Постанова

від 03.04.2024 по справі 913/214/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Харків Справа № 913/214/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області про прийняття додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. № 2476 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 26.10.2023 у справі №913/214/23, ухвалене у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Фоновою О.С., повне рішення складено 06.11.2023,

за позовом заступника керівника Луганської обласної прокуратури, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах позивача Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військової адміністрації, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до відповідача Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області, смт Лозно-Олександрівка Сватівського району Луганської області.

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ,

за участю третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство", смт Білокуракине Луганської області,

за участю третьої особи -3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного підприємства "Старобільське лісомисливське господарство", с.Запорізьке Старобільського району Луганської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м. Івано-Франківськ,

про витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Луганської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі: Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військової адміністрації з позовною заявою від 15.06.2023 №15/1-150вих-23 до Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області (далі відповідач) з вимогами про витребування на користь держави в особі Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військової адміністрації з чужого незаконного володіння Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області земельну ділянку площею 15,1063 га з кадастровим номером 4420955700:16:002:0273 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1795743844209), яка розташована в адміністративних межах Лозно-Олександрівської селищної ради Сватівського (колишнього Білокуракинського) району Луганської області, за межами смт. Лозно-Олександрівка; стягнення з Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області на користь Луганської обласної прокуратури понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 6146,37 грн та зарахувати їх на р/р UА048201720343140001000000839 банк ДКСУ м. Київ ЄДРПОУ 02909921, код класифікації доходів бюджету - 2800.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 26.10.2023 у справі №913/214/23 у задоволенні позову відмовлено; судові витрати зі сплати судового збору покладено на Луганську обласну прокуратуру.

Не погодившись з вказаним рішення місцевого господарського суду, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 26.10.2023 у справі №913/214/23 та постановити нове рішення про задоволення позову прокурора, судові витрати у справі покласти на відповідача, судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги відшкодувати за рахунок відповідача на користь Харківської обласної прокуратури.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2023, для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення; рішення Господарського суду Луганської області від 26.10.2023 у справі №913/214/23 залишено без змін.

04.03.2024 відповідач через систему "Електронний суд" подав заяву про винесення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (вх.№ 3222), в якій просить стягнути із заявника - Луганської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909921) на користь відповідача - Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області (код ЄДРПОУ 44695621) судові витрати на професійну правничу допомогу адвокату Сутковому Андрію Миколайовичу, у розмірі 36000,00 грн.

20.03.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від Луганської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення щодо розподілу судових витрат за надану професійну правничу допомогу (вх. № 4114), в яких просить відмовити у задоволенні заяви представника Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат за надану професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції повністю. В обґрунтування своєї позиції посилається на відсутність документального, а саме: ненадання копії договору про правову допомогу саме у справі № 913/214/23, а також документального підтвердження витрат на правову допомогу, розрахунку таких витрат, що вважає є підставою для відмови у задоволенні клопотання про відшкодування таких витрат. Вказує на те, що до суду апеляційної інстанції у встановлені судом строки адвокат відзив на апеляційну скаргу не подав, попередній розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції не зазначив. Відтак, на думку прокурора, представник відповідача безпідставно заявив про стягнення з Луганської обласної прокуратури витрат на професійну правничу допомогу в сумі 36000 грн, про які не заявляв у суді апеляційної інстанції.

Вважає, що оскільки представник відповідача не подав до суду апеляційної інстанції разом із першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс відповідач і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, тобто не дотримався вимог ч.1 ст. 124 ГПК України, то є підстави для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Також, прокурор вважає завищеними заявлені відповідачем витрати на правничу правову допомогу, оскільки вартість години участі адвоката у судовому засіданні не відповідає середньоринковій вартості зазначених послуг по Україні та в понад 70 разів перевищує мінімальну погодинну заробітну плату. Також просить врахувати, що адвокат Сутковий А.М. є представником Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації у справах № 913/50/22, 913/202/23, 913/205/23, 913/214/23, у яких сторони, предмет та підстави позову є тотожними; у вказаних справах у відповідача вже сформована стала правова позиція, однакові докази, отримані адвокатом, подавалися в кожній із справ; додатковими рішеннями від 20.09.2023 у справі № 913/50/22, від 24.10.2023 у справі № 913/205/23, від 04.03.2024 у справі № 913/202/23 вже стягнуто з обласної прокуратури «гонорар успіху».

25.03.2024 у відповідності до пункту 5.4 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Східному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням Зборів суддів Східного апеляційного господарського суду № 3 від 15 лютого 2019 (зі змінами та доповненнями) заява передана судді-доповідачу після виходу з відпустки.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024, у зв`язку із відпусткою судді Крестьянінова О.О., для розгляду зазначеної заяви визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 прийнято до розгляду заяву Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області про прийняття додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу; повідомлено учасників справи, що розгляд заяви відбудеться 03 квітня 2024 року о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 03.04.2024 розпочалось за участю прокурора, який заперечував проти задоволення вказаної заяви в повному обсязі, просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення адвокатом відповідача витрат на правничу допомогу.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали суду апеляційної інстанції від 25.03.2024 про прийняття до розгляду заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу) до електронних кабінетів учасників справи, сформованими в програмі Діловодство спеціалізованого суду

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 ГПК України).

Оскільки судом апеляційної інстанції вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву за відсутністю представників інших учасників справи.

Вирішуючи питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в межах вказаної справи, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами першою-другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що 27.02.2024 до суду апеляційної інстанції засобами електронного зв`язку через систему "Електронний суд" та на електронну пошту суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №№2888, 2900) щодо наданих спеціалістом пояснень, в яких просив апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Луганської області від 26 жовтня 2023 року у справі № 913/214/23 залишити без задоволення, а вказане судове рішення без змін. Водночас, у прохальній частині відповідач заявив про судові витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та просив надати час для подання суду необхідних доказів на підтвердження судових витрат.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 27.02.2024 присутній в режимі відеоконференції представник відповідача в порядку частини 8 статті 129 ГПК України заявив про надання строку на подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу.

Відповідні докази із заявою надіслані 04.03.2024 через систему "Електронний суд" на адресу суду апеляційної інстанції та учасників даної справи, після ухвалення постанови від 27.02.2024 у цій справі. Зазначене підтверджується відповідними квитанціями про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача (учасників справи, у тому числі Луганської обласної прокуратури).

Отже, представник відповідача дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та подання відповідних доказів (з урахуванням вихідних днів).

У цій справі судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідачем долучено до матеріалів справи: ордер про надання правничої (правової) допомоги від 20.02.2023 серія АН №1113216, копію договору про надання правової допомоги №20/02/23 від 20.02.2023, копію додаткової угоди №1 від 27.06.2023 до договору №20/02/23 від 20.02.2023, копію акта №7 від 27.02.2024 до договору №20/02/23 від 20.02.2023.

Досліджуючи надані відповідачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Так, з метою надання правової допомоги, пов`язаної із захистом своїх прав та інтересів, 20.02.2023 між Лозно-Олександрівською селищною військовою адміністрацією Сватівського району Луганської області (далі - клієнт) та адвокатом Сутковим А.М. (далі - адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №20/02/23, за умовами пункту 1.1 якого (в редакції додаткової угоди №1 від 27.06.2023), адвокат зобов`язується: надавати клієнту консультації з питань земельного, містобудівного, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права, здійснити представництво прав та інтересів клієнта при розгляді справ у судах загальною юрисдикції, господарських та адміністративних, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

На підтвердження факту надання адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору складається акт приймання-передачі адвокатських послуг і направляється клієнту (пункт 2.4 договору).

Правова допомога, передбачена предметом цього договору за супровід розгляду справи в суді першої інстанції, оплачується клієнтом виконавцю у вигляді фіксованого гонорару успіху у розмірі 30000,00 грн, фіксованого гонорару успіху у розмірі 30000,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а також фіксованого гонорару успіху у розмірі 30000,00 грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Гонорар успіху - винагорода виконавця за судове рішення на користь клієнта. У випадку ухвалення судового рішення, котре лише частково задовольняє інтереси клієнта, розмір гонорару успіху полягає корегуванню за домовленістю сторін.

Додатково оплачується: участь виконавця у судових засіданнях у розмірі 3000,00 грн за одне судове засідання; добові в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження для участі у судових засіданнях у розмірі 670,00 грн; вартість проїзду з м. Львів до місця слухання справи на залізничному транспорті (пункт 4.1 договору).

Надання виконавцем послуг та прийняття їх замовником підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг. В разі непідписання акту наданих послуг протягом трьох днів з дня вручення без письмових зауважень, такий акт автоматично вважається підписаним. Акт передається будь-яким прийнятним для сторін способом, в тому числі поштовим, електронним, факсимільним зв`язком тощо (пункт 4.3 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до його повного виконання (пункт 7.1 договору).

27.02.2024 між Лозно-Олександрівською селищною військовою адміністрацією Сватівського району Луганської області та адвокатом Сутковим А.М. підписано акт №7 до договору від 20.02.2023 №20/02/23 про наступне: постановою Східного апеляційного господарського суду Луганської області від 27.02.2024 у справі № 913/214/23 апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін; у клієнта залишилося право власності на земельну ділянку площею 15,1063 га, кадастровий номер 4420955700:16:002:0273, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Лозно-Олексндрівській селищній раді Сватівського району Луганської області.

У акті зазначено, що адвокатом на виконання договору від 20.02.2023 №20/02/23 було надано клієнту наступні нетарифіковані послуги: правовий аналіз апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури, розробка стратегії захисту клієнта, роз`яснення клієнту способів захисту прав та інтересів у господарському судочинстві, підготовка та подання до суду додаткових пояснень та клопотань, представництво інтересів клієнта у судових засіданнях та тарифіковані послуги: представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 06.02.2024 (у режимі відеоконференції) - 3000,00грн, представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 27.02.2024 (у режимі відеоконференції) 3000,00грн, гонорар успіху -30000,00 грн, загальна сума складає 36000, 00грн.

Вказані обставини свідчать про документальне підтвердження надання адвокатом Сутковим А.М. відповідачу правової допомоги в межах господарської справи №913/214/23 в суді апеляційної інстанції.

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково, - керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Системний аналіз норм Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку про те, що вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною, із застосуванням критеріїв, визначених у статті 126 та частинах 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування / заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд і ухвалює рішення в цій частині.

У пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 ГПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Такі висновки викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Дослідивши надані заявником докази та наведене у заяві обґрунтування, враховуючи заперечення прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не в повній мірі відповідає наведеним вище критеріям.

Як вже було встановлено вище, у пункті 4.1 укладеного між відповідачем та адвокатом договору про надання правової допомоги сторони погодили, що правова допомога, передбачена предметом цього договору за супровід розгляду справи в суді першої інстанції, оплачується клієнтом виконавцю у вигляді фіксованого гонорару успіху у розмірі 30000,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, додатково оплачується: участь виконавця у судових засіданнях у розмірі 3000,00 грн за одне судове засідання.

Згідно з актом наданих послуг від 27.02.2024 №7 було надано клієнту, зокрема, такі тарифіковані послуги: представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 06.02.2024 (у режимі відеоконференції) - 3000,00грн, представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 27.02.2024 (у режимі відеоконференції) 3000,00грн, гонорар успіху -30000,00 грн, загальна сума складає 36000,00грн.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Вирішуючи питання про відшкодування відповідачеві понесених ним витрат на правничу допомогу, за рахунок іншої сторони, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини справи та оцінивши надані на їх підтвердження докази, наведені позивачем заперечення, дійшов висновку, що розмір заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу в сумі 36000,00 грн є завищеним, неспівмірним із складністю цієї справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

Так, Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22, від 23.11.2023 у справі № 911/2408/22, від 30.11.2023 у справі № 924/878/22).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими заперечення прокурора, оскільки правова позиція відповідача вже була сформована до апеляційного розгляду справи та не зазнавала змін протягом розгляду спору в судах першої та апеляційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається.

До того ж, що адвокат Сутковий А.М. є представником Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації у справах № № 913/50/22, 913/202/23, 913/205/23, 913/214/23, у яких сторони, предмет та підстави позову є тотожними, а також у вказаних справах у відповідача вже сформована стала правова позиція.

Отже, підготовка до цієї справи в суді апеляційної інстанції зі сторони адвоката об`єктивно не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, аналізу великої кількості норм чинного законодавства та судової практики.

Наведене свідчить про розумну необхідність зменшення розміру судових витрат, оскільки розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності); такі витрати не мають характеру необхідних і неспівмірні з виконаною роботою в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи прокурора, що вартість години участі адвоката у судовому засіданні не відповідає середньоринковій вартості зазначених послуг по Україні та перевищує мінімальну погодинну заробітну плату, оскільки очевидно, що послуги кваліфікованого адвоката не можуть оплачуватись мінімальною погодинною заробітною платою; тим паче, що встановлена законодавцем мінімальна погодинна заробітна плата встановлена з метою захисту прав працівників, які мають право на оплату своєї праці на рівні, не нижче, ніж встановлено законом. До того ж прокурор не надав доказів, яка середньоринкова вартість зазначених послуг по Україні.

Відтак, беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, зважаючи на сталу правову позицію представника відповідача під час розгляду даної справи судом першої інстанції та інших господарських спорів у подібних правовідносинах (в інших справах), кількістю підготовлених процесуальних документів в суді апеляційної інстанції та кількістю судових засідань, апеляційний господарський суд вважає заявлену суму компенсації витрат надмірною.

Водночас, колегія суддів не вбачає підстав для відмови у відшкодуванні цих витрат, як заявив прокурор у своїх поясненнях з підстав неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, з огляду на таке.

Згідно з частинами першою - третьою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Верховний Суд звертає увагу, що застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин даної справи, а також інших чинників. Зі змісту частини другої статті 124 ГПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Такі висновки щодо застосування ч. 2 ст. 124 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №922/1897/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, від 31.03.2021 №916/2087/18, від 22.06.2023 у справі № 912/164/20, від 29.08.2023 у справі № 911/174/22, від 13.06.2023 у справі № 923/515/21, від 28.11.2023 у справі № 947/21726/20, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та інш. Судова практика є сталою та послідовною.

Водночас, як вже було зазначено вище, у письмових поясненнях від 27.02.2024 представник відповідача просив стягнути з Луганської обласної прокуратури, зокрема, витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції, та надати строк для подачі суду необхідних доказів на підтвердження судових витрат. Також, у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 27.02.2024, до закінчення судових дебатів, присутній в режимі відеоконференції представник відповідача в порядку частини 8 статті 129 ГПК України заявив про надання строку на подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу.

У подальшому, відповідні докази щодо понесених витрат із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат надіслані 04.03.2024 через систему "Електронний суд" на адресу суду апеляційної інстанції та учасників даної справи, після ухвалення постанови від 27.02.2024 у цій справі. Вказана заява була також направлена Луганській обласній прокуратурі, яка реалізуючи своє право подала заперечення на таку заяву.

Прокурор не зазначив, яким саме чином неподання відповідачем попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат завадило йому належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

З наведеного слідує, що в судовому засіданні прокурору вже було відомо про намір відповідача подати заяву про розподіл витрат на професійну правничу, а після надсилання йому такої заяви та доданих документів, прокурор мав можливість для вивчення та аналізу усіх направлених доказів і обґрунтувати власну позицію щодо необґрунтованості та неспівмірності таких витрат, і, зокрема, заявити клопотання про зменшення витрат. Таким чином, відсутні підстави вважати, що прокурор був позбавлений можливості висловити власну позицію щодо доводів відповідача в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а ненаведення відомостей щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат не перешкоджало йому у подальшому доводити свою позицію щодо цих витрат.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що доводи прокурора в цій частині щодо недотримання заявником вимог частини 2 статті 124 ГПК України не виключає підстав для задоволення заяви відповідача та ухвалення додаткового рішення у даній господарській справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на підставі поданих відповідачем суду з дотриманням вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення у справі.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.06.2023 у справі № 918/54/22, від 08.02.2024 у справі № 295/3068/20.

Однак, судова колегія вважає завищеним зазначення адвокатом фіксованої вартості наданих послуг у розмірі 30000,00грн (гонорару успіху за розгляд справи в суді апеляційної інстанції), виходячи з такого: по-перше, адвокат Сутковий А.М. представляв інтереси відповідача і в суді першої інстанції, відповідно був обізнаний з правовою позицією прокурора, позивача щодо обставин справи, був ознайомлений із доказовою базою, матеріалами справи, адвокат не потребував додаткового вивчення матеріалів справи; по-друге, судом першої інстанції у задоволенні позову прокурора було відмовлено, відповідно, правова позиція відповідача базувалась на основі вже наданих пояснень і доказів суду першої інстанції, висновків і встановлених судом першої інстанції обставин справи; в цілому, в суді апеляційної інстанції, правова позиція сторін вже є сформованою.

Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини справи, а також клопотання прокурора про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до положень статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, за рахунок Луганської обласної прокуратури мають бути відшкодовані витрати відповідача на професійну допомогу в розмірі 21000, 00грн (15000,00грн гонорару успіху за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 6000,00грн за участь адвоката у двох судових засіданнях).

В решті вимог відповідача слід відмовити як таких, що не відповідають зазначеним вище принципам та критеріям.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області про прийняття додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Луганської обласної прокуратури (93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Богдана Ліщини, будинок 27, ідентифікаційний код 02909921) на користь Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області (92211, Луганська область, Сватівський район, смт Лозно-Олександрівка, вулиця Центральна, будинок 1, ідентифікаційний код 44695621) судові витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 21000,00 (двадцять одна тисяча) гривень.

В іншій частині заяви відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено 11.04.2024.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.В. Шевель