Постанова

від 18.07.2024 по справі 358/431/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2024 року місто Київ

справа № 358/431/20

провадження № 22-ц/824/9445/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 4 березня 2024 року, постановлену у складі судді Тітова М.Б.,

у справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 та Фермерського господарства «КРАЙАГРО» про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Київській області, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2020 року заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «КРАЙАГРО» про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Київській області, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 23 жовтня 2023 року закрито провадження у справі. Роз`яснено прокурору, що розгляд справи за його позовом, поданим в інтересах держави в особі Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «КРАЙАГРО» про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Київській області, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок віднесено до юрисдикції господарського суду. Повернуто позивачу сплачений за платіжним дорученням № 620 від 26 березня 2020 року судовий збір в розмірі 195 486 грн.

1 листопада 2023 року керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду з заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 4 березня 2024 року справу за позовом Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «КРАЙАГРО» про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Київській області, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Київської області.

Не погоджуючись з такою ухвалою, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт вважає, що судове рішення суду першої інстанції є незаконне та необґрунтоване, постановлене з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з очевидним порушенням норм процесуального права.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, зокрема про те, що судом першої інстанції була прийнята на розгляд заява про направлення справи за встановленою юрисдикцією від Обухівської окружної прокуратури Київської області, яка не була залучена до участі у справі в якості правонаступника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області, яка як позивач зверталася до суду з цим позовом в 2020 році. Тобто, вважає апелянт, заява, яка була подана 1 листопада 2023 року керівником Обухівської окружної прокуратури Київської області до Богуславського районного суду Київської області про направлення справи за встановленою юрисдикцією є процесуально неправомочною (поданою особою без відповідних процесуальних повноважень як сторони позивача у справі), а відтак і не породжує жодних правових наслідків для її розгляду.

Крім того, зазначав, що повернення ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 23 жовтня 2023 року позивачу всі суми судового збору, які були сплачені позивачем при поданні цивільного позову, унеможливлює передачу справи до іншого суду, в даному випадку до Господарського суду Київської області. За відсутності сплачених ( а в даному випадку повернутих) сум судового збору позивачу, передача справи за встановленою юрисдикцією до іншого суду є процесуально недопустимим та незаконним, а також призводить до безпідставних втрат (збитків) Державного бюджету України, про що неодноразово вказував і Верховний Суд в своїх правових висновках.

У відзиві на апеляційну скаргу керівник окружної прокуратури Київської області Коваль Р. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Верланов С.М., судді: Невідома Т.О., Нежура В.А..

18 березня 2024 року Київським апеляційним судом витребувано справу №358/431/20 з Богуславського районного суду Київської області.

26 березня 2024 року справа №358/431/20 надійшла до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 8 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно довідки управління кадрового забезпечення № 134/03-21/24 від 4 липня 2024 року суддя Верланов С.М. звільнений від виконання службових обов`язків зі здійснення правосуддя у період з 1 липня 2024 року по 31 жовтня 2024 року, відповідно до наказу голови суду від 24 червня 2024 року № 463-ОС.

У зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють продовження суддею - доповідачем Верлановим С.М. здійснювати розгляд справи № 358/431/20 (апеляційне провадження №22-ц/824/9445/2024) призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 4 липня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Шкоріна О.І., судді: Поливач Л.Д., Стрижеус А.М.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду віднесена до п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 23 жовтня 2023 року закрито провадження у справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «КРАЙАГРО» про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Київській області, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок. Роз`яснено прокурору, що розгляд справи за його позовом, поданим в інтересах держави, віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала Богуславського районного суду Київської області від 23 жовтня 2023 року набрала законної сили.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 4 березня 2024 року справу за позовом Кагарлицької місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «КРАЙАГРО» про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Київській області, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Київської області.

Постановляючи ухвалу про передачу справи до Господарського суду Київської області, суд першої інстанції виходив із того, що ухвала Богуславського районного суду Київської області від 23 жовтня 2023 року, якою закрито провадження у цій справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не оскаржена та набрала законної сили, позивач у десятиденний строк, встановлений ч.1 ст.256 ЦПК України, звернувся суду першої інстанції як до суду, що постановив ухвалу про закриття провадження у справі, з клопотанням про направлення справи за встановленою юрисдикцією. За таких обставин наявні підстави для задоволення заяви керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, вважає їх правильними, доводами апеляційної скарги правильність таких висновків не спростована.

Згідно зі частиною 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 вересня 2020 року по справі №368/561/19, розглядаючи питання правомірності закриття провадження судом першої інстанції, у пункті 52 роз`яснила, що оскільки Велика Палата Верховного Суду залишила в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України в редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачці її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду, який закрив провадження у справі, із заявою про її направлення до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Отже, Велика Палата Верховного Суду фактично зробила правовий висновок про те, що питання про направлення справи до суду за встановленою юрисдикцією має право вирішувати й суд першої інстанції, якщо саме ним закрито провадження, а не тільки суд апеляційної чи касаційної інстанції.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21) зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

На підставі викладеного, з огляду на положення законодавства та практику Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі закриття провадження судом першої інстанції на підставі пункту 1 частини 1статті 255 ЦПК України та відсутності апеляційної скарги на ухвалу про закриття провадження, суд першої інстанції не позбавлений права, яким цивільний процесуальний закон наділяє суд апеляційної та касаційної інстанції, за заявою позивача передати справу за встановленою юрисдикцією, а відтак висновок суду першої інстанції про передачу даної справи на розгляд до Господарського суду Київської області є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що заява, яка була подана 1 листопада 2023 року керівником Обухівської окружної прокуратури Київської області до Богуславського районного суду Київської області про направлення справи за встановленою юрисдикцією, подана особою без відповідних процесуальних повноважень як сторони позивача у справі, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали з огляду на наступне.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач ( ч.1 ст.48 ЦПК України).

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини п`ятої статті 56 ЦПК України)

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі №698/119/18 виснувала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних праві обов`язків, а наділені повноваженнями ( компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини п`ятої статті 56 ЦПК України)

У цій справі до суду з позовом звернувся прокурор в інтересах держави Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Таким чином, позивачем у даній справі є Медвинська сільська рада Білоцерківського району Київської області, а не прокурор.

Враховуючи наведене, та з урахуванням того, що прокурор у цій справі лише здійснює представництво позивача, підстави для прийняття процесуального рішення про заміну позивача його правонаступником у суду першої інстанції були відсутні.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що заява від 1 листопада 2023 року про направлення справи за встановленою юрисдикцією була подана неуповноваженою особою.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що передача справи за встановленою юрисдикцією без сплати судового збору (або повернення судового збору позивачеві) є процесуально недопустимим та незаконним, також не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки у разі встановлення, що судовий збір на виконання ухвали Богуславського районного суду Київської області від 23 жовтня 2023 року був повернутий, господарський суд не позбавлений можливості відповідно до норм ГПК надати позивачеві строк для сплати судового збору.

Посилання апелянта на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21, є безпідставними, оскільки викладені висновки в указаній справи не релевантні до спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 170/129/21 виснувала, що судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, і суд, який отримав справу у випадку направлення справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи.

Саме по собі повернення судового збору не є перешкодою для направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Враховуючи, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються, - підстави для її скасування відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 4 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус