Повістка

від 29.02.2024 по справі 908/2728/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/203/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2024 Справа № 908/2728/23

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

При секретареві судового засідання Концур Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву від 19.02.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЧ РЕЗЕРВ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2728/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЧ РЕЗЕРВ», ідентифікаційний код 40915658 (вул. вул. Поштова, буд. 31, м. Запоріжжя, 69063)

до відповідача: Запорізької об`єднаної технічної школи товариства сприяння обороні України, ідентифікаційний код 05507715 (вул. Леоніда Жаботинського, 50, м. Запоріжжя, 69035)

про стягнення 28 641 грн 24 коп.

За участі уповноважених представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідач: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

19.02.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЧ РЕЗЕРВ» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2728/23.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.02.2024 заяву визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити одаткове рішення, якщо: 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.02.2024 у справі № 908/2728/23 суд прийняв до розгляду заяву в судовому засіданні 29.02.2024 о 12 год. 30 хв., про що всі учасники справи повідомлені належним чином.

29.02.2024 від позивача надійшла заява про розгляд заяви без участі представника позивача.Представники сторін в судове засідання 29.02.2024 не з`явились.

Відповідачем про причини неявки суд не повідомлено. Відповідач заперечень на заяву позивача не надав, клопотань про зменшення відповідних витрат не заявляв. Про заявлення відповідних витрат до стягнення був обізнаний, у т.ч. шляхом отримання позову, заяви та ухвали суду у даній справі.

29.02.2024 судом ухвалено додаткове рішення у даній справі про часткове задоволення заяви, з таких підстав.

До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю СІЧ РЕЗЕРВ з позовом про стягнення Запорізької об`єднаної технічної школи товариства сприяння обороні України 28 641 грн 24 коп., з яких: 24 000 грн 00 коп. - основний борг згідно з договором оренди № 252123/1 від 20.06.2021, укладеного між сторонами, 3 837 грн 38 коп. інфляційні втрати, 803 грн 86 коп. - 3% річних. У позові позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушується грошове зобов`язання з внесення орендної плати протягом 24 місяців від дня укладення договору оренди № 252123/1. За порушення грошових зобов`язань відповідачеві нараховано 3 837 грн 38 коп. інфляційних втрат, 803 грн 86 коп. - 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 позовну заяву передано для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.08.2023 у справі № 908/2728/23 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

24.10.2023 до суду від відповідача електронною поштою з КЕП надійшли письмові пояснення у справі з посиланням на обставини відсутності у позивача права власності на майно та необґрунтованості позовних вимог.

З метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у даній справі, значення справи для сторін, завдання підготовчого засідання, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для переходу до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання неодноразово відкладалось.

14.02.2024 судом ухвалено рішення про часткове задоволення позову у даній справі. З відповідача на користь позивача стягнуто 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн 00 коп. основного боргу, 3 837 (три тисячі вісімсот тридцять сім) грн 38 коп. інфляційних втрат, 801 (вісімсот одна) грн 12 коп. 3% річних та 2 683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн 74 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Так, згідно з позовом, на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позивач заявляв про витрати на правову (правничу) допомогу адвоката, орієнтовно у сумі 16 000 грн 00 коп.

Позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката Клімченко М.Г. (копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 002942 від 18.04.2022 р.), з яким уклав Договір № 06/22 про надання правової допомоги від 03.07.2023 про надання за винагороду правової допомоги Адвокатом Клімченко М.Г. Позивачеві.

У розділі 4 Договору сторони визначли розміри і порядок оплати послуг адвоката (4000 грн 00 коп. за одне судове засідання, до 2000 грн 00 коп. за підготовку процесуальних документів та 4000 грн 00 коп. за складення позовної заяви).

08.01.2024 р. між Адвокатом та Позивачем підписано акт №1/2728 прийому-передачі наданої юридичної допомоги за договором № 06/22 про надання правової допомоги від 03.07.2023. Згідно п. 2 якого, вартість правової допомоги склала складає 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп., з яких :

4 000 грн 00 коп. складання позовної заяви.

4 000 грн 00 коп. участь в судовому засіданні по справі № 908/2728/23, яке відбулось 22.11.2023;

2 000 грн 00 складання заперечень проти клопотання про зупинення розгляду справи(справа № 908/2728/23);

4 000 грн 00 коп. участь в судовому засіданні по справі № 908/2728/23, яке відбулось 04.01.2024.

19.02.2024 р. між Адвокатом та Позивачем підписано акт №2/2728 прийому-передачі наданої юридичної допомоги за договором № 06/22 про надання правової допомоги від 03.07.2023, згідно п. 2 якого, вартість правової допомоги склала складає 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп., з яких:

4 000 грн. 00 коп. участь в судовому засіданні по справі № 908/2728/23, яке відбулось 10.01.2024;

4 000 грн. 00 коп. участь в судовому засіданні по справі № 908/2728/23, яке відбулось 24.01.2024;

4 000 грн. 00 коп. участь в судовому засіданні по справі № 908/2728/23, яке відбулось 14.02.2024.

Загальна вартість послуг, наданих ТОВ «СІЧ РЕЗЕРВ» склала 26 000 грн 00 коп.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача частину понесених витрат у розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп., тобто у межах суми, орієнтовно визначеною позивачем при зверненні з позовною заявою.

У поданій відповідно до вимог ГПК заяві представник позивача надав докази на підтвердження заяви про стягнення адвокатських витрат, договір про надання правової допомоги, акти приймання-передачі.

Щодо розміру вимог заявника про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд зазначає таке.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При ухваленні даного додаткового рішення судом також враховані наступні висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду ВС (постанова від 02.02.2024 у cправі №910/9714/22):

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 ГПК України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з наданих доказів, з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В даному випадку, при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує категорію справи, предмет спору, заявлену до стягнення суму, складність справи та здійсненні адвокатом дій, розрахунки та складені документи у даній справі, а також ті обставини, що адвокат Клімченко М.Г. представляв інтереси позивача у п`ятьох судових засіданнях. Ним було складено позов, здійснені відповідні розрахунки та складено заперечення на клопотання. Обсяг вказаних документів не є значним. Судові засідання, в яких приймав участь адвокат були нетривалими.

Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг, беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає, що 10 000 грн відповідних витрат становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд стягує ці витрати пропорційно задоволеним вимогам, у зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача належить до стягнення 9 999 грн 04 коп. витрат на професійну (правову) допомогу.

В іншій частині заяви суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЧ РЕЗЕРВ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2728/23 задовольнити частково.

2.Стягнути з Запорізької об`єднаної технічної школи товариства сприяння обороні України, ідентифікаційний код 05507715 (вул. Леоніда Жаботинського, 50, м. Запоріжжя, 69035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЧ РЕЗЕРВ», ідентифікаційний код 40915658 (вул. вул. Поштова, буд. 31, м. Запоріжжя, 69063) 9 999 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 04 коп. витрат на професійну (правову) допомогу. Видати наказ.

3.Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

4.В іншій частині заяви відмовити.

Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення може бути оскаржено.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового судового рішення.

Повне додаткове рішення складено та підписано 01.03.2024.

Суддя А.О. Науменко