Ухвала

від 31.05.2024 по справі 380/12303/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 травня 2024 року

м. Київ

справа № 380/12303/23

адміністративне провадження № К/990/21138/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року,

додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року,

постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року

та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року

у справі №380/12303/23

за позовом Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферінче Україна»

до Головного управління ДПС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2024 року на адресу Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі №380/12303/23.

Щодо оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 17 травня 2023 року № 10932/13-01-07-05 та від 17 травня 2023 року № 10939/13-01-07-05.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

У поданій касаційній скарзі, податковий орган, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення, посилається зокрема на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 198, статті 200 Податкового кодексу України викладених в постановах від 10 листопада 2022 року у справі №640/11120/21, від 24 березня 2021 року у справі №640/11686/19, від 13 листопада 2020 року у справі №820/820/18, від 19 листопада 2019 року у справі №820/922/17 тощо. Крім того, скаржник зазначає про порушення судами норм процесуального права.

Скаржником не обґрунтовано у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також не наведено подібності правовідносин, висновки щодо яких викладені у постановах Верховного Суду, що на думку скаржника, не були враховані в оскаржуваному судовому рішенні.

Верховний Суд у постановах, зазначених скаржником, застосував норми права до встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин. Тобто, судами попередніх інстанцій у зазначеній справі, були досліджені певні докази, надано їх оцінку та застосовані відповідні норми Податкового законодавства.

Вказані висновки Верховного Суду сформовані на підставі встановлених фактичних обставин у конкретній справі і наявних в матеріалах справи доказів, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Щодо посилання скаржника, як на підставу для оскарження на порушення норм процесуального права, Суд зазначає, що у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Таким чином, частина друга статті 353 КАС України регламентує прийнятність цих доводів виключно за умови попередньо зробленого судом висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи те, що скаржником не наведено належного обґрунтування означених підстав касаційного оскарження судових рішень, про що зазначено вище, ця умова не підлягає перевірці.

Щодо оскарження додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року та додаткової постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року, заяву представника позивача адвоката про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферніче Україна» 7500,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року заяву Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферніче Україна» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Львівській області на користь Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферніче Україна» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 гривень. У решті задоволення заяви Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферніче Україна» про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Тому при оцінці касаційної скарги на предмет допустимості касаційного оскарження додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року та додаткової постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року, слід застосовувати такий же критерій.

При цьому Верховний Суд зазначає, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення, яким розглянуто справу по суті.

Додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази.

Аналізуючи вказане, Суд зазначає, що додаткове рішення суду може бути оскаржено з підстав невірного дослідження доказів або надання неповної оцінки таким доказам.

Слід зауважити, що при вирішення питання компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати конкретні докази, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Порушення під час дослідження доказів, є підставою, для касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у поєднанні зі статтею 353 КАС України.

У поданій касаційній скарзі, податковий орган, зазначає що судами не враховано висновків Верховного Суду викладених у постановах від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, від 21 липня 2020 року у справі №915/1654/19 тощо.

Доводи про наявність обставин, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган у касаційній скарзі не зазначив та не обґрунтував в частині оскарження додаткового рішення та додаткових постанов.

З поданої касаційної скарги вбачається, що усі доводи скарги побудовані на тлумаченні норм права, із загальним посиланням на ухвалення судами попередніх інстанцій рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.

Загальне посилання на ухвалення судом апеляційної інстанцій рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі №380/12303/23 за позовом Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферінче Україна» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень-повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяР.Ф. Ханова