Постанова

від 19.02.2024 по справі 499/433/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/300/24

Справа № 499/433/20

Головуючий у першій інстанції Погорєлов І. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Стахової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мокана В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 26 січня 2021 року,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступниками якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Коноплянська сільська рада Іванівського району Одеської області,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки, розташованої на території Калинівської сільської ради, мас 7, діл 207 та майнового паю у пайовому фонді ТОВ «Колос» Іванівського району Одеської області з визначенням частки в розмірі 3049,92 грн.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 18.08.2003 року звернулися до Іванівської нотаріальної контори з заявами про відмову від належних їм часток спадкового майна на користь позивача.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 29.11.2004 року частково задоволено позов ОСОБА_1 та визнано за останньою право власності на спадкове майно, яке відкрилося після смерті ОСОБА_5 .

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 04.12.2015 року рішення Іванівського районного суду Одеської області від 29.11.2004 року скасовано, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Калинівської сільської ради Іванівського району Одеської області про продовження строку для прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 25.02.2019 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації. Визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 8,20 га.

Позивач зазначає, що після скасування рішення Іванівського районного суду Одеської області від 29.11.2004 року та скасування реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку вона має право на спадкування 1/3 частини спадкового майна після смерті ОСОБА_5 .

Позивач звернулася до нотаріальної контори та 16.07.2020 року отримала листа, згідно якого останній запропоновано звернутися до суду з відповідною позовною заявою про продовження строку достатнього для прийняття спадщини.

Позивач просив суд визначити додатковий строк для подачі ОСОБА_1 до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть № 34 терміном в два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили та вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Іванівський районний суд Одеської області рішенням від 26 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доказів факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 як позивачем, так і відповідачами станом на 01.01.2004 року суду не надано, з наданої копії спадкової справи та витягів зі спадкового реєстру вбачається, що свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не видані, тому суд першої інстанції вважав, що до правовідносин застосовуються положення чинного ЦК України.

Шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплив ІНФОРМАЦІЯ_3, а до нотаріальної контори позивач із заявою про прийняття спадщини звернулася 16.07.2020 року. Позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено поважних причин пропуску строку звернення з заявою після смерті батька ОСОБА_5 , не вказано, що стало перешкодою для звернення до суду з такою позовною заявою після винесення рішення Апеляційним судом Одеської області від 04.12.2015 року, чи то після винесення рішення 25.02.2019 року Іванівським районним судом Одеської області, що перешкоджало позивачу до 15.05.2020 року звернутися до суду з аналогічною заявою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що право власності на земельну ділянку починається та припиняється з моменту його державної реєстрації. На час звернення до Іванівського районного суду Одеської області 15.05.2020 року право власності на земельну ділянку зареєстровано за позивачем. Зауважує, що у 2019 році зверталась до нотаріуса з заявою про відкриття спадщини за законом. Після звернення до Іванівського районного суду Одеської області у липні 2020 року звернулась, на вимогу суду, з заявою до нотаріуса, який 16.07.2020 року відкрив спадкову справу після смерті ОСОБА_5 .

(2) Позиція інших учасників справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2021 року справа розподілена колегії суддів: ОСОБА_7 (головуючий суддя), Сегеда С.М., Комлева О.С.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.03.2021 року роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на те, що з заявою про відмову від спадщини не зверталась. Також зазначила, що право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку скасовано 18.07.2019 року. У позовній заяві позивачем в якості поважної причини для поновлення строку на подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 на відсутність скасування державної реєстрації не посилалась. Також ОСОБА_2 не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин положень ЦК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2023 року в даній справі визначено головуючим суддю Орловську Н.В. у зв`язку зі звільненням у відставку з посаді судді ОСОБА_7 .

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023 року в даній справі визначено головуючим суддю Коновалову В.А. у зв`язку з закінченням відрядження судді Орловської Н.В.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 04.12.2023 року залучив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до участі у справі № 499/433/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, як правонаступників прав та обов`язків ОСОБА_2 .

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. Коноплянська сільська рада Іванівського району Одеської області про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, судову повістку отримала 08.12.2023 року, що підтверджується довідкою.

Позивач та її представник у судовому засіданні просили апеляційну скаргу задовольнити.

ОСОБА_3 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

ОСОБА_4 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що доказів факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 як позивачем, так і відповідачами станом на 01.01.2004 року суду не надано, з наданої копії спадкової справи та витягів зі спадкового реєстру вбачається, що свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не видані, тому суд першої інстанції вважав, що до правовідносин застосовуються положення чинного ЦК України.

Шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплив ІНФОРМАЦІЯ_3, а до нотаріальної контори позивач із заявою про прийняття спадщини звернулася 16.07.2020 року. Позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено поважних причин пропуску строку звернення з заявою після смерті батька ОСОБА_5 , не вказано, що стало перешкодою для звернення до суду з такою позовною заявою після винесення рішення Апеляційним судом Одеської області від 04.12.2015 року, чи то після винесення рішення 25.02.2019 року Іванівським районним судом Одеської області, що перешкоджало позивачу до 15.05.2020 року звернутися до суду з аналогічною заявою.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13 вересня 1973 року та копією свідоцтва про укладення шлюб ОСОБА_8 та ОСОБА_9 серії НОМЕР_2 від 27 квітня 1991 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 25 листопада 2002 року виконкомом Калинівської сільської ради Іванівського району Одеській області.

Після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина.

Із матеріалів спадкової справи № 38і/2020 вбачається, що 16 липня 2020 року до Суворовської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася донька ОСОБА_1 .

Листом від 16 липня 2020 року державний нотаріус Суворівської державної нотаріальної контори у місті Одесі роз`яснив ОСОБА_1 право звернутися до суду з питанням продовження строку для прийняття спадщини.

Відповідно до довідки, виданої Коноплянською сільською радою № 508 від 16.10.2020 року, в АДРЕСА_1 з 1978 року і до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав та був зареєстрований ОСОБА_5 та разом з ним проживала та була зареєстрована його дружина ОСОБА_2 з 1978 року по теперішній час.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 , у відповідності до статті 529 ЦК УРСР є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка, відповідно до положень ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини або із заявами про відмову від прийняття спадщини не зверталися.

Іванівський районний суд Одеської області рішенням від 29.11.2004 року визнав за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке відкрилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 та складається з: земельної ділянки, розташованої на території Калинівської сільської ради, мас. 7, діл. 207, що належала померлому ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю; майнового паю у пайовому фонді ТОВ «Колос» Іванівського району Одеської області з визначенням частки в розмірі 3049,92 грн, посвідченого свідоцтвом про право власності на майновий пай члена КСП.

Після набрання рішенням законної сили, ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №957896 на вищевказану земельну ділянку, що підтверджується копією державного акту.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 04 грудня 2015 року скасоване рішення Іванівського районного суду Одеської області від 29.11.2004 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Калинівської сільської ради Іванівського району Одеської області про продовження строку для прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно відмовлено в повному обсязі.

Іванівський районний суд Одеської області рішенням від 25.02.2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації задовольнив. Визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №957896, виданий ОСОБА_1 на підставі рішення Іванівського районного суду Одеської області від 29.11.2004 року, справа №2-1245/04 та скасував державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 8,20 га, кадастровий номер 5121881400:01:005:0065.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об`єктивуються у поданих доказах.

Звертаючись до суду із заявою про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном в два місяці з часу набрання рішення законної сили, позивачем в обґрунтування позову зазначено, що після смерті ОСОБА_5 , спадкоємцями є дружина ОСОБА_2 , донька ОСОБА_1 , донька ОСОБА_3 . Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 29.11.2004 року визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке відкрилось після смерті ОСОБА_5 . Однак рішенням апеляційного суду Одеської області від 04.12.2015 року вказане рішення скасовано.

Після скасування рішення Іванівського районного суду Одеської області від 29.11.2004 року, та скасування державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку вважає поновленим своє право на спадкування на 1/3 частину земельної ділянки та на 1/3 частину майнового паю у пайовому фонді ТОВ «Колос», що належали ОСОБА_5 . При зверненні до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, нотаріусом роз`яснено право звернутися до суду з питання продовження строку для прийняття спадщини.

Спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до набрання чинності ЦК України 01 січня 2004 року.

У пункті 1 постанови Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 визначено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина відкрилася до набрання чинності ЦК України 2003 року і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України 2003 року.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилася до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Відповідно до статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.

До першої черги спадкоємців належать: діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті (стаття 529 ЦК УРСР).

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вказано, що при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Зазначене положення підтверджується висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року № 14-608цс18 (справа № 145/797/15-ц) та Верховним Судом у постанові від 15 травня 2019 року № 61-39068св18 (справа № 391/769/17).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 25 лютого 2019 року у справі № 499/704/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його реєстрації встановлено, що ОСОБА_2 постійно проживала на момент смерті з ОСОБА_5 та була зареєстрована, є такою що спадщину прийняла.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 25 лютого 2019 року, яке набрало законної сили, є обов`язковим у відповідності до ч. 1 ст. 18 ЦПК України.

Отже, факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті чоловіка ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , не підлягає доказуванню, оскільки ця обставина встановлена рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 25 лютого 2019 року, яке набрало законної сили.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 була прийнята ОСОБА_2 в порядку статті 549 ЦК УРСР, оскільки на день смерті спадкодавця вона проживала з ним і була зареєстрована, та фактично вступила в управління майном, то до спірних правовідносин належить застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року. Обставини прийняття спадщини ОСОБА_2 сторонами не заперечувалися.

Проте, судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовано обставини справи, а саме прийняття спадщини ОСОБА_2 порядку статті 549 ЦК УРСР, не враховано положення ст. 82 ЦПК України, тому помилково застосовані положення ЦК України до правовідносин сторін.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає слушними посилання ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу про помилковість зазначення судом у мотивувальній частині рішення суду, що спадщина не була ніким прийнята станом на 01.01.2004 року та застосування до спірних правовідносин положень чинного ЦК України.

Згідно статті 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не прийняття до уваги заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 18.08.2003 року, які посвідчені секретарем Калинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, про відмову від належної їм частини спадкового майна після смерті ОСОБА_5 на користь його дочки ОСОБА_1 , оскільки заяви складені після закінчення шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 550 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.

У постанові Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 319/414/20 зазначено, що «Цей строк може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.

Отже, нормами ЦК Української РСР 1963 року не було передбачено надання спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини, а передбачено продовження строку на прийняття спадщини».

У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 494/498/16-ц (провадження № 61-5303св18) вказано, що «вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд зобов`язаний дослідити поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».

Позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В позовній заяві підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивач зазначив те, що після скасування рішення Іванівського районного суду Одеської області від 29.11.2004 року, та скасування державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку виникло право на спадкування.

Як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі позивачем не викладені обставини та не надані докази поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , які б перешкоджали йому звернутися до нотаріуса у встановлений законом шестимісячний строк відповідно до ЦК УРСР із заявою про прийняття спадщини.

Матеріали справи також не містять доказів які б свідчили про об`єктивні та переборні труднощі у позивача для звернення у встановлений законом строк для звернення із заявою про прийняття спадщини, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Підстави на які посилається позивач у позовній заяві, а саме виникнення права після скасування рішення Іванівського районного суду Одеської області від 29.11.2004 рокуне є правовими підставами для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Посилання скаржника під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції на фактичне прийняття спадщини, колегія суддів не приймає, оскільки у разі якщо у встановлений законом шестимісячний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, то позивач звертається до суду із позовом про визнання права на спадкове майно, а не з позовом про продовження (визначення додаткового) строку для прийняття спадщини. У цій справі предметом позову є вимога про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Посилання скаржника на те, що на час звернення до Іванівського районного суду Одеської області 15.05.2020 року із позовом право власності на спірну земельну ділянку, кадастровий номер 51218814:01:005:0065 зареєстровано за ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки ці обставини не стосуються предмету спору. При цьому, колегія суддів зауважує, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.07.2019 року, право власності зареєстроване за ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 51218814:01:005:0065, площею 8,1998 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва скасовано 18.07.2019 року, підстава - рішення Іванівського районного суду Одеської області від 25.02.2019 року.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, проте помився щодо мотивів, тому рішення суду слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 26 січня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Н.В. Стахова