Ухвала

від 04.03.2024 по справі 466/953/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/953/24

Провадження № 1-кп/466/444/24

У Х В А Л А

04 березня 2024 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023140000000888 від 03 липня 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України,

за участю прокурора: ОСОБА_7 ,

обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,-

в с т а н о в и в:

29 січня 2024 року до Шевченківського районного суду м.Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023140000000888 від 03 липня 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор висловився за можливе призначити кримінальне провадження до розгляду у відкритому судовому засіданні, вважає, що підстав для повернення обвинувального акта немає.

Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що такий підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором. Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

З аналізу положень ст.ст. 291, 314 КПК України вбачається, що єдиними процесуальними документами, які підлягають дослідженню судом під час підготовчого судового засідання є обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, відповідність яких вимогам кримінального процесуального закону має перевірити суд.

При цьому, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню судового розгляду і не можуть бути усунені під час судового розгляду.

Таким чином, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Частиною 1 ст. 337 КПК України встановлено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Висунуте обвинувачення має бути конкретним, що є прямим обов`язком органу досудового слідства, прокурора та невід`ємною частиною права обвинуваченого на захист.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Жупнік проти України» від 09 грудня 2010 року, межі гарантій, передбачених пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутого особі обвинувачення, яка надалі може бути сприйнята судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження. Разом із цим підпункти «a» і «б» п. 3 ст. 6 Конвенції взаємопов`язані та визначають, що право бути поінформованим про характер і причину висунутого обвинувачення слід розглядати у світлі права обвинуваченого на підготовку свого захисту.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Камасінскі проти Австрії» (рішення від 19 грудня 1989 р.) та у справі «Абрамян проти Росії» (рішення від 09 жовтня 2008 р.) зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того, Суд зазначив, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2016 року № 5-328кс16 наголосив на тому, що «важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому».

Відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у своїй постанові від 01.11.2021 у справі №161/7092/20, зазначено, що оскільки кримінальний процесуальний закон не містить вичерпного переліку порушень у складанні обвинувального акта, що обумовлює його повернення, норма п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК відсилає до ст. 291 цього Кодексу, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування: порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акта (неправильність або відсутність в обвинувальному акті такої інформації, як дата і місце його складання та затвердження; формулювання обвинувачення; правова кваліфікація кримінального правопорушення тощо); порушення, які стосуються змісту та наявності додатків до обвинувального акта (недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування; недолучення розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта тощо).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47).

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Зі системного аналізу норм кримінального процесуального закону вбачається, що обвинувальний акт є результатом оцінки прокурором отриманих протягом досудового розслідування доказів вчинення кримінального правопорушення, які будуть перевірені судом в межах судового розгляду. Тому він має містити деталізований опис фактичних обставин кримінального правопорушення, який дозволить суду прийняти рішення про призначення судового розгляду на підставі цього обвинувального акта.

Розуміння поняття «формулювання обвинувачення» як складової частини обвинувального акта має визначатися у логічному зв`язку з положеннями ст. 373 КПК України, які визначають вимоги до змісту вироку та оперують поняттям «формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним». Так, п. 2 ч. 3 ст. 373 КПК України встановлено, що у мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Таким чином, на підставі встановлених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення з урахуванням п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України зміст формулювання обвинувачення як складової частини обвинувального акта, яке лише буде підлягати доведенню під час судового розгляду та в аспекті ст. 338 КПК не завжди може бути остаточним на момент його надходження до суду, має містити формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого КК, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів його вчинення, ролі особи тощо.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ставиться у провину вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, а саме незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту наркотичних засобів у місцях позбавлення волі, вчиненому повторно, в складі організованої групи.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Як вбачається зі змісту обвинувального акта, викладаючи на 67 аркушах фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення щодо кожного із учасників організованої групи, слідчий, яким було складено обвинувальний акт, обмежився копіюванням обвинувачення, викладеного щодо ОСОБА_3 , щодо інших обвинувачених, при цьому не відокремлюючи ролі кожного із співучасників організованої групи, що свідчить про відсутність окремо викладеного щодо інших учасників обвинувачення.

Формально покликаючись на те, що створена та очолювана ОСОБА_3 та ОСОБА_4 організована злочинна група характеризувалася: стабільністю і згуртованістю свого складу; розробкою та узгодженням планів і методів вчинення злочинів, пов`язаних із незаконним придбанням, зберіганням та перевезенням з метою збуту та незаконного збуту наркотичних засобів; наявністю загальновизначених правил поведінки; домовленістю та готовністю до вчинення злочинів всіма членами злочинної організації у будь-який час; розподілом прибутків, отриманих від злочинної діяльності між всіма її учасниками; чіткою ієрархією, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення не містить відомостей щодо кожної із наведених елементів.

Таке формулювання обвинувачення є неконкретизованим, узагальненим та незрозумілим для обвинувачених, які вправі знати, в чому вони обвинувачуються.

Чітке формулювання обвинувачення та детальне викладення механізму вчинення кримінального правопорушення є необхідним для розуміння суті пред`явленого обвинувачення, недотримання цієї вимоги при складанні обвинувального акта позбавляє обвинуваченого можливості ефективно здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, яке є неконкретним.

Неконкретність пред`явленого особі обвинувачення та невстановлення органом досудового слідства інших не менш важливих фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення унеможливлює проведення всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, а також в порушення вимог ст. 20 КПК України позбавляє обвинуваченого права на повноцінний захист.

Разом з тим, завданнями кримінального провадження в силу ч. 1 ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Таким чином, вказані вище обставини приводять суд до переконання про невідповідність обвинувального акта наведеним вимогам КПК України, а допущені при його складанні недоліки виключають можливість призначення судового розгляду кримінального провадження, а тому на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, виходячи із передбачених ч. 6 ст. 9, п. 13 ч. 1 ст. 7 КПК України загальних засад кримінального провадження, з метою забезпечення учасникам судового процесу права на справедливий судовий розгляд справи, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення виявлених недоліків.

Керуючись ст.ст. 291, 314, 372, 376 КПК України, суд , -

п о с т а н о в и в :

обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023140000000888 від 03 липня 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України, повернути прокурору для усунення недоліків та виконання вимог КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1