Постанова

від 15.02.2024 по справі 380/12303/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/12303/23 пров. № А/857/21029/23 А/857/21030/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;

за участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення від 03 жовтня 2023 року та додаткове рішення від 19 жовтня 2023 року Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/12303/23 (головуючий суддя Клименко О.М., м. Львів) за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферніче Україна» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2023 року Дочірнє підприємство «Амбієнте Ферніче Україна» (далі позивач) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.05.2023 року № 10932/13-01-07-05 (форма В1) та № 10939/13-01-07-05 (форма В-4).Стягнути з бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області на користь позивача судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року позов Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферніче Україна» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньзадоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 17 травня 2023 року № 10932/13-01-07-05 та від 17 травня 2023 року № 10939/13-01-07-05.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на користь Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферніче Україна» 7172,03 грн сплаченого судового збору.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року заяву представника позивачаадвоката Науменко І.В. від 19.09.2023 року про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі № 380/12303/23 за позовом Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферніче Україна» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньзадоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на користь Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферніче Україна» 7500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогувідмовлено.

Не погодившись з прийнятими рішеннями суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення від 03 жовтня 2023 року та додаткове рішення від 19 жовтня 2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також у задоволенні вимог заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Апелянт свої вимог обґрунтовує тим, що відповідно до п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, ПК України ДП «Амбієнте Ферніче Україна» завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (ряд. 20.2 Декларації з податку на додану вартість) податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2022 на загальну суму 375789 грн та відмовлено при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за період січень 2023 року в сумі 174193 гривень.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано те, що за результатами перевірки, контролюючий орган виявляє помилку, допущено платником податків при заповненні додатку 2 (Д2) до декларації з ПДВ, яка свідчить про заниження або завищення від`ємного значення суми ПДВ платника податків, тому контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити зменшення (збільшення) від`ємного значення суми ПДВ, що ним було зроблено при проведеній перевірці.

Щодо прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №10939/13-01-07-05 від 17.05.2023, апелянт зазначає у апеляційній скарзі, що а період, що перевірявся контролюючим органом, виписано на адресу ДП «Амбієнте Ферніче Україна» податкові накладні №2 від 02.01.2023 (відмовлено у реєстрації), №3 від 05.12.2022 (зареєстровано 02.01.2023), №6 від 03.01.2023(відмовлено у реєстрації), №8 від 04.01.2023(зареєстровано 30.01.2023). Під час проведення перевірки, контролюючий орган встановив «дефектність» документів та нереальність проведених операцій із надання послуг з вивезення та захоронення відходів за договором №01/10 від 01.10.2021, а саме: ТОВ «ГРУП СЕРВІС ЕКО», як виконавець відповідає критеріям ризиковості платника податку; відсутність у ТОВ «ГРУП СЕРВІС ЕКО» необхідних умов для здійснення господарської діяльності; відсутня реєстрація ТОВ «Тім-БУД» на адресу ТОВ «ГРУП СЕРВІС ЕКО» податкових накладних про надання транспортних послуг по перевезенню. Апелянт вважає, що дана інформація підтверджує, що фінансово-господарська діяльність ДП «Амбіенте Ферніче України» по взаємовідносинах з ТОВ «ГРУП СЕРВІС ЕКО» була відображена лише документально, без фактичного виконання умов договору №01/10 від 01.10.2021. Врахувавши викладене, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.05.2023 року №10932/13-01-07-05 та №10939/13-01-07-05 є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року, то контролюючий орган у своїй апеляційній скарзі зазначає, що задоволення судом першої інстанції заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7500 грн є безпідставними, оскільки виходячи з конкретних обставин справи №380/12303/23, її складності, така сума не відповідає критеріям розумності. Також апелянт звертає увагу на те, що рішення суду першої інстанції від 03.10.2023 року прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже часткове задоволення вимог заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу є протиправним. Як наслідок, контролюючий орган вважає, що рішення від 03.10.2023 та додаткове рішення від 19.10.2023 року Львівського окружного адміністративного суду підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважаючи, що рішення та додаткове суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому, з підстав, викладених у відзиві, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення та додаткове суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча позивач належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 31 березня 2023 року по 13 квітня 2023 року ГУ ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферніче Україна» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено Акт від 20 квітня 2023 року № 9234/13-01-07-05/33465109 (даліАкт перевірки).

За результатами перевірки відповідач відобразив у Акті від 20 квітня 2023 року № 9234/13-01-07-05/33465109 наступні порушення:

1) п.198.1, п198.2, п.198.3, п.198.6, ст. 198 Податкового кодексу Українив результаті чого підприємством завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за січень 2023 року на суму 8400 гривень;

2) п.200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу Українив результаті чого завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (ряд. 20.2 Декларації з податку на додану вартість) податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2022 року на загальну суму 375789 грн та відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування (ряд. 20.2 Декларації з податку на додану вартість) податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2023 року на суму 174193 гривень.

На підставі Акту перевірки, 17 травня 2023 року ГУ ДПС у Львівській області винесено податкові повідомлення рішення:

- №10932/13-01-07-05 (форма В1), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану за рахунок платника у банку за грудень 2022 та застосовано штрафні санкції в розмірі 25% на загальну суму 469736,25 (чотириста шістдесят дев`ять тисяч сімсот тридцять шість гривень 25 копійок), в тому числі 375789 (триста сімдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять гривень) сума завищеного бюджетного відшкодування, штрафні (фінансові) санкції 93947,25 (дев`яносто три тисячі дев`ятсот сорок сім гривень 25 копійок);

- № 10939/13-01-07-05 (форма В-4), яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 8400 (вісім тисяч чотириста гривень).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюютьсяПодатковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі -ПК України).

Відповідно до підпункту14.1.36пункту 14.1 статті 14 ПК Українигосподарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1п. 44 ПК України).

Відповідно достатті 1 Закону України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є спричинення реальних змін майнового стану платника податків та відображення господарської операції в бухгалтерському обліку. Платник податку має правовіднести суми податку на додану вартість до податкового кредиту за фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпункту «а» пункту198.1 статті 198 ПК Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту198.3 статті 198 ПК Україниподатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту198.6 статті 198 ПК Українине відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цьогоКодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, дослідження реальності господарської діяльності повинно здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

За відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом першої інстанції встановлено, що податковий кредит (рядок 19) сформовано в тому числі за рахунок господарських операцій у грудні 2022 року, січні 2023 року ДП «Амбієнте Ферніче Україна» з ТОВ «Груп Сервіс Еко».

У період, який перевірено відповідачем, ТОВ «ГРУП СЕРВІС ЕКО», виписано 4 податкові накладні: № 3 від 05.12.2022 року - дата реєстрації 02.01.2023 року, сума ПДВ 4200,00 гривень; № 2 від 02.01.2023 року - відмовлено в реєстрації за рішенням комісії; № 6 від 03.01.2023 року - відмовлено в реєстрації за рішенням комісії; № 2 від 04.01.2023 року - дата реєстрації 03.01. 2023 року, сума ПДВ 4200,00 гривень.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними № 3 від 05.12.2022 року та № 2 від 04.01.2023 року віднесено позивачем до податкового кредиту за період січень 2023 року на загальну суму 8400,00 гривень.

Відповідно до умов договору №01/10 про надання послуг з вивезення та захоронення відходів від 01.10.2021 року про надання послуг та захоронення відходів, укладеним між ДП «Амбієнте Ферніче Україна» та ТОВ «Груп Сервіс Еко», є послуги із вивезення та захоронення відходів (великогабаритні, ремонтні відходи в тому числі (дерев`яні відходи, будівельний бій, скло, пластика, плівка поліетиленова, папір).

Укладення такого договору обумовлене специфікою господарської діяльності ДП «Амбієнте Ферніче Україна» відповідно до видів економічної діяльності, які вказані у Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань - вироблення меблів та утворення відходів в процесі такої діяльності.

На підтвердження реальності операцій за цим договором позивачем до матеріалів справи долучено первинні документи, які підтверджують факт виконання господарської операції, а саме: Акт надання послуг №90 від 05.12.2022 року; Акт надання послуг №7 від 02.01.2023 року; Товарно-транспортна накладна № 0512/02 від 05.12.2023 року; Товарно-транспортна накладна № 0201/03 від 02.01.2023 року; Платіжна інструкція № 93 від 20.01.2023 року; Платіжна інструкція № 23415 від 16.12.2022 року.

Щодо «дефектності» документів та нереальність проведених операцій із надання послуг з вивезення та захоронення відходів за договором №01/10 від 01.10.2021, а саме: ТОВ «Груп Сервіс Еко», як виконавець відповідає критеріям ризиковості платника податку; відсутність у ТОВ «Груп Сервіс Еко» необхідних умов для здійснення господарської діяльності; відсутня реєстрація ТОВ «Тім-Буд» на адресу ТОВ «Груп Сервіс Еко» податкових накладних про надання транспортних послуг по перевезенню, слід зазначити наступне.

В акті перевірки контролюючим органом не зазначено жодної інформації, що станом на січень 2023 року ТОВ «Груп Сервіс Еко» мав статус ризикового платника. Більше того ризиковість виключається фактом реєстрації податкових накладних, адже станом на 02.01.2023 року та станом на 30.01.2023 року податкові накладні ТОВ «Груп Сервіс Еко» було зареєстровано, що не спростовано відповідачем.

Також, слід звернути увагу на те, що рішення про відповідність платника податку на додану вартість ТОВ «Груп Сервіс Еко» критеріям ризиковості було прийнято 01.06.2022 року, тобто після укладення договору №01/10 про надання послуг з вивезення та захоронення відходів від 01.10.2021 року, отже, на момент оформлення договірних відносин з вищенаведеним контрагентом, позивачем було вжито усіх можливих заходів для перевірки надійності останнього та можливих ризиків від співпраці з ним.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Як відображено в акті перевірки контролюючим органом та у товарно -транспортних накладних № 0512/02 від 05.12.2023 року, № 0201/03 від 02.01.2023 року, ТОВ «Груп Сервіс Еко» використовувало послуги третіх осіб. Отже, ТОВ «Груп Сервіс Еко» надана послуга з вивезення відходів ДП «Амбієнте Ферніче Україна», а перевізником (ТОВ «Груп Сервіс Еко») залучено ТОВ «Тім-Буд». Така обставина, як відсутність реєстрації податкової накладної ТОВ «Тім-Буд» не може нівелювати здійснення господарської операції, а лише може свідчити про порушення податкового законодавства зі сторони ТОВ «Тім-Буд» та відсутність права на податковий кредит у ТОВ «Груп Сервіс Еко» за послугою перевезення, а не у ДП «Амбієнте Ферніче Україна» за послугою з вивезення відходів, що отримана від ТОВ «Груп Сервіс Еко».

Суд апеляційної інстанції врахувавши вказане вище вважає, що позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків контрагентами, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагентів, а тим більше за дії контрагентів контрагента, з якими позивач взагалі не перебував у жодних відносинах.

Принцип індивідуальної відповідальності передбачає, що порушення податкового законодавства, допущені постачальником у ланцюгу постачання товарів/робіт/послуг (навіть у разі їх існування), тягнуть негативні наслідки саме для такого постачальника та не можуть автоматично впливати на право позивача (який не був безпосереднім учасником відповідних правовідносин) на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість.

Негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані, саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18.12.2018 року у справі №816/1118/17, від 15.01.2019 року у справі №809/2918/13-а, від 20.03.2020 року у справі №813/5407/15, від 16.04.2020 року у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 року у справі №400/1986/19.

Взявши до уваги викладені вище обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність ДП «Амбіенте Ферніче України» по взаємовідносинах з ТОВ «Груп Сервіс Еко» була відображена не лише документально, з фактичним виконанням умов договору №01/10 від 01.10.2021, тому доводи відповідача про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК Українив результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за січень 2023 року на суму 8400 гривень, не знайшли свого підтвердження, як наслідок податкове повідомлення-рішення № 10939/13-01-07-05 (форма В-4) від 17 травня 2023 року є протиправним.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 10932/13-01-07-05 (форма В1), слід зазначити наступне.

Згідно пункту200.1 статті 200 ПК Українисума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно допункту200.4 статті 200 ПК Українипри від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Матеріалами справи підтверджено, що податковою декларацією з податку на додану вартість за період грудень 2022 року від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) періоду становить 2795762 гривень - рядок 16 декларації та складається із: Значення рядка 21 попереднього звітного податкового періоду (таким періодом є листопад) в сумі 1 692 442 гривень - рядок 16.1 декларації; Залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу в сумі 1103320 гривень - рядок 16.3 декларації.

Податкове повідомлення-рішення на підставі якого збільшено від`ємне значення у податковій декларації за грудень 2022 року - від 19.12.2022 року № 14577, про що вказано у податковій декларації, яке було прийнято за наслідками перевірки з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень, квітень, травень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.

Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2022 року, із урахуванням уточнюючих розрахунків сума заявленого бюджетного відшкодування становила 1024256 гривень та згідно із розрахунком суми бюджетного відшкодування включала від`ємне значення, що виникло в період лютий - березень 2022 року.

Згідно із розрахунком суми бюджетного відшкодування (Д.3) сума від`ємного значення, що виникла в період лютий 2022 року становила 375789 грн та була сформована за рахунок наступних сум:

-11 477,04 гривень, постачальник 1758407633 (рядок 1 розрахунку суми бюджетного відшкодування (Д3);

-233 441,41 гривень, постачальник 309059609055 (рядок 7 розрахунку суми бюджетного відшкодування (Д3);

-116 442,66 гривень, постачальник 334697213192 (рядок 12 розрахунку суми бюджетного відшкодування (Д3);

-14 427,91 гривень постачальник 384050226599 (рядок 18 розрахунку суми бюджетного відшкодування (Д3).

Зазначені суми знайшли своє відображення і в додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2022 року.

Щодо відсутності сформованої суми від`ємного значення в додатку № 2 Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (Д2) суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Значення рядка 16.3. - від`ємне значення за результатами перевірки контролюючого органу декларації з податку на додану вартість за грудень 2022 року, як зазначено вище, становить 1103320 гривень, в тому числі спірну суму - 375789 гривень - від`ємне значення, що виникло в лютому 2022 року та від`ємне значення, що виникло в березні 2022 року. Оскільки від`ємне значення за результатами перевірки контролюючого органу декларації не тотожне значенню рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду, від`ємне значення, що виникло в березні 2022 року, аналогічно як і від`ємне значення, яке виникло у лютому 2022 року не було відображено (сформовано) у додатку 2 до декларації, проте, зменшення від`ємного значення застосовано лише щодо періоду лютий 2022 року.

Відтак, в Додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість - Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (Д2) передбачає відображення значення лише рядка 16.1. та не передбачає формування суми залишку від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу (рядка 16.3).

Отже, встановлені обставини вказують, що сума від`ємного значення за лютий 2022 року в сумі 375789 гривень правомірно включена позивачем до відшкодування до податкової декларації за грудень 2022 року, а правові підстави застосування до ДП «Амбієнте Ферніче Україна» штрафних санкцій, визначенихст. 123 ПК Україниу контролюючого органу відсутні.

Відтак, податкове повідомлення-рішення №10932/13-01-07-05 (форма В1) від 17 травня 2023 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану за рахунок платника у банку за грудень 2022 та застосовано штрафні санкції в розмірі 25% на загальну суму 469736,25 грн є протиправним.

Щодо стягнення судом першої інстанції з відповідача у додатковому рішенні від 19 жовтня 2023 року на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Особливості ухвалення додаткового рішення врегульованостаттею 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною першою цієї статті передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

Види судових витрат, підстави та порядок їх розподілу врегульовано приписами глави8розділу1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першоїстатті 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьоїстатті 132 КАС Українивизначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другоїстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі«Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі«Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі«Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі«Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З матеріалів справи слідує, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової (правничої) допомоги від 29.05.2023 року, виписку по банківському рахунку АО «Пролекс» від 09.06.2023 року та від 06.10.2023 року, рахунок від 01.06.2023 року та від 03.10.2023 року.

Враховуючи вищенаведене, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, а розглядувана справа є незначної складності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заяву про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно задовольнити частково та стягнути на користь позивача 7500 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

У відповідності дост. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову та стягнення понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення від 03 жовтня 2023 року та додаткове рішення від 19 жовтня 2023 року Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/12303/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятоїстатті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено та підписано 28 лютого 2024 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шевчук С.М. з 16.02.2024 по 26.02.2024 включно та перебуванням 27.02.2024 у відпустці (відповідно до наказу Голови суду від 21.02.2024 №69/к/тм).