Рішення

від 21.02.2024 по справі 910/17961/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2024Справа № 910/17961/23За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Максінвест."

про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу понесених позивачем у справі №910/17961/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максінвест."

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 2189003,89 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Ковтонюк Ю.А.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця/відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максінвест." (далі - Товариство/позивач) заборгованості за договором поставки № ЦЗВ-02-00823-01 від 06.04.2023 (далі - Договір) у сумі 2188800 грн та 0,1% річних у сумі 203,89 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань оплатити поставлений йому товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 позов задоволено повністю.

05.02.2024 через електронний суд надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Максінвест" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу понесених позивачем у справі №910/17961/23, відповідно до якої заявник просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 72000 грн.

Ухвалою суду від 06.02.2024 відповідну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 21.02.2024.

16.02.2024 від відповідача надійшла заява про зменшення розміру витрат на правничу допомогу заявлену позивачем.

У судове засідання 21.02.2024 представник позивача не з`явився, представниця відповідача заперечила проти стягнення усієї суми витрат на правничу допомогу, яка заявлена позивачем.

Дослідивши заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, а також докази надані з нею, та приймаючи до уваги заперечення відповідача суд зазначає про наступне.

У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 72000 грн витрат понесених ним на послуги адвоката під час розгляду даної справи, на підтвердження своїх витрат надає такі докази:

- Договір про надання правової допомоги №234/2023 від 23.08.2023 укладений між позивачем та АО «Група Бізнес Партнерів» з додатками до нього;

- заявка про надання правової допомоги;

- акт приймання-передавання наданих адвокатських послуг від 29.12.2023;

- акт приймання-передавання наданих адвокатських послуг від 30.01.2024;

- рахунки на оплату №137 від 17.11.2023, №146 від 30.01.2024;

- платіжна інструкція №125 від 20.11.2023.

Також в матеріалах справи містяться копії ордеру серії АІ №1499302 від 22.11.2023, посвідчення адвоката Проскурні Тетяни Володимирівни та її свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається з Акту приймання-передавання наданих адвокатських послуг від 29.12.2023, адвокатом було надано позивачу послуги з підготовки позовної заяви, розрахунку боргу та додаткових матеріалів для подання позову до суду (витрачений час 8 годин) вартістю 24000 грн та підготовка відповіді на відзив (витрачений час 8 голин) вартістю 24000 грн.

У акті приймання-передавання наданих адвокатських послуг від 30.01.2024 вказано, що адвокатом було надано позивачу наступні послуги: підготовка пояснень щодо заперечень на відповідь на відзив (витрачений час 4 години) вартістю 12000 грн; участь адвоката у судовому засіданні 10.01.2024 (тривалість 1 година) вартістю 3000 грн; участь адвоката у судовому засіданні 29.01.2024 (тривалість 1 година) вартістю 3000 грн; підготовка заяви про розподіл судових витрат з додатками (витрачений час 2 години) вартістю 6000 грн.

Заперечуючи проти заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу понесену ним при розгляді даної справи, відповідач зазначає, що дана справа не є складною, а є типовою, заявлена позивачем сума витрат не є пропорційною до предмету спору. Відповідач зазначає, що до заяви про розподіл судових витрат позивачем не подано документів, які б підтверджували неминучість понесених ним витрат та документів, які б підтверджували обґрунтованість заявленої суми витрат.

Відповідач вважає, що є завищеним час та вартість послуг, що були витрачені адвокатом позивача на підготовку відповіді на відзив, пояснень щодо заперечень на відповідь на відзив, час тривалості судових засідань, а витрати на підготовку заяви про розподіл судових витрат взагалі не стосуються суті та предмету справи, у зв`язку із чим відсутні підстави покладення таких витрат на відповідача.

У своїй заяві про зменшення розміру витрат на правничу допомогу понесених позивачем, відповідач просить суд зменшити таку суму до однієї гривні.

Частинами 2-6 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд приймає до уваги висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 11.11.2021 у справі №910/7820/21, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Приймаючи до уваги приписи частин 4, 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи заперечення відповідача, суд дійшов висновку про те, що:

1)суд погоджується із запереченнями відповідача стосовно завищення адвокатом позивача витраченого часу на надання відповіді на відзив, який фактично оцінюється як подання позовної заяви (24000 грн) та пояснень щодо заперечень на відповідь на відзив;

2)судом враховано, що судове засідання 10.01.2024 по часу тривало 4 хвилини, а не одну годину про що вказує позивач у заяві;

3)підстави для покладення на відповідача витрат понесених позивачем на складання заяви про розподіл судових витрат відсутні, з огляду на наступне.

Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України в числі питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.

Зокрема, відповідно до положень частини четвертої статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з аналізу наведених норм можна зробити висновок, що питання про стягнення/визначення/розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.

Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

Разом з тим, положеннями статті 221 ГПК України визначено: якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Наведені вище положення статей 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з положеннями статті 221 ГПК дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 02.02.2024 №910/9714/22 зазначив, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

У зв`язку із наведеним заява позивача підлягає задоволенню частково, а розмір заявлених ним витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 40000 грн. Решта суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32000 грн позивачу не відшкодовуються та залишаються за ним.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, місто Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максінвест." (Україна, 03150, місто Київ, вул. Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 203; ідентифікаційний код 43991731) 40000 (сорок тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 01.03.2024.

Суддя Р.Б. Сташків