Ухвала

від 26.02.2024 по справі 922/856/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"26" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/856/23 вх. № 4955

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

розглянувши клопотання ліквідатора про вжиття заходів забезпечння вимог кредиторів

По справі за заявою Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"

до Багатопрофільне підприємство «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про визнання банкрутом

Без виклику сторін;

ВСТАНОВИВ:

До суду від ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю. надійшло клопотання за вх. №4955 від 22.02.2024 про вжиття заходів забезпечння вимог кредиторів, в якому він просить суд:

- оголосити у розшук (в тому числі з включенням до інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України") зареєстрованого за банкрутом Багатопрофільне підприємство «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 13670050), місцезнаходження: 61201, м. Харків, пр. Перемоги, буд.55-Е, транспортний засіб, а саме: автомобіль легковій марки Hyundai модель Sonata, 1996 рік випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 , номер кузова: НОМЕР_3 та після розшуку і затримання транспортного засобу, який належить Багатопрофільному підприємству «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю", передати ліквідатору, арбітражному керуючому Різнику Олександру Юрійовичу у встановленому законом порядку, про що винести ухвалу про оголошення транспортного засобу у розшук.

Крім того, ліквідатор просить суд заборонити будь-яким особам, крім ліквідатора, користуватися та разпоряджатися майном, що є власністю банкрута, а саме основними засобами, тимчасовими спорудами миталевими конструкціями, місцями торговими (13 рядів), контейнерами, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:223:0012, яка розташована у м. Києві, вул. Вербова, буд.21, 23, площа 0,6257 га.

Також, ліквідатор просить суд накласти арешт на частку банкрута в об`єкті Торгівельно-громадського центру "Петрівка", Блок Б, що становить 10% від спільної частки (будівництво об`єкту незавершено), яка буде виділена в натурі після закінчення спільної діяльності, яка здійснюється відповідно до умов Договору про спільну діяльність укладеного між ТОВ "Солтрейд" та Багатопрофільним підприємством «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю за № 11/7 від 09.11.2007 та договору про внесення змін до договору про спільну діяльність від 30.06.2010р.

Розглянувши матеріали справи та подане клопотання ліквідатора про вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів суд дійшов висновку. що подане суду клопотання підлягає задоволенню частково враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.

Згідно із довідкою Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області за вих. № 31/20-1851 від 26.05.2023 року в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів за Багатопрофільним підприємством «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 13670050) зареєстрований транспортний засіб, а саме: автомобіль легковій марки Hyundai модель Sonata, 1996 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_2 , номер кузова: НОМЕР_3 .

Ліквідатор зазначає, що в ході проведення інвентаризації, даний транспортий засіб виявлено не було.

Відповідно ч. 3 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо транспортний засіб перебуває в розшуку.

Відповідно до Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України Міністерства юстиції України № 64/261/5 від 30.01.2018, зокрема п.п. 1, 4, 5 розділу III підставою для залучення поліцейських до розшуку транспортного засобу боржника є постанова державного, приватного виконавця про такий розшук. Про виявлення та затримання транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук, поліцейський інформує державного, приватного виконавця шляхом надсилання повідомлення через ІПНП до АСВП. Тимчасове затримання транспортного засобу здійснюється поліцейськими відповідно до Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1102.

Наказом Міністерства внутрішніх справ № 497 від 13.06.2018 року (далі - Наказ) затверджено Інструкцію з формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" (далі - Інструкція).

Відповідно до Інструкції, в ІП "Гарпун" накопичуються усі відомості про транспортні засоби усіх типів (автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них ТЗ та мопеди) та номерні знаки ТЗ, що розшукуються у рамках, кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності, а також за ухвалою слідчого судді, суду.

Таким чином, підставою для внесення до ІП "Гарпун" інформації про транспортні засоби та оголошення їх у розшук є, зокрема, надходження до органу (підрозділу) поліції ухвали суду про зобов`язання Національної поліції України здійснювати розшук транспортних засобів, зареєстрованих за боржником.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що місцезнаходження транспортного засобу, зареєстрованого за Багатопрофільним підприємством «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю невідоме, що порушує права як банкрута, так і його кредиторів, а також те, що ліквідатор арбітражний керуючий Різник О.Ю. позбавлений повноважень безпосередньо вимагати від поліції оголошення транспортних засобів в розшук, суд вважає за необхідне в цієї частини клопотання ліквідатора про оголошення в розшук транспортного засобу задовольнити.

Щодо іншої частини клопотання ліквідатора про забезпечення вимог кредиторів суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Після втрати чинності Законом про банкрутство з введенням в дію з 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), при застосуванні норм ГПК України, які містять посилання на вказаний Закон про банкрутство, з урахуванням частини третьої статті 3 ГПК України та пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп, за відповідним посиланням застосовуються саме норми КУзПБ (див. постанови Верховного Суду від 16.07.2020 № 910/4475/19, від 29.07.2021 у справі № 911/698/21, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21)).

Згідно з частиною 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2971-IX від 20.03.2023 частину 1 статті 2 КУзПБ доповнено абзацом другим, за яким застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, у приписах КУзПБ законодавець утвердив пріоритет норм цього спеціального закону та субсидіарне застосування у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) загальних норм ГПК України.

Тому загальні норми ГПК України застосовуються при розгляді справ про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із логікою законодавчого регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), зокрема ті норми ГПК України, що мають універсальний характер, тобто застосовані до вирішення однакових, переважно суто процедурних, питань руху справи у позовному провадженні, так само і у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) за умови, що інше не встановлено КУзПБ

Відповідно до ч.1 статті 40 КУзПБ господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого (разпорядника майна) вчиняти правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Таким чином у статті 40 КУзПБ наведено вичерпній перелік спеціальних заходів забезпечення вимог кредиторів (заборона/зобов`язання вчинити або утриматися від вчинення дій, що можуть безпосередньо вплинути в подальшому на конкурсну/ліквідаційну масу боржника; припинення повноважень керівника) та безальтернативно визначено безпосередніх адресатів (суб`єктів) таких заходів забезпечення - боржник та у випадку припинення повноважень за частиною другою цієї статті - керівник/орган управління боржника.

У статті 40 КУзПБ законодавець визначив і мету задля якої такі заходи застосовуються - для збереження майна боржника, усунення перешкод для виконання розпорядником майна своїх повноважень та захисту прав і законних інтересів боржника або кредиторів.

Отже, можливість застосування заходів забезпечення вимог кредиторів у порядку статті 40 КУзПБ здійснюється в процедурі разпорядження майном боржника і не може бути автоматично перенесено на стадію ліквідаційної процедури, де діють інші суб`єкти та виконуються інші завдання на чолі з керівником боржника - ліквідатором.

Водночас, як вбачається зі змісту поданого суду клопотання ліквідатора в частині заборони будь-яким особам, крім ліквідатора, користуватися та разпоряджатися майном, що є власністю банкрута, а саме основними засобами, тимчасовими спорудами, металевими конструкціями, місцями торговими (13 рядів), контейнерами, що розташовані на земельної ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:223:0012, яка розташована у м. Київ, вул. Вербова, буд.21, 23, площа 0,6257 га не належать до визначеного статтею 40 КУзПБ переліку спеціальних заходів, та за змістом і спрямованістю відповідає заходам забезпечення позову відповідно до вимог статті 137 ГПК України.

Крім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову (клопотання в процедуре банкрутства) є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Саме лише посилання ліквідатора БП "Солідарність" у формі ТОВ на потенційну можливість вчинення будь-якою особою певних дій щодо користування та разпорядження майном, що є власністю банкрута, не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 909/835/18).

Також, суд звертає увагу, що процедура банкрутства є унікальним процесом, який характеризуються специфічним складом учасників, кожен з яких вступаючи в провадження у справі наділяється особливими процесуальними правами та обов`язками, зумовленими характером відносин неспроможності. Передусім це спричинено особливістю провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Згідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

Суд зазначає, що постановою господарського суду Харківської області від 15.01.2024 Багатопрофільне підприємство "Солідарність" у формі ТОВ визнано банкрутом, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Різника О.Ю.

У силу приписів частини 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства саме ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Отже, ліквідатор, як суб`єкт незалежної професійної діяльності, вправі і зобов`язаний, як керівник (орган управління) боржника самостійно визначитися з наявністю підстав щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб у його ліквідаційну масу, відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки є тією зацікавленою особою у справі про банкрутство, яка має право звертатися про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту прав та гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника (банкрута) в межах справи про банкрутсто.

Більш того, слід звернути увагу, що ч. 3 ст. 12 КУзПБ зобов`язує арбітражного керуючого під час реалізації своїх прав та обов`язків діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

Наведене є свідченням безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та виконання його повноважень, які визначені законодавцем у ст. 61 Кодексу з процедур банкрутства. Тобто, обов`язки, які зобов`язаний виконати ліквідатор, повинні виконуватися належним чином.

Щодо накладення арешту на частку банкрута в об`єкті Торгівельно-громадського центру "Петрівка", Блок Б, що становить 10% від спільної частки, яка буде виділена в натурі після закінчення спільної діяльності, яка здійснюється відповідно до умов Договору про спільну діяльність укладеного між ТОВ "Солтрейд" та банкрутом за № 11/7 від 09.11.2007, договору про внесення змін до договору про спільну діяльність від 30.06.2010р. суд зазначає наступне.

Стаття 61 КУзПБ визначено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Вищевказане вказує на те, що неможливо подавати ліквідатором заяви (клопотання) про накладення арештів в ліквідаційній процедурі, якщо це порушує та не узгоджується з приписами норм ч. 1 ст. 61 КУзПБ.

Вищенаведене говорить, що в межах норм Кодексу України з процедур банкрутства існує інший правовій та процесуальний механизм забезпечення інтересів кредиторів в ліквідаційній процедуре.

Так, Господарський процесуальний кодекс України (ст.136 ГПК) визначає загальні підстави для забезпечення позову за заявою учасника.

Стаття 137 ГПК України встановлює, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити відповідні заході забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 № 921/40/20).

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19, від 10.09.2020 у справі № 922/3502/19).

Разом з тим, суд звертає увагу, що з урахуванням специфіки провадження у справі про банкрутство, безпосередньою метою застосування передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову, як заходів забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство, є збереження майна боржника та у такий спосіб охорона матеріально-правових інтересів кредиторів від можливих недобросовісних дій боржника чи інших осіб стосовно його активів задля попередження потенційних труднощів у досягненні основної мети процедур банкрутства - як найповнішого задоволення вимог кредиторів.

Отже, вирішуючи питання про застосування таких заходів забезпечення у справі про банкрутство, господарський суд має виходити з їх оцінки за критеріями розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності, а також перевірити їх спрямованість на досягнення спеціальної мети застосування заходів забезпечення вимог кредиторів у процедурах банкрутства.

З урахуванням особливостей здійснення провадження у справи про банкрутство та співвідношення норм Кодексу України з процедур банкрутства та положень ГПК України, суд звертає на наявність відповідного алгоритму дій арбітражного керуючого у справі про банкрутство з метою забезпечення інтересів визнаних судом вимог кредиторів до банкрута в ліквідаційної процедурі.

Системний аналіз зазначених норм ГПК України та КУзПБ дозволяє зробити висновок про те, що загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173).

Отже, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в тому числі, на стадії ліквідаційної процедури вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями статті 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 925/100/15, від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173, від 16.09.2020 у справі N 910/13208/19.

Проте, як було зазначено вище, процедура банкрутства (неплатоспроможності) є унікальним процесом, що включає в себе низку процедур і послідовних та сукупних процесуальних і позапроцесуальних дій учасників провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у разі неплатоспроможності боржника.

Ця спеціальна процедура, на відміну від позовного провадження, поєднує в собі як розгляд сукупності питань, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, що розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

Тож, вирішуючи питання співвідношення спеціальних і загальних норм слід розмежовувати, що у справі про банкрутство здійснюється розгляд основного провадження в ході якої вирішуються специфічні питання, притаманні саме процедурі банкрутства, так і в її межах здійснюється розгляд справ позовного провадження за участю боржника (відокремлене позовне провадження у межах справи про банкрутство).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 виснувала, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві такі групи.

Перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто не позовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні.

Хоч ці справи позовного провадження і розглядаються в межах справи про банкрутство, процесуально вони автономні від не позовного провадженням, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються з моменту відкриття і до ухвалення остаточного рішення лише правилами позовного провадження, встановленими у ГПК України, як про це зазначено у частині 3 статті 7 КУзПБ.

Згідно до положень ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Чатина 2 цієї статті визначає, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд звертає увагу, що стаття 136 ГПК України визначає нам загальні підстави забезпечення позову в межах позовного провадження. Стаття 137 ГПК Ураїни визначає нам перелік заходів забезпечення позову, одним з яких є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

З урахуванням вищенаведеного, на думку суду, ліквідатор має право подати до суду в межах справи про банкрутство заяву (копотання) про накладення арешту на майно та/або заборонити іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно, або виконувати щодо нього інші зобов`язання з метою забезпечення інтересів кредиторів та банкрута у порядку ст. 136, 137 ГПК України виключно з метою забезпечення позову, як до пред`явлення позову так і на будь - якій стадії позову, який подається ліквідатором, враховуючи норми ст.ст. 7, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, що буде узгоджуватися з нормами розділу 4 Кодексу з процедур банкрутства та не порушить інтереси інших осіб у зв`язку із вжиттям таких заходів, що не є учасниками судового процесу.

Отже, перекладання ліквідатором своїх обов`язків, для вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів в частині накладення арешту на майно та/або заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або щодо передання майна, або виконання щодо нього іншіх зобов`язань, на суд не узгоджуються з приписами норм ст.ст. 1, 7, 61-65 Кодексу України з процедур банкрутства та не є достатньо обгрунтованим, оскільки у ліквідаційній процедурі суд виконує лише контролюючу функцію, і як наслідок, заходи забезпечення вимог кредиторів, які передбачені ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства чи ст.ст. 136, 137 ГПК України можуть - бути, як виключна або допоміжна міра в ліквідаційній процедурі з метою захисту інтересів кредиторів або банкрута, що поєднена з позовними вимогами до відповідних осіб, враховуючи приписи ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства. Зокрема, при зверненні в межах справи про банкрутство з позовними заявами про витребування майна, що належить банкруту з чужого незаконного володіння іншої особи відповідно до приписів ст.ст. 378, 388 ЦК України, при поданні позову про визнання права власності згідно до ст. 392 ЦК України або при поданні позову про усунення перешкод у користуванні майном банкрута, не пов`язаних із позбавленням володіння відповідно до ст. 391 ЦК України (негаторний позов), тощо.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 7, 61-65 Кодексу України з процедур бакрутства та ст.ст. 136-137, 232 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ліквідатора задовольнити частково.

Оголосити в розшук зареєстрованого за банкрутом Багатопрофільне підприємство «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 13670050), місцезнаходження: 61201, м. Харків, пр. Перемоги, буд.55-Е, транспортний засіб, а саме: автомобіль легковій марки Hyundai модель Sonata, 1996 рік випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 , номер кузова: НОМЕР_3 .

2. Зобов`язати Національну поліцію України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) оголосити в розшук (в тому числі з включенням до інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України") зареєстрованого за Багатопрофільним підприємством «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 13670050), місцезнаходження: 61201, м. Харків, пр. Перемоги, буд.55-Е, транспортний засіб, а саме:

- автомобіль легковій марки Hyundai модель Sonata, 1996 рік випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 , номер кузова: НОМЕР_3 .

3. Зобов`язати Національну поліцію України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) після розшуку та затримання транспортного засобу, зареєстрованого за банкрутом Багатопрофільне підприємство «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 13670050), місцезнаходження: 61201, м. Харків, пр. Перемоги, буд.55-Е,) передати транспортний засіб ліквдатору БП "Солідарність" у формі ТОВ арбітражному керуючому Різнику Олександру Юрійовичу (свідоцтво № 1939 від 08.01.2020, адреса для листування: 01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 88, а/с 254, адреса офісу: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, каб. №20) у встановленому законом порядку.

4. В інший частині клопотання ліквідатору відмовити.

Ухвала набирає законної сили 26.02.2024 року та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання суддею.

Оскарження ухвали не зупиняє її дії.

Ухвала є виконавчим документом згідно із Законом України "Про виконавче провадження", підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років, тобто до 26.02.2027 року.

Ухвала підписана 26.02.2024.

Суддя Міньковський С.В.