Рішення

від 20.02.2024 по справі 733/1683/23

ІЧНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/36/24

Єдиний унікальний №733/1683/23

Рішення

Іменем України

20 лютого 2024 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого судді - Вовченка А.В.,

при секретарі - Мошенець Л.М.,

представника відповідача адвоката Хворост Д.М. в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ічня в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кравченко Володимир Володимирович до ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Хворост Дарія Михайлівна, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Полтавська районна державна нотаріальна контора, Прилуцька РДА, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області та сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер" про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину, скасування записів у Спадковому реєстрі, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кравченка В.В. звернувся до суду позовом до ОСОБА_2 , у якому просить визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину, скасувати записи у Спадковому реєстрі, скасувати державну реєстрацію права власності, визнати права власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що, у приватній власності позивача знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 7421786800:03:000:0797 площею 7,16 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ічнянської міської ради (колишньої Монастирищанської сільської ради) Прилуцького району Чернігівської області. При виготовленні витягу з Державного земельного кадастру було встановлено, що зазначена земельна ділянка помилково зареєстрована ще і за іншою особою, а саме: за відповідачем ОСОБА_2 , який в свою чергу вказану земельну ділянку начебто успадкував після смерті ОСОБА_3 .

Внаслідок виданого державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори Махринською О.В. за відповідачем відбулась протиправна реєстрація права власності на земельну ділянку, яка а ні відповідачу , а ні його покійному батьку не належала.

Тому, з метою захисту своїх законних прав та інтересів позивач звернула ся до суду і просила скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 7421786800:03:000:0797 площею 7,16 га, припинити державну реєстрацію прав на неї та вирішити питання судових витрат.

Ухвалою Ічнянського районногосуду Чернігівської області від06.11.2023відкрито загальнепозовне провадження,призначено підготовчесудове засідання.Витребувано за клопотанням представника позивача від Державного нотаріального архіву Чернігівської області завірену належним чином копію спадкової справи №478/2002, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ;

від Полтавської районної державної нотаріальної контори завірену належним чином копію спадкової справи , заведеної до майна померлого ОСОБА_3 , в рамках якого було видане оскаржуване свідоцтво про право на спадщину від 22 вересня 2020 року, реєстровий номер 301.

На виконання указаної ухвали 04.12.2023 до суду з Полтавської районної ДНК надійшла копія спадкової справи № 36/2020 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та від Державного нотаріального архіву копія спадкової справи №475/2002.

29.12.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву мотивований тим, що вимоги позивача грунтуються на твердженні , що відповідачу протиправно видано свідоцтво про право на спадщину і його необхідно визнати недійсним з підстав , передбачених ст.1301 ЦК України , відповідно до якої свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Позивач не зазначає підстав з яких відповідач не мав права на спадкування, а лише вказує на те, що він (позивач) має право на спадкування. Позивач зазначає, що його спадкодавець є власником спірної земельної ділянки і до нього перейшло право власності , а відтак необхідно скасувати свідоцтво відповідача. Відповідач зазначає, що право власності його спадкодавця також підтверджено належними і допустимими доказами, що підтверджується матеріалами спадкової справи. Відтак виходить ,що у спадкоємця позивача і у спадкоємця відповідача оформлене права власності на одну і ту ж земельну ділянку, а підстава виникнення права власності спадкодавців не оскаржувалась. Враховуючи, що позивач не довів , що в нього є перешкоди для оформлення спадкових прав на земельну ділянку та не довів незаконність видачі відповідачу свідоцтва про право на спадщину від 22 вересня 2020 року , то відсутні підстави для задоволення позовних вимог, позовні вимоги позивача є передчасними , обрано неефективний спосіб захисту своїх прав. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді від 23.01.2023 підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач до судового засідання не з`явився, його інтереси представляє адвокат Кравченко В.В. , який подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, його інтереси представляє адвокат Хворост Д.М., яка в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову. Вказала , що відповідач належним чином успадкував земельну ділянку з відповідним кадастровим номером, не вчиняв дій щодо порушення прав позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Представник третьої особи - Полтавської ДНК до судового засідання не з`явилася, в заяві просила проводити розгляд справи у її відсутність, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Представники третіх осіб Прилуцької РДА, ГУ Держгеокадастру у Чернігівській

області та СТОВ «Інтер», будучи належним чином повідомленими , в судове засідання не з`явились, заяв , клопотань не надали.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , матір позивача по справі- ОСОБА_1 . До складу спадщини після смерті ОСОБА_4 увійшло право на земельну частку (пай), розміром 4,66 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), котрий перебував у колективній власності КСП «Родіна», що знаходиться на території с.Монастирище , Прилуцького (колишнього Ічнянського ) району, що належало померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН №0249556, виданого 02 грудня 1996 року Ічнянською РДА.

Так, всю спадщину після смерті ОСОБА_4 , як спадкоємець за законом першої черги прийняла її дочка, позивач по справі - ОСОБА_1 , яка своєчасно звернулася до Ічнянської державної нотаріальної контори, де і було заведено спадкову справу №475. Інші спадкоємці до майна померлого за законом або заповітом відсутні.

Вказане право на земельну частку (пай) було успадковано позивачем після смерті своєї матері, що підтверджується Свідоцтво про право на спадщину за законом реєстровий №1334, виданим 08 серпня 2002 року Ічнянською державною нотаріальною конторою.

В ході оформлення позивачем своїх майнових прав на вказану земельну частку (пай), Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ЧН №0249556 було замінено на Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЧН №119951, внаслідок чого було збільшено розмір земельної ділянки до 7,16 га та присвоєно їй кадастровий номер

7421786800:03:000:0797.

Вказана інформація також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9923393572023 від 29 червня 2023 року(а.с.20).

Так, з Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧН №119951 від 04 жовтня 2004 року вбачається, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка розміром 7,16 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Монастирищанської сільської ради, Прилуцького (Ічнянського) району, Чернігівської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Державний акт на право власності на земельну ділянку було видано на підставі розпорядження Ічнянської районної державної нотаріальної контори №384 від 15 серпня 2003 року(а.с.19).

Крім того, з довідки Монастирищенської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області №215 від 19 вересня 2002 року вбачається, що ОСОБА_1 належить земельна частка (пай) розміром 4,66 га в умовах кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), який вона не використовує у власних потребах, а передає в оренду СТОВ «Інтер» (а.с.22).

Так, вказана земельна ділянка фактично з 24 вересня 2001 року та по даний перебуває в оренді СТОВ «Інтер», що підтверджується договором оренди земельної частки (паю) від 24 вересня 2001 року, який було укладено між СТОВ «Інтер» та ОСОБА_4 ; договором оренди земельної частки (паю) від 19 серпня 2002 року, який було укладено між ОСОБА_1 та СТОВ «Інтер»; договором оренди земельних ділянок від 12 жовтня 2004 року, який було укладено між ОСОБА_1 та СТОВ «Інтер»; договором оренди землі №51.2~щід 01 червня 2009 року, який було укладено між ОСОБА_1 та

СТОВ «Інтер»; актом прийому-передачі земельної ділянки від 01 червня 2009 року, а також актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01 червня 2009 року, а позивачем в повному області сплачувався земельний податок за спірну земельну ділянку(а.с.23-29).

В серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до адвоката Кравченка В.В. , з метою отримання юридичної консультації щодо можливості відчуження вказаної земельної ділянки, в результаті чого було встановлено, що земельна ділянка площею 7,1606 га у межах згідно з планом, кадастровий номер 7421786800:03:000:0797, яка розташована на території Монастирищенської сільської ради Прилуцького (Ічнянського) району, Чернігівської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить ОСОБА_2 , який в свою чергу вказану земельну ділянку, начебто, успадкував після смерті ОСОБА_3 .

Як вбачається з інформаційного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №341676244 від 04 серпня 2023 року, що ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 7,1606 та у межах згідно з планом, кадастровий номер 7421786800:03:000:0797, яка знаходиться на території Монастирищенської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстровий номер об`єкта нерухомого майна: 660939074217: дата та час державної реєстрації: 22.09.2020 11:59:09 державний реєстратор: ОСОБА_5 , Полтавська районна державна нотаріальна контора, Полтавський районний нотаріальний округ, Полтавська обл.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:54182415 від 22.09.2020 12:16:41, ОСОБА_5 , Полтавська районна державна нотаріальна контора, Полтавський районний нотаріальний округ, Полтавська обл.; документи подані для державної реєстрації: свідоцтво про право на спадщину, серія та номер:601, виданий 22.09.2020, видавник: Державний нотаріус Полтавської районної державної нотаріальної контори в.о. завідувача Чутівської державної нотаріальної контори Махринська О.В.

Так, як вбачається з розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації №24 від 26 січня 2012 року, що було розглянуто заяви власників сертифікатів на право на земельні частки (паї) про передачу у власність земельних ділянок із земель колективної власності колишніх колективних сільськогосподарських підприємств та керуючись Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних частко (паїв)», ст. 81 Земельного кодексу України, та прийнято рішення: передати у власність громадянам земельних ділянок із земель колективної власності колишніх сільськогосподарських підприємств Ічнянського району Чернігівської області; видати громадянам державні акти на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатам на право на земельні частки (паї); контроль за виконанням розпорядження покласти на заступника голови районної державної адміністрації.

На підставі вказаного розпорядження, батька відповідача по справі - ОСОБА_3 було включено до списків розпаювання земель по КСП «Родина» Монастирищенської сільської ради Прилуцького (Ічнянського) району Чернігівської області (а.с.37).

Після смерті ОСОБА_3 всю спадщину прийняв його син, відповідач по справі - ОСОБА_2 , який звернувся до Полтавської районної державної нотаріальної контори, якою в подальшому і було видано відповідачу свідоцтво про право на спадщину від 22 вересня 2020 року на земельну ділянку площею 7,1606 га у межах згідно з планом, кадастровий номер 7421786800:03:000:0797, яка розташована на території Монастирищанської сільської ради Прилуцького району, Чернігівської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку було

передано у власність ОСОБА_3 на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації №24 від 26 січня 2012 року(а.с.118).

На підставі вказаного виданого ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину, відповідачем в подальшому було зареєстровано за собою право власності на земельну ділянку площею 7,1606 га у межах згідно з планом, кадастровий номер 7421786800:03:000:0797, яка розташована на території Монастирищанської сільської ради Прилуцького району, Чернігівської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права, реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 660939074217, номер відомостей про речове право 38295693 (а.с.115).

Таким чином, внаслідок виданого державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори Махринською О.В. відповідачу по справі - ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину, за відповідачем відбулась протиправна реєстрація права власності на земельну ділянку, яка ані відповідачу, ані його померлому батьку - ОСОБА_3 не належала.

Відповідно до вимог ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 125 ЗК України України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2 ст. 126 ЗК України).

Відповідно до роз`яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24/753/0/4- 13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» спори про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо" відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від ЗО травня 2008 року № 7, про те, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно зі ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням - кожному з них окремо. Згідно з п.212 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від

03.03.2004 року, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов`язково вимагаються відповідні документи. Пунктом 216 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Згідно з роз`яснень, викладених у п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним.

Згідно до положень ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається, набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття--права власності не встановлена судом.

Приписами ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», основний документ, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай) також є: свідоцтво про право на спадщину, посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Вимогами ст.386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний' захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як зазначено в ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Рішенням Європейського суду з права людини у справі «Strech» проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії " від 24.06.03 №44277/98 установлено, що,

оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", тому позбавлення права особи на майно є неприпустимим.

Згідно п.32-35 вказаного вище Рішення європейського суду з прав людини майном у значенні ст.1 Першого протоколу до Конвенції, вважається також законне та обгрунтоване очікування набути майно або майнове право.

Отже, правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати зап помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те,що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

Крім того, слід застосувати п.21 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006 року, в якому визначено, зокрема, що відповідно до прецендентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном», або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обгрунтувати їх принаймі «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Тобто відповідач по справі має право на вільне використання свого майна без участі сторонніх для нього осіб в значенні ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно копії спадкової справи № 36/2020, померлому ОСОБА_3 належала земельна ділянка кадастровий номер 7421786800:03:000:0797 ,площею 7,1606 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ічнянської міської ради (колишньої Монастирищанської сільської ради) Прилуцького району Чернігівської області, яку на підставі свідоцтва про право власності за законом від 02.09.2020 у спадок отримав ОСОБА_2 (а.с.118).

Згідно копій матеріалів технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , загальною площею 71606 га , кадастровий номер 7421786800:03:000:0797, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вбачається, що на підставі розпорядження Ічнянської РДА від 26 січня 2012 року ОСОБА_3 було передано у власність земельна ділянка (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , загальною площею 7,1606 га в фізичних гектарах на території Монастирищанської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області з земель КСП «Родіна» (а.с. 42-57);

ОСОБА_3 як спадкодавцю ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 7,1606 га, номер паю - № НОМЕР_1 .

Згідно копії спадкової справи №475/2002 , що була заведена Ічнянською ДНК до майна ОСОБА_4 в довідці , виданій виконкомом Монастирищанської сільської ради ОСОБА_4 є співвласником земель КСП «Родіна», згідно сертифікату серії ЧН №0249556, виданого Ічнянською РДА 02.12.1996 року, згідно з записом №618 додатку до Державного акту на право колективної власністі на землю. 08.08.2002 року нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом позивачу по справі ОСОБА_1 на земельну частку (пай) на підставі сертифікату серії ЧН №0249556(а.с.123-126).

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4ЦПК України та ч. 1, ч. 2 ст.16ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (стаття 41).

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до статей 1216,1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ч.1 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як встановлено із матеріалів цивільної справи, спадкодавець ОСОБА_3 набув прав на земельну ділянку, яке в подальшому успадкував відповідач та зареєстрував належним чином.

Отже, ОСОБА_2 є належним відповідачем у цій справі як особа, право чи обтяження якої зареєстровано, що відповідає висновку, зазначеному у постанові Верховного

Суду від 20.11.2019 у справі № 826/6720/17.

Згідно зі статтею 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ст.9 ч.4 Закону України "Про Державний земельний кадастр" - державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Виходячи з наведених вимог закону, присвоює кадастрові номера земельним ділянкам - державний кадастровий реєстратор.

Як вбачається із матеріалів справи, земельній ділянці, яка була успадкована відповідачем ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , який мав у власності цю ділянку на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Ічнянського РУЮ 18.06.2015 року , індексний номер :39262195 (а.с.118).

В свою чергу, позивач ОСОБА_1 також набула право на пай з земель КСП «Родіна», № 618 та вказане право власності підтверджено державним актом колективної власності на землю (а.с.125).

Таким чиномв судовому засіданні встановлено, першочерговимнабувачем права наспірну земельнуділянку є позивачпо справі ОСОБА_1 ,а тому відповідачупо справі ОСОБА_2 було протиправновидано свідоцтвопро правона спадщинупісля смертійого батька- ОСОБА_3 ,якому начебтоналежала спірназемельна ділянка,яка назаконних підставахналежить позивачупо справі- ОСОБА_1 котрув своючергу останняуспадкувала післясмерті своєїматері - ОСОБА_4 ,що підтверджуєтьсяматеріалами даногопозову,а томузазначене свідоцтвопро правона спадщину,яке буловидано наім`я ОСОБА_2 ,у відповідностідо положеньст.1301ЦК Українипідлягає визнаннюйого недійснимта скасуваннюз метоюзахисту порушеногоправа позивача,а такожпідлягає скасуваннюдержавна реєстраціяза відповідачемправа власностіна вказанемайно.

Вирішуючи подану позивачем заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом,

та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року в справі №648/1102/19, суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України ).

Також, висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, зроблено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду в складі суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року в справі №922/445/19, а також в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року в справі №160/12268/19.

Тобто з урахуванням наведеного, факт оплати таких послуг не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи.

Зважаючи на вищенаведені положення законодавства та положення судової практики Верховного Суду, суд вважає документально підтвердженими витрати позивача за надану професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн., зокрема обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягають розподілу за результатами розгляду даної справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено позивачем, чи тільки має бути сплачено. Вказані висновки суду стверджуються долученими позивачем до матеріалів справи письмовими документами: договором про надання професійної правничої допомоги №б/н від 11 серпня 2023 року, а також актом розрахунком судових витрат та квитанцією до прибуткового касового ордера від 10.10.2023 року про сплату гонорару.

Окрім того з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі , а тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 17314,08 грн. документально підтверджених судових витрат.

Керуючись ст.ст.16,257,328,392,1216,1218,1223,1225,1268,1269,1297 ЦК України, приписами книги Шостої ЦК України ,ст.ст.81,125-126,131,158 ЗК України, ст.1,4,5,12,13,23,84,175-177 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кравченко Володимир Володимирович задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати видане ОСОБА_2 державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори в.о. завідувачем Чутівської державної нотаріальної контори Махринською Оксаною Володимирівною в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_3 :

- свідоцтво про право на спадщину від 22 вересня 2000 року, реєстровий номер301 на земельну ділянку площею 7,1606 га, кадастровий номер 7421786800:03:000:0797, яка розташована на території Монастирищанської сільської ради Прилуцького (Ічнянського) району Чернігівської області, цільове призначення для ведення товарного

сільськогосподарського виробництва, котра належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН №119951, виданим04 жовтня 2004 року на підставі розпорядження Ічнянської РДА від 15 серпня 2003 року №384, яку вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , котра належала їй на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЧН №249556, виданого 02 грудня 1996 року Ічнянською РДА;

- скасувати відповідний запис в Спадковому реєстрі про реєстрацію свідоцтва про право на спадщину, виданого 22 вересня 2020 року державним нотаріусом Полтавської ДНК в.о. завідувача Чутівської державної нотаріальної контори Махринською О.В., реєстровий номер 301;

- скасувати запис у Державному реєстрі речових прав про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на:

- земельну ділянку, площею 7,1606 га, кадастровий номер 7421786800:03:000:0797, яка розташована на території Монастирищанської сільської ради Прилуцького (Ічнянського ) району Чернігівської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 660939074217, номер відомостей про речове право 38295693;

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на:

- земельну ділянку, площею 7,1606 га, кадастровий номер 7421786800:03:000:0797, яка розташована на території Монастирищанської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, цільове призначення- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, котра належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧН №119951 від 04 жовтня 2004 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати в розмірі 17314 грн. 08коп.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судоверішення складено 01березня 2024року.

Суддя А. В. Вовченко