Рішення

від 16.08.2021 по справі 757/41835/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41835/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судових засідань Ємець Д.О.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2.

представника Національного банку України - Голєва Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути із Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України в рахунок відшкодування заподіяної йому шкоди у розмірі 190 000 (сто дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що саме Держава в особі її Уряду має відповідати за заподіяні ОСОБА_1 збитки, спричинені відсутністю належної регуляторної політики у банківському секторі та відсутністю у Державі злагодженого механізму судового захисту порушених прав.

Таким чином, з врахуванням зазначеного, позивач був змушений, звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

02.10.2020 ухвалою суду було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

13.11.2020 представником Національного банку України було подано пояснення в яких зазначено, що позивачем не було доведено підстав на які він посилається, оскільки з зазначеного ним не вбачається порушення прав позивача Кабінетом Міністрів України.

10.12.2020 представником відповідача було подано відзив в якому останній просив відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки позивачем не доведено причинно- наслідкового зв`язку, який би свідчив, що відповідач йому завдав шкоди.

22.12.2020 представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були подані пояснення в яких зазначеного, що Порядок відшкодування Фондом гарантування коштів за вкладами встановлюється Законом та Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами , затвердженим Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 р.

З приписів ст.ст. 26, 27 та 48 Закону №4452-УІ та Розділів III і IV Положення № 14 вбачається, що Фонд гарантування починає виплату коштів в межах гарантованої державою суми відшкодування (200 000,00 грн.) вкладникам неплатоспроможного банку, які включені в Загальний реєстр вкладників.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону №4452-УІ протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду Переліку вкладників.

Отже, виконавча дирекція Фонду затверджує Загальний реєстр виключно на підставі Переліку вкладників, складеного та наданого уповноваженою особою.

У Фонду гарантування відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників. Законодавство не покладає обов`язок на Фонд враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, окрім Переліку вкладників.

Оскільки, позивача не було включено уповноваженою особою до Переліку вкладників, отже, Фонд гарантування не мав правових підстав здійснюватися відповідні процедури по включенню його до Загального реєстру.

17.09.2019 року уповноваженою особою Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ Старокиївський банк було подано документи державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд гарантування завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до ЄДР запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

З врахуванням зазначеного, представник третьої особи просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

03.03.201 позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути із Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України в рахунок відшкодування заподіяної ОСОБА_1 шкоди суму у розмірі: 515936 (п`ятсот п`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять шість тисяч) гривень 20 копійок, з яких:

- 190 000 (сто дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок складає вклад, згідно договору банківського вкладу від 12 червня 2014 року № 06/1279-2014;

- 38 323 (тридцять вісім тисяч триста двадцять три) гривни 00 копійок - 3% річних за весь період від розміру боргу згідно договору банківського вкладу від 12 червня 2014 року № 06/1279-2014;

- 287 613 (двісті вісімдесят сім тисяч шістсот тринадцять) гривень 20 копійок - інфляційні втрати.

02.04.2021 ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання та перейдено до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх.

Представник Національного банку України заперечувала щодо задоволеня позовних вимог, оскільки вони є необґрунтованими та безпідставними.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, шляхом направленням судових повісток та розміщенням інформації на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, шляхом направленням судових повісток та розміщенням інформації на сайті Печерського районного суду м. Києва.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, судом з обґрунтувань позивача встановлено, що 12 червня 2014 року між Публічним акціонерним товариством Старокиївський банк та ОСОБА_1 укладено договір банківського рахунку № 8602 від 12.06.2014 року.

Відповідно до п.1.1 договору банківського рахунку, за цим договором Банк, за заявою клієнта, відкриває банківський поточний ( на вимогу) рахунок Клієнта № НОМЕР_1 у гривні, надалі - Рахунок , та здійснює за ним операції згідно діючого законодавства України, нормативно - правових актів Національного банку України та чинних Умов здійснення операцій за рахунками фізичних осіб в ПАТ Старокиївський банк

Також, 12 червня 2014 року між Публічним акціонерним товариством Старокиївський банк та ОСОБА_1 укладено Договір банківського вкладу № 06/1279 - 2014 від 12.06.2014 року.

Згідно з п.1.1 вказаного Договору банківського вкладу, Банк відкриває мені (вкладнику) вкладний ( строковий) Рахунок № НОМЕР_2 Надійний у гривні, а - вкладник вносить на цей Рахунок грошові кошти у сумі 190000, 00 гривен (сто дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до пункту 1.2., 1.3 та 2.2 Договору банківського вкладу № 06/1279 - 2014 від 12.06.2014 року., дата внесення Вкладу - 12.06.2014 року, а дата повернення Вкладу - 12.07.2014 року, процентна ставка за вкладом складає 8 % річних; сплата нарахованих процентів за Вкладом здійснюється в кінці терміну шляхом їх перерахування на мій поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий банком згідно договору банківського рахунку № 8602 від 12.06.2014 року.

Отримавши інформацію про те що банк може стати банкрутом, ОСОБА_1 починаючи з жовтня 2014 року, неодноразово звертався до працівників Банку для отримання інформації щодо повернення коштів, але позивачу не надавали офіційної інформації щодо строку повернення.

На позивача заяви працівники Банку повідомили, що у зв`язку з постановою Правління Національного банку України від 11.09.2014 № 563 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Старокиївський банк , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення №92 від 17.09.2014 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ Старокиївський банк та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ Старокиївський банк . Для отримання коштів вкладники ПАТ Старокиївський банк з 25.09.2014 по 04.11.14 включно зможуть звертатись до установ банку - агента Фонду Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь .

ОСОБА_1 , керуючись рекомендаціями працівників ПАТ Старокиївський банк , звернувся до Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь з усними вимогами щодо повернення грошових коштів, проте дані вимоги не були задоволені.

В свою чергу, представники ПАТ Банк Київська Русь порекомендували позивачу звернутись до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ Старокиївський банк .

06 жовтня 2014 року, ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ Старокиївський банк з заявою про термінове повернення коштів з ПАТ Старокиївський банк .

10 листопада 2014 року, ОСОБА_1 отримав відповідь на свою заяву, де було зазначено, що враховуючи наявність фактів вчинення працівниками та клієнтами Банку дій, спрямованих на неправомірне отримання від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, прийнято рішення про зупинення відповідних виплат та перерахувань. Даною відповідю також повідомлено, що договір банківського рахунку № 8602 від 12 червня 2014 року та договір банківського вкладу №06/1279 -2014 від 12 червня 2014 року є предметом кримінального провадження №12014000000000367 і визнані Банком нікчемними відповідно до ч.2 та 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Оскільки такі дії Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ Старокиївський банк Пантіної Любові Олександрівни були протиправними, ОСОБА_1 звернувся 17 квітня 2015 року із позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

29 лютого 2016 року, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/6988/15, ОСОБА_1 позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправними та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Старокиївський банк Пантіної Л.О. № 61 від 29 серпня 2014 року, в частині що стосується ОСОБА_1 ;

- визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Старокиївський банк Пантіної Л.О. щодо не включення - ОСОБА_1 до повного переліку вкладників ПАТ Старокиївський банк , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Старокиївський банк Пантіну Л.О. надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 , якому необхідно здійснити відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі № 826/6988/15, апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Старокиївський банк Пантіної Л.О. задовольнити частково - у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постановою Верховного Суду України від 15 травня 2019 року у справі №826/6988/15, касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково:

-Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі №826/6988/15 скасувати;

- Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/6988/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Старокиївський банк Пантіної Л.О. щодо визнання нікчемними укладених договорів між банком та позивачем, а також в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Старокиївський банк Пантіної Л.О. № 61 від 29 серпня 2014 року, в частині що стосується - ОСОБА_1

Позивач вказує, що у травні місяці 2019 року звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогою виконати рішення судів України і відшкодувати йому кошти за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, але Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не виконав рішення суду та не повернув кошти, а вже грудні 2019 року ФГВФО повідомив про те, що відповідно до статті 53 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб 25 вересня 2019 року внесено запис до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 10681110023024349 про державну реєстрацію припинення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим. Згідно зі статтею 52 Закону вимоги кредиторів до банку, що були незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними. Таким чином, повноваження ФГВФО, як ліквідатора ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК припинено.

Таким чином, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як державна структура діючи в інтересах Держави позбавив ОСОБА_1 можливості отримати свої кошти за депозитним вкладом.

Постановою Верховного Суду України від 15 травня 2019 року у справі №826/6988/15 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, а запис до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 10681110023024349 про державну реєстрацію припинення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК внесено 25 вересня 2019 року, тобто у ФГВФО було більше чотирьох місяців часу виконати постанову суду і відшкодувати кошти позивачу, за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, але ФГВФО і не збирався виконати постанову Верховного Суду України.

З врахуванням зазначеного, позивач вказує, що внаслідок невиконання Державним органом - Фондом гарантування вкладів фізичних осіб судових рішень у моїй справі - ОСОБА_1 ; внаслідок необґрунтовано довгих судових тяганин у справі ОСОБА_1 ; внаслідок створення Державою умов, де Держава може позбавляти майна (коштів) її громадян в державно - шахрайський спосіб без будь - якої відповідальності за діяльність таких державно - шахрайських органів; внаслідок антинародної роботи державних органів (зокрема: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; судових та правоохоронних органів), спрямованої на умисне позбавлення власності громадян України завдано шкоди,

З огляду на зазначене, позивач - ОСОБА_1 вбачає в діяльності Держави в особі Уряду України, порушення статей 3, 21, 41 Конституції України, статей 6, 13 Конвенції із захисту прав людини і основоположних свобод та порушено статтю 1 Протоколу 1 до Конвенції із захисту прав людини і основоположних свобод.

Позивач вказує, що така низька організація державного механізму в Україні призвела до неможливості отримання ним своїх коштів, які останній поклав в банківську установу, і повернення яких було гарантовано Державою.

Таким чином, відсутність чіткої налагодженої роботи державного механізму, як регулятора суспільних відносин у державі, призвело спочатку до незадовільної роботи банківської системи і як наслідок неможливість отримання мною, позивачем ОСОБА_1 своїх вкладних депозитних коштів, а потім до неможливості виконання судового рішення на його користь, позивача ОСОБА_1 , є прямим порушенням статей 6 та 13 Конвенції із захисту прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням наведеного та положення статті 116 Конституції України, позивач вважає, що саме Кабінет Міністрів України, як центральний орган виконавчої влади, що спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, який є відповідальним за здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, за виконання Конституції і законів України, за забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики у державі - має бути відповідачем від імені Держави України за цим позовом та відшкодувати завдану шкоду.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

У відповідності до норм частини першої, третьої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Приймаючи дане рішення суд враховує також засади ст.6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою ст. 1058 Цивільного кодексу України визначається, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором (п. 2.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516.

Згідно п. 1.2. Положення від 03 грудня 2003 року № 516, договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад (депозит).

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (абз. 2 п. 3.3. Положення від 03 грудня 2003 року № 516).

Частина перша ст. 1061 Цивільного кодексу України визначає, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Згідно з частиною першою ст. 1060 Цивільного кодексу України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно із ч. 2 ст. 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про банки і банківську діяльність вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч.1 ст. 1058 ЦК України)

Так, частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність держави за незаконні дії чи бездіяльність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності держави за неправомірні діяння посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Необхідною підставою для притягнення держави до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії органу державної влади, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

На державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність дій органів державної влади та посадових осіб, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої, другої, сьомої статті 26 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Фонд гарантує відшкодування коштів за вкладом, який вкладник має в банку, що в подальшому реорганізувався шляхом перетворення, на тих самих умовах, що і до реорганізації.

Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18 вказано, що гарантії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є гарантіями держави, передбаченими Законом України Про систему гарантування вкладів . Для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження щодо виведення з ринку неплатоспроможних банків.

Правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної сумі мають управлінський характер. У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом.

Так, держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у цій справі в якості відповідача суб`єкта, який реалізовував владні повноваження, протиправними діями якого завдано шкоду, чи органів Державної казначейської служби, до повноважень якої належить казначейського обслуговування бюджетних коштів, при участі у справі в якості відповідача Кабінету Міністрів України, який є вищим органом у системі органів виконавчої влади, та в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб й Національного банку України, не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем виступає держава, а не орган державної влади. Незалучення вказаних суб`єктів, наділених владними повноваженнями, в якості відповідачів до справи про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок протиправної бездіяльності суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, та невиконання судового рішення адміністративного суду, не може виступати підставою для відмови у заявленому позові.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вбачається, що позов було пред`явлено до держави Україна на підставі статті 1174 ЦК України про відшкодування шкоди, завданої в результаті неправомірних дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, створеного з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та наділеного владними управлінськими функціями, питання про протиправність дій якої було вирішено судом у порядку адміністративного судочинства, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ Старокиївський банк за рахунок Фонду гарантування вкладі фізичних осіб за договором банківського вкладу , неможливо виконати у зв`язку із ліквідацією банку, а отже права не можуть вважатись поновленими, а судове рішення виконаними.

Вказана позиція, узгоджується з постановою Верховного Суду від 03.02.2021 справа №757/225/20-ц.

Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанові № 6 від 27.03.1992 р. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди зазначив, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями.

Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності..

З врахуванням зазначених підстав, суд вивчиши вимоги, пояснення позивача прийшов до висновку про доведеність обставин на, які останній посилається позивач та наявності всіх необхідних обставин для стягнення матеріальної шкоди.

Таким чином, стороною відповідача, необґрунтовано належним чином свою позицію, яка б свідчила, що внаслідок зазначених вище дій, позивачу Державою в особі Кабінету Міністрів України не завдано шкоди, оскільки протиправні дії відносно позивача, встановлені вищезазначеними рішеннями, а поданий відзив розцінюється судом як ігнорування рішення суду, яким встановлено протиправні дії Фонду.

Разом з цим, суд при ухваленні рішення керується розумністю та справедливістю та вважає, що стягненню підлягає шкода завдана в розмірі депозитного вкладу, а саме: 190 000, 00 грн. Таким чином, дана сума буде відшкодовувати позивачу втрачені кошти та забезпечить справедливий баланс з метою не збагачення учасників процесу за рахунок державних коштів.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Так, пунктами 1, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. № 845, у редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45(далі - Порядок) передбачено, що він визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Окрім цього, позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України та п. 13 ч. 2 ст. 5 ЗУ Про судовий збір , звільнено від сплати судового збору, то відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню 1900 грн. 00 коп. судового збору.

На підставі встановлених судом обставин, керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,ст. ст. 1-16, 22, 23, 1166,1173,1174 Цивільного кодексу України,ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 137, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до держави України в особі Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути із Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України в рахунок відшкодування заподіяної мені ОСОБА_1 шкоди суму у розмірі 190 000 (сто дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Кабінету Мінстрів Українита на користь держави 1900 (тисяча девятсот) грн. 00 коп. судового збору.

В іншій частині вимог -відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , Засоби зв`язку: тел. НОМЕР_4 .

Відповідач: Кабінет Міністрів України, адреса: 01008, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, 12/2.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача №1: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, адреса: 02000, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, 17.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Національний банк України, адреса: 01601, місто Київ, вулиця Інститутська, 9

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст судового рішення буде складено 16.08.2021.

Суддя Т.Г. Ільєва