Постанова

від 20.02.2024 по справі 756/18744/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 756/18744/21

провадження № 22-ц/824/5713/2024

головуючий у суді І інстанції Майбоженко А.М.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Лащевської Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Навчально-виховного комплексу "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва, Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення працівника у виконанні трудових обов`язків, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Навчально-виховного комплексу "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва, Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення працівника у виконанні трудових обов`язків та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона працює на посаді вихователя групи подовженого дня, вчитель індивідуального навчання у Навчально-виховному комплексі "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва з 24 жовтня 2002 року.

5 листопада 2021 року директор Навчально-виховного комплексу "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва ОСОБА_2 вручила позивачу повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 5 листопада 2021 року №54, та цього ж дня, директор вручила позивачці наказ №29-к "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 " від 5 листопада 2021 року, згідно з яким її відсторонено з 8 листопада 2021 року без збереження заробітної плати від виконання посадових обов`язків за посадою вихователь групи продовженого дня, вчитель індивідуального навчання до усунення причин, що його зумовили (п. 1). У тексті даного наказу, який залишився у роботодавця, позивачка вказала, що вона не погоджується із оскаржуваним наказом, вважає його незаконним.

Вищевказаний наказ про відсторонення від роботи вважала протиправним та таким, що грубо порушує її трудові права. Вважала, що було порушено її конституційне право на працю. У зв`язку із наведеним позивачка змушена звернутись до суду.

Вважала, що в Україні вакцинація проти COVID-19 є добровільною, а нормами ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" не передбачено обов`язкового щеплення від даної хвороби. Такої підстави відсторонення, як ненадання документа про проходження профілактичного щеплення проти COVID-19, нормами статті 46 КЗпП України не передбачено.

Ураховуючи вищезазначене та з огляду на численні порушення норм законів, вважала, що оскаржуваний наказ підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

В зв`язку з вищезазначеним просила суд визнати незаконним і скасувати наказ №29-к "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 " від 5 листопада 2021 року та поновити позивачку у виконанні трудових обов`язків за посадою вихователь подовженого дня, вчитель індивідуального навчання у Навчально-виховному комплексі "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва з 8 листопада 2021 року. Стягнути з Управління освіти Оболонського районної у місті Києві державної адміністрації на свою користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 8 листопада 2021 року по дату ухвалення рішення суду включно, допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 у виконанні трудових обов`язків за посадою вихователь подовженого дня, вчитель індивідуального навчання у Навчально-виховному комплексі "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва та в частині стягнення середнього заробітку з Управління освіти болонського районної у місті Києві державної адміністрації в межах суми стягнення за один місяць.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним наказ №29-К від 5 листопада 2021 року "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ".

Стягнено з Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 65 409 грн 12 коп. - середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнено з Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації на користь держави судовий збір у розмірі 1 816 грн.

Не погоджуючись із указаним рішенням представник Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації - Пономаренко О.А. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 65 409, 12 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Навчально-виховного комплексу "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що спір у позивачки виник з її роботодавцем - відповідачем 1, який був видавцем спірного наказу та є юридичною особою, самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, а стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є наслідком визнання спірного наказу незаконним. Вважає, що виходячи з обставин справи, відповідальність за спірний наказ повністю та цілком лежить на відповідачеві 1, а тому покладання її на відповідача 2 суперечить вищезазначеним нормам матеріального права та такому завданню цивільного судочинства, як справедливість.

Зазначає, що місцевим судом не враховано ту обставину, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність трудових відносин позивачки з відповідачем 2 або вчинення відповідачем 2 будь-яких дій, пов`язаних з відстороненням позивачки від роботи за спірним наказом відповідача 1, щоб давало підстави вважати про порушення трудових прав позивачки також відповідачем 2.

Вважає, що за відсутності порушення саме відповідачем 2 трудових прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду з відповідним позовом, відповідач 2 не має відповідати за вимогами такого позову, тобто є неналежним відповідачем.

Звертає увагу, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.

У судовому засіданні представник Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації - Манжула А.М. просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 65 409, 12 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Навчально-виховного комплексу "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується судовими повістками про виклик та звітами про їх доставку (а.с.243-249), причини неявки суду не повідомили.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення саме з Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 65 409, 12 грн, а тому рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному суді лише в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи у той час, коли сам навчальний заклад здійснював роботу у дистанційному режимі, не доведена, а тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача, а отже, оскаржуваний наказ директора з цих підстав необхідно визнати незаконним та скасуватиі стягнути середній заробіток з Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації у розмірі 65 409,12 грн.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулусаме з Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді вихователя групи подовженого дня, вчитель індивідуального навчання у Навчально-виховному комплексі "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва.

Повідомленням Навчально-виховного комплексу "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва від 5 листопада 2021 року № 54 "Про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19" ОСОБА_1 було проінформовано про необхідність надання документа, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від СОVID-19 або медичного висновку про абсолютні протипоказання (а.с. 23).

5 листопада 2021 року ОСОБА_1 було вручено наказ підписаний директором Навчально-виховного комплексу "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва - Зеленою І. №29-к від 5 листопада 2021 року про її відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з 8 листопада 2021 року до моменту усунення причин, що зумовили відсторонення.

Підставою видання наказу зазначено, що відповідно до статей 46, 94 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці", частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", пункту 416 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", наказу Міністерства охорони здоров`я України від 4 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2021 року за № 1306/36928, враховуючи повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. (а.с. 20).

Як убачається з заяви про вчинення певних дій, у той же день ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом, не погодилася з ним та надала відповідні заперечення та заяву про незгоду з повідомлення про відсторонення від роботи, посилаючись, зокрема і на таємницю про стан здоров`я(а.с. 30,32).

Так, матеріалами справи встановлено, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року оскаржуваний наказ директора про відсторонення визнано незаконним та скасовано, зазначене рішення в цій частині Навчально-виховним комплексом "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва не оскаржується.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, представник Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації також просить скасувати рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення саме з Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно зі статтею 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Так, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом обставини справи підтверджують, що спір у позивача ОСОБА_1 виник з Навчально-виховним комплексом "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва про відсторонення від роботи, поновлення працівника у виконанні трудових обов`язків, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про освіту" заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про освіту" визначено, що держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти.

Автономія - право суб`єкта освітньої діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України "Про освіту").

Згідно з частиною третьою статті 2 Закону України "Про освіту", суб`єкт освітньої діяльності має право самостійно приймати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, визначеної цим Законом, спеціальними законами та/або установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.

Втручання засновника або уповноваженого ним органу (особи) в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами, забороняється частиною третьою статті 25 Закону України "Про освіту".

Згідно з частиною статті 31 Закону України "Про дошкільну освіту" керівника закладу дошкільної освіти призначає на посаду та звільняє з посади засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган. Інших працівників закладу дошкільної освіти призначає на посади та звільняє з посад його керівник у порядку, передбаченому установчими документами закладу, відповідно до законодавства. Заклад дошкільної освіти є юридичною особою - частина 1 статті 15 Закону України "Про дошкільну освіту".

Держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти. Обсяг автономії закладів освіти визначається цим Законом, спеціальними законами та установчими документами закладу освіти. Автономія - право суб`єкта освітньої діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом; (ст. 23, ст. 1 Закону України "Про освіту").

Засновник або уповноважений ним орган (особа) не має права втручатися в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами (ч. 3 ст. 25 Закону України "Про освіту").

Відповідно до частини третьої статті 38 Закону України "Про повну загальну середню освіту", керівники закладів загальної середньої освіти уповноважені призначати на посаду, переводити на іншу посаду та звільняти з посади працівників закладу освіти, визначати їхні посадові обов`язки, заохочувати та притягати до дисциплінарної відповідальності, а також вирішувати інші питання, пов`язані з трудовими відносинами, відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Подібне за змістом визначення поняття заробітної плати міститься й у ст. 94 КЗпП України.

Згідно ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Відсторонення від роботи керівників підприємств, установ та організацій військовим командуванням допускається у випадках, визначених Законом України "Про правовий режим воєнного стану".

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 10 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", якщо буде встановлено, що в порушення ст. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що: "Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. […] У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати".

У постанові Верховного Суду від 4 березня 2020 року у справі № 401/3088/17 суд дійшов висновку про те, що належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

За змістом частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно частини 4 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та п.2 Постанови КМУ № 59 від 26 січня 2011 року, "Про затвердження Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи" обов`язки бухгалтерської служби Навчально-виховного комплексу "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва виконує централізована бухгалтерія Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації.

Тоді як до повноважень залученого позивачем до участі у справі відповідача Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації належить: реалізація державної політики в галузі освіти; створення умов для реалізації гарантованого Конституцією України права громадян на отримання повної загальної середньої освіти відповідно до потреб особистості; забезпечення розвитку системи освіти; здійснення управління закладами освіти, що знаходяться в межах території району; зміцнення матеріальної бази закладів освіти; створення в межах своїх повноважень умов для реалізації рівних прав громадян України на освіту, соціальний захист дітей дошкільного та шкільного віку, педагогічних, наукових та інших працівників закладів та установ освіти; аналіз стану освіти і науки, організація виконання зазначеної програми, забезпечення моніторингу рішень у сфері освіти; організація навчально-методичного і кадрового забезпечення закладами освіти, підвищення кваліфікації педагогічних працівників; сприяння інтеграції вітчизняної освіти і науки у світову систему із збереженням і захистом національних інтересів.

Матеріалами справи встановлено, що спір у позивача виник з її роботодавцем - Навчально-виховним комплексом "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва, який був видавцем спірного наказу та є юридичною особою, самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах. Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є наслідком визнання спірного наказу незаконним. Виходячи з обставин справи, відповідальність за спірний наказ повністю та цілком лежить на Навчально-виховному комплексі "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва, а тому покладання її на Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації суперечить нормам матеріального права.

Судом першої інстанції не враховано ту обставину, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність трудових відносин позивачки з Управлінням освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації або вчинення Управлінням освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації будь-яких дій, пов`язаних з відстороненням позивачки від роботи за спірним наказом Навчально-виховного комплексу "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва, щоб давало підстави вважати про порушення трудових прав позивачки також Управлінням освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації.

Таким чином, залучений позивачем до участі у справі відповідач Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації не має відповідної компетенції (прав та обов`язків) щодо прийняття кадрових рішень, а саме: відсторонення від роботи та поновлення працівника у виконанні трудових обов`язків, а тому є неналежними відповідачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог до Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації.

Вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув, не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та запереченням учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про стягнення з Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації середнього заробітку за час вимушеного прогулу є помилковим.

Таким чином, сума середнього заробітку за період незаконного відсторонення у розмірі 65 406,12 грн підлягає стягненню з Навчально-виховного комплексу "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва на користь ОСОБА_1 , який був залучений до участі у цій справі у якості відповідача.

Жодною із сторін цього спору жодних інших висновків суду, як то наявність підстав для визнання незаконним наказу №29-К від 5 листопада 2021 року "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ", чи щодо визначеного судом розміру середнього заробітку, не оскаржено та судом не встановлено підстав для їх перегляду.

Відповідно до частини 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, при зверненні до суду за вимогу майнового характеру позивачка була звільнена в силу п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 8 лютого 2022 року у справі №755/12623/19, майнова вимога підлягала оплаті судовим збором за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Таким чином, за вимогу майнового характеру підлягав сплаті судовий збір у розмірі 908 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, за розгляд справи у суді апеляційної інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1 362 грн (908*1,5), який був сплачений відповідачем та, який з урахування того, що апеляційну скаргу Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації було задоволено, підлягає стягненню з відповідача Навчально-виховного комплексу "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва.

Також, з урахуванням того, що апеляційним судом апеляційну скаргу Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації було задоволено, судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 1 816 грн (908*2) підлягає стягненню з Навчально-виховного комплексу "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Оболонського районного суду міста Києва задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині розподілу судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.

Стягнути з Навчально-виховного комплексу "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва на користь ОСОБА_1 65409 грн 12 коп. середнього заробітку.

Стягнути з Навчально-виховного комплексу "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва в дохід Держави 1816 грн судового збору.

Стягнути з Навчально-виховного комплексу "Школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад "Ластівка" Оболонського району м. Києва на користь Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації 1362 грн судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийТ.О. ПисанаСуддіК.П. ПриходькоС.О. Журба