Ухвала

від 04.03.2024 по справі 358/431/20

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 358/431/20 Провадження № 6/358/48/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про передачу справи на розгляд іншому суду

04 березня 2024 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Тітова М.Б.

за участю :

секретаря судового засідання Заленько О.Д.,

прокурора Фрей Р. А.,

представника відповідача Науменка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуслав, в режимі відеоконференції із Миронівським районним судом Київської області, заяву керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області про направлення за встановленою юрисдикцією справи за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 та Фермерського господарства «КРАЙАГРО» про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Київській області, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Богуславського районного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 та Фермерського господарства «КРАЙАГРО» про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Київській області та визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 23 квітня 2020 року справу було прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

11 червня 2021 року у даній справі прийнято до провадження уточнену позовну заяву в редакції від 22 вересня 2020 року. Підготовче провадження за уточненим позовом продовжено.

На стадії підготовчого провадження 17 серпня 2022 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Науменко О.М. подав до суду клопотання про витребування від Головного управління Держгеокадастру у Київській області письмової інформації та копій документів стосовно земельних ділянок, які є предметом даного спору.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 26 жовтня 2022 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Науменка О.М. про витребування доказів задоволено, витребувано від Головного управління Держземагентства у Київській області письмову інформацію (відомості) та документи.

23 жовтня 2023 року на підставі ухвали суду закрито провадження у справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 та Фермерського господарства «КРАЙАГРО» про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Київській області, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок. Роз`яснено прокурору, що розгляд справи за його позовом, поданим в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 та Фермерського господарства «КРАЙАГРО» про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Київській області, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок віднесено до юрисдикції господарського суду, а також ухвалено повернути судовий збір.

Провадження в справі закрите з тих підстав, що вказана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

01.11.2023 року керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області Роман КОВАЛЬ звернувся до Богуславського районного суду Київської області із клопотанням про передачу справи до Господарського суду Київської області для здійснення подальшого розгляду справи в порядку господарського судочинства.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначав, що з огляду на правила частини 1 статті 256 ЦПК України та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 368/561/19, у разі закриття провадження у справі судом першої інстанції на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України та відсутності апеляційної скарги на ухвалу суду про закриття провадження у справі, суд першої інстанції не позбавлений права, яким цивільний процесуальний закон наділяє суд апеляційної та касаційної інстанції, за заявою позивача передати справу за встановленою юрисдикцією. Такі дії суду сприятимуть реалізації права позивача на справедливий суд, закріпленого в статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В судовому засіданні прокурор Фрей Р.А. клопотання про передачу справи до Господарського суду Київської області для здійснення подальшого розгляду справи в порядку господарського судочинства підтримала.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Науменко О.М. в судовому засіданні висловив заперечення проти задоволення клопотання прокурора про передачу справи до Господарського суду Київської області для здійснення подальшого розгляду справи в порядку господарського судочинства, посилаючись на те, що в ухвалі про закриття провадження у справі від 23.10.2023 Богуславським районним судом Київської області було ухвалено повернути позивачу сплачений судовий збір, а тому це є перешкодою для задоволення клопотання. В даному випадку прокурор повинен самостійно звернутися з позовом до Господарського суду Київської області, сплативши судовий збір.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши клопотання, дійшов наступного висновку.

За правилом пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною 1 статті 256 ЦПК України встановлено, що, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Нормами ЦПК України прямо не визначений порядок дій суду першої інстанції у разі подання позивачем заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Разом з тим, у разі закриття провадження судом першої інстанції на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України та відсутності апеляційної скарги на ухвалу про закриття провадження, суд першої інстанції не позбавлений права, яким цивільний процесуальний закон наділяє суд апеляційної та касаційної інстанції, за заявою позивача передати справу за встановленою юрисдикцією.

При цьому суд враховує висновки, які зроблені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), а саме що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Суд вважає обгрунтованими доводи прокурора, що в даному випадку такі дії суду сприятимуть реалізації права позивача на справедливий суд, а також відповідатимуть підходу, закладеному у частині 1статті 256 ЦПК України, згідно з яким позивач має право на направлення його справи за встановленою юрисдикцією у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

З одного боку конструкція частини першої статті 256 ЦПК України свідчить про те, що позивач набуває право подати заяву про направлення справи за встановленою підсудністю у разі якщо провадження у справі закривається на підставі пункту 1 частини 1статті 255 ЦПК України судами апеляційної та касаційної інстанції. Про наведене свідчать ужиті законодавцем положення «суд апеляційної або касаційної інстанції повинен роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією», «заява подається до суду, який прийняв постанову».

Якщо ж провадження закривається судом першої інстанції, то позивач, за логікою законодавця, не позбавлений права самостійно звернутися до суду належної юрисдикції.

Однак, у цьому випадку на позивача буде покладений додатковий тягар у сплаті судового збору до належного суду та у вчиненні дій щодо повернення раніше сплаченого судового збору. Крім того, позивач може стикнутися зі труднощами у поновленні строку для звернення до суду, у разі його пропущення з підстав звернення до неналежного суду або зміни судової практики щодо визначення юрисдикції тощо. Як наслідок, це не сприятиме реалізації права позивача на справедливий суд.

Згідно зі частиною 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 вересня 2020 року по справі №368/561/19, розглядаючи питання правомірності закриття провадження судом першої інстанції, у пункті 52 роз`яснила, що оскільки Велика Палата Верховного Суду залишила в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України в редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачці її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду, який закрив провадження у справі, із заявою про її направлення до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Отже, Велика Палата Верховного Суду фактично зробила висновок, що питання про направлення справи до суду за встановленою юрисдикцією має право вирішувати також суд першої інстанції, якщо саме ним закрито провадження, а не тільки суд апеляційної чи касаційної інстанції.

Таку ж позицію прокурора щодо передачі справи до Господарського суду Київської області для здійснення подальшого розгляду справи в порядку господарського судочинства підтримано судом апеляційної інстанції у справі Миронівського районного суду Київської області № 371/228/17 (провадження № 2/371/11/23). Так, згідно ухвали колегії суддів Київського апеляційного суду від 22 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 20 червня 2023 року, на підставі якої було ухвалено передати справу № 371/228/17 (провадження №2/371/11/23) за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Київської області, залишено без змін.

Ухвалою Богуславського районного суду від 23 жовтня 2023 року провадження у вищевказаній справі було закрите в зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, позивачу роз`яснено, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду через суд першої інстанції подана сторонами не була.

Позивач у десятиденний строк, встановлений статтею 1 статті 256 ЦПК України, звернувся до Богуславського районного суду Київської області як до суду, що постановив ухвалу про закриття провадженні у справі, з клопотанням про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

З огляду на викладене, наявні підстави для задоволення клопотання позивача та направлення справи за встановленою юрисдикцією, а саме до Господарського суду Київської області.

На підставі наведеного та керуючись ст.255,256,258,260,261,353-355 ЦПК, суд -

У Х В А Л И В:

Передати за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Київської області справу № 358/431/20 за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 та Фермерського господарства «КРАЙАГРО» про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Київській області, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов