Ухвала

від 28.02.2024 по справі 757/41835/20-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 757/41835/20-ц

провадження № 61-2169ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу особи, що забезпечує представництво Кабінету Міністрів України - завідувача сектору взаємодії з територіальним органом Управління судового забезпечення держави Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України Станецької Ольги В`ячеславівни на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, про відшкодування шкоди та

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути із держави Україна в особі Кабінету Міністрів України в рахунок відшкодування заподіяної йому шкоди 515 936,20 грн.

16 серпня 2021 року рішенням Печерського районного суду м. Києва позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із держави Україна в особі Кабінету Міністрів України на відшкодування заподіяної ОСОБА_1 шкоди суму у розмірі 190 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

01 травня 2023 року особа, що забезпечує представництво Кабінету Міністрів України - головний спеціаліст сектору взаємодії з територіальним органом Управління судового забезпечення держави Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України Фартушна В. Л., подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження.

09 січня 2024 року ухвалою Київського апеляційного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала суду мотивована тим, що заявник звернувся до суду з апеляційною скаргою після спливу одного року з моменту проголошення оскаржуваного судового рішення, що відповідно до частини другої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

13 лютого 2024 року особа, що забезпечує представництво Кабінету Міністрів України - завідувач сектору взаємодії з територіальним органом Управління судового забезпечення держави Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України Станецька О. В. через систему «Електронний суд» зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 січня 2024 року, у якій просила її скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що Кабінет Міністрів України не був обізнаний про розгляд справи, не отримував вчасно судову кореспонденцію, зокрема судові повістки, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2021 року взагалі не надсилалося на його адресу.

Про судове рішення у справі заявник дізнався лише у квітні 2023 року після ознайомлення з матеріалами справи, а тому висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі є помилковим, що позбавляє заявника права на захист порушених прав, свобод та інтересів.

Дослідивши доводи касаційної скарги, оскаржуване судове рішення, Верховний Суд вважає, що відсутні правові підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно із частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 16 серпня 2021 року Печерським районним судом м. Києва було проголошено рішення за відсутності учасників справи. Відповідач - держава Україна в особі Кабінету Міністрів України був обізнаний про розгляд вказаної справи. В матеріалах справи наявне зворотне поштове повідомлення про отримання відповідачем судової повістки на

25 листопада 2020 року.

У грудні 2020 року представник Кабінету Міністрів України звертався з клопотанням про поновлення строку для подання відзиву та відзивом на позовну заяву.

Відповідач був належним чином повідомлений про судові засідання, призначені на 04 березня та 02 квітня 2021 року. В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення представнику Кабінету Міністрів України.

Таким чином, відповідач неодноразово повідомлявся про судові засідання у справі, подавав відзив на позовну заяву.

Судове рішення оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень

22 вересня 2021 року.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, що забезпечує представництво Кабінету Міністрів України - головного спеціаліста Сектору взаємодії з територіальним органом Управління судового забезпечення держави Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України Фартушної В. Л., апеляційний суд, враховуючи вказані вище норми процесуального права, керувався тим, що апеляційна скарга на рішення Печерського районного суду м. Києва

від 16 серпня 2021 року подана заявником 01 травня 2023 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Заявник був обізнаний про стан відомого йому судового провадження, однак не скористався своїми процесуальними правами на подання апеляційної скарги у визначений процесуальним законом строк за відсутності обставин непереборної сили, тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, правильно застосувавши положення частини другої статті 358 ЦПК України.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого

2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18), у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 757/15451/19 (провадження № 61-9908св21).

Зазначені у касаційній скарзі доводи про те, що заявник до квітня 2023 року не отримував оскаржуване судове рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, не спростовують висновків суду про обізнаність заявника про рух цієї справи в суді першої інстанції та подачу ним апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення тексту оскаржуваного судового рішення.

При цьому слід врахувати, що Кабінет Міністрів України належним чином повідомлявся про судові засідання, подавав відзив на позовну заяву, що свідчить про його обізнаність з розглядом справи.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлено без додержання норм процесуального права та зводяться до незгоди з висновками суду і тлумачення на свій розсуд норм процесуального права.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.

У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом вимог частини другої статті 358 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою особи, що забезпечує представництво Кабінету Міністрів України - завідувача сектору взаємодії з територіальним органом Управління судового забезпечення держави Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України Станецької Ольги В`ячеславівни на ухвалу Київського апеляційного суду

від 09 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, про відшкодування шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

А. І. Грушицький

Є. В. Петров