Рішення

від 17.05.2024 по справі 758/14857/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/14857/23

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сіренко Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» про зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він, як власник квартири АДРЕСА_1 і співвласник будинку направив відповідачеві як обслуговуючій компанії заяву, але відповіді на дану заяву відповідач не надав чим на думку позивача порушив його право на отримання відповіді відповідно до закону України «Про звернення громадян».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2023 головуючим суддею у справі обрано Якимець О.І .

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22.12.2023 заяву відповідача задоволено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» про зобов`язання вчинити дії закрито.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 22 грудня року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2024 визначено головуючого суддю Петрова Д. В.

Ухвалою суду від 18.03.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02.04.2024 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому останній заперечував проти задоволення позову, просив закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та стягнути з позивача витрати на правничу допомогу.

16.04.2024 від позивача на адресу суду надійшли заперечення на відзив, в яких останній не погоджувався з обставинами, що викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, просив задовільнити позовні вимоги та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про відмову в задоволені позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 .

Як власник вказаної квартири позивач направляв відповідачу ТОВ «Столичний комфорт» як балансоутримувачу будинку заяву від 20.10.2023 про неготовність будинку до опалювального сезону 2023/2024.

Станом на день подання даного позову позивач відповіді на свої звернення не отримав.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

У частині першій статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а також одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Статтею 5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Згідно ч. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Отже, законодавство України у будь-яких правовідносинах захищає права громадянина на інформацію, яка йому потрібна у повсякденному житті і тому інформація повинна надати особа (юридична особа), яка має таку інформацію.

Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено термін розгляду звернень, а саме вказано, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Отже, строк на надання відповіді на звернення починає обраховуватись з дня його надходження (отримання).

Аналіз встановлених обставин та досліджених доказів вказує на те, що 23.10.2023 позивачем на адресу відповідача надсилалась заява від 20.10.2023 про неготовність будинку до опалювального сезону, що підтверджується описом поштового відправлення заяви до ТОВ «Столичний комфорт» № 0100111256432. Суд зауважує, що позивачем не додано належних та допустимих доказів дати одержання відповідачем вищевказаної заяви. Перевірити дані про відправлення за № 0100111256432 неможливо, оскільки вони не зареєстровані в системі «Укрпошта», а тому суд немає можливості достовірно встановити дату отримання заяви відповідачем.

Як вбачається з відзиву, що міститься в матеріалах справи відповідач вихідним листом №239-11-23/2 від 30.11.2023 надав відповідь на заяву позивача від 20.10.2023 про неготовність будинку до опалювального сезону (а. с. 42). Окрім цього, до вищезгаданої відповіді були долучені копії актів готовності до опалювального (а. с. 42а-46).

Відповідно до опису вкладення № 0407142930261 відповідачем на поштову адресу позивача 21.12.2023 було направлено вищеописану відповідь на заяву, яка згідно даних трекінгу «Укрпошти» була отримана позивачем 26.12.2023 особисто.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що відповідач надав відповідь на заяву позивача від 20.10.2023 про неготовність будинку до опалювального сезону 2023/2024, що і є предметом спору даної справи.

В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів отримання відповідачем його заяви, а тому в суд позбавлений можливості встановити факт, що відповідач порушив термін розгляду даного звернення відповідно до закону України «Про захист прав споживачів».

Окрім того, як вбачається зі змісту відповіді на відзив на позовну заяву, відповідач не заперечує факт отримання ним відповіді на свою заяву, хоча і вважає її неповною та недостовірною.

За таких обставин суд дійшов до висновку про необґрунтованість заявлених у позові вимог в частині зобов`язання відповідача надати відповіді.

Витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при поданні позову до суду, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 10, 11, 57-61, 79, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України; ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» про зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 ;

- відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт», місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 17/8, оф. 6, код ЄДРПОУ 33833708.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ