Постанова
від 27.02.2024 по справі 913/214/23
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року м. Харків Справа № 913/214/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. № 2476 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 26.10.2023 у справі №913/214/23, ухвалене у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Фоновою О.С., повне рішення складено 06.11.2023,

за позовом заступника керівника Луганської обласної прокуратури, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивача Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до відповідача Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області, смт Лозно-Олександрівка Сватівського району Луганської області.

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ,

за участю третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство", смт Білокуракине Луганської області,

за участю третьої особи -3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Старобільське лісомисливське господарство", с.Запорізьке Старобільського району Луганської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м. Івано-Франківськ,

про витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Луганської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі: Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації з позовною заявою від 15.06.2023 №15/1-150вих-23 до Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області (далі - відповідач) з вимогами про витребування на користь держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації з чужого незаконного володіння Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області земельну ділянку площею 15,1063 га з кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1795743844209), яка розташована в адміністративних межах Лозно-Олександрівської селищної ради Сватівського (колишнього Білокуракинського) району Луганської області, за межами смт. Лозно-Олександрівка; стягнення з Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області на користь Луганської обласної прокуратури понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 6146,37 грн та зарахувати їх на р/р UА048201720343140001000000839 банк ДКСУ м. Київ ЄДРПОУ 02909921, код класифікації доходів бюджету - 2800.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 26.10.2023 у справі №913/214/23 у задоволенні позову відмовлено; судові витрати зі сплати судового збору покладено на Луганську обласну прокуратуру.

Не погодившись з вказаним рішення місцевого господарського суду, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (надіслана засобами поштового зв`язку 17.11.2023), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 26.10.2023 у справі №913/214/23 та постановити нове рішення про задоволення позову прокурора, судові витрати у справі просив покласти на відповідача, судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги відшкодувати за рахунок відповідача на користь Харківської обласної прокуратури; справу розглянути за участі представника Харківської обласної прокуратури. Про дату, час та результати розгляду апеляційної скарги повідомити сторони, Луганську обласну прокуратуру та Харківську обласну прокуратуру (вул. Б. Хмельницького, 4, м. Харків, 61001, e-mail: upr15.prok. kh@gmail.com)

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 залишено без руху апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Луганської області від 26.10.2023 у справі №913/214/23 на підставі частини 2 статті 260 ГПК України та у зв`язку із порушенням п.1, 2, 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, а саме оскільки до апеляційної скарги не додано документ, що підтверджує повноваження заступника керівника Харківської обласної прокуратури Андрія Кравченка, який підписав апеляційну скаргу; не додано доказів надсилання копії скарги іншим сторонам у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу; апеляційна скарга подана без доказів сплати судового збору на суму 9219,56 грн. Вказаною ухвалою встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Також ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №913/214/23, які 28.11.2023 надійшли до апеляційного суду.

28.11.2023 до Східного апеляційного господарського суду від заступника керівника Харківської обласної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшло клопотання, до якого додано: довіреність від 25.10.2021, витяг з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Харківської обласної прокуратури; відскановану апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури від 17.11.2023 №15/1-1566ВИХ-23; квитанції №346292, №346293, №346294 про доставку доданих до вказаного клопотання документів до зареєстрованих електронних кабінетів користувачів ЄСІТС, а саме: Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області, Державному підприємству "Старобільське лісомисливське господарство", Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство".

05.12.2023 від заступника керівника Харківської обласної прокуратури Андрія Кравченка до Східного апеляційного господарського суду надійшов лист від 27.11.2023 № 15/1-2162вих-13 (надісланий засобами поштового зв`язку 01.12.2023, вх.№15017), до якого додатково додано: докази надсилання копії апеляційної скарги учасникам справи листом з описом вкладення (Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області, Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України", Луганській обласній державній адміністрації - Луганській обласній військовій адміністрації) та квитанції №346292, №346293, №346294 про доставку документів до зареєстрованих Електронних кабінетів користувачів ЄСІТС, копія посвідчення заступника керівника Харківської обласної прокуратури Андрія Кравченка, інформацію з вебсайту Укрпошти щодо не функціонування відповідних поштових відділень.

Також у вказаному листі від 27.11.2023 № 15/1-2162вих-13 зазначено про долучення платіжної інструкції №2832 від 16.11.2023, проте фактично вказаний документ додано не було, про що складено акт Східним апеляційним господарським судом від 05.12.2023 № 13-35/913/214/23.

06.12.2023 через канцелярію суду від заступника керівника Харківської обласної прокуратури Андрія Кравченка надійшов лист (вх.№ 15126), до якого додано копію платіжної інструкції №2832 від 16.11.2023 на суму 9220,00 грн та заявлено клопотання про поновлення строків подання зазначеного документу, оскільки судовий збір було сплачено Харківською обласною прокуратурою на момент звернення із апеляційною скаргою, проте помилково не було додано до суду.

Згідно відомостей виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, судовий збір сплачений Харківською обласною прокуратурою у справі №913/214/23 за платіжною інструкцією №2832 від 16.11.2023 на суму 9220,00 грн зараховано 17.11.2023 на казначейський рахунок Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11.12.2023), зокрема, задоволено клопотання заступника керівника Харківської обласної прокуратури про поновлення строку на усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№ 15126 від 06.12.2023) та поновлено заступнику керівника Харківської обласної прокуратури строк на усунення недоліків апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. № 2476 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 26.10.2023 у справі №913/214/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 16 січня 2024 року о 12:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 05.01.2024, для подання заяв, клопотань, тощо - до 10.01.2024.

10.01.2024 до суду апеляційної інстанції від Луганської обласної прокуратури надійшло клопотання про залучення спеціаліста (вх. №412, документ сформований в системі "Електронний суд" 09.01.2024), в якому заявник просить залучити до участі у справі № 913/214/23 спеціаліста Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" (код ЄДРПОУ 00968664, вул. Залізнична, 11, смт Покотилівка, Харківська область, 62458, e-mail: xdlelisproekt@gmail.com) ОСОБА_1 . Вказане клопотання обґрунтовано тим, що протокольною ухвалою від 03.10.2023 суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання Луганської обласної прокуратури про залучення спеціаліста з підстав, що докази, наявні в матеріалах справи, є зрозумілими суду, він може їх дослідити самостійно без допомоги спеціаліста та надати відповідну оцінку. Проте, на думку заявника, досліджуючи планшет № 6 суд першої інстанції без участі спеціаліста, який має професійну освіту в галузі топографічно-геодезичних і картографічних робіт, зробив хибні припущення, що всі земельні ділянки відображені на планшеті станом на 1993 рік (так як його складено на підставі матеріалів лісовпорядкування 1993 року), а не станом на дату складання - 2007 рік, що призвело до помилкового висновку про те, що розпорядженням від 06.02.2006 № 35 не могла бути передана під заліснення земельна ділянка, що відображена у Планшеті № 6 під цифрою 29/59, оскільки його складено на підставі матеріалів лісовпорядкування 1993 року.

Вказує на те, що ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" здійснено накладення (прив`язку, співставлення) меж земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДП "Білокуракинське ЛМГ" (квартал 29 виділи 2, 3 Лозно-Олександрівського лісництва) згідно матеріалів планшету № 6 лісовпорядкування 2007 року, на координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 (зазначені у "Поземельній книзі"); результати накладення відображено на "Схемі розташування земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 відносно земель лісогосподарського призначення ДП "Білокуракинське ЛМГ" (кв. 29 Лозно-Олександрівського лісництва) згідно матеріалів лісовпорядкування 2007 року на території Лозно-Олександрівської селищної ТГ, Сватівського району Луганської області" від 26.04.2023 (додаток № 2 до листа від 26.04.2023 № 162).

А тому вважає, що з метою забезпечення можливості задати запитання щодо виконаної схеми, а також наявних у матеріалах справи планово-картографічних матеріалів під час дослідження доказів виникла необхідність у залученні до участі у даній справі фахівця, який володіє спеціальними знаннями та навичками, а саме - має професійну освіту в галузі топографічно-геодезичних і картографічних робіт та зможе надати відповідні консультації та роз`яснення.

10.01.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації Краснякової Альони Володимирівни надійшла заява (вх. №421) про участь у судовому засіданні 16 січня 2024 року в межах справи №913/214/23 та у всіх наступних засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказана заява задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2024.

10.01.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації надійшли письмові пояснення (вх. № 424), в яких облдержадміністрація вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, винесеним з дотримання норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що земельну ділянку, яка є предметом спору, з урахуванням положень чинного законодавства України, на момент виникнення спірних відносин і дотепер, не надано у постійне користування ДП "Білокуракинське ЛМГ" та вона не перебуває у постійному користуванні останнього. На думку позивача, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували віднесення земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та надання її на праві постійного користування лісогосподарському підприємству до отримання державного акту на право постійного користування (розроблена та затверджена у встановленому законом порядку технічна документація із землеустрою, розпорядження про її затвердження та надання земельної ділянки на праві постійного користування); факт набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 "Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі" чи будь-якими іншими документами поданими прокурором не підтверджено.

Крім того, за твердженням позивача, земельна ділянка, зазначена у позовній заяві, вперше як об`єкт цивільних прав виникла лише 12.09.2018, у відповідності до даних Державного земельного кадастру, технічна документація із землеустрою, затверджена розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації від 18.10.2013 № 227, як і зазначене розпорядження є чинними, оскільки відомості Державного земельного кадастру про визнання їх не чинними чи скасування відсутні; земельна ділянка віднесена до земель сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, що є достовірними відомостями у відповідності до законодавства України до внесення відповідних змін до державного земельного кадастру та відміни технічної документації із землеустрою. А тому вважає, що оскільки земельна ділянка вперше сформована як об`єкт цивільних прав 12.09.2018, з урахуванням недоведеності факту набуття земельної ділянки на праві постійного користування ДП "Білокуракинське ЛМГ" на підставі розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації від 06.02.2006 № 35, обраний прокурором спосіб захисту права є неефективним, а відновлення порушених прав шляхом задоволення віндикаційного позову у даному випадку є неможливим.

11.01.2024 засобами електронного зв`язку на електронну пошту Східного апеляційного господарського суду від представника відповідача адвоката Суткового Андрія Миколайовича надійшли клопотання (вх. №497 ел. 82) про надання доступу до матеріалів справи №913/214/23, котрі з`явилися на стадії апеляційного провадження, у тому числі, до апеляційної скарги у даній справі, відкладення розгляду справи на іншу дату, продовження строку для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 24 січня 2023 року за ініціативою суду, а також клопотання (вх. №555 ел. 92) про залучення його до участі у справі №913/214/23 в якості представника Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області та надання доступу до матеріалів справи №913/214/23, котрі з`явилися на стадії апеляційного провадження, у тому числі, до апеляційної скарги у даній справі в системі "Електронний суд", відкладення розгляду справи на іншу дату, продовження строку для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 24 січня 2024 року за ініціативою суду, проведення судових засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме участь представник відповідача - адвокат Сутковий Андрій Миколайович, е-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

12.01.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області надійшло клопотання (вх. № 596, 649) про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому заявник просить подані раніше клопотання у справі №913/214/23, подані на електронну адресу суду, вважати відізваними; відкласти розгляд справи на іншу дату; продовжити строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 24 січня 2023 року за ініціативою суду; провести наступні судові засідання у даній справі (після 16.01.2024 року) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме участь представник відповідача - адвокат Сутковий Андрій Миколайович, е-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

Вказані клопотання обґрунтовані тим, що з моменту отримання повного тексту рішення Господарського суду Луганської області від 26.10.2023 у справі №913/214/23 до 09.01.2024 включно ні на електронну адресу адвоката, ні в його електронний кабінет в системі "Електронний суд" жодної кореспонденції по даній справі не надходило, а про наявність відкритого апеляційного провадження останній дізнався 09.01.2024 з ресурсу https://reyestr.court.gov.ua; згідно листа від 10.01.2024 за № 66 Лозно-Олександрівська селищна військова адміністрація повідомила, що на початку червня 2023 року неодноразово були здійснені хакерські атаки на електронну пошту: lozna.ma@ukr.net, після чого пошта була заблокована і доступ до неї було втрачено, та за рекомендацією Луганської обласної військової адміністрації (лист № 6/01.01-31-2202 від 02.06.2023) була створена електронна пошта: lozno@loga.gov.ua, якою відповідач на даний час і користується. Також зазначає, що не погоджується із заявленим клопотанням прокурора про виклик спеціаліста, проте не має можливості надати обґрунтовані заперечення стосовно цього клопотання без ознайомлення зі змістом апеляційної скарги. Окрім того, вказує на те, що майже одночасно із засіданням, призначеним у даній справі на 16 січня 2024 року о 12:15 годині, має прийняти участь в іншому засіданні.

До вказаних клопотань додано скріншоти, лист Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області щодо отримання чи неотримання нею кореспонденції у справі № 913/214/23 від 10.01.2024 за № 66, лист заступника голови Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації від 02.06.2023 за № 6/01.01-31-2202.

15.01.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 668), в якому заявник у доповнення до обґрунтування клопотання від 12.01.2024 по даній справі щодо пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу зазначив про те, що протягом слухання справи №913/214/23 у суді першої інстанції прокурор був обізнаний з його електронною адресою та добросовісно надсилав на неї процесуальні документи (скріншот з пошти shs_sd@ukr.net щодо надсилання на цю адресу кореспонденції з електронної адреси kancelyariya@lugprok.gov.ua додається), а також з його ІПН НОМЕР_1 , а тому мав можливість відправити апеляційну скаргу у справі №913/214/23 на адресу його кабінету у системі "Електронний суд".

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 16.01.2024 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представників сторін. Присутній в судовому засіданні в приміщенні суду апеляційної інстанції прокурор підтримав заявлене клопотання про виклик спеціаліста; заперечував проти клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи з підстав зазначених у цьому клопотанні та продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, проте заявив клопотання про відкладення розгляду справи через його зайнятість в іншому судовому засіданні. Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача не заперечував проти клопотання прокурора про виклик спеціаліста, а також проти заявлених представником відповідача клопотань.

Стосовно надання відповідачу додаткового строку на подання відзиву на апеляційну скаргу апеляційний господарський суд з посиланням на приписи статей 14, 113, 119, 262, 263 ГПК України дійшов висновку про продовження відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з ініціативи суду до 24.01.2024.

Щодо клопотання про залучення до участі у справі спеціаліста суд апеляційної інстанції з посиланням на приписи статей 71, 215 ГПК України, враховуючи суперечливість позицій учасників справи, дійшов висновку про задоволення клопотання Луганської обласної прокуратури щодо залучення до участі у справі спеціаліста и та залучення до участі у справі спеціаліста Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" ОСОБА_1.

З урахуванням наведеного, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 відкладено розгляд даної справи на 06 лютого 2024 року о 15:30 годині; повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, зал №104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; задоволено клопотання представника Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області адвоката Суткового А.М. про продовження процесуального строку для подання відзиву на апеляційну скаргу та продовжено Лозно-Олександрівській селищній військовій адміністрації Сватівського району Луганської області процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. № 2476 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 26.10.2023 у справі №913/214/23 до 24.01.2024; задоволено клопотання Луганської обласної прокуратури про залучення до участі у справі спеціаліста Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" ОСОБА_1, залучено до участі у справі №913/214/23 спеціаліста Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" (код ЄДРПОУ 00968664, 62458, Харківська область, селище міського типу Покотилівка, вул. Залізнична, будинок 11) ОСОБА_1 , викликано в судове засідання спеціаліста Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" ОСОБА_1 для надання роз`яснень при дослідженні планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Також вказаною ухвалою суду задоволено заяву представника Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області адвоката Суткового А.М. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; ухвалено судове засідання у справі №913/214/23, призначене на 06 лютого 2024 року о 15:30 годині, в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. № 2476 Л/2), провести за участю представника Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації Краснякової Альони Володимирівни та представника Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області адвоката Суткового Андрія Миколайовича в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 06.02.2024 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представників сторін.

Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача заявив усне клопотання про закриття апеляційного провадження, відкритого за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Луганської області від 26.10.2023 у справі №913/214/23. Вказане клопотання мотивоване тим, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, оскільки Харківська обласна прокуратура не була учасником даної справи та не є прокуратурою вищого рівня відносно Луганської обласної прокуратури, яка зверталася до суду першої інстанції з позовною заявою в цій справі. Заявник вважає, що наявні підстави для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 264 ГПК України.

Присутній в судовому засіданні в приміщенні суду апеляційної інстанції прокурор заперечував проти клопотання представника відповідача про закриття апеляційного провадження, зазначивши про таке: повноваження прокурора в даному судовому провадженні обумовлюється наявністю повноважень на представництво інтересів держави у виключних випадках у визначеному законом порядку; в суді першої інстанції під час розгляду даної справи забезпечував участь прокурор Харківської обласної прокуратури; повноваження щодо подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Луганської області прокурора передбачені статтями 53, 254 ГПК України, статтею 24 Закону України "Про прокуратуру", а також нормами галузевого наказу від 21.08.2020 № 389 щодо представництва інтересів держави в суді, яким зобов`язано вирішувати питання щодо апеляційного оскарження рішення суду прокурора, який забезпечував участь в місцевому господарському суді; щодо прокурора Горбач Н.О., який забезпечував участь в суді першої інстанції, вищестоящим органом є заступник керівника Харківської обласної прокуратури.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача в телефонному режимі повідомив про те, що не буде приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції через перебування у відряджені.

Розглянувши заявлене представником відповідача клопотання про закриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, про що із відповідним мотивуванням зазначено в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024.

Присутній в судовому засіданні 06.02.2024 в приміщенні суду апеляційної інстанції прокурор надав пояснення щодо обставин справи, з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги. Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги. Присутнім в судовому засіданні спеціалістом Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" ОСОБА_1 було надано відповіді на питання учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду 06.02.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 27 лютого 2024 року до 12:45 години; повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, зал №104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; ухвалено спеціалісту Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" ОСОБА_1 в строк до 16.02.2024 письмово викласти відповіді (роз`яснення) на поставлені у судовому засіданні питання; ухвалено судове засідання у справі №913/214/23, призначене на 27 лютого 2024 року о 12:45 годині, в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. № 2476 Л/2), провести за участю представника Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації Краснякової Альони Володимирівни та представника Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області адвоката Суткового Андрія Миколайовича в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку.

20.02.2024 до суду апеляційної інстанції від спеціаліста Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення до суду в порядку статті 215 ГПК України (вх. №2597), в яких останнім викладено пояснення щодо питань, поставлених у судовому засіданні, зокрема, зазначено таке:

- можна однозначно стверджувати, що на додатку № 2 до листа № 162 від 26.04.2023 "Схема розташування земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 (1) відносно земель лісогосподарського призначення ДП "Білокуракинське ЛМГ" (кв. 29 Лозно-Олександрівського лісництва) відображена земельна ділянка з кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 (червоні лінії, згідно умовних позначень);

- спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 та земельна ділянка, що відображена на викопіюванні з планово-картографічних матеріалів Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство" в межах кварталу № 29 Лозно-Олександрівського лісництва, є однією і тією ж земельною ділянкою;

- з наявного у матеріалах справи додатку № 2 до листа № 162 від 26.04.2023 можна географічно встановити ту частину земель, які знаходяться на праві постійного користування у Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство", стосовно методів та способів визначення перетинань п. 4 письмових пояснень;

- стосовно способу здійснення накладення, що відображене у додатку № 2 до листа №162 від 26.04.2023 Схема розташування земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 (1) відносно земель лісогосподарського призначення ДП "Білокуракинське ЛМГ" (кв. 29 Лозно-Олександрівського лісництва) згідно матеріалів лісовпорядкування 2007 року на території Лозно-Олександрівської селищної ТГ, Сватівського району Луганській області";

- стосовно картографічної (геодезичної) основи для складання планшетів, способу (методу) перенесення інформації про земельні ділянки, які надавалися для заліснення на лісовпорядні планшети;

- стосовно визначення спеціалістами на підставі яких документів, рішень, розпоряджень при здійсненні лісовпорядкування які конкретно земельні ділянки передавалися до складу ДП "Білокуракинське ЛМГ" під заліснення.

27.02.2024 до суду апеляційної інстанції засобами електронного зв`язку через систему "Електронний суд" на електронну пошту суду (вх. №№2888, 2900) від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №№2888, 2900) щодо наданих спеціалістом пояснень, вказує на їх невідповідність обставинам справи, просить апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Луганської області від 26 жовтня 2023 року у справі № 913/214/23 залишити без задоволення, а вказане судове рішення - без змін. Водночас, у прохальній частині заявив про судові витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та просив надати час для подання суду необхідних доказів на підтвердження судових витрат.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 27.02.2024 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представників сторін. Присутній в судовому засіданні в приміщенні суду апеляційної інстанції прокурор, зазначивши про надсилання до початку судового засідання додаткових пояснень по справі через систему "Електронний суд", які на час розгляду справи не надійшли до суду через технічні причини, надав усні додаткові пояснення, підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 26.10.2023 у справі №913/214/23 та постановити нове рішення про задоволення позову прокурора. Присутні в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача та позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Крім того, представник відповідача в порядку частини 8 статті 129 ГПК України заявив про надання строку на подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали суду апеляційної інстанції від 06.02.2024 про відкриття апеляційного провадження) до електронних кабінетів учасників справи, сформованими в програмі Діловодство спеціалізованого суду, а також повернутими до суду рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, представника позивача та представника відповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Лозно-Олександрівської селищної ради Білокуракинського району Луганської області від 06.12.2005 №39/2 "Про надання згоди на надання в постійне користування Білокуракинському державному лісомисливському господарству (ДЛМГ) земельної ділянки під заліснення" надано згоду на надання в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ земельної ділянки площею 247,4 га, у тому числі:

- сіножаті 147,0га;

- пасовища 100,4 га під залісення із земель державної власності Лозно-Олександрівської селищної ради:

- землі колишнього КСП "Правда" (сіножаті контур №264-а 10,8га, контур №540 17,3га, контур №16 10,6га, контур №21 9,7га, контур №63 5,3га, контур №180 6,7га, контур №324 9,0га, контур №563 2,4га; пасовища контур №286 9,0га, контур №16-а 5,8га, контур №25 12,0га, контур №423 20,4га, контур №556 3,7га, контур №560 7,0га);

- землі колишнього КСП "Заріччя" (сіножаті контур №395 6,1га, контур №396 12,9га, контур №9 30,9га, контур №181 7,0га; пасовища контур №48 4,4га, контур №50 12,5га, контур №52 5,5га, контур №55 2,6га, контур №365 3,5га, контур №366 4,4га, контур №367 1,3га, контур №368 3,9га, контур №53 2,1га, контур №49 0,7га, контур №56 0,7га, контур №54 0,9га).

Пунктом 2 вказаного рішення вирішено клопотати перед Білокуракинською районною державною адміністрацією про прийняття відповідного розпорядження.

Розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 "Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі" надано згоду на надання в постійне користування та на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 860,0 га, у тому числі пасовища 476,6га та сіножатей 383,4га під заліснення, зокрема, по Лозно-Олександрівській селищній раді 333,2 га, з них пасовищ 100,4 га та сіножатей 232,8 га, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ із земель державної власності на території, яка за даними державного земельного кадастру враховуються в Тимошинській, Червоноармійській, Дем`янівській, Шарівській, Курячівській, Олександропільській, Олексіївській сільських радах та Білокуракинській, Лозно-Олександрівській селищних радах (т.1, а.с.27-28, т.2, а.с.156-157).

Пунктом 2 вказаного розпорядження зобов`язано Білокуракинське ДЛМГ замовити в землевпорядній організації розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки, які надаються під заліснення. Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки подати для розгляду та затвердження Білокуракинській районній державній адміністрації. Приступити до використання земель після встановлення землевпорядною організацією меж земельних ділянок в натурі та отримання документів, що посвідчують право постійного користування на землю.

Як зазначає прокурор, на підставі зазначеного розпорядження Харківською державною лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" Державного комітету лісового господарства України у 2009 році розроблено "Проект організації і розвитку лісового господарства Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство", згідно якого земельну ділянку орієнтовною площею 15,0475 га, включено до кварталу № 29 виділи № 2, 3 Лозно-Олександрівського лісництва ДП "Білокуракинське ЛМГ".

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії відповіді Українського державного проектно лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" від 14.12.2021 №760 на запит Луганської обласної прокуратури повідомлено, що діючий на даний час Проект організації та розвитку лісового господарства державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство" було, згідно діючого на той час законодавства, погоджено Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Луганській області і затверджено Луганським обласним управлінням лісового та мисливського господарства. Повідомлено, що новий Проект організації та розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство" знаходиться на стадії погодження і затвердження, тому на даний час діє Проект минулого лісовпорядкування.

Однак, Східний апеляційний господарський суд зауважує, що надана прокурором до матеріалів справи копія проекту не містить відповідної відмітки про таке погодження.

Із наданої прокурором копії додатку №4 до проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ" "Відомості про приймання та передавання лісових ділянок за минулий ревізійний період" місцевим господарським судом встановлено, що у графі "лісництво" зазначено "Білокуракинське, Лозно-Олександрівське", у графі "прийнято" "860", у графі "підстави для приймання" "Розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області розпорядження від 06.02.2006 №35", у той же час графи "рік" та "від кого прийнято" не заповнені (т.2, а.с.152-154).

Прокурор в якості доказів на підтвердження приналежності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення також надав один з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування - Планшет № 6 лісовпорядкування 2007 року ДП "Білокуракинське ЛМГ", з відомостей якого можна ідентифікувати спірну земельну ділянку (т.1, а.с.167, 241).

У нижньому лівому кутку цього планшету зазначено, що його складено на підставі матеріалів лісовпорядкування 1993 року та даних відділів земельних ресурсів. Загальна площа - 385 га.

Надана прокурором до матеріалі справи копія планшету №6 лісовпорядкування 2007 року не містить посилань на розпорядження від 06.02.2006 №35.

Крім того, у вказаній копії відсутні підписи осіб, які його склали: начальника партії Ревако Л.Ю., інженера-таксатора Висоцького А.П., картографа Висоцького А.П.

Судом першої інстанції встановлено, що у наданих прокурором документах (копії додатку №4 до проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ" "Відомості про приймання та передавання лісових ділянок за минулий ревізійний період", планшету №6 лісовпорядкування 2007 року) відсутні посилання на індивідуальні ознаки земельної ділянки, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо.

Як встановлено місцевим господарським судом, 18.10.2013 розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області №227 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель запасу та резервного фонду, розташованих за межами населених пунктів на території Лозно-Олександрівської селищної ради та Дем`янівської, Курячівської, Нещеретівської, Олександропільської, Просторівської, Бунчуківської сільських рад Білокуракинського району Луганської області. Визначено і віднесено земельні ділянки загальною площею 843,3376 га до категорії земель сільськогосподарського призначення (т.1, а.с.205).

На підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок, зокрема, земельній ділянці площею 15,1063 га присвоєно кадастровий номер 4420955700:16:002:0273. Відомості про вказану земельну ділянку 12.09.2018 внесено до Державного земельного кадастру. Земельну ділянку віднесено до земель сільськогосподарського призначення (т.1, а.с.72, 87-106).

22.03.2019 право державної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області (рішення про державну реєстрацію, індексний номер 45159131 від 27.03.2019) (т.1, а.с.77-79).

18.06.2019 наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" №1187-сг вирішено передати Лозно-Олександрівській селищній об`єднаній територіальній громаді, в особі Лозно-Олександрівської селищної ради, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів на території Лозно-Олександрівської селищної ради, Мирненської, Солідарненської сільських рад Білокуракинського району Луганської області, згідно з актом приймання-передачі (т.1, а.с.80).

18.06.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області та Лозно-Олександрівською селищною радою було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, відповідно до якого Головне управління Держгеокадастру у Луганській області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 18.06.2019 №1187-сг передало із державної власності сільськогосподарського призначення, а Лозно-Олександрівська селищна об`єднана територіальна громада прийняла у комунальну власність земельні ділянки у кількості 77 загальною площею 1062,0328 га, згідно з додатком, в тому числі земельну ділянку, площею 15,1063 га з кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 (пункт 55 додатку до акту приймання-передачі) (т.1, а.с.81-84, 210-213).

Прокурор посилається на те, що Державне підприємство "Харківська державна лісовпорядна експедиція" листом від 26.04.2023 №162 та доданою схемою розташування земельної ділянки з кадастровий номер 4420955700:17:002:0340 повідомило Луганську обласну прокуратуру, що вказана земельна ділянка має частковий перетин з землями державного лісового фонду ДП "Білокуракинське ЛМГ" Лозно-Олександрівського лісництва квартал 29, виділи 2, 3 орієнтована площа перетину становить 15,0475 га із загальною площі 15,1063 га (т.1, а.с.62).

Луганська обласна державна адміністрація - військова адміністрація листом від 30.05.2023 №4/01.01-13-2141 повідомила Луганську обласну прокуратуру про те, що інформація про перебування земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 у постійному користуванні ДП "Білокуракинське ЛМГ" в облдержадміністрації відсутня. Питання передачі вказаної земельної ділянки в комунальну власність Лозно-Олександрівської селищної ради ГУ Держгеокадастру Луганської області з облдержадміністрацією не погоджувалося. ДП "Білокуракинське ЛМГ" або інші органи, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України про ймовірну наявність порушень вимог чинного законодавства при розпорядженні землями лісового фонду, а саме земельною ділянкою кадастровий номер 4420955700:16:002:0273 площею 15,1063 га до облдержадміністрації з 2019 року не звертались. Оскільки земельна ділянка має лише частковий перетин із землями лісогосподарського призначення, з метою запобігання необґрунтованого виведення із обігу сільськогосподарських земель та захисту права власності Лозно-Олександрівської селищної ради на частину земельної ділянки, яка є землями сільськогосподарського призначення, у разі пред`явлення позовної заяви при визначенні змісту позовних вимог просила витребувати тільки ту частину земельної ділянки, що є землями лісогосподарського призначення (т.1, а.с.115-118).

Наведені вище обставини стали підставою для звернення прокурором до суду з відповідним позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 Державному підприємству "Білокуракинське лісомисливське господарство" (далі - ДП "Білокуракинське ЛМГ") передано для заліснення земельні ділянки загальною площею 860га. Харківською державною лісовпорядною експедицією розроблено "Проект організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ", згідно якого земельну ділянку орієнтовною площею 15,0475 га включено до кварталу №29 виділів № 2, 3 Лозно-Олександрівського лісництва ДП "Білокуракинське ЛМГ".

Прокурор зазначає, що на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, земельній ділянці площею 15,1063 га, до якої, як вважає прокурор, ввійшла спірна ділянка площею 15,0475 га, присвоєно кадастровий номер 4420955700:16:002:0273, відомості про вказану земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру; згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.05.2023, вищевказана земельна ділянка знаходиться в комунальній власності Лозно-Олександрівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Лозно-Олександрівської селищної ради.

На думку прокурора, передача зазначеної земельної ділянки у комунальну власність Лозно-Олександрівської селищної об`єднаної територіальної громади відбулася з порушення норм земельного та лісового законодавства за відсутності волі власника земельної ділянки - держави в особі Луганської обласної державної адміністрації, оскільки на момент проведення інвентаризації частина земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:16:002:0273, перебувала в постійному користуванні ДП "Білокуракинське ЛМГ".

Прокурор вважає, що хоча державний акт на право постійного користування державним підприємством не отримано, право постійного користування підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, а саме, Проектом організації і розвитку лісового господарства Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство". Прокурор посилається на приписи п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення інвентаризації земель та віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення) та вважає, що зазначений Проект є документом, що підтверджує право постійного користування земельними лісовими ділянками.

Прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка з часу надання згоди органом виконавчої влади - районною державною адміністрацією на передачу в постійне користування (розпорядження від 06.02.2006 №35) є земельною ділянкою лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні ДП "Білокуракинське ЛМГ", а, отже, повноваженнями щодо розпорядження нею наділено Луганську обласну державну адміністрацію.

Таким чином, прокурор вважає, що рішенням неуповноважених органів фактично сформовано спірну земельну ділянку з кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 загальною площею 15,1063 га, визначено її площу та цільове призначення попри те, що вона накладається на землі лісогосподарського призначення. Отже, на думку прокурора, Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області незаконно змінено цільове призначення спірної земельної ділянки на сільськогосподарське угіддя та в подальшому зареєстровано право власності на неї.

У зв`язку з наведеним, на думку прокурора, виникає необхідність захисту інтересів держави шляхом витребування земельної ділянки, яка на даний час перебуває у чужому незаконному володінні Лозно-Олександрівської селищної ради, що стало підставою для звернення заступника керівника Луганської обласної прокуратури до суду з даним позовом.

26.10.2023 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову (т.3, а.с.142-157).

Вказане рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з буквального тлумачення пункту 5 розділу "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України можна зробити висновок, що підтвердження права постійного користування земельними лісовими ділянками саме планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, за відсутності державного акту на таке право, можливо, по-перше, з дати набрання цією нормою чинності - з 29.03.2006 та щодо земельних лісових ділянок, які були надані у постійне користування до цієї дати (раніше надані землі), тобто до 29.03.2006. Отже для застосування можливості підтвердження права постійного користування спірною земельною ділянкою, як лісовою, саме планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, прокурору слід довести, що ця земельна ділянка була надана до 29.03.2006 як лісова у постійне користування Білокуракинського ДЛМГ.

За висновками суду першої інстанції, зі змісту розпорядження 06.02.2006 №35 неможливо достеменно встановити, до якої групи земель відносилась спірна земельна ділянка (пасовища чи сіножаті) та чи увійшла вона до складу земель загальною площею 333,2га, які передавались у постійне користування Білокуракинському ДЛМГ.

У свою чергу, судом першої інстанції встановлено, що прокурором належними та допустимими доказами цього також не доведено, оскільки не надано відповідних висновків, схем, картографічних матеріалів тощо, які б дали змогу суду ідентифікувати спірну земельну ділянку, як таку що передавалась згідно розпорядження від 06.02.2006 №35.

З огляду на встановлені судом обставини щодо відсутності підстав набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області розпорядження від 06.02.2006 №35, ураховуючи, що спірна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав сформувалась тільки 22.03.2018, місцевий господарський суд дійшов висновку, що обраний прокурором спосіб захисту права не відповідає змісту порушення, яке, як уважає прокурор, мало місце.

Поряд з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даній справі частина спірної земельної ділянки площею 15,0475 га, яка, як вважає прокурор, належить до земель лісогосподарського призначення, не мала кадастрового номеру та не була сформована як самостійний об`єкт нерухомості. На переконання суду, спосіб захисту повинен забезпечувати поновлення прав позивача до стану, який мав місце до стверджуваного прокурором порушення права держави, а не безпідставно надавати позивачеві нові блага, у вигляді зареєстрованого права власності на земельну ділянку, площа якої більша на 0,0588 га, ніж площа земельної ділянки, яка в силу перехідних положень Лісового кодексу України, на думку прокурора, перебувала на праві постійного користування у лісгоспу.

Також, як зазначив місцевий господарський суд, обраний прокурором спосіб захисту не враховує наявний статус спірної земельної ділянки її віднесення до земель сільськогосподарського призначення, не скасовує віднесення спірної земельної ділянки саме до цієї категорії та не поновлює її категорію цільового використання як земель лісогосподарського призначення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається, зокрема, на те, що у зв`язку із окупацією території Луганської області відсутня можливість витребувати у ДП "Білокуракинське ЛМГ" копію планшету №6 з підписами осіб, які його склали.

Прокурор вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги розпорядження голови Білокуракинської РДА від 06.02.2006 №35, посилаючись на сумнів представника відповідача щодо відповідності поданої копії; рішенням Господарського суду Луганської області від 29.06.2021 у справі №913/166/21 встановлено, що 06.02.2006 Білокуракинською РДА прийнято розпорядження №35, яким надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ.

Як зазначає прокурор, розпорядження №35 від 06.02.2006 є законним, не було оскаржено та було реалізовано шляхом проведення актуалізації планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Прокурор посилається на те, що у матеріалах справи наявні планово-картографічні матеріали лісовпорядкування: Проект організації та розвитку лісового господарства, який включає "Таксаційний опис лісових насаджень" та "План лісових насаджень Лозно-Олександрівського лісництва" ДП "Білокуракинське ЛМГ", планшет №6, з яких вбачається, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісового фонду України, та які розроблено на підставі розпорядження голови Білокуракинської РДА від 06.02.2006 №35.

Поряд з цим, як зазначає прокурор, через об`єктивні, видимі природні властивості земельних ділянок, проявивши розумну обізнаність, як ГУ Держгеокадастру у Луганській області, так і Лозно-Олександрівська селищна рада (Лозно-Олександрівська селищна військова адміністрація), могли і повинні були знати про те, що земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зазначає таке.

Щодо підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах судова колегія зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Таким чином, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №915/162/19 зазначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У позовній заяві прокурор зазначив, що звернувся до Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації з листом від 12.05.2023 №15/1-112вих-23, у якому виклав обставини порушення інтересів держави щодо незаконної передачі земель лісогосподарського призначення у власність Лозно-Олександрівської селищної ради та просив надати інформацію, чи зверталася ОДА до суду з позовною заявою про витребування спірної земельної ділянки та чи планує таке звернення, а в разі невжиття заходів прокурор просив повідомити причини, які перешкоджають здійсненню наданих повноважень щодо захисту інтересів держави.

У відповідь Луганська обласна державна адміністрація - обласна військово-цивільна адміністрація в листі від 30.05.2023 №4/01.01-13-2141 зазначила, що інформація про перебування спірної земельної ділянки в постійному користуванні ДП "Білокуракинське ЛМГ" в ОДА відсутня. Також зауважила, що питання передачі ГУ Держгеокадастру у Луганській області цієї земельної ділянки в комунальну власність Лозно-Олександрівської селищної ради з ОДА не погоджувалося. На думку ОДА, вона не має достатніх повноважень щодо порушення питань про витребування земельної ділянки комунальної власності.

Судова колегія зазначає, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Статтею 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 31 Лісового кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відтак, Луганська обласна державна адміністрація наділена повноваженнями щодо передачі у власність або у користування, а також надання у постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянок.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Пунктом 5 частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Отже, саме Луганській обласній державній адміністрації надано право звертатися до суду на захист інтересів держави в спірних правовідносинах.

Указом Президента України від 24.02.2022 №68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" утворено, зокрема Луганську обласну військову адміністрацію.

Невжиття дій із захисту інтересів держави протягом розумного строку починаючи з дати, коли адміністрацію листом від 12.05.2023 було повідомлено прокурором про порушення, і до 23.06.2023, дати подання позовної заяви прокурором до суду, зазначається прокурором як бездіяльність цього компетентного органу від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, про необхідність захисту яких зазначав прокурор.

Вказане у сукупності свідчить про належне підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави у цій справі в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації в порядку, передбаченому статтями 53, 54 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону "Про прокуратуру".

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України, землі України, за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Частинами 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час прийняття розпорядження від 06.02.2006 №35), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Отже, земельним законодавством у редакції чинній на час прийняття розпорядження від 06.02.2006 №35 передбачено, що підставою набуття права користування земельною ділянкою із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Статтею 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об`єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Так, рішенням Лозно-Олександрівської селищної ради № 39/2 від 06.12.2005 було надано згоду на надання в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ земельних ділянок площею 247,4 га, в т.ч. сіножаття - 147,0 га, пасовища - 100,4 га, під заліснення із земель державної власності Лозно-Олександрівської селищної ради (а.с. 188, т. 1).

З тексту наявної в матеріалах справи копії розпорядження Білокуракинської РДА №35 від 06.02.2006 (прийняте, зокрема, з урахуванням рішення Лозно-Олександрівської селищної ради №38/2 від 16.11.2005 та № 39/2 від 06.12.2005) вбачається, що надано згоду на надання в постійне користування та на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 860 га, в т.ч. пасовищ 476, 6га та сіножатей 383, 4га під заліснення, в т.ч. по Тимошинській сільській раді 125, 6га, з них пасовищ 99, 6га, сіножатей 26 га, по Червоноармійській сільській раді 124, 9га, з них пасовищ 124,9 га, по Дем`янівській сільській раді 77, 87га, з них пасовищ 25,7 га та сіножатей 52, 1га, по Шарівській сільській раді 9, 1га, з них сіножатей 9,1 га, по Курячівській сільській раді 31,7 га, з них сіножатей 31,7 га, по Білокуракинській селищній раді 26,1 га, з них пасовищ 26, 1га, по Лозно-Олександрівській селищній раді 333, 2га, з них пасовищ 100, 4га та сіножатей 232,8га, по Олексіївській сільській раді 6, 4га, з них 6, 4га пасовищ, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ із земель державної власності на території, які заданими державного земельного кадастру враховуються в Тимошинській, Червоноармійській, Дем`янівській, Шарівській, Курячівській, Олександрівській, Олексіївській сільських радах та Білокуракинській, Лозно-Олександрівській селищних радах (т.1, а.с. 206).

Отже, як встановлено та зазначено вище, законом встановлений певний порядок отримання земельної ділянки у постійне користування, який передбачає наступні етапи: звернення заінтересованої особи із клопотанням про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки для її подальшого отримання у користування тощо; розроблення проекту відведення земельної ділянки відповідною землевпорядною організацією; погодження розробленого проекту органом по земельних ресурсах; після виконання зацікавленою особою вищезазначених етапів, органом, уповноваженим розпоряджатись відповідною земельною ділянкою, розглядається питання про надання земельної ділянки у користування тощо.

При цьому, відповідно до ч. 9 статті 123 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття Розпорядження №35 від 06.02.2006) органи місцевого самоврядування чи виконавчої влади можуть відмовити у наданні земельної ділянки у користування за результатами розгляду поданих їм матеріалів.

З цих підстав, колегія суддів відхиляє посилання прокурора на, те на підставі розпорядження №35 Білокуракинської РДА від 06.02.2006 ДП "Білокуракинське ЛМГ" отримано в постійне користування зазначені у розпорядженні землі по Лозно-Олександрівській селищній раді (333,2га), оскільки таке розпорядження є лише передумовою для набуття у користування земельної ділянки після розробки технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки, які мають бути подані для розгляду та затвердження Білокуракинській районній державній адміністрації у відповідності до пункту 2 цього розпорядження.

Однак, належних та допустимих доказів виконання даного розпорядження у порядку, визначеному земельним законодавством, матеріали справи не містять.

З тексту самого розпорядження №35 Білокуракинської РДА від 06.02.2006 не можливо встановити ідентифікаційні ознаки земельної ділянки, згоду на розробку технічної документації якої надано ДП "Білокуракинське ЛМГ" (координати на місцевості, межі тощо). При цьому, відповідно до тексту розпорядження вказана загальна площа землі, на розроблення технічної документації якої надається згода, по Лозно-Олександрівській селищній раді 333, 2га, з них пасовищ 100, 4га та сіножатей 232,8га, при цьому, позовними вимогами є витребування земельної ділянки площею 15,1063 га, яку віднесено до земель сільськогосподарського призначення.

Так, статтею 22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Прокурор вважає, що передана Білокуракинському ДЛМГ земельна ділянка, яка частково перетинається зі спірною земельною ділянкою, відноситься до земель лісового фонду.

Судова колегія зазначає, що статтею 55 Земельного кодексу України встановлено, що до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об`єктів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до статті 5 Лісового кодексу України, землі лісового фонду поділяються на: а) лісові: вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю; не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі та інші), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами тощо; б) нелісові: зайняті спорудами, пов`язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, продуктопроводів та підземними комунікаціями тощо; зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства); зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством.

Статтею 17 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття розпорядження від 06.02.2006 №35) передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

У розпорядженні від 06.02.2006 №35 зазначено, що землі, що підлягають передачі, відносяться до земель пасовищ і сіножатей. Відомості, що вказані земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду, відсутні.

Прокурор посилається на те, що на підставі зазначеного розпорядження Харківською державною лісовпорядною експедицією у 2009 році розроблено "Проект організації і розвитку лісового господарства Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство", згідно якого земельну ділянку орієнтовною площею 15,0475 га включено до кварталу №29 виділів № №2, №3 Лозно-Олександрівського лісництва ДП "Білокуракинське ЛМГ".

Судова колегія зазначає, що Проект містить позначку "Покотилівка - 2009" (тобто, імовірно Проект був складений лише у 2009 році), титульний аркуш Проекту не містить підписи уповноважених осіб ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція", відомостей щодо затвердження вказаного Проекту матеріали справи не містять.

Доказів погодження Проекту у визначеному статтею 123 Земельного кодексу України порядку матеріали справи також не містять.

Оригіналу Проекту матеріали справи не містять та сторонами суду такий не надано.

Доказів наявності погодження відповідного рішення про передачу земель ДП "Білокуракинське ЛМГ" в порядку статті 17 Лісового кодексу України матеріали справи також не містять.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також зазначає, що до проекту доданий додаток 2 протокол другої технічної наради за підсумками польових лісовпорядних робіт, виконаних в ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство" Луганської області і основні положення проекту організації і розвитку лісового господарства на ревізійний період 2008-2017 (т.1, а.с.48).

Цей додаток також уповноваженими особами не підписаний, як і не підписаний додаток 5 акт приймання-здавання польових лісовпорядних робіт, складений між ДП "Білокуракинське ЛМГ" і начальником лісовпорядної партії Харківської державної лісовпорядної експедиції ВО "Укрдержліспроект" (т.1, а.с.55).

Отже, судова колегія доходить висновку, що розпорядженням №35 від 06.02.2006 лише надано згоду на надання в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ та розробку технічної документації і землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування, зокрема на земельну ділянку площею 333,2 га (з них пасовищ 100,4 га та сіножатей 232,8 га) по Лозно-Олександрівській селищній раді.

Однак, прокурором не доведено дотримання визначеної законом процедури виконання у подальшому цього розпорядження.

Матеріалами справи не підтверджується здійснення ДП "Білокуракинське ЛМГ" розробки технічної документації і землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування, зокрема на земельну ділянку площею 333,2га (з них пасовищ 100,4 га та сіножатей 232,8 га) по Лозно-Олександрівській селищній раді, і, як наслідок, набуття ДП "Білокуракинське ЛМГ" права постійного користування земельною ділянкою відповідно до розпорядження №35 від 06.02.2006 в порядку статей 116, 123 Земельного кодексу України або статті 17 Лісового кодексу України.

Щодо доводів прокурора, що судом у справі №913/166/21 встановлено обставину прийняття Білокуракинською РДА розпорядження №35 від 06.02.2006, яким надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ.

Судом у даній справі №913/214/23 також надано оцінку вказаному розпорядженню і встановлено, що відповідно до розпорядження №35 від 06.02.2006 районною державною адміністрацією надано згоду на надання в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ та розробку технічної документації і землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування, зокрема на земельну ділянку площею 333, 2га (з них пасовищ 100,4 га та сіножатей 232,8 га) по Лозно-Олександрівській селищній раді.

Однак, доказів оформлення права користування Білокуракинським ДЛМГ у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, як і не містять доказів заліснення земельної ділянки відповідно до розпорядження №35 від 06.02.2006.

Тобто, встановлені у справі №913/166/21 обставини не протирічать встановленим судом у даній справі №913/214/23 обставинам.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття розпорядження від 06.02.2006 №35), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Однак, відповідні докази набуття ДП "Білокуракинське ЛМГ" права користування земельною ділянкою відповідно до розпорядження №35 від 06.02.2006 у матеріалах справи відсутні.

Щодо доводів апелянта про застосування до спірних правовідносин пункту 5 розділу "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, судова колегія зазначає таке.

Так, відповідно до вказаної норми, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Отже, планово-картографічні матеріали можуть бути належним доказом у справі, виходячи зі змісту інформації, яку вони містять (подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц, від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16.

Правова позиція про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства неодноразово висловлювалася Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18.

Згідно зі статтею 45 Лісового кодексу України, лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до статті 47 Лісового кодексу України, лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства. У лісах, що перебувають у державній власності, лісовпорядкування ведеться за рахунок коштів державного бюджету, у лісах комунальної власності - місцевого бюджету, у лісах приватної власності - за кошти їх власників. Ведення лісовпорядкування може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законом.

Статтею 48 Лісового кодексу України встановлено, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до судової практики для визначення дії нормативно-правового акта у часі та, відповідно, для з`ясування того, чи поширюється його юридична сила на конкретні правовідносини, необхідно встановити: 1) момент набуття чинності нормативно-правового акта; 2) наявність або відсутність у новоприйнятому нормативно-правовому акті порядку та строків набрання ним чинності в цілому та/або окремих його положень, а також особливості застосування нормативно-правового акта у певний період часу (як правило, це визначається у «Перехідних положеннях»); 3) момент виникнення та закінчення правовідносин, на регулювання яких спрямована дія акта; 4) чи був чинним на момент виникнення та закінчення правовідносин нормативно-правовий акт; 5) чи містить нормативно-правовий акт положення, які скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

Під "раніше наданими" слід розуміти землі надані до дати набрання чинності пункту 5 перехідних положень Лісового кодексу України, тобто до 28.03.2006 включно.

Тобто для застосування цього пункту слід підтвердити право користування державних лісогосподарських підприємств земельними лісовими ділянками планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування треба достеменно встановити, що ці земельні ділянки були надані у користування до 28.03.2006 включно.

Однак, у спірних правовідносинах прокурором факту передачі земельної ділянки у користування згідно з розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 "Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі", чи будь-яким іншим чином до 28.03.2006, не доведено.

Поряд з цим, як вірно зазначено місцевим господарським судом, прокурором належними та допустимими доказами цього також не доведено, оскільки не надано відповідних висновків, схем, картографічних матеріалів тощо, які б дали змогу суду ідентифікувати спірну земельну ділянку, як таку, що передавалась згідно розпорядження від 06.02.2006 №35.

Щодо доводів прокурора, що факт набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою підтверджується планово-картографічними матеріалами, зокрема, планшетом №6 лісовпорядкування 2007 року та додатком №4 до Проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ" судова колегія зазначає також таке.

Надана прокурором до матеріалів справи копія планшету №6 лісовпорядкування 2007 року не містить посилань на розпорядження від 06.02.2006 №35; у вказаній копії відсутні підписи осіб, які її склали: начальника партії Ревако Л.Ю., інженера-таксатора Висоцького А.П., картографа Висоцького А.П.

До того ж, відповідно до напису, що міститься у нижньому лівому кутку Планшету № 6 лісовпорядкування 2007 року ДП "Білокуракинське ЛМГ" (а.с.167, т.1), цей планшет складено на підставі матеріалів лісовпорядкування 1993 року та даних відділів земельних ресурсів, загальна площа - 385 га. Проте, прокурором не надано пояснень стосовно якими даними підтверджувалось передання під заліснення земельної ділянки, що відображена у Планшеті № 6 під цифрою 29/59, після лісовпорядкування 1993 року, та чи не була остання згідно з відомостями такого лісовпорядкування вже земельною ділянкою лісового господарства.

З огляду на приписи статті 116 Земельного кодексу України, статті 17 Лісового кодексу України, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що копії планшету №6 лісовпорядкування 2007 року та додатку №4 до проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ" не є підставами для набуття права постійного користування спірною земельною ділянкою ДП "Білокуракинське ЛМГ", у них відсутні посилання на індивідуальні ознаки земельної ділянки, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо, а наявність посилання у додатку №4 на розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 не підтверджує факту набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування саме спірною земельною ділянкою орієнтовною площею 15,0475 га на підставі вказаного розпорядження.

До позовної заяви доданий план лісонасаджень Лозно-Олександрівського лісництва ДП "Білокуракинське ЛМГ" Луганської області; на титульному аркуші Плану зазначено "Додаток 13", але до якого документа цей План є додатком, не вказано. У вказаній копії відсутні підписи осіб, які його склали: начальника експедиції Костішкіна С., начальника партії Ревако Л.Ю., інженера Ревако Л.Ю. (т.2, а.с.147).

При цьому, даний План не містить посилання на індивідуальні ознаки земельної ділянки орієнтовною площею 15,0475 га, яка за твердженням прокурора була надана у постійне користування підприємства, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що з жодного з наданих прокурором доказів, як із кожного окремо, так і у їх сукупності, неможливо встановити імовірний перетин спірної земельної ділянки площею 15,1063 га із кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 із земельною ділянкою орієнтованою площею 15,0475 га, про передачу якої ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство" зазначає прокурор.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що зі змісту розпорядження №35 від 06.02.2006 неможливо достеменно встановити, до якої групи земель могла відноситись спірна земельна ділянка (пасовища чи сіножаті) та чи увійшла вона взагалі до складу земель загальною площею 333,2га, які передавались у постійне користування Білокуракинському ДЛМГ, як про це зазначає прокурор.

З огляду на недоведеність прокурором факту набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 "Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі", колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що із матеріалів справи не вбачається, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням ані до прийняття розпорядження від 06.02.2006 №35, ані після його прийняття, належала до земель лісового фонду.

Отже, безпідставними є доводи прокурора, що через об`єктивні, видимі природні властивості земельних ділянок, проявивши розумну обізнаність, як ГУ Держгеокадастру у Луганській області, так і Лозно-Олександрівська селищна рада (Лозно-Олександрівська селищна військова адміністрація), могли і повинні були знати про те, що земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

Як зазначено судом першої інстанції, 18.10.2013 розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області №227 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель запасу та резервного фонду, розташованих за межами населених пунктів на території Лозно-Олександрівської селищної ради та Дем`янівської, Курячівської, Нещеретівської, Олександропільської, Просторівської, Бунчуківської сільських рад Білокуракинського району Луганської області. Визначено і віднесено земельні ділянки загальною площею 843,3376 га до категорії земель сільськогосподарського призначення (т.1, а.с. 205).

В подальшому, на підставі документації із землеустрою земельній ділянці площею 15,1063 га, до якої за твердженням прокурора увійшла спірна земельна ділянка, присвоєно кадастровий номер 4420955700:16:002:0273, відомості про вказану земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру та таку земельну ділянку віднесено до земель сільськогосподарського призначення.

22.03.2019 право державної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ГУ Держгеокадастру у Луганській області (рішення про державну реєстрацію, індексний номер 46159131 від 27.03.2019).

Тобто, вперше земельна ділянка площею 15,1063 га кадастровий номер 4420955700:16:002:0273 була сформована як об`єкт цивільних прав 12.09.2018.

Щодо наданого прокурором листа ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" від 26.04.2023 №162, в якому зазначено про частковий перетин земельної ділянки площею 15,1063 га із кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 із земельною ділянкою орієнтованою площею 15,0475 га, про передачу якої ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство" зазначає прокурор, з посиланням на Схему розташування земельної ділянки площею 15,1063 га із кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 відносно земель лісогосподарського призначення ДП "Білокуракинське ЛМГ", судова колегія зазначає таке.

По-перше, як зазначено вище, матеріалами справи не підтверджується набуття ДП "Білокуракинське ЛМГ" права постійного користування земельною ділянкою відповідно до розпорядження №35 від 06.02.2006, як і не підтверджено набуття права користування будь-яким іншим чином до 28.03.2006; доказів погодження Проекту у визначеному статтею 123 Земельного кодексу України порядку матеріали справи не містять. По-друге, прокурором не надано взагалі доказів, які б дали змогу суду ідентифікувати спірну земельну ділянку, як таку що передавалась згідно розпорядження від 06.02.2006 №35; матеріали справи не містять доказів, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням належить до земель лісового фонду. І по-третє, сама по собі Схема не містить ідентифікуючих відомостей про частковий перетин земельної ділянки площею 15,1063 га із кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 із земельною ділянкою орієнтованою площею 15,0475 га, про передачу якої ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство" відповідно до розпорядження №35 від 06.02.2006 зазначає прокурор.

Стосовно пояснень спеціаліста ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" інженера-таксатора 1 категорії, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 та земельна ділянка, що відображена на викопіюванні з планово-картографічних матеріалів ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство" в межах кварталу 29 Лозно-Олександрівського лісництва є однією і тією ж земельною ділянкою.

Східний апеляційний господарський суд, оцінюючи наведені вище пояснення зазначає по наступне.

Відповідно до статті 71 ГПК України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо).

Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

Відповідно до статті 215 ГПК України під час дослідження доказів суд може скористатися усними консультаціями або письмовими роз`ясненнями (висновками) спеціалістів.

Спеціалісту можуть бути поставлені питання по суті наданих усних консультацій чи письмових роз`яснень. Першою ставить питання особа, за клопотанням якої залучено спеціаліста, та її представник, а потім інші учасники справи. Якщо спеціаліста залучено за клопотанням обох сторін або за ініціативою суду, першим ставить питання спеціалістові позивач і (або) його представник.

Суд має право з`ясовувати суть відповіді спеціаліста на питання учасників справи, а також ставити питання спеціалісту після закінчення його опитування учасниками справи.

При цьому, відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені положення кореспондуються з нормою статті 104 ГПК України, відповідно до якої висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи, під час надання пояснень вищевказаним спеціалістом не використовувались інші вихідні дані, ніж ті, що містяться в матеріалах справи. Спеціаліст не здійснював виїзд на місце, не проводив огляду земельної ділянки в натурі, не робив замірів чи будь - яких інших досліджень. (Східний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що спірна земельна ділянка як станом на момент звернення прокурора з позовом, так і на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції перебуває на непідконтрольній Україні території, тобто не є можливим огляд її на місці).

При цьому, як встановлено та зазначено вище, наявні в матеріалах справи картографічні матеріали та інші документи в їх сукупності не підтверджують права постійного користування ДП "Білокуракинське ЛМГ" земельною ділянкою площею 15,0475 га, яка за твердженням прокурора увійшла до складу спірної земельної ділянки площею 15,1063 га із кадастровим номером 4420955700:16:002:0273.

При цьому, як зазначено спеціалістом у своїх поясненнях щодо проведення співставлення (накладання) меж земельних ділянок з лісовими спеціалістами підприємства вивчається склад запиту на наявність геодезичних відомостей стосовно спірної земельної ділянки, це або витяги з Поземельних книг (інші відомості Державного земельного кадастру), каталоги координат у вигляді витягів з Проектів землеустрою, або інша землевпорядна документація, що містить інформацію про координати меж спірних земельних ділянок; для ідентифікації земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 разом із запитом обласна прокуратура надала «Поземельну книгу», яка містить кадастровий план та координати поворотних точок земельної ділянки.

Проте, з пояснень спеціаліста не зрозуміло на підставі яких документів він дійшов висновку про співпадіння наведених земельних ділянок за відсутності у наданих прокурором картографічних матеріалах такої необхідної складової для ідентифікації місця як географічні координати стосовно зазначеної ним земельної ділянки, яка була передана у постійне користування ДП "Білокуракинське ЛМГ". Тобто, для оцінки співставлення земельних ділянок необхідно чітко ідентифікувати їх на місцевості.

Відтак колегія суддів відхиляє посилання прокурора про те, що спірна земельна ділянка належить до земель, які надані в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ. Натомість, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що матеріалами справи не підтверджено, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням до прийняття розпорядження від 06.02.2006 №35 або після його прийняття, належала до земель лісового фонду та факту її використання "під заліснення" Білокуракинським ДЛМГ.

Враховуючи те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність факту отримання Білокуракинським ДЛМГ у постійне користування спірної земельної ділянки до 28.03.2006, положення п. 5 "Перехідних положень" ЛК України до спірних правовідносин застосовуватись не можуть, а тому надані матеріали лісовпорядкування не можуть підтверджувати факт постійного користування.

Крім того, сторони не заперечують, що оригінали документів, на які посилається прокурор, відсутні та імовірно перебувають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до статті 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести свої вимоги і заперечення.

Докази подаються учасниками справи, а суд надає їм відповідну правову оцінку; судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Спосіб захисту повинен забезпечувати поновлення прав позивача до стану, який мав місце до стверджуваного прокурором порушення права держави, а не, як вірно зазначено судом першої інстанції, безпідставно надавати позивачеві нові блага, у вигляді зареєстрованого права власності на земельну ділянку, площа якої більша, ніж площа земельної ділянки, яка, на думку прокурора, перебувала на праві постійного користування у ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство".

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав чи законного інтересу, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав чи інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені статтею 20 Господарського кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України, у сфері земельних відносин також статтею 152 Земельного кодексу України та спеціальними нормами земельного законодавства.

За наслідками задоволення позову має відбуватися поновлення (захист) майнових прав позивача або ж його інтереси можуть бути реалізовані, внаслідок чого він здатний буде набути прав.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що задоволення цього позову призведе до того, що на користь позивача буде витребувана частина земельної ділянки площею 0,0588 га (15,1063 - 15,0475), відносно якої взагалі відсутні відомості щодо її можливого перебування у користуванні лісгоспу та належності до земель лісогосподарського призначення.

Тобто, фактично йдеться про набуття позивачем додаткового майна (більшої площі земель) за судовим рішенням.

Наведене суперечить змісту віндикаційного позову відповідно до положень статті 387 Цивільного кодексу України, за яким на користь власника витребовується саме належне йому майно, яке вибуло з його володіння в результаті порушень, а не майно, більше за обсягом.

Також обраний прокурором спосіб захисту не враховує наявний статус спірної земельної ділянки: її віднесення до земель сільськогосподарського призначення, не скасовує віднесення спірної земельної ділянки саме до цієї категорії та не поновлює її категорію цільового використання як земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див.mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Відтак, така позиція прокурора щодо необхідності витребувати спірну земельну ділянку на користь позивача не відповідає вимогам процесуального законодавства та положенням Цивільного кодексу України щодо способу захисту порушеного права, і матиме наслідком порушення права відповідача на мирне володіння належній їй спірної земельної ділянки.

Обрання прокурором неналежного способу захисту своїх прав також є самостійною підставою для відмови в позові.

Судова колегія відхиляє доводи прокурора щодо застосування у спірних правовідносинах висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі №6-140цс14, Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, оскільки в спірних правовідносинах прокурор просить витребувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 15,1063га, у той час, як сам зазначає, що орієнтовний перетин із земельною ділянкою лісового фонду може складати 15,0475га.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку про обґрунтованість та правомірність висновку місцевого господарського суду про недоведеність прокурором підстав для задоволення позовних вимог.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскарженій частині.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 у справі №922/2867/23 - без змін

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 26.10.2023 у справі №913/214/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.03.2024.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов


Дата ухвалення рішення	27.02.2024
Оприлюднено	05.03.2024
Номер документу	117370749
Судочинство	Господарське

Фоміна Віра Олексіївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 27.02.2024 по справі 913/214/23СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —913/214/23

Постанова від 27.02.2024

Постанова
від 27.02.2024 по справі 913/214/23
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД