Рішення від 05.05.2025 по справі 2-85/11

Справа №2-85/11

Провадження №2/442/57/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Нагірної О.Б.,

з участю секретаря судового засідання Томан Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 2-85/2011 за позовом ОСОБА_1 до Бориславської міської ради Львівської області, виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Управління комунальної власності, земельних відносин та архітектури Бориславської міської ради, Державна інспекція архітектури та містобудування України, ПАТ «Укрнафта» про зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні кладовою шляхом надання ключа та зобов`язання знесення самочинного будівництва,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд із вказаним вище позовом, в якому просить: зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні кладовкою поз.1-3, відповідно до поверхового плану будинку по АДРЕСА_1 , розміром 16,0 м. кв., яка розташована на мансарді даного будинку шляхом надання позивачу ключа від дверей кладовки. Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знести за свій рахунок самочинно проведену прибудову з надбудовою по АДРЕСА_1 , яка складається з наступних приміщень, що позначені на поверховому плані, зокрема на 1-му поверсі приміщення позначені: літ.І-підвал площею 5,7м.кв., літ.I-коридор площею 2,6м.кв., літ.ІІ-санвузол площею 3,1м.кв., літ.ІІІ-коридор площею 12,1м.кв., літ.ІV-кладова площею 6,6м.кв., а також приміщення позначені літ.1-3, площею 3,7м.кв., літ.1-4 площею 2.2м.кв., літ.1-5 площею 15,7м.кв., літ.1-6 площею 18,1м.кв, а на другому поверсі приміщення позначені: літ. 1-7 площею 5,0м.кв., літ.1-8 площею 18,8м.кв., літ. 1-9 площею 18,2 м.кв., літ.1-10 площею 4,7 м.кв., літ.1-11 площею 3,6 м.кв., літ. 1-12 площею 5,5м.кв., літ1-13 площею 9,9м.кв., привівши у попередній стан житловий будинок АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він ( ОСОБА_1 ) є власником квартири АДРЕСА_2 . Зокрема 1/2 ідеальна частина даної квартири належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 28.12.1993року Виконкомом Бориславської міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження №1066 від 28.12.1993року, зареєстрованого Дрогобицьким МБТІ за реєстровим № 1066.

Іншу 1/2 ідеальну частину квартири він успадкував після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом виданим приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Гавдяк Л.Б. 03.02.2015року зареєстрованого в реєстрі за №49, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 12.02.2015 року за номером запису про право власності: 8715367.

Дану квартиру АДРЕСА_3 , яка фактично складалася з квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , що в будинку АДРЕСА_5 було надано ще його батькові ОСОБА_5 , в яку батько вселився з сім`єю на підставі ордеру №170 від 22.09.1959р.

Власником квартири АДРЕСА_6 в даному будинку є померлий у 2022 році ОСОБА_6 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Він та відповідачі є співвласниками будинку АДРЕСА_1 в цілому.

Вказує, що Відповідач ОСОБА_6 самочинно, з істотним порушенням будівельних, санітарних, протипожежних норм та правил, станом на червень 1991 року здійснив цегляну добудову до дерев`яного житлового будинку АДРЕСА_1 (1888 року будівництва) і не лише до своєї частини квартири АДРЕСА_6 , але і до його квартири АДРЕСА_3 , чим порушив його конституційне право на безпечне житло та діючі державні будівельні та санітарні норми та правила.

Разом з тим, зазначив, що до складу його квартири АДРЕСА_2 , входила кладова на мансарді, площею 16,0кв.м., позначена літ.2-8 на експлікації внутрішніх площ до плану жилого будинку, яку 10.06.1991 року під час поточної інвентаризації з метою переоцінки незаконно перенесена МБТІ в склад приміщень квартири АДРЕСА_7 .

Згідно з даними Інвентаризаційної справи на житловий будинок АДРЕСА_1 спірна кладова площею 16,0 кв.м., позначалась на схем-плані літ.2-8 та входила до складу приміщень квартири АДРЕСА_3 , яка була в користуванні та користуванні членів сім`ї позивача, та не примикала до квартири АДРЕСА_6 та не входила в склад її приміщень. Жодним компетентним органом не приймалося рішення щодо вилучення 10.06.1991року з його користування, кладової позначеної на плані літ.2-8, площею 16,0кв.м. та зміни літерації даної кладової на літ. 1-3 і включення її в склад приміщень квартири АДРЕСА_7 .

Будь-яких рішень про незаконне вилучення 10.06.1991 року зі складу квартири АДРЕСА_2 кладової, позначеної на плані літ. 2-8, площею 16,0 кв.м. та зміни літерації даної кладової на літ. 1-3 і включення її в склад приміщень квартири АДРЕСА_7 не приймала ні Бориславська міська Рада народних депутатів та її виконавчий комітет, ні НГВУ «Бориславнафтогаз» ВАТ «Укрнафта», що стверджується листом відповіддю міського державного архіву Бориславської міської ради Львівської області №07-02/39 від 16.07.2015р.

Також під час приватизації у грудні 1993року ОСОБА_4 та позивачем квартири АДРЕСА_2 , їм шляхом приватизації передали у власність займані ними приміщення квартири. А щодо приватизації кладової на мансарді, площею 16,0кв.м., позначеної літ.2-8 на експлікації внутрішніх площ до плану жилого будинку по АДРЕСА_1 , спеціалісти органу приватизації пояснили, що у відповідності до вимог ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», дане приміщення є допоміжним, тому не може бути передано нам у власність шляхом приватизації разом з їх квартирою, а тому воно залишається у спільній власності (користуванні) разом з іншими співвласниками квартир у будинку, оскільки положення даного закону не передбачають приватизацію допоміжних приміщень.

Спірною кладовою на мансарді, площею 16,0кв.м., позначеної літ.2-8 на експлікації внутрішніх площ до плану жилого будинку по АДРЕСА_1 до кінця 2007року користувалася виключно сім`я ОСОБА_7 , сусіду ОСОБА_6 про це достовірно було відомо, так як потрапити до даної кладови на мансарді можливо було лише через приміщення квартири АДРЕСА_3 . Сусід ОСОБА_6 даною кладовою взагалі не користувався, так як не мав до неї окремого входу, а через їх коридор неходив, жодних претензій з цього приводу він до них не пред`являв, ніяких перешкод у користуванні не чинив, як і не заявляв, що він є власником даного допоміжного приміщення

У 2007 році над даним приміщенням кладової за власні грошові кошти сім`я ОСОБА_7 провели перекриття даху, а сім`я ОСОБА_8 в той час проводила перекриття даху іншим матеріал загальний вигляд якого відрізнявся, з іншої сторони будинку над своєю квартир, яку вони фактично займали, що стверджується фототаблицею, яку долучено до докумеї справи. Під час проведення ремонтних робіт над спірною кладовою, також жодних непорозумінь з ОСОБА_6 з приводу користування цією кладовою у них не виникало.

На початку 2008 року ОСОБА_6 разом з членами своєї сім`ї, відповідачами у справі, загородили позивачу вхід у спірну кладову листами оцинкованої бляхи, у зв`язку з чим позбавили його права користування спірною кладовою.

У вересні 2023 року відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 провели на мансарді будинку демонтаж загородження з оцинкованої бляхи і відкрили доступ до кладови поз. 1-3, площею 16,0 кв.м. відповідно до поверхового плану будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Однак, позивач вказує, що надалі не має змоги вільно користуватися спірною кладовою, так як відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 через деякий час (приблизно через місяць) перекрили йому доступ до спірної кладової, встановивши замок у дверях кладової та закривши вхід до неї на замок. Для забезпечення собі доступу до спірної кладової відповідачі самочинної прибудови встановили ще одні двері у спірну кладову.

Відтак, між позивачем та відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_2 існує спір щодо вільного користування спірною кладовою.

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, про що повідомити сторони, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Призначено підготовче судове засідання на 08.07.2024.

24.06.2024 ОСОБА_3 полала заяву про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов`язання ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні кладовою поз. 1-3 площею 16.0 кв.м. відповідно до поверхневого плану будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на мансарді цього будинку, шляхом демонтажу загородження з оцинкованої бляхи.

08.07.2024 ОСОБА_1 подав заперечення на заяву ОСОБА_3 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог.

08.07.2024 розгляд справи відкладено на 12.09.2024.

12.09.2024 позивачем подано уточнену позовну заяву та оригінал висновку № 18/19 від 05.08.2024.

12.09.2024 у справі оголошено перерву до 29.10.2024.

29.10.2024 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді на навчанні. Розгляд справи призначено на 04.12.2024.

04.12.2024 від КП ЛОР „Дрогобицьке МБТІ та ЕО подало заяву про повернення судових витрат.

04.12.2024 в задоволенні заяви ОСОБА_3 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог відмовлено. Підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду на 20.01.2025.

20.01.2025 розгляд справи відкладено на 27.02.2025.

27.02.2025 у справі оголошено перерву до 09.04.2025.

09.04.2025 у справі оголошено перерву до 05.05.2025.

Позивач ОСОБА_1 та його представник, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених в уточненій позовній заяві, з покликанням на висновки експертиз та різного роду клопотань та пояснень. Просять позов задоволити.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, подавши заяви про слухання справи у їх відсутності.

Представник відповідача - Бориславської міської ради в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив.

Треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмету спору:представники Управліннякомунальної власності,земельних відносинта архітектуриБориславської міськоїради,Державна архітектурно-будівельнаінспекція України,ПАТ «Укрнафта»в судове засідання не з`явилися, причин неявки не повідомили.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.5 ЦПК України, «здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором».

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідност. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З системного аналізу вказаних норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

У постанові від 11 вересня 2019 року у справі №523/4139/17 (провадження № 14-328цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, суд, перевіряючи порушення прав позивача цивільного характеру на належне користування своєю власністю, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є одноосібним власником квартири АДРЕСА_2 (1/2ід.ч. квартири належить на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 28.12.1993 року Виконкомом Бориславської міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження №1066 від 28.12.1993року, зареєстрованого Дрогобицьким МБТІ за реєстровим № 1066 та 1/2ід.ч. квартири після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом виданим приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Гавдяк Л.Б. 03.02.2015року зареєстрованого в реєстрі за №49, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 12.02.2015 року за номером запису про право власності: 8715367).

Дану квартиру АДРЕСА_3 , яка фактично складалася з квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , що в будинку АДРЕСА_5 було надано ще його батькові ОСОБА_5 , в яку батько вселився з сім`єю на підставі ордеру №170 від 22.09.1959р..

Власником квартири АДРЕСА_6 в даному будинку є ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 від 02.10.1991р., укладеного між гр. ОСОБА_6 та виконкомом Бориславської міської ради.

ОСОБА_6 помер у 2022 р., правонаступниками якого є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Таким чином, позивач та відповідачі є співвласниками будинку АДРЕСА_1 в цілому.

Оскільки вказаний вище житловий будинок відносився до відомчого житлового фонду НГВУ «Бориславнафтогаз» і належав підприємству Укрнафта, то рішенням Виконкому Бориславської міської ради народних депутатів від 06.12.1979 року №419 «Про результати обміру земель забудованих кварталів № 6, 40, 52, 59а, 59, 69 та 62» та додатку №5 до даного рішення, за землекористувачами будинковолодіння АДРЕСА_1 зареєстровано земельну ділянку площею 2225 кв.м., власником якої є НГВУ «Бориславнафтогаз».

Рішенням Виконавчого комітету Бориславської міської Ради народних депутатів Львівської області №65 від 18 лютого 1988року «Про передачу відомчого фонду НГВУ «Бориславнафтогаз» Бориславській міській Раді народних депутатів» та додатку №1 до даного рішення вирішено затвердити список житлових будинків, що підлягають передачі з відомчого фонду житлово-комунального господарства НГВУ «Бориславнафтогаз» - Бориславській міській Раді згідно додатку №1 (серед яких зокрема житловий будинок АДРЕСА_1 .

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідачів не чинити перешкоди у користуванні кладовою.

Позивач стверджує, що спірною кладовою на мансарді, площею 16,0кв.м., позначеної літ.2-8 на експлікації внутрішніх площ до плану жилого будинку по АДРЕСА_1 до кінця 2007року користувалася виключно сім`я ОСОБА_7 , сусіду ОСОБА_6 про це достовірно було відомо, так як потрапити до даної кладови на мансарді можливо було лише через приміщення квартири АДРЕСА_3 . Сусід ОСОБА_6 даною кладовою взагалі не користувався, так як не мав до неї окремого входу, а через їх коридор неходив, жодних претензій з цього приводу він до них не пред`являв, ніяких перешкод у користуванні не чинив, як і не заявляв, що він є власником даного допоміжного приміщення

У 2007 році над даним приміщенням кладової за власні грошові кошти сім`я ОСОБА_7 провели перекриття даху, а сім`я ОСОБА_8 в той час проводила перекриття даху іншим матеріал загальний вигляд якого відрізнявся, з іншої сторони будинку над своєю квартир, яку вони фактично займали, що стверджується фототаблицею, яку долучено до матеріалів справи. Під час проведення ремонтних робіт над спірною кладовою, також жодних непорозумінь з ОСОБА_6 з приводу користування цією кладовою у них не виникало.

На початку 2008 року ОСОБА_6 разом з членами своєї сім`ї, відповідачами у справі, загородили позивачу вхід у спірну кладову листами оцинкованої бляхи, у зв`язку з чим позбавили його права користування спірною кладовою.

У вересні 2023 року відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 провели на мансарді будинку демонтаж загородження з оцинкованої бляхи і відкрили доступ до кладови поз. 1-3, площею 16,0 кв.м. відповідно до поверхового плану будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Однак, позивач вказує, що надалі не має змоги вільно користуватися спірною кладовою, так як відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 через деякий час (приблизно чере місяць) перекрили йому доступ до спірної кладової, встановивши замок у дверях кладової та закривши вхід до неї на замок. Для забезпечення собі доступу до спірної кладової відповідачі самочинної прибудови встановили ще одні двері у спірну кладову.

Відтак, між позивачем та відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_2 існує спір щодо вільного користування спірною кладовою.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що до складу квартири позивача ОСОБА_1 № 2, що у будинку АДРЕСА_1 , входила кладова на мансарді, площею 16,0кв.м., позначена літ.2-8 на експлікації внутрішніх площ до плану жилого будинку, яку 10.06.1991 року під час поточної інвентаризації з метою переоцінки незаконно перенесена МБТІ в склад приміщень квартири АДРЕСА_7 .

Згідно з даними Інвентаризаційної справи на житловий будинок АДРЕСА_1 спірна кладова площею 16,0 кв.м., позначалась на схем-плані літ.2-8 та входила до складу приміщень квартири АДРЕСА_3 , яка була в користуванні членів сім`ї ОСОБА_1 , та не примикала до квартири АДРЕСА_6 та не входила в склад її приміщень. Жодним компетентним органом не приймалося рішення щодо вилучення 10.06.1991 з користування позивача та членів його сім`ї кладової, позначеної на плані літ.2-8, площею 16,0кв.м. та зміни літерації даної кладової на літ. 1-3 і включення її в склад приміщень квартири АДРЕСА_7 .

Будь-яких рішень про незаконне вилучення 10.06.1991 року зі складу квартири АДРЕСА_2 кладової, позначеної на плані літ. 2-8, площею 16,0 кв.м. та зміни літерації даної кладової на літ. 1-3 і включення її в склад приміщень квартири АДРЕСА_7 не приймала ні Бориславська міська Рада народних депутатів та її виконавчий комітет, ні НГВУ «Бориславнафтогаз» ВАТ «Укрнафта», що стверджується листом відповіддю міського державного архіву Бориславської міської ради Львівської області №07-02/39 від 16.07.2015р.

Постановою від 14 травня 2024року у даній справі №2-85/11 Верховний Суд прийшов до аналогічного висновку у даній справі.

Під час приватизації у грудні 1993 року ОСОБА_4 та позивачем квартири АДРЕСА_2 , їм шляхом приватизації передали у власність займані ними приміщення квартири. А щодо приватизації кладової на мансарді, площею 16,0кв.м., позначеної літ.2-8 на експлікації внутрішніх площ до плану жилого будинку по АДРЕСА_1 , спеціалісти органу приватизації пояснили, що у відповідності до вимог ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», дане приміщення є допоміжним, тому не може бути передано нам у власність шляхом приватизації разом з їх квартирою, а тому воно залишається у спільній власності (користуванні) разом з іншими співвласниками квартир у будинку, оскільки положення даного закону не передбачають приватизацію допоміжних приміщень.

У відповідності до вимог ст.2 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах майну.

Рішення Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004р. встановлює, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні тощо) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднай співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Таким чином, приватизації підлягають тільки квартири, допоміжні приміщення, споруди передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат квартирах) багатоквартирних будинків.

Отже,враховуючи наведенета те,що позивачта відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 є співвласникамибудинку АДРЕСА_1 в цілому,спірна кладова єїх спільноювласністю.Відтак,відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , обмежуючи доступ позивача до спірної кладової, порушують право останнього щодо вільного користування такою.

Вказаний факт підтверджується клопотанням про закриття провадження у справі в цій частині, оскільки, як зазначають відповідачі, загородження з оцинкованої бляхи ними усунено, а відтак вони добровільно усунули перешкоди в користуванні спірною кладовою для позивача.

Проте, як зазначено позивачем, відповідачі стали чинити перешкоди в користуванні спірною кладовою шляхом навішування замка на вхідні двері такої і зачиненні кладової на замок, від якого у позивача нема ключа. Відтак, останній просить усунути перешкоди у користуванні кладовкою поз.1-3, відповідно до поверхового плану будинку по АДРЕСА_1 , розміром 16,0 м. кв., яка розташована на мансарді даного будинку шляхом надання позивачу ключа від дверей кладовки.

За таких обставин наявні підстави для задоволення позову і цій частині.

Щодо зауваження ВС про те, що проте суди не встановили скількикладових існуєна мансарді спільного будинку та якої площі, чи були вони розділені (закріплені) та як саме за квартирами, які сторони у справі набули у власність, слід зазначити, що спірна кладова є однією, позначена літ.1-3 (раніше була поз.літ 2-8), відповідно до поверхового плану будинку по АДРЕСА_1 , розміром 16,0 м. кв., та розташована на мансарді даного будинку.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідачів знести за свій рахунок самочинно зведену прибудову з надбудовою, привівши її у попередній стан слід зазначити таке.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено з підстав, передбачених статтями 391,396 ЦК України:

У частині другій статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц (провадження № 6М3282св18), від 01 квітня 2019 року у справі № 404/8750/15 (провадження № 61-19614св18), від 03 липня 2019 року у справі № 493/1156/15-ц (провадження № 61 -28461 св18), від 31 травня 2021 року у справі № 320/1889/17-ц (провадження № 61- 8737св20), від 12 квітня 2021 року у справі № 653/104/19 (провадження № 61 -18648св20) та у постановах Верховний Суд України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-137цс14, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1721 цс16, від 19 квітня 2017 року у справі № 6-129цс17.

В силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19)).

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою (див. постанову Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року у справі № 354/612/13-ц).

Окрім того, відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

Системний аналіз наведених вище положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

За змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Така позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №6363/3541/17.

З листів ДАБІ у Львівській області від 23.06.2010 року за №7/13-06-4884 та від 25.11.2011 року за №7/13-6-2577, які знаходяться у матеріалах справи, вбачається, що відповідач ОСОБА_6 притягувався до адміністративної відповідальності за порушення у сфері містобудівної діяльності та видавалися приписи про зупинення виконання будівельних робіт.

Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_6 , реконструкція житлового будинку (прибудова з надбудовою) проведена без розробленої проектної документації (робочого проекту), без погоджень на реконструкцію відповідних органів влади та відсутністю декларації на виконання робіт. Починаючи з 1991 року і по даний час, відповідач не зважаючи на приписи ДАБІ самочинно здійснив до частини будинку АДРЕСА_1 , прибудову з надбудовою, яка складається з наступних приміщень позначених на поверховому плані, зокрема на 1-му поверсі приміщення позначені: літ.І-підвал площею 5,7м.кв., літ.I-коридор площею 2,6м.кв., літ.ІІ-санвузол площею 3,1м.кв., літ.ІІІ-коридор площею 12,1м.кв., літ.ІV-кладова площею 6,6м.кв., а також приміщення позначені літ.1-3, площею 3,7м.кв., літ.1-4 площею 2-2м.кв., літ.1-5 площею 15,7м.кв., літ.1-6 площею 18,1, а на другому поверсі приміщення позначені: літ. 1-7 площею 5,0м.кв., літ.1-8 площею 18,8м.кв., літ. 1-9 площею 18,2 м.кв., літ.1-10 площею 4,7 м.кв., лі.1-11 площею 3,6 м.кв., літ. 1-12 площею 5,5м.кв., 1-13 площею 9,9 м.кв.

Про самочинність проведеного відповідачем ОСОБА_6 будівництва свідчить відмітка КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» у матеріалах інвентаризаційної справи на будинковолодіння АДРЕСА_1 - «Побудовано самовільно». Правовстановлюючі документи на самочинну прибудову з надбудовою у відповідача ОСОБА_6 відсутні по даний час.

Самочинне будівництво ОСОБА_6 порушує права позивача, зокрема його право на збереження цілісності будинку, адже самочинно збудовані споруди призводять до руйнування будинку позивача вцілому (на даний час знос будинку 55-60%), так як ОСОБА_6 при будівництві з`єднано самовільну будову з основною частиною дерев`яного житлового будинку (1888року побудови), що впливає на міцність та безпечність будинку вцілому, внаслідок чого самочинна цегляна прибудова з надбудовою відповідача, чинить значне навантаження на дерев`яний житловий будинок.

Окрім цього, ОСОБА_6 під час будівництва не враховано той факт, що земельна ділянка на якій знаходиться спірне самочинне будівництво розташована в межах гірничого відводу Бориславського нафтового родовища. Діючий вакуумопровід проходить на відстані 13м. від межі ділянки, також на відстані приблизно 70 м.(при нормі мінімум 150 м.) знаходиться діюча свердловина, на відстані близько 55м. знаходиться діюча дегазаційна свердловина, та й взагалі відповідачу потрібно врахувати те, що м.Борислав відноситься до переліку населених пунктів, які розташовані у сейсмічно небезпечній зоні, а тому при реконструкції чи добудові повинні бути передбачені вимоги ДБН «Будівництво в сейсмічних районах» чого відповідачем не зроблено.

Одним із засобів доказування у цивільному судочинстві є висновок експерта.

Відповідно до частини першої-п`ятої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

-24 червня 2014 року судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Іляш В. В. складено висновок № 251 судової інженерно-технічної експертизи. Проведення експертизи призначено на підставі ухвали Бориславського міського суду Львівської області від 03 листопада 2011 року (т. 2 а. с. 4449 ). У цьомувисновку експерта зазначено, що:

самочинно здійснене ОСОБА_6 будівництво, яке прилягає до належної на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 , а саме: прибудова до вказаного житлового будинку, в тому числі проведена надбудова над прибудовою, відповідає вимогам пунктів 2,9, 2,30, 3,6, 5,23, 2,16 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», пункту 7.5.2 ДБН В.2.1-10-2009 «Основи та фундаменти споруд» глибина закладання фундаментів повинна прийматися з врахуванням глибини сезонного промерзания грунтів.Самочинна двоповерхова прибудова з надбудовою над верандою, виконана ОСОБА_6 , не суперечить вимогам ДБН України. Відстань від надбудови з прибудовою до вікна кухні позивача не порушує вимог ДБН в частині інсоляції чи природнього освітлення. У приміщені кухні існує природне освітлення, а нормативними вимогами передбачено, що інсоляція в приміщені кухні не є обов`язковою. Враховуючи, щовказаний будинок розташований не в центральній частині м. Борислав, і не виходить головним фасадом на центральну вулицю, тому вимоги щодо порушення (не порушення) архітектурного вигляду будинку (це стосується архітектурного вигляду фасаду) не приймаються. Освітлення кладової на горищі не передбачене вимогами ДБН України.Будинок двохквартирний і квартири належать різним співвласникам. Відповідно розглядати цілий будинок, як об`єкт продажу продажу нерухомості недоцільно, а прибудови (надбудови) на ринкову вартість квартир не впливають. Враховуючи, що новозбудований будинок ще незавершений будівництвом, водовідливи та водостічні труби для організованого водовідведення з даху з новозбудованої прибудови ще не виконані, то відповідність даху вимогам ДБН не розглядається. При проведенні натурного огляду встановлено, щона дану земельну ділянку облаштовано окремі заїзди до квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_3 , тому перешкод позивачам у користуванні заїздом немає. Відпадань штукатурки, руйнувань дерев`яних елементів будинку, тріщин в зовнішніх стінах південної сторони будинку не виявлено;

руйнування південної стіни будинку, та наявності тріщин, що виникли внаслідок проведення самочинного будівництва ОСОБА_6 не виявлено;

питання чи самочинно перенесені відповідачем ОСОБА_6 комунікації газопроводу, до якого під`єднаний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та розміщення фундаменту самочинного будівництва на газопроводі, а також встановлення автономного опалення у самочинно проведеній прибудові з надбудовою, є загрозою для руйнування (вибуху, пропуск газу тощо) будинку, в тому числі і квартири позивачів, не входять до компетенції експертів-будівельників, а відноситься до компетенції газових спеціалізованих служб. Тому дослідження цього питання не проводиться;

у квартирі АДРЕСА_3 і в будинку в цілому, пошкоджень які потребують відновлювального ремонту не виявлено. Тому експертом не проводиться розрахунок вартості ремонтних робіт з відновлення будинку та квартири;

-26 грудня 2019 року експертами Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Салтиковим О. С. та Яновською С. М. складено висновок експертів

№ 19-2426/2427/2428/2429/2430/2431 додаткової комісійної судової будівельно-технічної експертизи. Проведення експертизи призначено на підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 квітня 2019 року (т. 6 а. с. 6996). У цьомувисновку експертів вказано, що:

станом на 15 вересня 1991 року та на 23 жовтня 1991 року ідеальна частка квартири АДРЕСА_7 , яка належить ОСОБА_6 , становила 11/25 частки, що підтверджується договором купівлі-продажу р. № 3037 від 23 жовтня 1991 pоку та витягом з рішення виконкому Бориславської міської ради від 15 серпня 1991 року № 324;

проведения ОСОБА_6 реконструкції у вигляді прибудови з надбудовою до дерев`яного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , 1888 року побудови, (та безпосередньо до квартири позивача ОСОБА_1 ), який перебуває у незадовільному стані, без розробленої проєктної документації (робочого проекту), без погоджень на реконструкцію відповідних органів влади та відсутністю декларації на виконання реконструкий квартири АДРЕСА_6 , не є можливим та не допускається у відповідності до вимог чинних правових актів у галузі будівництва.Встановлення законності проведения ОСОБА_6 реконструкції у вигляді прибудови з надбудовою до дерев`яного житлового будинку (1888 року побудови) не входить до компетенції судових експертів за напряком будівельно-технічна експертиза. Це питання має правовий (юридичний) характер;

враховуючи відсутність робочого проєкта та той факт, що візуальним оглядом встановити не можливо наявність улаштування антисейсмічних поясів, стверджувати, чи самочинно виконана ОСОБА_6 реконструкція у вигляді прибудови з надбудовою до тієї частини дерев`яного житлового будинку, в якій знаходиться квартира АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , та впритул прилягає до дерев`яного житлового будинку, проведена без влаштування антисейсмічних поясів або з їх влаштуванням, не представляється можливим. Відповідно до пунктів 7.10.9, 7.10.16 11.12 ДБН В.1.1-12:2014 «Будівництво в сейсмічних районах» при реконструкції, прибудовах, надбудовах повинні встановлюватися антисейсмічні пояси з монолітного залізобетону з неперервним армуванням, що забезпечить потрібну сейсмостійкість усієї будівлі в цільому. Таким чином,в разі відсутності улаштувания антисейсмічних поясів при реконструкції (добудови) житлового будинку, а саме квартири АДРЕСА_6 , їх відсутність може вплинути на міцність та безпечність будинку в цілому;

реконструкція у вигляді прибудови з надбудовою до тієї частини дерев`яного житлового будинку, в якій знаходиться квартира АДРЕСА_3 , та належить на праві власності ОСОБА_1 не відповідає вимогам будівельних норм та правиламв наступних частинах: 1) пункт 4.2, 5.4, 5.5, 5.6, 1.5.7, 5.8, 9.2, 9.3, 9.11, 13.13.1, 13.13.4 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт»; 2) пункт 4.5, 7.2 ДБН А.3.1-5-2016 «Організація будівельного виробництва», 3) додаток 3.1, примітка 7 ДБН 360-92 «Планування та забудова міських і сільських поселень». Встановити чи відповідає самочинна реконструкція житлового будинку вимогам пунктам 7.10.9, 7.10.16 ДБН В.1.1-12:2014 «Будівництво в сейсмічних районах» та додатку «А» Переліку населених пунктів розташованих у сейсмічно небезпечних районах ДБН В.1.1-12:2014 «Будівництво в сейсмічних районах» неможливо, у зв`язку з відсутністю інформації щодо улаштування антисейсмічних поясів. При цьомувиконана реконструкція у вигляді прибудови з надбудовою до житлового будинку відповідає вимогам будівельних норм та правилам в наступних частинах: - за об`ємно-планувальним рішенням ДБН В.2.2-15-2005р. «Житлові будинки. Основні положення»; ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт»; - по ширині та висоті приміщень ДБН В.2.2-15-2005 р. «Житлові будинки. Основні положення»; ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт»; - по дотриманню площі у житлових будинках ДБН В.2.2-15-2005р. «Житлові будинки. Основні положення»; - за складом приміщень ДБН В.2.2-15-2005р. «Житлові будинки. Основні положення»; - по виконанню водовідведення атмосферних, опадів з даху будинку пункту 2.17 ДБН В.2.2-15-2005р. «Житлові будинки-Основні положення»; - по санітарно-гігієничним вимогам (природне освітлення, опаления, вентиляція та ін.) ДержСанПіН 173-96 «Державні санітарні правила планувания та забудови населених пунктів»; - по забезпеченню інсоляції житлових приміщень ДБН В.2.2-15-2005р. «Житловібудинки.Основніположення»,ДБНВ.2.5-28-2006«Природнеіштучнеосвітлення»;

питання чи самочинно проведена ОСОБА_6 реконструкція у вигляді прибудови з надбудовою до тієї частини дерев`яного житлового будинку, в якій знаходиться квартира АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , порушує його права як власника квартири, в тому числі його право на вільне безпечне володіння користування і розпорядження своєю квартирою. Право на протипожежну безпеку, та до якого негативного впливу призвело (призведе) самочинно побудована ОСОБА_6 прибудова з надбудовою до житлового будинку на цілий житловий будинок, 1888 року побудови, який перебуває у незадовільному стані та квартиру АДРЕСА_3 у цьому житловому будинку, не входить до компетенції експертів судової будівельно-технічної експертизи, та відноситься до правового питання;

питания чи самочинно проведена ОСОБА_6 реконструкція у вигляді прибудови з надбудовою до тієї частини дерев`яного житлового будинку, в якій знаходиться квартира АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , можливо розглядати тільки після надання висновків експерта щодо технічного стану конструктивних елементів будинку та прибудов, робочого проєкту, узгодженого відповідними органами влади, у якому повинні бути передбачені вимоги пункту 11 ДБН В.1.1-12-2014 «Будівництво в сейсмічних районах», та виконання розрахунків на міцність будинку в цілому;

-26 лютого 2021 року судовим експертом Дідовським Ю. Б. складено висновок експерта № 6/7 за результатами проведення будівельної технічної експертизи. Експертизу проведено за замовленням ОСОБА_1 (т. 7 а. с.130-153). У цьому висновку експерта вказано, що:

вимоги згідно з нормативно-правовими актами в будівництві (ДБН), які ставляться при самочинно проведеній ОСОБА_6 реконструкції з прибудовою та надбудовою до існуючого дерев`яного житлового будинку та безпосередньо до частини квартири АДРЕСА_3 , власник ОСОБА_9 , який знаходиться у незадовільному стані знос 60 % наступні:- якості несучих конструкцій будинку, які визначаються показниками його міцності і стійкості, а також терміну служби будинку, в цілому повинні зберігатися в допустимих межах з урахуванням вимог ДБН В.1.2-14, ДБН В.2.6-98, ДБН В.2.6-162, ДБН В.2.6-198, ДСТУ Б. В.2.6-199, ДСТУ Б. В.2.6-200. (пункт 11.2 розділу 11 «Довговічність та ремонтопридатність» ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення»); - грунти основи житлового буднику повинні бути перевірені на додаткові навантаження від проведення реконструкції (пункт 13.3 розділу 13 «Реконструкція та капітальний ремонт» ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення»); - під час реконструкції житлового будинку повинні бути враховані зміни в його конструктивній схемі, які виникли в процесі експлуатації цього будинку (в тому числі поява нових прорізів, які є додатковими до попереднього рішення, а також вилив проведеного ремонту конструкцій або їх посилення) згідно з вимогами ОСОБА_10 (пункт 13.5 розділу 13 «Реконструкція та капітальний ремонт» ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення»); - можливість реконструкцій житлового будинку із надбудовою і прибудовами повинна бути підтверджена розрахунком за несучою здатністю, стійкістю, тріщиностійкістю і деформативністю усіх несучих конструкцій і будинку в цілому (пункт 13.10 розділу 13 «Реконструкція та капітальний ремонт» ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення»); - на рівні перекриттів і покриттів, виконаних із збірних елементів, по всіх стінах без розривів повинні встановлюватися антисейсмічні пояси з монолітного залізобетону з неперервним армуванням (пункт 7.10.9 розділу 7.10 «Будівлі зі стінами з цегли або кам`яної кладки» ДБН В.1.1-12:2014 «Будівництво в сейсмічних районах»); - перемички повинні замуровуватись у кладку на глибину не менше 350 мм. При ширині отвору до 1,5 м допускається замуровування перемичок на 250 мм (пункт 7.10.16 розділу 7.10 «Будівлі зі стінами з цегли або кам`яної кладки» ДБН В.1.1-12:2014 «Будівництво в сейсмічних районах»); - при реконструкції, особливо у випадках прибудов і надбудов, прийняті технічні рішення повинні забезпечувати потрібну сейсмостійкість усієї будівлі в цілому (пункт 11.12 розділу 11 «Відновлення, підсилення та реконструкція будівель і споруд» ДБН В.1.1-12:2014 «Будівництво в сейсмічних районах»); - реконструйовані об`єкти підлягають обов`язковому прийняттю у встановленому для звичайних об`єктів порядку з обов`язковим складанням паспорта про технічний стан і клас (рівень) сейсмостійкості (пункт 11.14 розділу 11 «Відновлення, підсилення та реконструкція будівель і споруд» ДБН В.1.1-12:2014 «Будівництво в сейсмічних районах»);

вимоги згідно з нормативно-правовими актами в будівннитві (ДБН), які ставились при реконструкції з прибудовою та надбудовою до існуючого дерев`яного житлового будинку та безпосередньо до частини квартири АДРЕСА_3 , власник ОСОБА_1 , який знаходиться незадовільному стані, знос 60 %, в період з 22 липня 2009 року до 01 грудня 2019 року наступні: забезпечення міцності, стійкості і надійності будинку з урахуванням впливу різних факторів характерних для конкретних районів і регіонів (пункт 4.2 розділу «Загальні положення» ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт»); - обстежения технічного стану житлового будинку (пункт 5.4 розділу 5 «Обстеження конструкцій фундаментів, підземних і наземних частин будівлі» ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт»); - обстеження конструкцій фундаментів, підземних і наземних частин житлового будинку (пункт 5.5 розділу 5 «Обстеження конструкцій фундаментів, пілземних і наземних частни будівлі» ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт»); - виготовления технічного висновку про можливість реконструкції житлового буднику (пункт 5.7 розділу 5 «Обстеження конструкцій фундаментів, підземних наземних частин будівлі» ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт»); - можливість реконструкції житлового будинку повинна бути підтверджена розрахунком за несучою здатністю, стійкістю, тріщиностійкістю і деформативністю усіх несучих конструкцій і будинку в цілому (пункт 9.11 розділу 9 «Вимоги дв конструктивних рішень» ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт»); - виконання розрахунків житлового будинку на сейсмічний вплив із врахуванням даних інструментальних вимірів фактичної міцності матеріалів конструкцій та оцінки несучої здатності конструктивних слементів, які забезпечують загальну сейсмостійкість будинку (пункт 13.3.4 розділу 13 «Вимоги до житлових будинків, які розташовані у складних інженерно-геологічних умовах» ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт»); - на рівні перекриттів і покриттів, виконаних із збірних елементів, по всіх стінах без розривів повинні встановлюватися антисейсмічні пояси з монолітного залізобетону з неперервним армуванням (пункт 7.10.9 розділу 7.10 «Будівлі зі стінами з цегли або кам`яної кладки» ДБН В.1.1-12:2014 «Будівництво в сейсмічних районах»); - перемички повинні замуровуватись у кладку на глибину не менше 350 мм. При ширині отвору до 1,5 м допускається замуровувания перемичок на 250 мм. (пункт 7.10.16 розділу 7.10 «Будівлі зі стінами з цегли або кам`яної кладки» ДБН В.1.1-12:2014 «Будівництво в сейсмічних районах»); - при реконструкції, особливо у випадках прибудов і надбудов, прийняті технічні рішення повинні забезпечувати потрібну сейсмостійкість усієї будівлі в цілому (пункт 11.12 розділу 11 «Відновлення, підсиления та реконструкція будівель і споруд» ДБН В.1.1-12:2014 «Будівництво в сейсмічних районах»); - реконструйовані об`єкти підлягають обов`язковому прийняттю у встановленому для звичайних об`єктів порядку з обов`язковим складанням паспорта про технічний стан і клас (рівень) сейсмостійкості (пункт 11.14 розділу 11 «Відновлення, піленлення та реконструкція будівель і споруд» ДБН В.1.1-12:2014 «Будівництво в сейсмічних районах»);

термін служби дерев`яного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 становить 30-50 років;

антисейсмічний монолітний пояс у самочинно проведеній ОСОБА_6 реконструкції з прибудовами та надбудовою за адресою: АДРЕСА_1 не встановлений;

самочинно проведена ОСОБА_6 реконструкція з прибудовою та надбудовою до існуючого дерев`яного житлового будинку у незадовільному стані, знос 60 %, та безпосередньо до частини квартири АДРЕСА_3 , власник ОСОБА_1 без інженерно-геологічних вишукувань і обстежень технічного стану конструкцій всього дерев`яного будинку, без дотримання вимог до житлового будинку, що розташований у сейсмічному районі, без розрахунку за несучою здатністю, стійкістю, тріщиностійкістю і деформативністю усіх несучих конструкцій існуючого дерев`яного житлового будинку не відповідає нормативно правовим актам в будівництві, а саме пунктам ДБН: - 13.4 розділу 13 «Реконструкція та капітальний ремонт» ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення». При проєктуванні реконструкції житлових будинків або їх частин повинні бути враховані результати інженерно-геологічних вишукувань і обстежень технічного стану конструкцій. Для розроблення конструктивних рішень висновок про технічний стан несучих конструкцій за матеріалами обстеження є обов`язковим згідно з ДСТУ-Н Б В.1.2-18; - 13.10 розділу 13 «Реконструкція та капітальний ремонт» ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення». Можливість реконструкції житлових будинків із надбудовами і прибудовами з розбиранням існуючих і влаштуванням нових перекриттів, стін і перегородок, закладанням існуючих і виконанням нових прорізів у несучих конструкціях (фундаментах, стінах, перекриттях) повинна бути підтверджена розрахунком за несучою здатністю, стійкістю, тріщиностійкістю і деформативністю усіх несучих конструкцій і будинку в цілому; - 11.12 розділу 11 «Відновлення, підсилення та реконструкція будівель і споруд» ДБН В.1.1-12:2014 «Будівництво в сейсмічних районах». При реконструкції, особливо у випадках прибудов і надбудов, прийняті технічні рішення повинні забезпечувати потрібну сейсмостійкість усієї будівлі в цілому.Самочинно проведена ОСОБА_6 реконструкція з прибудовою та надбудовою до існуючого дерев`яного житлового будинку у незадовільному стані, знос 60 %, та безпосередньо до частини квартири АДРЕСА_3 , власник ОСОБА_1 , без інженерно- геологічних вишукувань і обстежень технічного стану конструкцій всього дерев`яного будинку, без дотримання вимог до житлового будинку, що розташовані у сейсмічному районі, без встановленого антисейсмічного монолітного поясу у проведеній реконструкції, без розрахунку за несучою здатністю, стійкістю, тріщиностійкістю і деформативністю усіх несучих конструкцій, без забезпечення потрібної сейсмостійкості усієї будівлі в цілому, може негативно вплинути на міцність та стійкість існуючого дерев`яного житлового будинку, побудованого у 1888 році, та безпосередньо квартири АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_1 ;

-18 вересня 2020 року судовим експертом Ляшем І. І. складено висновок експерта № 6481/20 за результатами проведення будівельної технічної експертизи. Експертизу проведено за замовленням ОСОБА_6 (т. 7 а. с. 187226). У цьому висновку зазначено, що:

за результатами проведених досліджень у квартирі АДРЕСА_7 експерт дійшов висновку, щоогороджувальні конструктивні елементи/стіни суміжних приміщень літ. 9 та літ. 14 зблоковані між собою і мають розрив/шов торцевого з`єднання шириною від 75 до 85 мм, який виконує роль температурно-усадкового шва для запобігання утворенню тріщин через зміну геометричних розмірів конструктивних елементів будівлі внаслідок перепадів температур та перешкоджає утворенню тріщин, які можуть утворюватися через нерівномірне осідання фундаменту;

влаштовані контрфорси біля житлової будівлі за адресою:

АДРЕСА_1 є утримувальними спорудами біля цоколю фундаменту будівлі.Роль таких утримувальних споруд/контрфорсів, влаштованих зовні біля цокольної частини житлового будинку зі сторони приміщення кухні літ. 1, кв. АДРЕСА_6 упередження руйнування цоколю фундаменту і стін, а в цілому проведені заходи власником квартири АДРЕСА_6 на упередження передчасного руйнування будівлі.

Аналіз матеріалівсправи свідчить,щовисновком судового експерта Дідовського Ю.Б. будівельної технічної експерти № 18/19 від 05 серпня 2024 року підтверджено, що частина земельної ділянки, яку займають самочинно збудовані ОСОБА_6 прибудова з надбудовою по АДРЕСА_1 її розмір та конфігурація згідно наданих матеріалів (документів) наступі 9,81м.,6,67м.,2,06м.;9,71м.;8,73м.; площею 85,24кв.м. (0,00852га);

технічна можливість проведення перебудови самочинно збудованої ОСОБА_6 прибудови з надбудовою по АДРЕСА_1 відповідності до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва без знесень самочинно збудованої ОСОБА_6 прибудови з надбудовою по АДРЕСА_1 не існує. Знесення прибудови з надбудовою не може завдати шкоди для існуючого дерев`яного будинку по АДРЕСА_1 в цілому. Перед початком робіт по знесенні (демонтажу) прибудови з надбудовою п АДРЕСА_1 потрібно розробити проектну документацію на демонтаж;

деформаційний шов між існуючою частиною стіни квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 та самочинно збудованої ОСОБА_6 прибудови з надбудовою що по АДРЕСА_1 згідно наданих матеріалів (документів) не влаштований;

термін служби контрфорсів повинен відповідати терміну служби житлового будинку по АДРЕСА_1 , що підлягає захисту, 1888 році побудови, який знаходиться у незадовільному стані - фізичний знос 60%. (пункт 1.4 ДБН В. 1.1 24:2009 «Захист від небезпечних геологічних процесів, шкідливих експлуатаційних впливів, від пожежі. «Захист від небезпечних геологічних процесів»);

попередні дії власника квартири АДРЕСА_7 повинні були бути проведені перед реконструкцією житлового будинку наступні:

- отримати результати інженерно-геологічних вишукувань і обстежень технічного стану конструкцій та висновок про технічний стан несучих конструкцій за матеріалами обстеження;

- виконати розрахунок за несучою здатністю, стійкістю, тріщиностійкістю деформативністю усіх несучих конструкцій і будинку в цілому;

- забезпечити потрібну сейсмостійкість усієї будівлі в цілому.

Судовий експерт Дідовський Ю.Б. обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст.384 КК України та такий, згідно ч.5 ст. 106 ЦПК України, підготовлено для подання до суду, що відповідає вимогам процесуального закону, щодо висновків експертизи, які виготовлені на замовлення сторони у справі. Відтак, є належним доказом у справі. Підстав для неприйняття такого в якості доказу в судовому засіданні не встановлено.

Суд надає оцінку висновку експерта від 24.06.2014 року про те, що Відпадань штукатурки, руйнувань дерев`яних елементів будинку, тріщин в зовнішніх стінах південної сторони будинку не виявлено; руйнування південної стіни будинку, та наявності тріщин, що виникли внаслідок проведення самочинного будівництва ОСОБА_6 не виявлено, та зазначає, що такий висновок спростовується іншими висновками експертиз, які проводились значно підніше, останній 05.08.2024.

Судом встановлено, що відповідачами здійснено самочинне будівництво та реконструкцію належного їм на праві власності будинку, однак право на звернення до суду з позовом про знесення такого будівництва, або проведення відповідної його перебудови закон надає, зокрема, й відповідному органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Поряд з тим, відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій і запобігання такому порушенню. Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності , що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому , тобто застосувати такий спосіб захисту своїх порушених прав , як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому. Таке правило відповідає особливому характеру права власності як його абсолютного права. Частина 3 ст.286 ЦК встановлює право власника на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди в разі порушення його прав.

Позивачем доведено достовірними та беззаперечними доказами те, що відповідачами внаслідок самочинної добудови та реконструкції порушено санітарно-технічнівимоги іправила експлуатаціїбудинку,наявна деформація будинку та тріщини у його стінах , та що тріщини виникли саме з вини відповідачів.

Таким чином, оскільки, проведене ОСОБА_6 самочинне будівництво істотно порушує право позивача на вільне та безпечне володіння, користування і розпорядження своєю частиною будинку, як власника квартири АДРЕСА_2 , та землекористувача прибудинкової території, вказане будівництво викликало деформації та тріщини в квартирі позивача, відтак такий є належним позивачем у справі.

З огляду на вказане вище суд прийшов до переконання, що самочинне будівництво (добудова та надбудова) до будинку АДРЕСА_1 здійснене з істотними порушеннями нормативно правових актів у галузі будівництва, не відповідає вимогам будівельних норм та правил, за час розгляду даної справи яка бере свій початок ще 2011, відповідач не зробив жодних дій щодо перебудови самобуду, інші заходи реагування та притягнення винної особи до відповідальності за здійснення самочинного будівництва позитивних результатів не дали, а тому лише крайній захід впливу на забудовника (відповідача ОСОБА_6 ) у вигляді знесення самочинного об`єкта нерухомості та приведення у попередній стан житлового будинку АДРЕСА_1 , зможе ефективно відновити порушені права та інтереси позивача.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведене, положення ст. 141 ЦПК та те, що даний спір між сторонами виник внаслідок неправомірних дій відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд вважає за доцільне стягнути з останніх на користь позивача сплачений судовий збір.

Відповідно до ч.1, п. 2 ч.3 ст. 133 ЦПК України «Види судових витрат»: Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

З огляду на це до стягнення з відповідачів в користь позивача підлягають витрати в сумі 65944,70 грн., які складаються з: 4422 грн. оплата за експертизу (т.2 а.с.43), 640 грн. судовий збір (т.4 а.с. 48), 21477,60 грн. за проведення додаткової комісійної експертизи (т.6 а.с.69-96), 420,40 грн. судовий збір (т.6 а.с.136), 20344,20 грн. за проведення експертизи (т.7 а.с.182-183).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 13, 81, 258, 263-265 ЦПК України, 317, 321, 376, 391, 396 ЦК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні кладовкою поз.1-3, відповідно до поверхового плану будинку по АДРЕСА_1 , розміром 16,0 м.кв., яка розташована на мансарді даного будинку шляхом надання позивачу ключа від дверей кладовки.

Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знести за свій рахунок самочинно проведену прибудову з надбудовою по АДРЕСА_1 , яка складається з наступних приміщень, що позначені на поверховому плані, зокрема на 1-му поверсі приміщення позначені: літ.І-підвал площею 5,7м.кв., літ.I-коридор площею 2,6м.кв., літ.ІІ-санвузол площею 3,1м.кв., літ.ІІІ-коридор площею 12,1м.кв., літ.ІV-кладова площею 6,6м.кв., а також приміщення позначені літ.1-3, площею 3,7м.кв., літ.1-4 площею 2.2м.кв., літ.1-5 площею 15,7м.кв., літ.1-6 площею 18,1м.кв, а на другому поверсі приміщення позначені: літ. 1-7 площею 5,0м.кв., літ.1-8 площею 18,8м.кв., літ. 1-9 площею 18,2 м.кв., літ.1-10 площею 4,7 м.кв., літ.1-11 площею 3,6 м.кв., літ. 1-12 площею 5,5м.кв., літ1-13 площею 9,9м.кв., привівши у попередній стан житловий будинок АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 65944 грн. 70 коп., по 32972 грн 35 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 20.05.2025.

Суддя: Нагірна О.Б.