Ухвала

від 29.02.2024 по справі 160/4624/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

29 лютого 2024 р.Справа №160/4624/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Новомосковського міського голови Рєзніка Сергія Олександровича про забезпечення адміністративного позову,-

ВСТАНОВИВ:

20.02.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Новомосковського міського голови Рєзніка Сергія Олександровича, в якому позивачі просить суд:

- визнати дію Новомосковської міської ради з прийняття рішення Новомосковського міського голови про ліквідацію, незаконною та скасувати рішення Новомосковської міської ради № 1394 від 12.12.2023 "Про ліквідацію Територіального центру соціального обслуговування (дання соціальних послуг) м. Новомосковська" у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Новомосковського міського голови Рєзніка Сергія Олександровича про визнання дій протиправними та скасування рішення - залишено без руху.

28.02.2024 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просять суд зупинити проведення ліквідаційної процедури Територіального центру соціального обслуговування (дання соціальних послуг) м. Новомосковська.

В обґрунтування поданої заяви зазначають, що у зв`язку з прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення №1394 триває процедура ліквідації Територіального центру. Так, позивачі і інші працівники будуть звільнені, у зв`язку із чим будуть звертатись до суду про поновлення на роботі у зв`язку з незаконною ліквідацією Територіального центру, і у зв`язку з незаконним звільненням, під час судового розгляду справ про поновлення. Територіальний центр буде ліквідований і працівники залишаться без роботи, їм ніде буде поновлюватись, а підлеглі особи залишаться без такої допомоги. Оскільки, звільнення працівників Територіальному центру дасть змогу ліквідатору ліквідувати Територіальний центр, чим будуть порушені права позивачів та інших працівників трудові права, що потягне за собою припинення виконання Територіальним центром обслуговування населення міста Новомосковська та спричинять тяжкі наслідки інтересам та трудовим правам працівників Територіального центру, у зв`язку із чим позивачі просять забезпечити позов.

Згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 154 КАС України суд розглянув ОСОБА_3 про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені докази, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Згідно із ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку, що забезпечення позову - це вжиття адміністративним судом певних заходів щодо охорони прав та інтересів позивача для створення можливості реального виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб.

Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Стаття 152 КАС України встановлює невичерпний перелік реквізитів і змістовних вимог до такої заяви, в тому числі, спеціальні (предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову).

Тобто, законодавець встановив обов`язок особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Суд враховує, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Твердження заявника про очевидну протиправність оскаржуваного рішення співпадає з предметом судового розгляду (при подачі позову до суду) і з цих підстав не може бути взято судом до уваги при розгляді цієї заяви.

Крім того, наявність чи відсутність протиправних дій Новомосковського міського голови ОСОБА_4 під час прийняття рішення №1394 від 12.12.2023 "Про ліквідацію Територіального центру соціального обслуговування (дання соціальних послуг) м. Новомосковська", відповідно до викладених у заяві обставин, буде предметом спору, тому надання йому правової оцінки є фактично вирішенням справи по суті до постановлення рішення, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що заявниками не наведено достатньо обґрунтованих доводів та доказів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам, а отже, не доведено наявності підстав для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, відповідно до статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Новомосковського міського голови Рєзніка Сергія Олександровича про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець