Ухвала

від 25.06.2024 по справі 380/12303/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 червня 2024 року

м. Київ

справа № 380/12303/23

адміністративне провадження № К/990/23748/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області:

- на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2023 року, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року;

- на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферінче Україна» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Амбієнте Ферніче Україна» звернулось до суду з позовом, в якому просило - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 травня 2023 року №10932/13-01-07-05 (форма В1), №10939/13-01-07-05 (форма В-4) та стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферніче Україна» судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2023 року позов Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферніче Україна» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року заяву представника позивача адвоката Науменко І.В. від 19 вересня 2023 року про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі №380/12303/23 за позовом Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферніче Україна» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферніче Україна» 7500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року рішення від 3 жовтня 2023 року та додаткове рішення від 19 жовтня 2023 року Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/12303/23 залишені без змін.

Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року заяву Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферніче Україна» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Львівській області на користь Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферніче Україна» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. У решті задоволення заяви Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферніче Україна» про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.

18 червня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 8 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні адміністративного позову.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року прийняті судами не дотримано частину першу статті 244, статті 242, 72, 73, 75, 76, 90 Кодексу адміністративного суду України та не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №640/11120/21, від 24 березня 2021 року у справі №640/11686/19, від 13 листопада 2020 року у справі №820/820/18, від 19 листопада 2019 року у справі №820/922/17, від 18 березня 2020 року у справі №826/8114/15, від 20 травня 2021 року у справі №826/16627/18, від 22 червня 2022 року у справі №120/3875/20-а, від 18 грудня 2018 року у справі№816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі №809/2918/13-а, від 20 березня 2020 року у справі №813/5407/15, від 16 квітня 2020 року у справі №810/3443/18, від 30 вересня 2021 року у справі №400/1986/19.

Підставами оскарження додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року про відшкодування витрат на правничу допомогу Головного управління ДПС у Львівській області вказує недотримання судами статті 134 КАС України та посилається на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, від 6 листопада 2020 року у справі №760/11145/18.

Підставами оскарження додаткової постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року Головне управління ДПС у Львівській області вказує неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 липня 2020 року у справі №915/1654/19; від 18 грудня 2018 року у справі №910/4881/18; від 9 липня 2019 року у справі №923/726/18; від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18.

Скаржник не обґрунтовує в касаційній скарзі, чому такий висновок судів, на його переконання, суперечить висновкам Верховного Суду. Водночас усталеною є позиція Верховного Суду про те, що різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому сам факт наявності судових рішень, якими у задоволенні позовних вимог платників податків було відмовлено, не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Скаржником не взято до уваги, що судом апеляційної інстанції враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі №809/2918/13-а, від 20 березня 2020 року у справі №813/5407/15, від 16 квітня 2020 року у справі №810/3443/18, від 30 вересня 2021 року у справі №400/1986/19 та не доведено помилковість їх використання.

Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилаючись у касаційній скарзі на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник не наводить доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, як і не зазначає, які саме докази залишилися у справі не дослідженими, і які саме обставини залишилися у справі не встановленими.

За змістом частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставиною ж в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. Відповідно, доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з`ясування судом обставин у справі.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Однак, наведене скаржником обґрунтування цим вимогам не відповідає. Крім того, скаржник не зазначає, які саме докази залишилися не дослідженими судами попередніх інстанцій.

Доводи про наявність обставин, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган у касаційній скарзі не зазначив та не обґрунтував в частині оскарження додаткового рішення та додаткових постанов.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Крім того, касаційні скарги в цій справі відповідачем вже подавались, проте ухвалами Верховного Суду від 8 квітня 2024 року, від 14 травня 2024 року, від 31 травня 2024 року їх повернуто як такі, що не містили підстав касаційного оскарження.

Суд звертав увагу скаржника, що касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції..

Суд враховує, що обґрунтування касаційної скарги є подібним до попередньо поданої скарги, у якій формально було зазначено підстави для касаційного оскарження судових рішень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись повторно з касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави оскарження судових рішень в касаційному порядку

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2023 року, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року; на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферінче Україна» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська