Рішення

від 29.02.2024 по справі 442/7554/23

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/7554/23

Провадження №2/442/117/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої- судді Грицай М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Кірюшин Артем Андрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова-правова група Лекс»</a>, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Онишкевич Роман Іванович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису №1605 від 13.01.2022, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова-правова група Лекс»</a> заборгованості за кредитним договором в сумі 34623,76 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що приватним нотаріусом винесено виконавчий напис про стягнення з нього заборгованості. Відповідачем лист з вимогою про усунення порушення стосовно зобов?язання із зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобов?язань йому не направлявся та він такого листа не отримував, у зв?язку з чим був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості, оспорити вимоги відповідача або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред?явленої до стягнення. Виконавчий напис вчинено всупереч приписам ст. 87 Закону України "Про нотаріат". Подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом. Вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням законодавства. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про таке.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем 13.01.2022 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1605 про стягнення із ОСОБА_1 суми заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група Лекс» за кредитним договором від 16.10.2015 №200358308 в сумі 34623,76 грн. Виконавчий напис вчинено на підставі статті 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 за №1172.

Вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є боржником за договором №200358308 від 16.10.2015, укладеним з ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», ідентифікаційний код юридичної особи 38619024, правонаступником всіх прав та обов?язків якого за Договором відступлення права вимоги №7_БМ від 20.07.2020, укладеним з ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», ідентифікаційний код юридичної особи 42649746, та Договором відступлення права вимоги №516/ФК-21 від 01.12.2021, укладеним з ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ», ідентифікаційний код юридичної особи 41153878, та Договором відступлення права вимоги №516/ФК-21/1 від 01.12.2021 є ТзОВ «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА ЛЕКС» ідентифікаційний код юридичної особи 44371579. Строк платежу за Договором №200358308 від 16.10.2015 настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 16.10.2015 по 16.11.2021. Сума заборгованості становить 33773,76 грн., що складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 11063,33 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими доходами становить 22710,43 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача, в розмірі 850,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача становить 34623,76 грн.

На підставі вищевказаного виконавчого напису 31.01.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Онишкевичем Р.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68417706 про стягнення з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група Лекс» заборгованості в сумі 34623,76 грн.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пунктами 1.1, 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, визначено наступне: для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 3.1, 3.2 глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 за № 1172. Зокрема, доповнено переліком після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте, на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом не було враховано, що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, яка набрала законної сили, пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 був визнаний незаконним та нечинним.

У подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 залишено без змін.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 за №1172, у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, укладених між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» у простій письмовій формі, оскільки пункт 2 Переліку з 22.02.2017 визнаний нечинним відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду.

Порушення нотаріусомпорядкувчиненнявиконавчого написуєсамостійноюі достатньоюпідставоюдлявизнання виконавчогонаписутаким,щонепідлягає виконанню.Вказанаправовапозиція зазначенавпостанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021у справі№ 910/10374/17.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису, як така, що визначена імперативною нормою закону ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Вчинення нотаріусом виконавчого напису здійснюється за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який також має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис, як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими він звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» судом перевіряються доводи боржника в повному обсязі з метою встановлення того, чи на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Таким чином, нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

З матеріалів справи не встановлено, що при вчиненні напису нотаріус отримав від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери тощо), у зв`язку з чим в у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед відповідачем, зазначені у написі, є безспірними.

Отже, враховуючи, що на момент вчинення виконавчого напису за реєстровим №7660 від 03.08.2017 приватний нотаріус керувався нечинним пунктом 2 Переліку, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, оскільки нотарісу не було надано нотаріально посвідченого договору, документів, які свідчать про безспірність заборгованості, а лише розрахунок заборгованості, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Зважаючи на вищенаведене, виконавчий напис, вчинений 13.01.2022 за №1605 приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуЗолотих ОлександромОлександровичем не піддягає виконанню.

Відповідно дост. 141 ЦПК Україниколегія суддів вирішує питання розподілу судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1ст. 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі витрати: на професійну правничу допомогу (п.п.1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Згідно із п. 8 ч. 3ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI(далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно достатті 19 Закону5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі 11200 грн слід зазначити наступне.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 у даній справі дійсно представляв адвокат Кірюшин А.А. згідно з договором про надання правової допомоги від 17.10.2023, надано акт виконаних робіт по договору про надання правовї допомоги від 17.10.2023, квитанцію до прибуткового касового ордера №101 від 17.10.2023.

При цьому, суд зазначає, що вказана справа не відноситься до складних справ, відтак розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в матеріалах справи документами, підготовка документів у такій не потребує значного часу, а тому, виходячи з принципу обгрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторін, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 6100 грн.

Також, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір за подання позову в розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1605 від 13.01.2022, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова-правова група Лекс»</a> (код ЄДРПОУ 44371579) заборгованості за кредитним договором в сумі 34623,76 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова-правова група Лекс»</a> на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп) судового збору.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова-правовагрупа Лекс»на користь ОСОБА_1 6100 (шість тисяч сто) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлено 29.02.2024.

Суддя М.М.Грицай