Рішення

від 19.01.2024 по справі 757/23167/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23167/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2024 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, заборгованості з оплати тимчасової непрацездатності та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Державної установи «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» (далі - відповідач, ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій», ДУ «Юкрейнінвест»), в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» від 26.03.2021 року № 21-к «Про звільнення ОСОБА_2 »; поновити позивача на посаді головного фахівця Управління залучення та супроводження ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій»; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня фактичного поновлення на роботі, належні виплати у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та суму на відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді головного фахівця Управління залучення та супроводження ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць; зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду в термін не пізніше 5-ти робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що наказом ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» від 26.03.2021 року № 21-к звільнено головного фахівця Управління залучення та супроводження ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» ОСОБА_1 з роботи за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Підставою для звільнення позивача була службова записка начальника Управління залучення та супроводження ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» ОСОБА_3 від 26.03.2021 року та акт про відсутність на роботі ОСОБА_2 від 26.03.2021 року.

Позивач вважає наказ про її звільнення незаконним з наступних підстав.

ОСОБА_1 приступила до роботи 25.01.2021 року на посаді головного фахівця Управління залучення та супроводження ДУ «Юкрейнінвест» згідно з наказом відповідача від 13.01.2021 року № 5-к, а 18.02.2021 року виконавчий директор ДУ «Юкрейнінвест» С. Цівкач викликав позивача та вимагав написати заяву про звільнення за власним бажанням, на що позивач відмовила.

Згідно з наказом ДУ «Юкрейнінвест» від 24.02.2021 року № 4 «Про деякі питання роботи ДУ «Юкрейнінвест» на період карантину» позивачу запропоновано наступний графік роботи: кожен вівторок та п`ятницю тижня - позивач працює в офісі на АДРЕСА_1 ; кожен понеділок, середа, четвер - дистанційно.

На виконання цього наказу позивач засобами електронного зв`язку направила ОСОБА_4 документ з визначеними днями дистанційної роботи на березень 2021 року.

У період з 09.03.2021 року по 23.03.2021 року включно, згідно з листком непрацездатності від 09.03.2021 року серії АДШ № 237976 позивач перебувала на лікарняному у зв`язку з інфікуванням COVID-19.

З 24.03.2021 року позивач приступила до роботи. 24 (середа) та 25 (четвер) березня 2021 року позивач працювала дистанційно.

26.03.2021 року позивач працювала дистанційно, отримавши відповідь по телефону від безпосереднього керівника ОСОБА_3 та колег - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про те, що 26.03.2021 року позивач та її колеги працюють дистанційно.

Після обіду 26.03.2021 року позивачу стало зле, вона викликала лікаря, який прийняв рішення про необхідність амбулаторного лікування позивача з 26.03.2021 року по 29.03.2021 року включно, про що свідчить листок непрацездатності від 26.03.2021 року серії АЛД № 493683, виданий позивачу.

Проте, наказом ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» від 26.03.2021 року № 21-к позивача звільнено з роботи за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Після завершення лікарняного, 30.03.2021 року позивач прибула на роботу, але охорона закладу не допустила її до приміщення.

На прохідну вийшли співробітники ДУ «Юкрейнінвест» ОСОБА_7 (керівник адміністративної служби) та ОСОБА_8 (фахівець Управління з правових питань та регуляторної політики), які видали позивачу копію наказу № 21-к про звільнення позивача та трудову книжку, проте, відмовились прийняти від позивача листок непрацездатності.

Ознайомившись з наказом про звільнення, позивач на наказі письмово зазначила: «З наказом не згідна, оскільки відсутні законодавчі підстави для його прийняття. На роботі 26.03.2021 року була відсутня, у зв`язку із наявністю поважних причин. Пояснення стосовно поважності причин відсутності на роботі, роботодавець від мене не витребовував, зі мною стосовно них ніхто не зв`язувався».

Згідно із службовою запискою від 26.03.2021 року за № 08-03/19 за підписом ОСОБА_3 , останній повідомляє виконавчого директора ДУ «Юкрейнінвест» С. Цівкача, що позивач була відсутня на робочому місці 26.03.2021 року без поважних причин. Про причини позивач не повідомляла, погодження щодо віддаленої роботи на 26.03.2021 року у порядку, визначеному наказом № 4, не отримувала. У зв`язку з чим ОСОБА_9 просить звільнити позивача за прогул відповідно до трудового законодавства.

Згідно з актом від 26.03.2021 року «Про відсутність на роботі», підписаним ОСОБА_10 та іншими співробітниками відповідача, встановлено, що позивач була відсутня на роботі 26.03.2021 року з 9 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. Про причини відсутності позивач попередньо не повідомляла.

Позивач зазначає, що відомості в акті від 26.03.2021 року «Про відмову надання пояснень щодо відсутності на роботі» та в акті від 26.03.2021 року «Про повідомлення про звільнення» про те, що позивач відмовилась надати письмові пояснення щодо її відсутності на роботі, не відповідають дійсності, оскільки позивач не відмовлялась від надання таких пояснень, жодних телефонних дзвінків близько 14 год. 50 хв. з цього приводу від відповідача позивачу не було.

Відповідачем порушено норми ст. 149 КЗпП України, оскільки він не зажадав від позивача письмові пояснення, не встановив вину позивача, не визначив ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Позивач вважає, що відповідач порушив норми законодавства, оскільки зазначив у наказі про звільнення позивача неіснуючі підстави звільнення - прогул; під час непрацездатності працівника його звільнення не допускається.

Позивач вважає, що на підставі ст. 117 КЗпП України відповідач повинен також виплатити позивачу середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні, що станом на день подання позову становить 47 490,69 грн. (2 183,13 х 312 = 681 136,56 грн., де: 2 183,13 - середньоденна нарахована заробітна плата позивача за останні повні два місяці із розрахунку: 2 499,51 грн. грн. (середньоденна заробітна плата за березень 2020 року) х 19 робочих днів (з дати звільнення - 26.03.2021 року по дату звернення до суду з позовом - 21.04.2021 року) = 47 490,69 грн.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу, згідно зі ст. 235 КЗпП України, з 26.03.2021 року по 21.04.2021 року (період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав), тобто за 19 робочих днів становить: 2 499,51 грн. х 19 = 47 490,69 грн.

Також відповідач повинен сплатити відповідачу за період з 26.03.2021 року по 29.03.2021 року за листками непрацездатності від 09.03.2021 року та від 26.03.2021 року 3 745,09 грн. (2 956,65 грн. + 788,44 грн.).

Крім того, позивач зазначає, що порушенням її трудових прав з боку відповідача їй завдано моральної шкоди, яка полягає у переживаннях та стражданнях з приводу того, що її безпосередній керівник шляхом обману, з іншими співробітниками, сфальшував документи з відсутності позивача на роботі без поважних причин; звільнення за прогул негативно відображається на репутації позивача як дисциплінованого та висококваліфікованого співробітника та може спричинити у майбутньому відмову у прийнятті позивача на роботу. Незаконне звільнення створило для позивача нервове напруження та дискомфорт, призводить до психічного розладу нервових переживань. Моральну шкоду позивач оцінює в 300 000,00 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, на підставі ст.ст. 22, 23, 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 40, 43, 116, 117, 148, 149, 2371 КЗпП України позивач звернулась до суду з указаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.05.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оплати тимчасової непрацездатності та відшкодування моральної шкоди залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

14.07.2021 року позивачем на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 26.05.2021 року подано виправлену позовну заяву після усунення недоліків, у якій позивач просить: скасувати наказ ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» від 26.03.2021 року № 21-к «Про звільнення ОСОБА_2 »; поновити позивача на посаді головного фахівця Управління залучення та супроводження ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій»; стягнути з відповідача на користь позивача: суму лікарняних у розмірі 3 745,09 грн.; середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, який на час звернення до суду складає 47 490,69 грн.; середній заробіток за час вимушеного прогулу, який на час звернення до суду складає 47 490,69 грн., та суму на відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді головного фахівця Управління залучення та супроводження ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць; зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду в термін не пізніше 5-ти робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.07.2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, заборгованості з оплати тимчасової непрацездатності та відшкодування моральної шкоди в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 28.09.2021 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.07.2021 року в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів у даній цивільній справі відмовлено.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.09.2021 року відкладено підготовче засідання на 29.11.2021 року.

10.11.2021 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відзив обґрунтований тим, що 26.03.2021 року позивач без поважних причин була відсутня на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а саме, з 09.00 год. до 13.00 год., чим порушила вимоги ст.ст. 139, 142 КЗпП України, факт чого зафіксовано в акті про відсутність на роботі від 26.03.2021 року. 26.03.2021 року близько 14.50 год. співробітником відповідача ОСОБА_11 в присутності інших працівників повідомлено позивача шляхом дзвінку на мобільний телефон про необхідність надання письмових пояснень щодо її відсутності на роботі, на що позивач відмовилась надати пояснення, факт чого зафіксовано в акті про відмову надання пояснень щодо відсутності на роботі від 26.03.2021 року. У той же день відповідач направив повідомлення на електронну пошту позивача про необхідність явки до офісу відповідача для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки. Позивач не надала відповідачу оригінал листка непрацездатності від 26.03.2021 року серії АЛД № 493683, отже не підтвердила поважності причин відсутності на робочому місці 26.03.2021 року. Крім того, відповідно до табелю обліку робочого часу працівників відповідача за березень 2021 року у зв`язку з відсутністю у відповідача оригіналу листка непрацездатності від 09.03.2021 року серії АШД № 237976 період часу з 09.03.2021 року до 23.03.2021 року стосовно позивача обліковано як робочі дні, у зв`язку з чим позивачу на момент звільнення було виплачено всі суми, що належали їй, зокрема, за березень позивачу виплачено 58 519,57 грн., що підтверджується розрахунковим листком за березень 2021 року. У зв`язку з надходженням до відповідача інформації про страховий стаж позивача лише 13.10.2021 року, перерахунок, відповідно до якого позивачу було здійснено донарахування надлишкових сум за період тимчасової непрацездатності з 09.03.2021 року до 23.03.2021 року, станом на 28.10.2021 року здійснюється відповідно до процедурних вимог. Оригіналу листка непрацездатності від 26.03.2021 року станом на 28.10.2021 року до відповідача не надходило. Отже, відповідач здійснив повний розрахунок з позивачем на дату звільнення. Крім того, позивачем в уточненій позовній заяві змінено предмет та підстави позову, тому вимоги про стягнення суми лікарняних у розмірі 3 745,09 грн. та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні заявлені за межами строку, встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2021 року відкладено підготовче засідання на 24.02.2022 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2021 року клопотання представника відповідача про витребування доказів у даній цивільній справі задоволено частково. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична клініка «Столиця» інформацію про дату та точний час звернення позивача до клініки для одержання медичної допомоги, на підставі якого було відкрито лікарняний та в подальшому видано листок непрацездатності серії АЛД № 493683 від 26.03.2021 року. В іншій частині клопотання відмовлено.

08.12.2021 року до суду надійшли заперечення відповідача, у яких зазначено, що позивачем не надано належних доказів, що 25.03.2021 року її було повідомлено, що 26.03.2021 року позивач повинна працювати дистанційно. Твердження позивача, що їй було обмежено доступ до робочої пошти, спростовуються роздруківками електронних повідомлень з програми «Gmail» щодо робочої пошти позивача, у тому числі, її повідомленням, відправленим 25.03.2021 року; відсутність такого доступу позивач зазначає лише о 19 год. 10 хв. 26.03.2021 року. Станом на листопад 2021 року позивач не подала відповідачу оригіналу листка працездатності від 26.03.2021 року. Позивачу було роз`яснено, що оригінал листка непрацездатності повинен бути поданий із супровідним листом на ім`я виконавчого директора ДУ «Юкрейнінвест» на офіційну поштову адресу, що позивачем зроблено не було. Тому відповідач був позбавлений зареєструвати документ шляхом проставлення най його оригіналі відповідних відміток. Станом на дату звільнення позивача відповідачем було здійснено повний розрахунок.

09.12.2021 року до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив на позовну заяву, у якій зазначено, що 26.03.2021 року позивач виконувала свої трудові обов`язки дистанційно, оскільки її безпосередній керівник ОСОБА_12 свідомо створив умови, за яких позивачу було повідомлено про роботу 26.03.2021 року дистанційно, що свідчить про поважність причин відсутності на роботі. Акт «Про відмову надання пояснень щодо відсутності на роботі» є сфальсифікованим. Жодним нормативним актом не передбачено подання роботодавцю оригіналів листків непрацездатності з супровідним листом. Оригінал листка непрацездатності відповідач відмовився приймати, фізично не допустивши позивача до приміщення ДУ «Юкрейнінвест». Відправлення листка непрацездатності поштою могло призвести до того, що його просто б викинули. Крім того, з урахуванням ст. 185 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) позовна заява ОСОБА_1 була подана до суду в день первісного її подання, відтак, позивачем дотримано строк, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.06.2022 року відкладено підготовче засідання на 09.08.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.08.2022 року відкладено підготовче засідання на 11.10.2022 року.

У зв`язку з повітряною тривогою та припиненням роботи суду під час неї підготовче засідання, призначене на 11.10.2022 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 30.01.2023 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, заборгованості з оплати тимчасової непрацездатності та відшкодування моральної шкоди та призначено вказану цивільну справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 24.04.2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.03.2023 року розгляд справи відкладено на 24.04.2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.04.2023 року розгляд справи відкладено на іншу дату.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.08.2023 року розгляд справи відкладено.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.10.2023 року оголошено перерву до 19.01.2024 року.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явились; про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином; представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що згідно з наказом ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» від 24.02.2021 року № 4 «Про деякі питання роботи ДУ «Юкрейнінвест» на період карантину» на період дії карантину - до 30.04.2021 року запроваджено режим дистанційної роботи та роботи в режимі реального часу через Інтернет; у зв`язку із запровадженням дистанційної роботи забезпечувати погодження дистанційної роботи з безпосереднім керівником не пізніше ніж за один робочий день до початку дистанційної роботи шляхом надсилання відповідного електронного листа безпосередньому керівнику (в копії менеджеру з персоналу) з використанням робочої електронної пошти.

Наказом ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» від 26.03.2021 року № 21-к звільнено 26.03.2021 року ОСОБА_1 , головного фахівця Управління залучення та супроводження, з роботи за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України. Підстава: службова записка начальника управління залучення та супроводження ОСОБА_3 від 26.03.2021 року, акт про відсутність на роботі ОСОБА_2 від 26.03.2021 року, акт про відмову надання пояснень щодо відсутності на роботі ОСОБА_2 від 26.03.2021 року.

Згідно із службовою запискою начальника управління залучення та супроводження ОСОБА_3 від 26.03.2021 року за № 08-03/39 головний фахівець Управління залучення та супроводження ОСОБА_13 була відсутня на робочому місці 26.03.2021 року без поважних причин. Про причини відсутності ОСОБА_1 попередньо не повідомляла та погодження щодо віддаленої роботи на 26.03.2021 року у порядку, визначеному наказом виконавчого директора ДУ «Юкрейнінвест» від 24.02.2021 року № 4, не отримувала. У зв`язку з вищезазначеним ОСОБА_9 просить звільнити ОСОБА_1 за прогул відповідно до трудового законодавства.

Відповідно до Акту про відсутність на роботі від 26.03.2021 року, складеного працівниками ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій»: начальником Управління залучення та супроводження ОСОБА_12, начальником Управління з правових питань та регуляторної політики ОСОБА_20 провідним фахівцем Управління з правових питань та регуляторної політики ОСОБА_11, фахівцем Управління з правових питань та регуляторної політики ОСОБА_19, головний фахівець Управління залучення та супроводження ОСОБА_1 була відсутня на роботі 26.03.2021 року з 09:00 год. до 13:00 год. Про причини відсутності головний фахівець Управління залучення та супроводження ОСОБА_1 попередньо не повідомляла.

Згідно з Актом про повідомлення про звільнення від 26.03.2021 року, складеного працівниками ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій»: начальником Управління залучення та супроводження ОСОБА_10, начальником Управління з правових питань та регуляторної політики ОСОБА_21, начальником Адміністративної служби ОСОБА_22, провідним фахівцем Управління з правових питань та регуляторної політики ОСОБА_23, 26.03.2021 року у зв`язку зі звільненням з роботи за прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України) головного фахівця Управління залучення та супроводження ОСОБА_1 , у зв`язку з її відсутністю на роботі протягом робочого дня 26.03.2021 року та її відмовою надати пояснення про відсутність на роботі, з робочої електронної пошти ДУ «Юкрейнінест» info@ukraineinvest.gov.ua направлено на особисту електронну пошту ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_1 повідомлення (разом із сканованим наказом ДУ «Юкрейнінвест» від 26.03.2021 року № 21-к «Про звільнення ОСОБА_2 ») про необхідність з`явитись до офісу державної установи «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» для підпису про ознайомлення з наказом ДУ «Юкрейнінвест» від 26.03.2021 року від 21-к «Про звільнення ОСОБА_2 » (у зв`язку з прогулом без поважних причин протягом робочого дня 26 березня 2021 року), і для отримання трудової книжки та здачі офісної техніки, наданої ОСОБА_1 для виконання посадових обов`язків. Також у присутності вищезазначених працівників ДУ «Юкрейнінвест» з телефону НОМЕР_1 здійснено телефонний дзвінок на особистий телефон ОСОБА_1 НОМЕР_2 з метою повідомлення останньої про необхідність з`явитись до офісу державної установи «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» для підпису про ознайомлення з наказом ДУ «Юкрейнінвест» від 26.03.2021 року № 21-к «Про звільнення ОСОБА_2 » (у зв`язку з прогулом без поважних причин протягом робочого дня 26 березня 2021 року), і для отримання трудової книжки та здачі офісної техніки, наданої їй для виконання посадових обов`язків, проте на телефонний дзвінок ОСОБА_1 не відповіла. О 18 годині 56 хвилин ОСОБА_1 перетелефонувала і до її відома доведено вищезазначену інформацію, яка була направлена на її електронну пошту щодо її звільнення, разом з цим ОСОБА_1 так і не надала пояснень про свою відсутність протягом робочого дня 26 березня 2021 року.

Згідно з Актом про відмову надання пояснень щодо відсутності на роботі від 26.03.2021 року, складеного працівниками ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій»: начальником Управління залучення та супроводження ОСОБА_12 , начальником Управління з правових питань та регуляторної політики ОСОБА_20 провідним фахівцем Управління з правових питань та регуляторної політики О.ОСОБА_23, фахівцем Управління з правових питань та регуляторної політики ОСОБА_19, головний фахівець Управління залучення та супроводження ОСОБА_1 відмовилась надати письмові пояснення щодо своєї відсутності на роботі 26.03.2021 року з 9:00 год. до 13:00 год. 26.03.2021 року близько 14:50 год. ОСОБА_11 було здійснено дзвінок з мобільного телефону ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» НОМЕР_3 на мобільний телефон ОСОБА_1 НОМЕР_2 в присутності: ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , та повідомлено ОСОБА_1 про потребу надати письмові пояснення щодо її відсутності на роботі 26.03.2021 року з 9:00 год. до 13:00 год. У відповідь на це, ОСОБА_1 надавати такі письмові пояснення відмовилась.

Згідно з роздруківкою з електронної пошти, ОСОБА_1 направила лист з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 щодо погодження графіку дистанційної роботи, згідно з яким 26.03.2021 року позивач повинна була працювати на робочому місці в офісі за адресою: АДРЕСА_1 .

За положеннями ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 40 цього Кодексу встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогулом без поважних причин вважається полишення роботи без відповідного попередження роботодавця в установленому порядку про розірвання трудового договору або залишення роботи до закінчення строку попередження без згоди на це роботодавця, якщо такий договір укладено на невизначений строк; залишення без поважних причин особою, з якою укладено строковий трудовий договір, роботи до закінчення строку трудового договору; самовільне залишення молодим спеціалістом (молодим робітником) роботи, на яку його направили після закінчення відповідного навчального закладу, до закінчення строку обов`язкового відпрацювання; самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки тощо. Не може вважатися прогулом відсутність працівника на робочому місці за умови, що він присутній на підприємстві. Якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, його не можна звільнити за прогул. До такого працівника можуть застосовуватися інші види дисциплінарного або громадського стягнення чи впливу.

Згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України).

Тобто до порядку застосування дисциплінарного стягнення встановлені такі обов`язкові вимоги: виявлення дисциплінарного проступку; отримання від порушника письмового пояснення; додержання строків накладення дисциплінарного стягнення - один місяць із дня виявлення дисциплінарного проступку і шість місяців із дня його вчинення працівником; видання власником наказу чи розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення; доведення наказу (розпорядження) під розписку до відома працівника.

За положеннями ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п. 3, 4, 7, 8 ч. 1 ст. 40, п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки).

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Таким чином, трудове законодавство не тільки визначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, а й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника у разі незаконного звільнення, однією з яких є передбачена ч. 3 ст. 40, ч. 2 ст. 41 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення і тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, днем звільнення вважається останній день роботи.

Отже, днем звільнення працівника є його останній робочий день (робочий час), протягом якого він виконує посадові обов`язки, а не календарний день.

Трудові відносини між позивачем та відповідачем закінчились 26.03.2021 року після закінчення робочого часу.

У постанові Верховного Суду від 18.09.2019 року у справі № 553/4211/15-ц мітиться висновок, що обов`язку роботодавця прийняти, обробити листки тимчасової непрацездатності та здійснити на їх підставі відповідні виплати, а також врахувати їх при видачі наказів з кадрових питань кореспондує обов`язок працівника виконувати вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що стосуються застрахованого, зокрема, своєчасно надати отриманий оригінал листка непрацездатності роботодавцю для заповнення всіх належних розділів, а також для забезпечення перевірки Фондом соціального страхування України та його робочими органами обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованій особи. Лише у такому разі, листок непрацездатності зі всіма заповненими розділами, включаючи розділи, що підлягають обов`язковому заповненню роботодавцем, після перевірки обґрунтованості його видачі та продовження може бути визнаний документом, неврахування якого тягне за собою правові наслідки для роботодавця. Водночас суд апеляційної інстанції не надав належну оцінку тій обставині, що позивач не повідомив відповідача про перебування на лікарняному, хоча у день звільнення був на роботі, надав такий лист лише під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Верховний Суд виходив з того, що ч. 3 ст. 40 КЗпП України встановлена гарантія звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності. Проте лише сам факт надання суду листка непрацездатності, який відкритий закладом охорони здоров`я у день звільнення працівника, не є безумовною підставою для поновлення працівника на роботі, оскільки роботодавець має довести законність звільнення працівника.

У постанові від 06.06.2019 року у справі №353/923/16-ц Верховний Суд зазначив, що суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що 23.11.2016 року позивач повинен був перебувати на робочому місці та проводити заняття з дітьми, проте у цей день був відсутній на робочому місці понад три години і йому не видавався листок непрацездатності чи інший документ, який засвідчує звільнення від роботи на вказаний день чи неможливість виконувати роботу у зв`язку із хворобою, чим допущено прогул без поважних причин, що є підставою для звільнення з роботи відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України. Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач надав суду копію листка непрацездатності, згідно якого він перебував на стаціонарному лікуванні з 23 грудня 2016 року по 03 січня 2017 року, і мав приступити до роботи 04 січня 2017 року. Оригінал листка непрацездатності позивач зберігав у себе та не пред`являв відповідачу для оплати, у зв`язку з чим, з урахуванням вимог частини третьої статті 40 КЗпП України, відповідач наказом від 31 березня 2017 року вніс зміни до наказу від 23 грудня 2016 року, яким змінив дату звільнення ОСОБА_1 з роботи з 23 грудня 2016 року на 04 січня 2017 року, що узгоджуються та відповідають вимогам трудового законодавства і є правильним. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про дотримання передбаченого законом порядку накладення дисциплінарного стягнення у виді догани та звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогул на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з чим, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання дій неправомірними, скасуванні цих наказів та у поновленні його на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовує поважність своєї неявки на роботу 26.03.2021 року тим, що вона працювала дистанційно, отримавши відповідь по телефону від безпосереднього керівника ОСОБА_3 та колег - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що 26.03.2021 року позивач та її колеги працюють дистанційно. Після обіду 26.03.2021 року позивачу стало зле, вона викликала лікаря, який прийняв рішення про необхідність амбулаторного лікування позивача з 26.03.2021 року по 29.03.2021 року включно, про що свідчить листок непрацездатності від 26.03.2021 року серії АЛД № 493683, виданий позивачу. Після завершення лікарняного, 30.03.2021 року позивач прибула на роботу, але охорона закладу не допустила її до приміщення. На прохідну вийшли співробітники ДУ «Юкрейнінвест» ОСОБА_7 (керівник адміністративної служби) та ОСОБА_8 (фахівець Управління з правових питань та регуляторної політики), які видали позивачу копію наказу № 21-к про звільнення позивача та трудову книжку, проте, відмовились прийняти від позивача листок непрацездатності.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 26.03.2021 року позивач повинна була працювати на робочому місці в офісі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується роздруківкою з електронної пошти, а саме, листом ОСОБА_1 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 щодо погодження графіку дистанційної роботи, а також табелем обліку робочого часу працівників ДУ «Юкрейнінвест» за звітний період з 01.03.2021 року по 31.03.2021 року. Зазначені обставини не оспорюються сторонами.

Позивач вказує у позові, що вона працювала дистанційно, оскільки отримала відповідь по телефону від безпосереднього керівника ОСОБА_3 та колег - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про те, що 26.03.2021 року позивач та її колеги працюють дистанційно, на підтвердження чого позивач посилається на копії скріншотів з її телефону з смс-листуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.ч. 1, 3 ст. 77 ЦПК України).

За положеннями ч. 2 ст. 78 цього Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

За приписами ст. 80 цього Кодексу достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вимоги ст.ст. 77-80 ЦПК України, суд не вважає скріншоти допустимими, належними та достовірними доказами, оскільки з них неможливо достовірно ідентифікувати осіб, що здійснюють смс-листування, зокрема, назву (ім`я) абонента у відповідному мессенджері, з яким здійснюється листування, визначає саме власник телефону (власник акаунту, облікового запису користувача мессенджеру), також, скріншоти не діють змоги достовірно ідентифікувати й особу, яка здійснює смс-листування.

Згідно із службовою запискою начальника управління залучення та супроводження ОСОБА_3 від 26.03.2021 року за № 08-03/39 головний фахівець Управління залучення та супроводження ОСОБА_13 була відсутня на робочому місці 26.03.2021 року без поважних причин. Про причини відсутності ОСОБА_1 попередньо не повідомляла та погодження щодо віддаленої роботи на 26.03.2021 року у порядку, визначеному наказом виконавчого директора ДУ «Юкрейнінвест» від 24.02.2021 року № 4, не отримувала.

Відповідно до Акту про відсутність на роботі від 26.03.2021 року, складеного працівниками ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій»: начальником Управління залучення та супроводження ОСОБА_12 , начальником Управління з правових питань та регуляторної політики ОСОБА_20 провідним фахівцем Управління з правових питань та регуляторної політики О.ОСОБА_23, фахівцем Управління з правових питань та регуляторної політики ОСОБА_19, головний фахівець Управління залучення та супроводження ОСОБА_1 була відсутня на роботі 26.03.2021 року з 09:00 год. до 13:00 год. Про причини відсутності головний фахівець Управління залучення та супроводження ОСОБА_1 попередньо не повідомляла.

Згідно з Актом про повідомлення про звільнення від 26.03.2021 року, складеного працівниками ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій»: начальником Управління залучення та супроводження ОСОБА_10, начальником Управління з правових питань та регуляторної політики ОСОБА_21, начальником Адміністративної служби ОСОБА_22, провідним фахівцем Управління з правових питань та регуляторної політики ОСОБА_23, у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 на роботі протягом робочого дня 26.03.2021 року та її відмовою надати пояснення про відсутність на роботі, з робочої електронної пошти ДУ «Юкрейнінест» info@ukraineinvest.gov.ua направлено на особисту електронну пошту ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_1 повідомлення (разом із сканованим наказом ДУ «Юкрейнінвест» від 26.03.2021 року № 21-к «Про звільнення ОСОБА_2 ») про необхідність з`явитись до офісу державної установи «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» для підпису про ознайомлення з наказом ДУ «Юкрейнінвест» від 26.03.2021 року від 21-к «Про звільнення ОСОБА_2 » (у зв`язку з прогулом без поважних причин протягом робочого дня 26 березня 2021 року), і для отримання трудової книжки та здачі офісної техніки, наданої ОСОБА_1 для виконання посадових обов`язків. Також у присутності вищезазначених працівників ДУ «Юкрейнінвест» з телефону НОМЕР_1 здійснено телефонний дзвінок на особистий телефон ОСОБА_1 НОМЕР_2 з метою повідомлення останньої про необхідність з`явитись до офісу державної установи «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» для підпису про ознайомлення з наказом ДУ «Юкрейнінвест» від 26.03.2021 року № 21-к «Про звільнення ОСОБА_2 » (у зв`язку з прогулом без поважних причин протягом робочого дня 26 березня 2021 року), і для отримання трудової книжки та здачі офісної техніки, наданої їй для виконання посадових обов`язків, проте на телефонний дзвінок ОСОБА_1 не відповіла. О 18 годині 56 хвилин ОСОБА_1 перетелефонувала і до її відома доведено вищезазначену інформацію, яка була направлена на її електронну пошту щодо її звільнення, разом з цим ОСОБА_1 так і не надала пояснень про свою відсутність протягом робочого дня 26 березня 2021 року.

Згідно з Актом про відмову надання пояснень щодо відсутності на роботі від 26.03.2021 року, складеного працівниками ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій»: начальником Управління залучення та супроводження ОСОБА_12 , начальником Управління з правових питань та регуляторної політики ОСОБА_20 провідним фахівцем Управління з правових питань та регуляторної політики О.ОСОБА_23, фахівцем Управління з правових питань та регуляторної політики ОСОБА_19, головний фахівець Управління залучення та супроводження ОСОБА_1 відмовилась надати письмові пояснення щодо своєї відсутності на роботі 26.03.2021 року з 9:00 год. до 13:00 год. 26.03.2021 року близько 14:50 год. ОСОБА_11 було здійснено дзвінок з мобільного телефону ДУ «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» НОМЕР_3 на мобільний телефон ОСОБА_1 НОМЕР_2 в присутності: ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , та повідомлено ОСОБА_1 про потребу надати письмові пояснення щодо її відсутності на роботі 26.03.2021 року з 9:00 год. до 13:00 год. У відповідь на це, ОСОБА_1 надавати такі письмові пояснення відмовилась.

Позивач у позові зазначає, що 26.03.2021 року після обіду їй стало зле, вона викликала лікаря, який прийняв рішення про необхідність амбулаторного лікування позивача з 26.03.2021 року по 29.03.2021 року включно, про що свідчить листок непрацездатності від 26.03.2021 року серії АЛД № 493683. Після завершення лікарняного, 30.03.2021 року позивач прибула на роботу, але охорона закладу не допустила її до приміщення. Працівники відповідача ОСОБА_7 (керівник адміністративної служби) та ОСОБА_8 (фахівець Управління з правових питань та регуляторної політики) видали позивачу копію наказу № 21-к про звільнення позивача та трудову книжку, проте, відмовились прийняти від позивача листок непрацездатності, посилаючись на те, що вони не мають права приймати від неї документи, оскільки позивач вже звільнена з роботи.

У судовому засіданні 18.10.2023 року (протокол судового засідання № 2032726 від 18.10.2023 року) свідок ОСОБА_17 , який працював заступником директора відповідача у 2020 році, на питання представника позивача: «Чи відомо Вам чи був прогул?» пояснив: «Не був. Був ковід, ОСОБА_18 було дозволено працювати дистанційно. Але директором було дано вказівку зафіксувати відсутність ОСОБА_18 на робочому місці». На питання представника позивача: «Ті особи, які були на прохідній, могли отримати лікарняний від ОСОБА_18 ?» ОСОБА_17 відповів: «Так, вони відмовилися».

З письмових пояснень провідного фахівця Управління з правових питань та регуляторної політики ОСОБА_15 та начальника Адміністративної служби Микитенка Р.М., вбачається, зокрема, що 26.03.2021 року вони перебували на робочому місці в офісі за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 на роботу не з`явилась. Приблизно о 14-30 провідний фахівець Управління з правових питань та регуляторної політики О.О. Пятаєва попросила начальника Управління залучення та супроводження ОСОБА_12 , начальника Управління з правових питань та регуляторної політики Є.Г. Шакотька, начальника Адміністративної служби Микитенка Р.М. та ОСОБА_15 бути присутніми під час дзвінку до ОСОБА_1 для з`ясування обставин неявки на робоче місце; ОСОБА_11 попросила ОСОБА_1 надати письмові пояснення з приводу причин прогулу, на що ОСОБА_1 повідомила, що відмовляється їх надавати. 30.03.2021 року ОСОБА_1 на прохідній Кабінету Міністрів України за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 3, передала працівникам відповідача ноутбук, ознайомилась з наказом про звільнення, на якому написала, що з наказом не згодна, та повідомила, що хоче передати довідку від лікаря (лікарняний); оскільки ОСОБА_1 вже не була працівником відповідача, таку довідку працівники прийняти відмовились та порекомендували позивачу передати оригінал документу рекомендованим листом на ім`я виконавчого директора поштовим відправленням для забезпечення можливості належним чином зареєструвати оригінал документу та ознайомитись з ним.

Матеріали справи не містять доказів, що позивачем було направлено оригінал листка непрацездатності від 26.03.2021 року серії АЛД № 493683 на адресу відповідача рекомендованим листом (з описом вкладення).

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 10.11.2021 року, відповідач зазначив, що станом на 28.10.2021 року оригінал листка непрацездатності від 26.03.2021 року до відповідача не надходив.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична клініка «Столиця» від 03.08.2022 року № 03/08/22 на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2021 року у справі № 757/23167/21-ц повідомлено, що 26.03.2021 року о 13 годині 36 хвилин Товариством з обмеженою відповідальністю «Медична клініка «Столиця» отримано звернення ОСОБА_1 із скаргою на погане самопочуття, а саме: головний біль, підвищена температура, біль у м`язах та суглобах; о 14 годині 24 хвилин лікарем-спеціалістом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична клініка «Столиця» було здійснено медичне обстеження ОСОБА_1 за місцем її проживання та прийнято рішення про необхідність її лікування в амбулаторних умовах; 29.03.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Медична клініка «Столиця» було видано ОСОБА_1 листок непрацездатності від 26.03.2021 року серії АДЛ № 493683.

Таким чином, вбачається, що позивач звернулась до медичної установи о 13 год. 36 хв. 26.03.2021 року, а о 14 год. 24 хв. лікарем-спеціалістом здійснено медичне обстеження ОСОБА_1 за місцем її проживання.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивач була відсутня на робочому місці з 9:00 год. до 13:00 год. без поважної причини.

Таким чином, встановивши, що: 26.03.2021 року позивач повинна була працювати на робочому місці в офісі роботодавця (відповідача), а не дистанційно, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти, а саме, листом ОСОБА_1 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 щодо погодження графіку дистанційної роботи та табелем обліку робочого часу працівників ДУ «Юкрейнінвест» за звітний період з 01.03.2021 року по 31.03.2021 року; у день звільнення - 26.03.2021 року позивач не повідомила відповідача про те, що вона відсутня на роботі у зв`язку з хворобою та звернулась до медичного закладу лише о 13 год. 36 хв. 26.03.2021 року; оригінал листка непрацездатності від 26.03.2021 року серії АЛД № 493683, який відкритий закладом охорони здоров`я у день звільнення позивача, на час розгляду справи у відповідача відсутній; зазначений оригінал листка непрацездатності не був надісланий позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом (з описом вкладення), суд приходить до висновку, що позивач була відсутня на робочому місці з 9:00 год. до 13:00 год. 26.03.2021 року без поважної причини, та роботодавець не мав підстав для не звільнення позивача у зв`язку з її перебуванням на лікарняному через відсутність доказів такого та неповідомлення позивачем відповідача про відсутність на роботі у зв`язку з хворобою.

Оскільки за висновками Верховного Суду лише сам факт надання суду листка непрацездатності, який відкритий закладом охорони здоров`я у день звільнення працівника, не є безумовною підставою для поновлення працівника на роботі, враховуючи, що позивач не повідомила відповідача про перебування на лікарняному 26.03.2021 року та не направила відповідачу листок непрацездатності, внаслідок чого у ньому не заповнені всі розділи, включаючи розділи, що підлягають обов`язковому заповненню роботодавцем, доданий до позову листок непрацездатності (копія) не може бути визнаний документом, неврахування якого тягне за собою правові наслідки для роботодавця.

За таких обставин, надаючи оцінку правомірності звільнення позивача, суд вважає, що нею не спростовано факт прогулу та не доведено поважності причин відсутності на робочому місці у робочий день 26.03.2021 року з 9:00 год. до 13:00 год., що в свою чергу, доведено відповідачем та підтверджується матеріалами справи, відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування наказу про звільнення позивача та поновлення позивача на роботі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, а тому задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати тимчасової непрацездатності та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Відповідачем додано до відзиву копію розрахункового листка ОСОБА_1 за березень 2021 року, з якого вбачається, що позивачу на момент звільнення - 26.03.2021 року виплачено всі належні їй суми.

У відзиві відповідач зазначає, що відповідно до табелю обліку робочого часу працівників відповідача за березень 2021 року у зв`язку з відсутністю у відповідача оригіналу листка непрацездатності від 09.03.2021 року серії АШД № 237976 період часу з 09.03.2021 року до 23.03.2021 року стосовно позивача обліковано як робочі дні, у зв`язку з чим позивачу на момент звільнення було виплачено всі суми, що належали їй, зокрема, за березень позивачу виплачено 58 519,57 грн. 02.04.2021 року листом від 30.03.2021 року № 30/03 до відповідача надіслано оригінал листка непрацездатності від 09.03.2021 року серії ШД № 237976 (за період часу з 09.03.2021 року до 23.03.2021 року) та у зв`язку з надходженням до відповідача інформації про страховий стаж позивача лише 13.10.2021 року, перерахунок, відповідно до якого позивачу було здійснено нарахування надлишкових сум за період тимчасової непрацездатності з 09.03.2021 року до 23.03.2021 року, станом на 28.10.2021 року здійснюється відповідно до процедурних вимог. Оригіналу листка непрацездатності від 26.03.2021 року станом на 28.10.2021 року до відповідача не надходило.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що на час звільнення позивача - 26.03.2021 року відповідач здійснив повний розрахунок з позивачем, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати тимчасової непрацездатності та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази у справі у їх сукупності, беручи до уваги недоведеність позивачем заявлених позовних вимог допустимими доказами, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі за їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати несе позивач відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 40, ст.ст. 147-149 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 259, 263-265, 268, 272, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Державної установи «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, заборгованості з оплати тимчасової непрацездатності та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 29.01.2024 року.

Суддя Є.С. Хайнацький