Постанова

від 27.02.2024 по справі 758/14857/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 758/14857/23 Головуючий у суді І інстанції: Якимець О.І.

провадження №22-ц/824/6802/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Олійника В.І., Гаращенка Д.Р.,

секретар судового засідання: Максимук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив зобов`язати ТОВ «Столичний комфорт» вчинити дії, а саме надати відповідь на скаргу від 20 жовтня 2023 року та вирішити питання розподілу судових витрат.

22 грудня 2023 року до суду першої інстанції представником відповідача надано відзив на позов, у якому просив закрити провадження у справі у зв`язку із відсутність предмету спору, адже заяву від 20 жовтня 2023 року «Про неготовність будинку до опалювального сезону 2023/2024» відповідачем розглянуто та надано відповідь, що підтверджено доданими до відзиву на позов документами.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та розглянути позов по суті без повернення справи на повторний розгляд суду першої інстанції, постановивши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Також просив вирішити питання судових витрат.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що станом на 19.12.2023 року відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, але в судовому засіданні 19.12.2023 року суд з невідомої позивачу причини справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України) не вирішив, а для вирішення справи призначив нове засідання на 22.12.2023 року, про що не повідомив позивача встановленим чином, оскільки позивач просив задовольнити його клопотання про відсутність при розгляді справи тільки у засіданні 19.12.2023 року, що зазначено у клопотанні.

Скаржник припускає, що суд першої інстанції порушив встановлений порядок розгляду позовної заяви і винесення ухвали винятково для того, щоб надати можливість відповідачу підготувати такий відзив, який би дав видимість підстав для постанови ухвали про закриття провадження по справі.

Вважає, що доводи відповідача про отримання позовної заяви тільки 18.12.2023 року не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем зокрема не додано документально підтвердженого доказу того, що дійсно останній отримав примірник позовної заяви тільки 18 грудня 2023 року.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що у клопотанні позивача по розгляд справи у засіданні 19.12.2023 року у його відсутність, вказана дата тільки того засідання, у якому позивач не міг взяти участь. Однак це не означає, що позивач не міг брати участь в інших засіданнях. На судове засідання, яке відбулось 22.12.2023 року, позивач не був належним чином повідомлений.

Зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач повідомляв суд, що ніби вже у встановлений місячний строк надавав позивачеві відповідь на заяву від 20.10.2023 року, однак не надав документально підтвердженого доказу, який би це підтвердив. Таким доказом може бути тільки поштова квитанція про пересилання, чек і опис поштового вкладення з датуванням на штемпелі із зазначенням назви документа, що вкладений у відправленні.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилався також на те, що відзив на позовну заяву був направлений (наданий) позивачеві згідно до поштового штемпеля 22.12.2023 року, а отриманий лише 26.12.2023 року. Тобто відповідач надав позивачу можливість ознайомитися з відзивом на 4 дні пізніше, ніж надав відзив суду у ході судового засідання.

Вказував, що суд першої інстанції не взяв до уваги того факту, що не дотримана одночасність надання відзиву суду і позивачу, бо на момент винесення ухвали 22.12.2023 року позивач не міг ще ознайомитися з відзивом і дати на нього відповідь, бо отримав відзив через 4 дні після надання відзиву суду і після винесення ухвали 22.12.2023 року про закриття провадження по справі.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідач надав відповідь від 30.11.2023 № 239-11/23/2 на заяву позивача від 20 жовтня 2023 року «Про неготовність будинку до опалювального сезону 2023/2024» із доданими до відповіді актами, що підтверджують готовність будинку АДРЕСА_1 до опалювального сезону 2023/2024 та така направлена на поштову адресу позивача - АДРЕСА_2 , тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що предмет спору між сторонами відсутній.

Однак такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що у грудні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у якому просить зобов`язати останнього вчинити дії, а саме надати відповідь на скаргу від 20 жовтня 2023 року та вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19 грудня 2023 року о 09 год. 00 хв. (а.с.12-13).

З довідки складеної секретарем судового засідання, вбачається, що у судове засідання призначене на 19 грудня 2023 року о 09 год. 00 хв. у справі № 758/14857/23 учасники справи не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось. Дата наступного засідання у довідці не визначена (а.с. 19).

Встановлено, що в матеріалах справи міститься клопотання позивача (зареєстроване в суді першої інстанції 20.12.2023 року за вх. № 70538/23), зі змісту якого вбачається, що через особисті обставини позивач не зможе взяти участь у судовому засіданні 19.12.2023 року та просив розглянути позов у його відсутність. (а.с. 20-22).

Представник відповідача подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, який зареєстрований 22.12.2023 року за вх. № 20969/23, у якому просив закрити провадження у справі у зв`язку із відсутність предмету спору, адже заяву від 20 жовтня 2023 року «Про неготовність будинку до опалювального сезону 2023/2024» відповідачем розглянуто та надано відповідь, що підтверджено доданими до відзиву на позов документами (а.с. 23-51).

Відповідно до опису вкладень вбачається, що відзив на позовну заяву з відповідними додатками відповідачем було надіслано позивачу 22.12.2023 року, що підтверджується поштовим штемпелем на описі вкладення (а.с. 50).

Відповідно до довідки складеної секретарем судового засідання від 22 грудня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України (а.с. 52).

Матеріали справи не містять доказів того, що судом першої інстанції сторони були повідомлені про розгляд справи призначений на 22 грудня 2023 року.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (а.с. 53-54).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося не врегульованих питань.

До такого висновку щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 20.09.2021 у справі №638/3792/20.

Відповідно до ст. 128 ЦПК України судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка-повідомлення повинна бути вручена завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням статей 8-12, 128-130, 372 ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у судове засідання учасники справи не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце засідання, оскільки в матеріалах справи містяться судові повістки які були направлені як позивачу так і відповідачу на судове засідання, яке було призначене на 19.12.2023 року (а.с. 15-16).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що судове засідання, яке було призначене на 19.12.2023 року не відбулось, у зв`язку з неявкою учасників справи.

Доказів належного повідомлення позивача та відповідача про день та час розгляду справи, яке було відкладено на 22.12.2023 року матеріали справи не містять. Відтак, належить зробити висновок, що зокрема позивач не був належним чином, у встановленому законом порядку, повідомлений про розгляд справи.

Також судом першої інстанції не враховано, що подане позивачем клопотання про розгляд справи у його відсутність у судовому засіданні 19.12.2023 року, стосувалось лише тієї дати на яке позивач не міг взяти участь, тобто лише 19.12.2023 року. Однак це не означає, що позивач не міг брати участі в інших засіданнях. Проте, що 22.12.2023 року відбулось інше судове засідання вказує датування ухвали, винесеної в судовому засіданні 22.12.2023 року, про яке позивача не було повідомлено належним чином. Крім того, суд першої інстанції не повно з'ясував всіх обставини що мають значення для справи, не визначив чи не залишилось неврегульованих питань, не надав можливість позивачу надати відповідь на відзив. За таких обставин ухвала суду першої інстанції є необгрунтованою та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що в прохальній частині апеляційної скарги скаржник просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі та розглянути позов по суті без повернення справи на повторний розгляд суду першої інстанції. Однак дані твердження суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки вони суперечать нормам ЦПК України.

Що стосується вимоги заявленої в апеляційній скарзі стосовно стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 13 ст.141 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом апеляційної чи касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції у цій справі скасовано судове рішення (ухвалу) з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, тому апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат.

Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню, у зв`язку з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, що перешкоджає руху по справі, та не відповідає вимогам закону.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до вимог статті 379 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 379 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «29» лютого 2024 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Д.Р. Гаращенко

В.І. Олійник