Постанова

від 28.02.2024 по справі 2-85/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 2-85/11

провадження № 61-14892св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Пилипенко Ростислав Борисович, на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 травня 2023 року у складі судді Степченка М. Ю. та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс») звернулося до суду із заявою про заміну сторони (стягувача) у справі під час виконання рішення суду, яке набрало законної сили, та виконавчих листів, виданих на виконання рішення.

Заяву мотивовано тим, що рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2011 року у справі №2-85/2011 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь кредитної спілки «Федерація» заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 000 грн та 220 грн судових витрат. 06 червня 2011 року на виконання цього рішення було видано виконавчі листи, однак ці листи залишаються невиконаними.

Заявник зазначає, що 25 січня 2023 року він уклав з КС «Федерація» договір купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості щодо виконання грошового зобов`язання у розмірі 2 490,46 грн, згідно з яким товариство набуло право солідарної вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вказаній сумі.

Посилаючись на викладене, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» просило замінити сторону (позивача, стягувача) у справі № 2-85/2011 під час примусового виконання рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2011 року, яке набрало законної сили, та виконавчих листів у справі

№ 2-85/2011, виданих 06 червня 2011 року на виконання вказаного рішення,

з КС «Федерація» на її правонаступника ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» задоволено.

Замінено сторону (позивача, стягувача) у справі №2-85/2011 під час примусового виконання рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2011 року, яке набрало законної сили, та виконавчих листів по справі № 2-85/2011, виданих 06 червня 2011 року на виконання вказаного рішення, -

КС «Федерація» на її правонаступника ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».

Судові рішення мотивовані тим, що ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу права вимоги від 25.01.2023 з КС «Федерація», набуло права порушувати перед судом питання про заміну сторони у справі під час виконання рішення суду, а також у виконавчих листах з тим, щоб за наявності визначених законодавством підстав, порушувати питання про можливість повторного пред`явлення виконавчих документів для виконання чи вчинення інших дій, пов`язаних з виконанням рішення суду по суті спору у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій положень статтей 55, 442 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Суди не взяли до уваги позицію, викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року справа № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), від 12 грудня

2018 року справа № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18), тощо.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що 11 серпня 2014 року виконавче провадження було закінчено через повне фактичне виконання судового рішення. Відтак, на думку скаржника, в разі повного фактичного виконання судового рішення замінити сторону в рамках виконання рішення немає жодних правових підстав.

Крім того, звертає увагу на те, що за відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення мети - виконання рішення неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі, однак таких дії заявник не вчиняв.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Встановлені судами фактичні обставини справи

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2011 року у справі №2-85/2011 задоволено позов КС «Федерація» та стягнутосолідарно з позичальника ОСОБА_1 разом із поручителями І ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь КС «Федерація» заборгованість за кредитним договором від 22березня 2007 року у сумі 10 000 грн, а також 220 грн судових витрат.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 31 травня 2011 року та

06червня 2011 року на його виконання Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області було видано відповідний виконавчий лист.

З червня 2011 року на виконанні у Золотоніському ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження з виконання зазначеного судового рішення. 29 грудня 2011 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого листа про стягнення заборгованості зі ОСОБА_3 стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 11 серпня 2014 року закінчено на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду).

Також судами встановлено, що відносно КС «Федерація» порушено провадження у справі про банкрутство в Господарському суді Черкаської області, справа № 14/1313. Під час ліквідаційної процедури здійснювалась реалізація на аукціонах дебіторської заборгованості боржника-банкрута.

Відповідно до протоколу електронного аукціону № BRD001-UA-20230106-05853 від 16 січня 2023 року, на другому повторному аукціоні право вимоги КС «Федерація» до солідарних боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в розмірі 2490,46 грн, а саме заборгованість за договором кредиту, яка підтверджена рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2011 року усправі №2-85/2011, реалізоване на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».

З метою оформлення результатів купівлі-продажу майнових прав банкрута КС «Федерація» на відкритих електронних торгах (аукціоні) у відповідності до чинного законодавства України, 25 січня 2023 року між КС «Федерація» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» було укладено договір купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості та складено акт про придбання майна на аукціоні від 25 січня 2023 року.

Відповідно до копії виписки по рахунку, КС «Федерація» були отримані в повному обсязі грошові кошти на виконання розділу 3 даного договору та протоколу про результати електронного аукціону.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України, зокрема, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.

Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи -правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пунктах 73-75 постанови Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі

№ 916/617/17 зазначено, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті

55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті

442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті

37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Також питання про наявність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачі його дубліката чи інших процесуальних питань, які стосуються процедури пред`явлення виконавчого документа до виконання, пов`язані з процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні як юридичному процесі в силу умов частини п`ятої статті 15 Закону про виконавче провадження, а з процесуальним правонаступництвом, передбаченим статтею 55 ЦПК України, - в силу другої частини цієї статті.

Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом про виконавче провадження (абзац другий частини першої статті 40 цього Закону). Цим Законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Враховуючи, що сформульована у цій справі проблематика стосовно реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред`явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, саме з точки зору такої процесуальної мети має розглядатись процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 та від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

Установлено, що 11 серпня 2014 року виконавче провадження з виконання судового рішення про стягнення заборгованості закінчено у зв`язку із фактичним повним його виконанням, однак разом із заявою щодо правонаступництво,

ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» не здійснило процесуальні дії (не оскаржило постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а тому у судів не було підстав для задоволення заяви щодо правонаступництва за наявності закінченого виконавчого провадження.

Суди не звернули уваги на те, що заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Суди не врахували, що процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження, однак коли таке виконавче провадження закінчено (як у справі, яка переглядається) та відсутні підстави для його відновлення, то досягнення цієї процесуальної мети неможливе.

Крім того, відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців

Враховуючи висновок, сформульований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження

№ 14-197цс21), колегія суддів вважає, що правонаступник стягувача може звернутися до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження в межах строків пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то подаючи заяву про заміну стягувача у виконавчому листі, такий правонаступник має одночасно подати заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, обґрунтовуючи поважність причин цього. У разі відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заява про заміну стягувача у виконавчому листі на правонаступника задоволенню не підлягає, оскільки в цьому випадку така заміна носить виключно формальний характер, не сприяє реалізації завдань цивільного судочинства та не відповідає принципу ефективності, оскільки не дає можливості виконати рішення суду без звернення до суду для вжиття додаткових заходів. Так, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони стягувача протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання виконавчого листа) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, яке є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду

від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13, від 30 липня 2019 року у справі № 5/128, від 21 серпня 2020 року у справі № 905/2084/14-908/4066/14.

Задовольняючи заяву про зміну позивача у справі і стягувача у виконавчому провадженні, суди не звернули увагу, що рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2011 року у справі № 2-85/2011 могло бути звернено до виконанняпротягом трьох років та фактично виконано, оскільки

11 серпня 2014 року виконавче провадження з виконання цього судового рішення про стягнення заборгованості закінчено у зв`язку із фактичним повним його виконанням.

Водночас, подаючи у 2023 році цю заяву про заміну стягувача у виконавчому листі, заявник одночасно не подав заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, не обґрунтовуючи поважність причин цього.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення заяви ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», формально підійшли до вирішення питання про заміну сторони у справі та у виконавчому документі, не врахували завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, у зв`язку із чим судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд задовольняє касаційну скаргу, скасовує судові рішення і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні заяви, то понесені

ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 1 073,60 грн (536,80 грн + 536,80 грн) підлягають стягненню з ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Пилипенко Ростислав Борисович, задовольнити.

Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 травня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія

«Ніко-Тайс» про заміну сторони (стягувача) у справі під час виконання рішення суду, яке набрало законної сили, та виконавчих листів, виданих на виконання рішення, відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович