Ухвала

від 24.04.2024 по справі 466/953/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/953/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/349/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року ум.Львові.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

під головуванням судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 04 березня 2024 року відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,

з участю: прокурора ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Шевченківського районногосуду м.Львовавід 04березня 2024року обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023140000000888 від 03 липня 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України, повернути прокурору для усунення недоліків та виконання вимог КПК України.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що згідно обвинувального акта, викладаючи фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення щодо кожного із учасників організованої групи, слідчий, яким було складено обвинувальний акт, обмежився копіюванням обвинувачення, викладеного щодо ОСОБА_7 , щодо інших обвинувачених, при цьому не відокремлюючи ролі кожного із співучасників організованої групи, що свідчить про відсутність окремо викладеного щодо інших учасників обвинувачення.

Також суд першої інстанції зазначив, що в обвинувальному акті формальне покликання на те, що створена та очолювана ОСОБА_7 та ОСОБА_8 організована злочинна група характеризувалася: стабільністю і згуртованістю свого складу; розробкою та узгодженням планів і методів вчинення злочинів, пов`язаних із незаконним придбанням, зберіганням та перевезенням з метою збуту та незаконного збуту наркотичних засобів; наявністю загальновизначених правил поведінки; домовленістю та готовністю до вчинення злочинів всіма членами злочинної організації у будь-який час; розподілом прибутків, отриманих від злочинної діяльності між всіма її учасниками; чіткою ієрархією, і виклад фактичних обставин кримінального правопорушення не містить відомостей щодо кожного із наведених елементів.

Судом констатовано, що таке формулювання обвинувачення є неконкретизованим, узагальненим та незрозумілим для обвинувачених, які вправі знати, в чому вони обвинувачуються.

На вказану ухвалу прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та повернути до того ж суду на новий розгляд у підготовчому засіданні.

Свої апеляційні вимоги прокурор мотивує тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим та підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Прокурор стверджує, що в обвинувальному акті зазначено усі відомості, що передбачені ч.2 ст.291 КПК України, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Вказує, що мотиви суду першої інстанції, які стали підставою для повернення обвинувального акта, жодним чином не вказують на невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України.

Звертає увагу, що твердження суду про не відокремлення ролі кожного із співучасників організованої групи не відповідає фактичним обставинам, оскільки на сторінках 4 та 5 обвинувального акта зазначено роль кожного із членів організованої групи та окремо в кожному епізоді злочинної діяльності.

Наголошує, що висновок суду першої інстанції про формальне покликання на характерні ознаки організованої групи в обвинувальному акті є помилковим, оскільки на сторінках 5, 6, 7 та інших вказаного обвинувального акту викладено фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення згідно з наперед розробленого плану, відображено факти взаємодії між членами організованої групи та узгодження ними плану дій, обвинувачення у вчиненні декількох кримінальних правопорушень впродовж 2 місяців свідчить про стабільність, згуртованість та готовність до вчинення злочинів всіма членами організованої групи у будь-який час.

Зазначає, що характерні ознаки притаманні організованій групі підтверджуються зібраними доказами, зокрема НСРД, а дослідження доказів судом здійснюється безпосередньо в ході судового розгляду по суті, а не на стадії підготовчого судового засідання.

Вважає, що суд першої інстанції, виносячи оскаржувану ухвалу надав оцінку обставинам, вчиненого кримінального правопорушення, не маючи у своєму розпорядженні матеріалів досудового розслідування, вдався до дослідження та оцінки відомостей, які сторона обвинувачення вважає встановленими.

Акцентує, що твердження суду про те, що формулювання обвинувачення є неконкретизованим, узагальненим та незрозумілим для обвинувачених, які вправі знати в чому вони обвинувачуються - є виключно припущенням суду, оскільки суд цього питання не з`ясовував у жодного із обвинувачених, а їх захисники погодились з позицією сторони обвинувачення про призначення справи до судового розгляду.

Стверджує, що кожному із членів організованої групи пред`явлено обвинувачення із зазначенням, на переконання сторони обвинувачення, усіх необхідних ознак об`єктивної та суб`єктивної сторони інкримінованих злочинів з посиланням на відповідні статті особливої частини КК України.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор підтримав вимоги поданої апеляційної скарги у повному обсязі з підстав, викладених у поданій апеляційній скарзі та просив таку задоволити.

Захисник ОСОБА_11 послалась на розсуд суду при вирішенні вказаної апеляційної скарги, натомість захисник ОСОБА_12 та обвинувачений ОСОБА_9 заперечили апеляційні вимоги прокурора та просили оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідача про обставини справи і зміст апеляційної скарги, пояснення присутніх учасників судового провадження, вивчивши матеріали провадження, дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні та обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила таке.

Аналіз положень Глави 27 КПК України дає підстави вважати, що підготовче судове засідання у судовому провадженні є обов`язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Зокрема, на стадії підготовчого провадження суд перевіряє обвинувальний акт на його відповідність вимогам закону.

Відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у випадку невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України суд має право повернути такий обвинувальний акт прокурору.

Вимоги до обвинувального акта встановлені у статті 291 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт повинен містити: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Згідно наведених в оскаржуваній ухвалі мотивів, приймаючи рішення про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 суд першої інстанції констатував факт невідповідності даного обвинувального акта вимогам КПК України, оскільки формулювання обвинувачення є неконкретизованим, узагальненим та незрозумілим для обвинувачених, які вправі знати, в чому вони обвинувачуються.

Однак, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції необґрунтовано повернув обвинувальний акт прокурору, всупереч вимогам ст.ст.291,314 КПК України,оскільки відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України у зазначеному обвинувальному акті наведено виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення щодо кожного обвинуваченого.

При цьому, колегія суддів зауважує, щовисування обвинувачення є виключною компетенцією прокурора і не може покладатися на суд. Питання, які стосуються змісту та достовірності викладених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення не підлягають розгляду у підготовчому судовому засіданні, і суд не цій стадії встановлює лише відповідність обвинувального акта вимогам КПК України, не досліджуючи при цьому суть обвинувачення.

Конкретність обвинувачення є оціночним критерієм, та може бути перевірена лише в ході судового розгляду провадження, оскільки під час підготовчого судового засідання суд не може давати оцінку кваліфікації дій обвинуваченого, доказам чи фактичним обставинам кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Отже, на переконання колегії суддів,неконкретність обвинувачення у даному кримінальному провадженні та з урахуванням вимог ст. 291 КПК України не може бути підставою для повернення обвинувального акту.

При цьому, колегією суддів встановлено, що у судовому засіданні 04.03.2024р. усі обвинувачені та їх захисники не заперечили щодо призначення справи до судового розгляду, а тому покликання суду на те, що обвинуваченим незрозуміле формулювання обвинувачення нічим не підтверджено.

Одночасно, судова колегія зауважує, що з метою недопущення порушення права особи на захист через неконкретність обвинувачення та можливого скасування рішення суду першої інстанції з підстав незабезпечення гарантій на справедливий суд, прокурор відповідно до положень ст.337 КПК України в ході судового розгляду може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення тощо.

При цьому, в силу наведеної вище норми, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, рівно як і прийняти рішення про виправдання (ч.1 ст.373 КПК України).

Апеляційний суд не знаходить беззаперечних підстав для повернення вказаного обвинувального акту, оскільки в оскаржуваній ухвалі не наведено жодної достатньої та мотивованої підстави, яка ґрунтується на вимогах закону для повернення обвинувального акту прокурору, як такого, що не відповідає вимогам, передбаченим ст.291 КПК України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів визнає апеляційну скаргу прокурора обґрунтованою та приходить до переконання, що на підставі п.3 ч.1 ст.409 КПК України ухвалу суду першої інстанції про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 за ч.3 ст. 307 КК України слід скасувати, оскільки така постановлення з порушенням вимог кримінального процесуального закону, і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 задоволити.

Ухвалу Шевченківськогорайонного судум.Львовавід 04березня 2024року проповернення прокуроруобвинувального актау кримінальномупровадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12023140000000888від 03липня 2023року,про обвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.3ст.307КК України,скасувати і призначити новий розгляд вказаного кримінального провадження у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий :

Судді :