Постанова

від 22.10.2024 по справі 758/14857/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 758/14857/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13374/2024Головуючий у суді першої інстанції - Петрова Д.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ "Столичний комфорт", згідно з яким просив:

- зобов'язати відповідача вчинити дії, а саме надати відповіді на скаргу;

- повернути позивачеві суму судового збору за розгляд справи у розмірі 1073 грн. 60 коп.;

- стягнути з відповідача на користь позивача кошти витрачені ним на правову допомогу адвоката, у розмірі 2200 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обгрунтувано тим, що позивач, як власник квартири АДРЕСА_1 і співвласник будинку, 20.20.2023 направив відповідачу, як обслуговуючій компанії, заяву про неготовність будинку до опалювального сезону 2023/2024.

Разом з тим, станом на дату звернення до суду з даним позовом, відповідач відповіді на вказану заяву не надав, чим порушив право позивача на отримання відповіді згідно зі ст. 18 Закону України "Про звернення громадян".

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17.05.2024 позов залишено без задоволення (а.с. 147-150).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що відповідач порушив його право на отримання вчасної відповіді, регламентованої ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", оскільки відповідно до опису вкладення № 0407142930261 відповідачем на поштову адресу позивача лише 21.12.2023 було направлено відповідь на заяву, яка згідно даних трекінгу "Укрпошта" була отримана позивачем 26.12.2023 особисто.

Натомість, відповідно до скріну трекінгу "Укрпошта" відповідач отримав його заяву 30.10.2023, але не надав йому відповіді у строк, встановлений Законом України "Про звернення громадян".

При цьому, зазначає, що суд першої інстанції не дослідив, що надана йому відповідь є формальною відпискою і не може вважатися відповіддю відповідно до ст. 15 Закону України "Про звернення громадян".

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що товариством належним чином було надано листом від 30.11.2023 відповідь на заяву позивача від 20.10.2023 про неготовність будинку до опалювального сезону 2023/2024, в якій надано повну та вичерпну інформацію на поставлене питання.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи вищенаведені положення цивільного процесуального законодавства та предмет позову, підстави для розгляду справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 .

Як власник вказаної квартири, позивач направив відповідачу ТОВ «Столичний комфорт», як балансоутримувачу будинку, заяву від 20.10.2023 про неготовність будинку до опалювального сезону 2023/2024.

У свою чергу, відповідач вихідним листом №239-11-23/2 від 30.11.2023 надав відповідь на заяву позивача від 20.10.2023 про неготовність будинку до опалювального сезону.

Окрім цього, до вищезгаданої відповіді були долучені копії актів готовності до опалювального сезону.

При цьому, як вбачається зі змісту опису вкладення № 0407142930261, вищевказана відповідь на заяву була відправлена відповідачем на поштову адресу позивача 21.12.2023 та згідно даних трекінгу «Укрпошти» 26.12.2023 вона була отримана позивачем особисто.

Так, ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

У ч. 1 ст. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а також одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Статтею 5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно з ч. ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Отже, законодавство України у будь-яких правовідносинах захищає права громадянина на інформацію, яка йому потрібна у повсякденному житті і тому інформація повинна надати особа (юридична особа), яка має таку інформацію.

При цьому, ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено термін розгляду звернень, а саме вказано, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Отже, строк на надання відповіді на звернення починає обраховуватись з дня його надходження (отримання).

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів дати отримання відповідачем його заяви.

Посилання апелянта на те, що скріном трекінгу "Укрпошта" підтверджується факт отримання відповідачем листа 30.10.2023, колегія суддів вважає безпідставними, адже, як правильно зазначив суд першої інстанції, перевірити дані про відправлення за №0100111256432 неможливо, оскільки вони не зареєстровані в системі «Укрпошта».

Більш того, вказані обставини не є предметом доказування у даній справі, з огляду на зміст заявлених позивачем до відповідача позовних вимог.

Таким чином, встановивши, що відповідач надав відповідь на заяву позивача від 20.10.2023 про неготовність будинку до опалювального сезону 2023/2024, що і є предметом спору даної справи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги, які, на думку скаржника, є підставою для скасування рішення, є тотожними із його поясненнями на обгрунтування позовних вимог, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав грунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

При цьому, у зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" про зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О. В. Кафідова