 2017 року поставити замовникові товари, зазначені в п. 1.2 договору, а замовник прийняти і оплатити такі товару.

Згідно з п. 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: 15110000-2 М`ясо (м`ясо яловичини у відрубах І категорії (без кісток)). Кількість товарів: 2800 кг.

За умовами п. 1.3 договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору становить: 293 160 грн 00 коп. без ПДВ.

Договір набирає чинності з 26.07.2017 і діє до 31.12.2017 в частині розрахунків до повного виконання договірних зобов`язань (п. 10.1 договору).

Додатковими угодами від 01.12.2017 № 1 та від 19.12.2017 № 2 сторони змінювали ціну договору, у зв`язку з чим ціна договору, узгоджена сторонами в останній редакції, склала: 218 823 грн 00 коп. (том № 1, аркуші справи 58-61).

Додатковою угодою від 28.12.2017 № 3 строк дії договору продовжено на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2018 року, та визначена ціна додаткової угоди, яка складає 43 764 грн 60 коп. без ПДВ, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі (том № 1, аркуші справи 62-63).

Додатковою угодою від 16.01.2018 № 4 внесені зміни до розділу "Місцезнаходження та банківські реквізити" у зв`язку зі зміною банківських реквізитів замовника (том № 1, аркуш справи 64).

15.02.2018 в електронній системі публічних закупівель опубліковано звіт про виконання договору про закупівлю від 26.07.2017 № 201, із якого вбачається, що фізичною особою-підприємцем Бухонько Ліною Анатоліївною договір виконано та замовником сплачено суму в розмірі 254 493 грн 24 коп. (за інформацією, оприлюдненою в електронній системі публічних закупівель).

Відповідно до інформації Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області, викладеної у листі від 10.08.2023 № 02-42-08/454, сума сплачених Луганською обласною дитячою клінічною лікарнею коштів за договором від 26.07.2017 № 201 становить 257 634 грн 21 коп. (том № 1, аркуші справи 191-193).

Вказане підтверджується інформацією, розміщеною в Єдиному вебпорталі використання публічних коштів (https://spending.gov.ua (том № 1, аркуші справи 66-110)).

Отже, в результаті публічних закупівель між фізичною особою-підприємцем Бухонько Ліною Анатоліївною та Луганською обласною дитячою клінічною лікарнею укладено договір, який виконаний в повному обсязі та Луганською обласною дитячою клінічною лікарнею сплачено на користь фізичної особи-підприємця Бухонько Ліни Анатоліївни 257 634 грн 24 коп. за поставлений товар.

06.07.2021 Адміністративною колегією Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 6/01-146-20 ухвалено рішення № 70/66-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі за текстом рішення Адміністративної колегії (том № 1, аркуші справи 111-159)).

У пункті 1 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії зазначено, що фізична особа-підприємець Танцюра Валентина Миколаївна і фізична особа-підприємець Бухонько Ліна Анатоліївна вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6, Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антикорупційних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час підготовки та участі у відкритих торгах з використанням електронної системи закупівель "Prozorro", проведених Луганською обласною дитячою клінічною лікарнею на закупівлю: "ДК 021-2015 код 15110000-2 М`ясо М`ясо яловичини у відрубах І категорії (без кісток))", ідентифікатор закупівлі в системі "ProZorro": UA-2017-06-13-001064-b).

Оскільки фізична особа-підприємець Бухонько Ліна Анатоліївна припинила підприємницьку діяльність, про що 19.03.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 2003830060007007259, у зв`язку з чим вона в розумінні ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не є суб`єктом господарювання, тому на неї штраф не накладався.

Відповідно до пункту 5 рішення Адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановила, що у закупівлі UA-2017-06-13-001064-b фізична особа-підприємець Танцюра Валентина Миколаївна і фізична особа-підприємець Бухонько Ліна Анатоліївна вчинили протиправні дії, які полягали у:

- використанні одного електронного майданчика та однієї і тієї ж точки доступу до мережі Інтернет;

- синхронності дій під час переказу коштів на рахунок оператора електронного майданчика;

- синхронності входу з однієї ІР-адреси до електронних кабінетів;

- зазначенні одних номерів телефону;

- уповноваженні однієї особи в банках;

- відсутності конкурентної боротьби під час аукціону;

- однаковому дефекті зображення в документах (використання одного технічного обладнання (пристрою) під час виготовлення документів);

- завантаженні у складі своїх тендерних пропозицій файлів формату "jpg", проте як відповідно до документації повинні бути файли формату PDF або Word або Excel, файли формату "jpg" стосуються однакових питань документу, що завантажили учасники.

Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції під час підготовки та участі у торгах, відповідачі тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результат проведених торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективних для них результатів, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення Адміністративної колегії було оскаржено фізичною особою-підприємцем Танцюрою Валентиною Миколаївною в судовому порядку.

Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 17.02.2022 у справі № 922/5047/21, яке набрало законної сили 18.05.2022, у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Танцюри Валентини Миколаївни до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.07.2021 № 70/66-р/к у справі № 6/01-146-20 відмовлено.

Суд встановив, що Східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України правомірно встановлено у діях фізичної особи-підприємця Танцюри Валентини Миколаївни і фізичної особи-підприємця Бухонько Ліни Анатоліївни порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Матеріали справи в сукупності свідчать про те, що узгодження пропозицій усунуло конкуренцію та змагальність між учасниками, чим порушило право замовників на отримання найбільш ефективного для них результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції. Аргументи позивача, наведені в позовній заяві, не спростовують встановлених фактів, оскільки не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та фактичних обставинах справи, а по суті являють собою їх довільне тлумачення, спрямоване на виправдання ухилення від виконання вимог закону.

Прокурор посилаючись на той факт, що рішення тендерного комітету Луганської обласної дитячої клінічної лікарні, оформлене протоколом розгляду тендерних пропозицій від 10.07.2017 № 147, та договір, укладений за результатами процедури закупівлі, результати якої спотворено антиконкуреними узгодженими діями його учасників, підлягають визнанню недійсними, як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони фізичної особи-підприємця Бухонько Ліни Анатоліївни, тому одержані нею 257 634 грн 24 коп. за цим правочином повинні бути повернуті Комунальному некомерційному підприємству Луганської обласної ради "Луганська обласна дитяча клінічна лікарня" (правонаступнику Луганської обласної дитячої клінічної лікарні), як іншій стороні договору, а отримані останнім за рішенням суду кошти повинні бути стягнуті в дохід держави, звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Зі змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає ст. 13 Конвенції.

У постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" публічна закупівля придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Предмет закупівлі товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Товари продукція, об`єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов`язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів (пункти 21, 34 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі".

Якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, а вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту.

При цьому, оскільки процедура закупівлі завершується укладенням договору, рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).

За приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 236 ЦК України передбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Суд зазначає, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується лише до оспорюваних правочинів.

Предметом позову у справі є визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору про закупівлю, а також застосування наслідків відповідної недійсності.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету.

Судом встановлено, що 13.06.2017 оголошено про проведення відкритих торгів.

Згідно з рішенням засідання тендерного комітету Луганської обласної дитячої клінічної лікарні, оформленим протоколом розгляду тендерних пропозицій від 10.07.2017 № 147, вирішено: визначити переможцем відкритих торгів фізичну особу-підприємця Бухонько Ліну Анатоліївну, якій надіслати повідомлення про намір укласти договір.

За результатами проведення процедури закупівлі 26.07.2017 Луганська обласна дитяча клінічна лікарня (замовник) та фізична особа-підприємець Бухонько Ліна Анатоліївна (учасник) уклали договір № 201.

З огляду на висновок суду про те, що якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, позовна вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту, а рішення тендерного комітету замовника Луганської обласної дитячою клінічної лікарні, оформлене протоколом розгляду тендерних пропозицій від 10.07.2017 № 147, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).

Отже, заступником керівника Луганської обласної прокуратури в частині позовної вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету обрано неефективний спосіб захисту, який не забезпечить поновлення порушених прав держави, за захистом яких він звернуся до суду.

Обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету Луганської обласної дитячою клінічної лікарні, оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій від 10.07.2017 № 147, про визначення фізичної особи-підприємця Бухонько Ліни Анатоліївни переможцем відкритих торгів на закупівлю ДК 021:2015 код 15110000-2 М`ясо (М`ясо яловичини у відрубах І категорії (без кісток)) слід відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності.

Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи ст. 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальної громади та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі", та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору.

Частинами 1 і 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80-82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Звертаючись до суду з позовом з вимогою про визнання недійсним договору про закупівлю, прокурор заявив вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін в разі виконання правочину обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічні приписи містяться в ч. 1 ст. 208 ГК України, згідно з якою якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов`язання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За приписами ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд у своїх постановах зазначав, що відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України застосування санкцій можливе лише судом, що кореспондується з положеннями ст. 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Відповідно, з цих підстав суд і дійшов висновку, що передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України санкції є конфіскаційними.

Так, наслідками недійсності правочину, передбаченими ст. 208 ГК України, є стягнення в доход держави коштів (майна) за рішенням суду за своєю природою є заходом державного примусу, що застосовується до порушників, тобто мають ознаки, притаманні конфіскації майна, оскільки за своїм змістом і порядком передбачають примусове вилучення отриманого, і таке вилучення здійснюється на користь держави.

Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання встановлена у розділі V ГК України, який містить п`ять глав, що регулюють: загальні засади відповідальності учасників господарських відносин (глава 24); відшкодування збитків у сфері господарювання (глава 25); штрафні та оперативно-господарські санкції (глава 26); адміністративно-господарські санкції (глава 27); відповідальність суб`єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства (глава 28).

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у ч. 2 цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Стаття 238 ГК України регулює порядок застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання. Так, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій визначає ст. 239 ГК України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України, є конфіскаційними, та стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГПК України, а тому санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Так, ст. 250 ГК України встановлює, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначено Податковим кодексом України, законами України "Про валюту і валютні операції", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні послуги" та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи. Дія цієї статті не поширюється на адміністративно-господарські санкції, передбачені законами України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та "Про загальну безпечність нехарчової продукції", "Про Національний реєстр викидів та перенесення забруднювачів".

Отже, застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій після шести місяців з дня виявлення порушення чи закінчення одного року з дня вчинення правочину є неправомірним.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 802/470/17-а, від 08.05.2018 у справі № 2а-3847/08/0470, від 04.06.2020 у справі № 2а-6995/12/1370, від 03.09.2020 у справі № 2а/0370/3412/12, від 26.10.2021 у справі № 2а/19251/11/2670.

Цей строк повинен розглядатися як такий, що встановлює терміни, протягом і в межах яких має право ініціюватися перед судом питання застосування наслідків недійсності правочину (процесуальний строк звернення до суду), оскільки застосування таких наслідків є видом адміністративно-господарської санкції, яка передбачена главою 27 розділу V ГК України. Цей строк також повинен розглядатися і як граничний строк для вжиття (накладення) таких заходів судом (матеріально-правовий строк строк давності (постанова Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 160/14095/21)).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачами у справі 26.07.2017 укладений договір № 201, який сторонами правочину виконаний 20.02.2018 (остаточна оплата замовником поставленого товару).

Заступник керівника Луганської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом лише 17.10.2023 (дата оформлення поштового відправлення), а тому на момент звернення до суду із цим позовом у жовтні 2023 року закінчився встановлений ст. 250 ГК України строк застосування адміністративно-господарських санкцій.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 зазначила, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч. 2 ст. 2 ГПК України (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5-5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Об`єднана палата наголосила, що фактично уточнюючи висновок, викладений в п. 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в п. 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, частини 1, 3 ст. 1212 ЦК України).

Також об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, уточнила зазначений висновок в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювавши свій висновок таким чином:

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

Враховуючи, що прокурор звернувся до суду з порушенням строків застосування санкцій, передбачених ст. 250 ГК України, що виключає можливість застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, та стягнення коштів, а також огляду на те, що визнання недійсним укладеного за наслідками торгів договору про закупівлю без застосування наслідків його недійсності не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту, тому у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину слід відмовити.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на Луганську обласну прокуратуру.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.У задоволенні позовних вимог заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: 1.Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військової адміністрації та 2.Північно-східного офісу Держаудислужби до 1.Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради "Луганська обласна дитяча клінічна лікарня" та 2. ОСОБА_1 про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю та застосування наслідків відповідної недійсності відмовити.

2.Судові витрати покласти на Луганську обласну прокуратуру.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

4.Повне рішення складено 29.02.2024.

Суддя Андрій СЕКІРСЬКИЙ