Рішення

від 04.03.2024 по справі 913/366/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року м. Харків Справа № 913/366/23

Провадження № 3/913/366/23

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., за участю секретаря судового засідання Пришви О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 адвоката Молиня Р.П. від 22.02.2024 № б/н про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом

Заступника керівника Луганської обласної прокуратури, м. Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1.Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військової адміністрації, м. Сєвєродонецьк Луганської області

2.Північно-східного офісу Держаудислужби, м. Харків

до 1.Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради "Луганська обласна дитяча клінічна лікарня", м. Лисичанськ Луганської області

2. ОСОБА_1 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю та застосування наслідків відповідної недійсності

в присутності представників учасників справи:

від органу прокуратури представник не прибув;

від позивачів представники не прибули;

від відповідачів представники не прибули

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Луганської обласної прокуратури 17.10.2023 (дата оформлення поштового відправлення) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах 1.Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військової адміністрації та 2.Північно-східного офісу Держаудитслужби до 1.Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради "Луганська обласна дитяча клінічна лікарня" та 2. ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати недійсним рішення тендерного комітету Луганської обласної дитячої клінічної лікарні, оформлене протоколом розгляду тендерних пропозицій від 10.07.2017 № 147, про визначення фізичної особи-підприємця Бухонько Ліни Анатоліївни переможцем відкритих торгів на закупівлю ДК 021:2015 код 15110000-2 М`ясо (М`ясо яловичини у відрубах І категорії (без кісток));

- визнати недійсним договір про закупівлю від 26.07.2017 № 201, укладений між Луганською обласною дитячою клінічною лікарнею та фізичною особою-підприємцем Бухонько Ліною Анатоліївною;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради "Луганська обласна дитяча клінічна лікарня" 257 634 грн 24 коп., а з Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради "Луганська обласна дитяча клінічна лікарня" одержані ним за рішенням суду 257 634 грн 24 коп. стягнути в дохід держави.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.02.2024 у справі № 913/366/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати покладено на Луганську обласну прокуратуру.

22.02.2024 представник ОСОБА_1 адвокат Молинь Р.П. через підсистему "Електронний суд" звернувся до суду із заявою від 22.02.2024 № б/н про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, яка фактично є заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 29 600 грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 23.02.2024 відкрито провадження за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Молиня Р.П. від 22.02.2024 № б/н про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, повідомлено учасників справи про призначення заяви до розгляду в судовому засіданні на 04.03.2024 о 12 год. 00 хв.

27.02.2024 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від заступника керівника Луганської обласної прокуратури надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення від 27.02.2024 № 24-395вих-24, в яких він зазначив, що заявником не доведено перелік та обсяг наданих послуг, а також не надано документів на підтвердження оплати послуг адвоката, а отже, і понесені витрати ОСОБА_1 в рамках договору від 14.11.2023 № 03/321.

Вказує, що в наданій копії акту від 21.02.2024 № б/н не зазначено, які конкретно послуги виконано адвокатом, скільки годин робочого часу витрачено на ту чи іншу послугу, що не дає можливості визначити реальний об`єм та вартість наданих послуг. Таким чином, оскільки заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних робіт (наданих послуг) за відсутності доказів витраченого часу адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), тому стягнення судових витрат на користь ІІ відповідача не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості.

Також прокурор з посиланням на норми ст. 221 ГПК України вказує, що для вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених сторонами, після ухвалення рішення у справі, суд має встановити та перевірити наявність поважних причин неподання заявником доказів про розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів. Виходячи з інформації, яка наявна у наданих заявником копії акту від 21.02.2024 № б/н щодо наданих послуг до договору про надання правничої допомоги віл 14.11.2023 № 03/321 та інших копіях документів, відсутні відомості про сплату за надання правничої допомоги Бухонько Л.А.

Враховуючи викладене, прокурор просить відмовити у задоволенні заяви представника ІІ відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Учасники судового процесу правом на участь у судовому засіданні 04.03.2024 не скористалися, хоча про дату та час слухання заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

За приписами ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, судом під час ухвалення рішення не вирішувалося питання щодо розподілу витрат ІІ відповідача на професійну правничу допомогу.

Разом з цим, представник ІІ відповідача у відзиві зробив відповідну заяву та навів попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи, який складає 29 600 грн 00 коп.

Відповідно до поданої 22.02.2024 заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, представник ІІ відповідача просить суд стягнути з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 29 600 грн 00 коп.

Оскільки судове рішення у справі № 913/366/23 ухвалено 20.02.2024, тому п`ятиденний строк розпочав перебіг 21.02.2024, останній п`ятий день з урахуванням ч. 4 ст. 116 ГПК України, закінчився 26.02.2024. Заявник подав заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі 22.02.2024, відтак заява подана у строк, передбачений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Статтею 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в п. 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Закон України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвоката та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом із тим, згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі та визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви" пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто процесуальним законодавством передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження понесених ІІ відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у Господарському суді Луганської області представником ІІ відповідача надано копії договору про надання правничої допомоги від 14.11.2023 № 03/321, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Цулаія, Горбатенко та партнери" в особі партнера адвоката Горбатенка Я.О. та Бухонько Ліни Анатоліївни, додатку від 14.11.2023 № 1 до договору про надання правової допомоги від 14.11.2023 № 03/321, договорів про залучення адвоката на договірних засадах для надання правової допомоги від 25.05.2023 № 25/05 та від 02.01.2024 № 01/346, акт надання послуг від 21.02.2024 № б/н.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ТР № 000290 від 27.04.2018 на ім`я Молиня Романа Петровича та ордеру про надання правничої (правничої) допомоги серії ВО № 1064514 від 20.11.2023, виданий адвокатом Молинем Романом Петровичем, для представництва інтересів ІІ відповідача у Господарському суді Луганської області, Східному апеляційному господарському суду.

Із наданих представником ІІ відповідача документів вбачається, що 14.11.2023 між Адвокатським об`єднанням "Цулаія, Горбатенко та партнери" в особі партнера адвоката Горбатенка Я.О. (далі за текстом АО "ЦГП") та Бухонько Ліною Анатоліївною (далі за текстом клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 03/321, відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а АО "ЦГП" приймає на себе зобов`язання надавати необхідну правничу (правову) допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Клієнт зобов`язується виплатити АО "ЦГП" гонорар за надання правничої (правової) допомоги, передбаченої в п. 1.2. цього договору та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання даного Договору.

Сторони у п. 1.2 договору визначили, яку правничу (правову) допомогу надає АО "ЦГП" клієнту:

- здійснювати представництво клієнта для забезпечення реалізації його прав і обов`язків: в цивільному, сімейному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення; а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; прав та інтересів, що стосуються дитини клієнта;

- надавати клієнту правничу допомогу у виді: участі при проведенні слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, що обмежують права, свободи та законні інтереси клієнта, в тому числі при проведенні його допиту або процесуальних дій в житлі та/або іншому володінні клієнта, незалежно від правового статусу клієнта у кримінальному провадження; захист клієнта під час розгляду справ про адміністративні правопорушення; надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, складання та подання до органів державної влади заяв та повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень;

- здійснювати захист прав, свобод і законних інтересів клієнта, як підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, використовуючи всі процесуальні і професійні права та засоби захисту, передбачені КПК України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України;

В розділі 2 договору сторони визначили права та обов`язки сторін.

Так, відповідно до п. 2.4 договору за власною ініціативою, без попередньої та/або наступної згоди клієнта, залучати до виконання цього договору інших адвокатів на договірних засадах.

За надання правової допомоги клієнт (або особа, якій доручено клієнтом здійснити оплату правових послуг) зобов`язується виплатити АО "ЦГП" гонорар протягом 90 днів з моменту набрання законної сили рішення суду у справі № 913/366/23. Гонорар є формою винагороди АО "ЦГП" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту та поверненню не підлягає. Розмір гонорару визначено за спільною домовленістю АО "ЦГП" та клієнта в додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 6.1 договору, останній укладений на строк до 01.12.2025.

У додатку від 14.11.2023 № 1 до договору про надання правової допомоги від 14.11.2023 № 03/321 сторонами визначено, що за надання правової допомоги, а саме, за представництво в Господарському суді Луганської області у справі № 913/366/23, клієнт зобов`язується виплатити АО "ЦГП" гонорар. Гонорар є формою винагороди АО "ЦГП" за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту на підставі договору № 03/321 та поверненню не підлягає. Розмір гонорару визначено в фіксованій сумі 29 600 грн 00 коп. за розгляд справи в сумі першої інстанції, за спільною домовленість АО "ЦГП" та клієнта незалежно від об`єму виконаної роботи. Гонорар сплачується протягом 90 днів з моменту набрання законної сили рішення суду у справі № 913/366/23.

Адвокатським об`єднанням "Цулаія, Горбатенко та партнери" до виконання договору про надання правничої допомоги від 14.11.2023 № 03/321 було залучено адвоката Молиня Романа Петровича на договірних засадах.

25.05.2023 між Адвокатським об`єднанням "Цулаія, Горбатенко та партнери" в особі партнера адвоката Горбатенка Я.О. (далі за текстом замовник) та адвокатом Молинем Романом Петровичем (далі за текстом виконавець) укладено договір до залучення адвоката на договірних засадах для надання правової допомоги № 25/05, за умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання за дорученням замовника надати послуги з надання правової допомоги особам, з якими замовником укладено договір про надання правової допомоги, а саме:

- здійснювати представництво інтересів клієнта замовника в будь-яких, без виключення органах державної, законодавчої та виконавчої влади, органах прокуратури, податкових органах, поліції, судових органах усіх рівнів, у Міжнародному комерційному арбітражному суді про Торгово-промисловій палаті України, органах суддівського врядування, органах місцевого самоврядування, органах управління установ, організацій, підприємств та їх об`єднань незалежно від форми власності, керівних органах об`єднань громадян;

- здійснювати захист прав, свобод і законних інтересів клієнта замовника, його працівників та службових осіб, як підозрюваних, обвинувачених, підсудних, засуджених, виправданих, осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, використовуючи всі процесуальні і професійні права та засоби захисту, передбачені КПК України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України;

- надавати клієнту замовника, його працівникам та службовим особам правову допомогу у виді: участі при проведенні слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, що проводяться у володінні (житлі чи нежитловому приміщенні) клієнта замовника, або які іншим чином обмежують права, свободи та законні інтереси клієнта замовника незалежно від правового статусу клієнта замовника у кримінальному провадження; надання клієнту замовника правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, складання та подання до органів державної влади заяв та повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень;

- здійснювати представництво клієнта замовника в цивільному, господарському, адміністративному, конституційному та кримінальному судочинстві, в судах загальної юрисдикції, у виконавчому провадженні без обмеження повноважень та в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 1.1 договору) .

Виконавець зобов`язується надати послуги до закінчення строку дії цього договору з передачею результатів за формою, встановленою цим договором. Обсяг послуг, що замовляються, може бути зменшений замовником залежно від реальної потреби в них (п. 1.3 договорів).

В розділі 2 договору сторони визначили права та обов`язки сторін.

Зокрема, в п. 2.2.5 договору визначено, що у разі залучення виконавця до виконання укладених замовником договорів про надання правової допомоги, виконавець має право самостійно видавати ордер, який посвідчуватиме повноваження виконавця на надання правової допомоги клієнту замовника.

Відповідно до п. 3.3 договору здача, приймання результатів наданих послуг здійснюється сторонами за актом наданих послуг. Акт наданих послуг підписується сторонами та надається виконавцем після виконання всього обсягу замовлених послуг в межах строків їх надання, визначених в п. 1.1 цього договору.

Згідно з п. 6.1 договору, останній укладений на строк до 01.01.2024, у зв`язку з чим 02.01.2024 між Адвокатським об`єднанням "Цулаія, Горбатенко та партнери" в особі партнера адвоката Горбатенка Я.О. та адвокатом Молинем Романом Петровичем укладено договір до залучення адвоката на договірних засадах для надання правової допомоги № 01/346 аналогічного змісту, що і договір від 25.05.2023 № 23/05, зі строком дії до 01.01.2025.

21.02.2024 між ІІ відповідачем та Адвокатським об`єднанням "Цулаія, Горбатенко та партнери" був складений та підписаний акт надання послуг № б/н, за змістом якого виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): представництво інтересів ОСОБА_1 в Господарському суді Луганської області у справі № 913/366/23, загальна вартість яких складає 29 600 грн 00 коп.

Тобто, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 14.11.2023 № 03/321 та акту надання послуг від 21.02.2024 № б/н у Бухонько Л.А. виник обов`язок сплатити Адвокатському об`єднанню "Цулаія, Горбатенко та партнери" витрати на надану професійну правничу допомогу в сумі 29 600 грн 00 коп.

Стосовно доводів прокурора щодо переліку та обсягу наданих послуг, а також підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ордером про надання правничої (правової) допомоги від 20.11.2023 серії ВО № 1064514 надання такої допомоги ОСОБА_1 у Господарському суді Луганської області здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги від 14.11.2023 № 03/321 адвокатом Молинем Р.П.

До заяви від 22.02.2024 представника ОСОБА_1 адвоката Молиня Р.П. про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу додані копії договору про надання правничої допомоги від 14.11.2023 № 03/321, додатку від 14.11.2023 № 1 до договору про надання правової допомоги від 14.11.2023 № 03/321, договорів про залучення адвоката на договірних засадах для надання правової допомоги від 25.05.2023 № 25/05 та від 02.01.2024 № 01/346, акту надання послуг від 21.02.2024 № б/н.

Відповідно до додатку від 14.11.2023 № 1 до договору про надання правової допомоги від 14.11.2023 № 03/321 розмір гонорару визначено сторонами у фіксованій сумі незалежно від об`єму виконаної роботи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки розмір винагороди за надання правової допомоги визначений сторонами у вигляді фіксованої суми, тому він не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

За змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Прокурор у запереченнях проти відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу акцентував свою увагу на відсутності в акті переліку та обсягу наданих послуг, зокрема, переліку виконаних послуг адвокатом, кількість годин часу витраченого на послуги.

Частина 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Проте, вказана норма конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зробила висновок, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Крім того, правова норма ч. 3 ст. 126 ГПК України запроваджена "для визначення розміру витрат", тоді як сума гонорару адвокату встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником ІІ відповідача часу, а отже, розмір витрат є визначеним. При визначенні фіксованого розміру витрат для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуги клієнту.

Оскільки сума гонорару встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі 29 600 грн 00 коп., який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником ІІ відповідача часу, а отже, розмір витрат є визначеним, тому суд дійшов висновку, що надання детального опису робіт (надання послуг) в даному випадку не є обов`язковим.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 згідно з приписами ст.ст. 74, 126 ГПК України доведено обставини надання їй Адвокатським об`єднанням "Цулаія, Горбатенко та партнери" відповідних послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи № 913/366/23 у Господарському суді Луганської області та належним чином обґрунтовано заявлений до стягнення розмір оплати цих послуг.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та додаткових постановах Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 874/15/22 та від 07.08.2023 у справі № 910/14262/21.

Сторони в п. 3.1 договору про надання правничої допомоги від 14.11.2023 № 03/321 та додатку від 14.11.2023 № 1 до вказаного договору передбачили, що гонорар за надання правової допомоги виплачується протягом 90 днів з моменту набрання рішенням суду у справі № 913/366/23 законної сили, яке на момент вирішення судом питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу ще не набрало законної сили.

Таким чином, доводи прокурора про відсутність доказів на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та відхиляються.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Суд враховує, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Прокурор вважає, що витрати на правничу допомогу в сумі 29 600 грн 00 коп. не є співмірними із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (надання послуг), за відсутності доказів витраченого часу адвокатом на виконання робіт (надання послуг).

Суд звертає увагу, що у цій справі ОСОБА_1 та Адвокатське об`єднання "Цулаія, Горбатенко та партнери" визначили фіксовану плату за надання правничої допомоги у Господарському суді Луганської області 29 600 грн 00 коп., а тому з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, прокурор мав доводити неспівмірність суми гонорару в цілому, а не вказувати про неспівмірність надання окремих послуг.

Крім того, суд бере до уваги, що предметом спору у цій справі є визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю за державні кошти та застосування наслідків відповідної недійсності.

За змістом абз. 2 ч. 3 ст. 12 ГПК України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 24.10.2023 визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Врахувавши предмет і підстави заявленого позову, характер спірних правовідносин учасників справи, ціну позову, суд дійшов до висновку, що дана справа належить до складних, у тому сенсі, що її вирішення потребувало значних зусиль і затрат процесуальних ресурсів як з боку суду, так і з боку інших учасників судового розгляду, зокрема і від ОСОБА_1 , як ІІ відповідача за заявленими позовними вимогами.

Тому, на переконання суду, розмір витрат ОСОБА_1 на оплату вартості послуг адвоката за надану професійну правничу допомогу в сумі 29 600 грн 00 коп. є пропорційним до ціни та предмета спору і відповідає критерію розумності.

Проаналізувавши подані представником ІІ відповідача докази, зокрема, договір про надання правничої допомоги від 14.11.2023 № 03/321, додаток від 14.11.2023 № 1 до договору про надання правової допомоги від 14.11.2023 № 03/321, договори про залучення адвоката на договірних засадах для надання правової допомоги від 25.05.2023 № 25/05 та від 02.01.2024 № 01/346, акт надання послуг від 21.02.2024 № б/н, яким погоджено обсяги послуг та їх вартість, суд дійшов висновку, що визначений сторонами у додатку від 14.11.2023 № 1 до договору про надання правової допомоги від 14.11.2023 № 03/321 та підтверджений сторонами у акті надання послуг від 21.02.2024 № б/н розмір витрат ІІ відповідача на професійну правничу допомогу Адвокатського об`єднання "Цулаія, Горбатенко та партнери" у справі № 913/366/23 в розмірі 29 600 грн 00 коп., з огляду на вжиті ним заходи для захисту прав та інтересів ІІ відповідача, відповідає складності даної справи та виконаній адвокатом роботі (підготовка та подання відзиву, заперечень на відповідь на відзив, додаткових пояснень, участь у режимі відеоконференції у 4 судових засіданнях у справі); часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт; значенню справи для ІІ відповідача.

Отже, приймаючи до уваги надані представником ІІ відповідача докази на підтвердження понесених ІІ відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи, врахувавши відсутність в матеріалах справи належних доказів неспівмірності цих витрат та обґрунтованого клопотання про їх зменшення, суд дійшов до висновку, що витрати ІІ відповідача є доведеними та обґрунтованими, тому заява представника ІІ відповідача адвоката Молиня Р.П. щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню, а доводи прокурора щодо неспівмірності розміру заявлених до стягнення витрат на оплату послуг адвоката судом відхиляються.

За приписами п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати (у даному випадку витрати на професійну правничу допомогу) покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Водночас суд зауважує наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Частина 3 ст. 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 4 цієї статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Водночас ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав представництва.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб`єктом звернення (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21).

Частиною 5 ст. 53 ГПК України встановлено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

За приписами ч. 1 ст. 55 ГПК України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті (стосовно права укладати мирові угоди).

Частини 1 та 2 ст. 42 ГПК України містять переліки прав та обов`язків учасників справи, які не є вичерпними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові 05.10.2022 у справі № 923/199/21 вказала на те, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

З урахуванням наведеного, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що в даному випадку саме на прокурора мають бути покладені витрати ІІ відповідача на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, суд покладає на Луганську обласну прокуратуру обов`язок відшкодувати ІІ відповідачу витрати на професійну правничу допомогу в сумі 29 600 грн 00 коп.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 232, 236, 237, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Молиня Р.П. від 22.02.2024 № б/н про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

2.Стягнути з Луганської обласної прокуратури, місцезнаходження: вул. Богдана Ліщини, будинок 27, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ідентифікаційний код 02909921 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 29 600 грн 00 коп., видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

3.Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

4.Повне додаткове рішення складено 11.03.2024.

Суддя Андрій СЕКІРСЬКИЙ