Постанова

від 28.02.2024 по справі 915/142/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року м. ОдесаСправа № 915/142/23м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

секретар судового засідання - Андрущенко В.В.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з`явились;

від відповідача-1: не з`явились;

від відповідача-2: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортного підприємства "Гіпаніс"

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 03 жовтня 2023 року (повний текст складено 03.11.2023)

у справі № 915/142/23

за позовом: Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортного підприємства "Гіпаніс"

2. ОСОБА_1

про стягнення 1 605 608,28 грн.,-

суддя суду першої інстанції: Адаховська В.С.,

місце винесення рішення: м. Миколаїв, вулиця Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 28.02.2024 підписано вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» (далі також - позивач, АТ «КБ «Глобус», Банк) звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство "Гіпаніс" (далі також - відповідач-1, ТОВ АТП «Гіпіаніс», Підприємство) та ОСОБА_1 (далі також - відповідач-2, ОСОБА_1 ) заборгованості за кредитним договором від 29.09.2020 №284/ЮК-20МСБ "Авто в кредит" у розмірі 1 605 608,28 грн., яка складається з: простроченої заборгованості по процентам у сумі 107 269,95 грн., строкової заборгованості по процентам у сумі 19 256,40 грн., простроченої заборгованості по кредиту - 123 879,92 грн., строкової заборгованості по кредиту у сумі 1 355 199,91 грн., пені по простроченому кредиту - 2,10 грн. Також позивач просить покласти на відповідачів судові витрати у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ АТП "Гіпаніс" своїх зобов`язань за кредитним договором від 29.09.2020 №284/ЮК-20МСБ "Авто в кредит" в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними.

Оскільки виконання зобов`язань ТОВ АТП "Гіпаніс" за кредитним договором забезпечено договором поруки від 29.09.2020 №284/ЮПОР-20МСБ, укладеним між поручителем - ОСОБА_1 та кредитором АТ «КБ «Глобус», позивач вважає, що спірні суми необхідно стягнути з відповідачів солідарно.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.10.2023 у справі №915/142/23 (суддя Адаховська В.С.) позов Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортного підприємства "Гіпаніс" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" заборгованість за кредитним договором № 284/ЮК-20МСБ "Авто в кредит" від 29.09.2020 в сумі 1 605 606,18 грн., яка складається з: простроченої заборгованості по процентам у розмірі 107 269,95 грн., строкової заборгованості по процентам у розмірі 19 256,40 грн., простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 123 879,92 грн., строкової заборгованості по кредиту у розмірі 1 355 199,91 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортного підприємства "Гіпаніс" на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" 12 042,05 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" 12 042,05 грн судового збору.

В іншій частині позову - відмовлено.

Мотивуючи часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із встановлення наступних фактів:

- підтвердження наявними у матеріалах справи доказів надання Банком відповідачу-1 кредитних коштів у розмірі 2 464 000,00 грн.;

- несплата відповідачем-1 кредитних коштів в обумовлені договором строки, відповідно графіку погашення кредиту, що мало наслідком виникнення кредитної заборгованості;

- укладенням ОСОБА_1 та позивачем договору поруки, яким був погоджений кредитний ліміт у розмірі 2 464 000,00 грн. із зазначенням, що у разі порушення боржником зобов`язань, передбачених кредитним договором, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник;

- суд відмовив у стягненні пені у розмірі 2,10 грн. за несвоєчасне повернення кредитних коштів, яка була нарахована позивачем за період з 12.10.2021 по 20.10.2021, оскільки в період такого нарахування діяв карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Автотранспортного підприємства "Гіпаніс" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.10.2023 у справі №915/142/23 та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним та необгрунтованим, ухваленим з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, внаслідок неправильного та неповного встановлення фактичних обставин справи і невідповідності висновків суду реальним обставинам справи.

Так, обгрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ АТП "Гіпаніс" зазначає, що Банком до суду навмісно не надано суду всіх доказів, які стосуються матеріалів справи, зокрема, щодо часткової сплати з боку ТОВ АТП «Гіпаніс» кредитної заборгованості, у зв`язку з чим, Банк повинен був подати до суду клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення строкової заборгованості по кредиту, яка на момент винесення рішення становила 942 588, 64 грн., а не 1 355 199, 91 грн., оскільки ще до моменту ухвалення рішення від 03.10.2023 у справі №915/142/23 відповідач-1 здійснив відповідні платежі.

Апелянт зазначає, що Банк був обізнаний про зазначене часткове розрахування відповідачем-1 по кредитному Договору, однак, не повідомив про це суд першої інстанції, що стало причиною для винесення неправильного рішення, тому що суд першої інстанції не зміг всебічно та повно дослідити всі наявні докази, здійснити правильний розрахунок простроченої заборгованості по процентам, строкової заборгованості по процентам, простроченої заборгованості по кредиту.

Також апелянт вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги положення п. 7.1 кредитного договору №284/ЮК-20МСБ "Авто в кредит" від 29.09.2020, яким встановлені підстави звільнення сторони від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень цього Договору через настання форс-мажорних обставин, зокрема - військових дій, які в свою чергу підтверджені офіційним Листом Торгово - промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. При цьому, ТОВ АТП "Гіпаніс" не погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно того, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення про настання таких обставин та вважає, що публікацієї вищенаведеного Листа Торгово - промислової палати України на офіційному сайті останньої публічно визнано дії РФ такими, що підпадають під розуміння форс-мажорних обставин, і оскільки такий Лист є загальним та доступним для ознайомлення всіма зацікавленими сторонами, то додаткове повідомлення не потрібно. Крім того, за твердженням апелянта, спірним Договором також не передбачена форма (усна, письмова або викладене у публічному просторі) повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які склались для сторони.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортного підприємства "Гіпаніс" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.10.2023 у справі №915/142/23; розгляд справи призначено на 28.02.2024 об 11:30 год.; позивачу встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

15.02.2024 від АТ "КБ "Глобус" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами останньої, вважає її безпідставної та, наводячи свою правову позицію щодо доводів відповідача-1, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Крім того, Банк просить стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у сумі 600 євро, які понесені позивачем у зв`язку з апеляційним переглядом даної справи.

Разом з відзивом на апеляційну скаргу АТ "КБ "Глобус" заявляє клопотання про поновлення процесуального строку на його подання, з посиланням на те, що на адресу позивача не надходила ухвала про відкриття апеляційного провадження, у зв`язку з чим Банк ознайомився з ухвалою суду від 15.01.2024 в зареєстрованому електронному кабінеті.

Розглянувши вказане клопотання, апеляційна колегія не вбачає підстав для задоволення останнього, з огляду на наступне.

Верховною Радою України 29.06.2023 прийнято Закон України №3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - ЄСІТС, Закон №3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Згідно з новою редакцією ч.ч. 5, 8 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України відповідно до Закону №3200-IX та з урахуванням змін внесених відповідно до Закону №3424-ІХ в абзац 1 ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України та викладення ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України в новій редакції, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

При цьому, положеннями ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України чітко визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Положеннями пункту 2. ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на час направлення ухвали про відкриття позивачу) встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

У матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа від 17.01.2024, відповідно до якої ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024, в якій був встановлений позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу у справі №915/142/23, була надіслана судом апеляційної інстанції в зареєстрований Акціонерним товариством "Комерційний Банк "Глобус" електронний кабінет та доставлена останньому 16.01.2024.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належна відправка судом ухвали від 15.01.2024 про відкриття апеляційного провадження у справі №915/142/23, а також те, що вказана ухвала суду вважається врученою АТ "КБ "Глобус", відповідно до ч. 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, з 16.01.2024 Банк був належним чином повідомлений про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ АТП "Гіпаніс" із встановленням строку на подання необхідних процесуальних документів.

Отже, судова колегія відхиляє доводи позивача про те що пропуск строку на подання відзиву на апеляційну скаргу обумовлюється тим, що на адресу (поштову) позивача не надходила ухвала про відкриття апеляційного провадження, оскільки Банк отримав ухвалою суду від 15.01.2024 в зареєстрованому електронному кабінеті, доставка до якого вважається належною, а документ таким, що отриманий.

Згідно з ч. 4 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Враховуючи вимоги ухвали від 15.01.2024, строк для подання відзиву та будь-яких заяв і клопотань (10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі), в розумінні положень ст. 253 Цивільного кодексу України, у АТ "КБ "Глобус" сплив 26.01.2024.

Проте, позивачем відзив на апеляційну скаргу та заяву про стягнення з відповідачів судових витрат на професійну правничу допомогу надіслано суду апеляційної інстанції лише 09.02.2024, тобто, з пропуском визначеного судом строку.

Згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 207 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Таким чином, право подати відзив на позовну заяву та наведене вище клопотання про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу Банк втратив у зв`язку із пропуском визначеного судом строку для вчинення відповідних процесуальних дій, що має наслідком залишення ціх процесуальних документів судом апеляційної інстанції без розгляду.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що Банком взагалі не було обґрунтовано поважності причин пропуску строку для подання зазначених судом в ухвалі від 15.01.2024 документів, оскільки поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Судова колегія наголошує, що закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами.

Водночас, апеляційний суд вказує, що пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

23.02.2024 від ТОВ АТП "Гіпаніс" до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення у справі, у яких апелянт просить, зокрема, долучити до матеріалів справи №915/142/23 докази часткового погашення боргу за спірним кредитним Договором, а саме: копію довідки АТ «КБ «Глобус» від 16.02.2024 №35-17/72 щодо відсутності у ТОВ АТП "Гіпаніс" перед Банком простроченої заборгованості за кредитами та процентами станом на 16.02.2024; копії платіжних інструкцій за період з 06.12.2023 по 12.02.2024 (включно) на загальну суму 833 608,16 грн. Враховуючи надані документи, відповідач-1 наполягає на тому, що станом на 21.02.2024 сума угодженого залишку між сторонами по кредитному Договору від 29.09.2020 №284/ЮК-20МСБ становить 100 000 ,00 грн. (з урахуванням списання процентів банком відповідно до умов Договору).

На підставі наведеного ТОВ АТП "Гіпаніс" наголошує, що на даний час суті спору між сторонами немає, оскільки залишок заборгованості по Договору від 29.09.2020 №284/ЮК-20МСБ у розмірі 100 000,00 грн., апелянтом буде погашено відповідно до графіку погашення боргу, який наявний в матеріалах справи.

Крім того, апелянт зауважує, що витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 600 євро є завищеними та неспівмірними зі складністю даної справи, об`ємом виконаних адвокатом робіт.

28.02.2024 до початку судового засідання від ТОВ АТП "Гіпаніс" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №915/142/23 на іншу дату, з посиланням на погане самопочуття представника Підприємства.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Посилаючись на погане самопочуття, представник апелянта будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надає; клопотання про учать у судовому засіданні поза межами суду не заявляє.

Крім цього, апеляційний суд констатує, що відповідач-1 був завчасно (з 16.01.2024) повідомлений про дату, час і місце розгляду справи і, відповідно, мав достатньо часу забезпечити явку в судове засідання іншого представника, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб.

Судова колегія відзначає, що відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи не наведено жодних об`єктивних причин, які унеможливлюють розгляд справи за відсутності його представника.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що в даному випадку неможливість явки представника апелянта не позбавляє суд права вирішити спір, з урахуванням того, що відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024, присутність сторони в судовому засіданні 28.02.2024 не визнавалась обов`язковою.

Таким чином, клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки повідомлені ним причини неявки судом поважними не визнаються.

Також 28.02.2024 до суду апеляційної інстанції надійшла заява позивача щодо розгляду справи без участі представника Банку, що було враховано судовою колегією.

В судове засідання 28.02.2024 представники жодного учасника справи №915/142/23 не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників судового провадження.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 28.02.2024 за результатами апеляційного перегляду справи №915/142/23, підписано вступну та резолютивну частини постанови без їх проголошення.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З огляду на матеріали справи вбачається, що 29.09.2020 між Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство "Гіпаніс" (позичальник) було укладено кредитний договір №284/ЮК-20МСБ "Авто в кредит" (надалі - Договір).

Відповідно до умов пункту 1.1. Договору сторони погодили та визначили, що Банк надає позичальнику кредит в грошовій формі на наступних умовах: сума кредиту 2464000,00 грн, що погашається у відповідності до Графіка погашення кредиту наведеного у Додатку №1 до цього Договору. Строк кредитування - 60 місяців. Кінцева дата повернення кредиту - 28.09.2025 включно. Мета використання кредиту - придбання нового автомобіля. Процентна ставка: в період з 29.09.2020 по 28.09.2025 - 14,4% річних. Комісія за обслуговування кредитного рахунку, без ПДВ, а саме: комісія за надання кредиту (сплачується одноразово) - 1,99% процентів від суми кредиту - 49033,60 грн.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що для обліку строкової заборгованості позичальника за кредитом Банк відкриває позичальнику кредитний рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ "КБ "Глобус" (кредитний рахунок).

Положеннями пункту 2.2. Договору визначено, що відповідно до умов кредитування Банку, шляхом підписання даного Договору, позичальник доручає здійснити надання кредиту шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з кредитного рахунку на поточний рахунок партнера ТОВ "ВіДі Еліт" (код ЄДРПОУ 35534844) IBAN НОМЕР_2 ), відкритий в АБ "УКРГАЗБАНК" на виконання умов Договору поставки №ЕЛюА-0001/262 від 18.09.2020 року.

Згідно з пунктом 2.3. Договору строк користування кредитом починається з дати перерахування коштів з кредитного рахунку.

Позичальник сплачує Банку комісії, згідно з п. 1.1. цього Договору: за надання кредиту - не пізніше дня підписання Договору на рахунок НОМЕР_1 в АТ "КБ "Глобус", код ЄДРПОУ 35591059; за зміну суттєвих умов кредитного Договору за ініціативою позичальника (пролонгація, зміна графіку погашення кредиту, збільшення ліміту кредитування, зміна процентної ставки тощо) у розмірі одного процента від суми заборгованості, але не більше 5000,00 грн. - не пізніше дня підписання додаткових угод (договорів) до Договору на рахунок IBAN НОМЕР_3 в АТ "КБ "Глобус", код ЄДРПОУ 35591059. (п. 2.4. Договору).

Умовами пункту 3.1. Договору передбачено, що виконання позичальником зобов`язань за Договором (повернення кредиту, сплата процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим Договором) забезпечується, зокрема, але не виключно: заставою майна - автомобіль марки LEXUS, модель LX 570, рік випуску 2019, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_5 , що належить на праві власності позичальнику (п.п. 3.1.1); фінансова порука громадянина України - ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_6 (п.п. 3.1.2).

Пунктом 4.1. Договору визначено, що повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ "КБ "Глобус", код ЄДРПОУ 35591059. Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до Графіка повернення заборгованості (додаток №1 до цього Договору). У випадку, якщо цей день припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, сплата здійснюється в перший за ним робочий день. У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом.

Відповідно до пункту 4.2. Договору проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту по день повного виконання (сплати) боргових зобов`язань на суму фактичної заборгованості за кредитом, при цьому день надання кредиту включається до розрахунку. При розрахунку процентів у місяці приймається фактична кількість календарних днів у місяці та році. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно та у день остаточного повернення кредиту.

Нарахування процентів Банком за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно за період 01 (першого) числа місяця по останнє число місяця (включно) та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів та комісій не включається. Сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за місяцем їх нарахування на рахунок зазначений в п. 4.1. Договору. Якщо 10 число місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, сплата переноситься на наступний робочий день. У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом Договору строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів, вважається простроченою, переноситься Банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів (п.п. 4.3., 4.4. Договору).

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, у строки, передбачені п. 1.1. та п. 4.1. цього Договору, позичальник сплачує проценти з розрахунку процентної ставки 45 процентів річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення. Зміна процентної ставки здійснюється Банком без додаткового узгодження з позичальником та позичальник погоджується з тим, що він належним чином повідомлений про застосування збільшеної процентної ставки у зазначеному в цьому пункті порядку, про що свідчить його підпис у Договорі. Зміна процентної ставки у цьому випадку не є зміною істотних умов Договору, а є наслідком невиконання/неналежного виконання позичальником умов цього Договору.

Приписами пункту 4.10. Договору передбачено, що всі платежі позичальника, передбачені Договором, вважаються здійсненими в установлений строк, якщо сума платежів в повному розмірі надійшла на рахунок Банку до закінчення операційного дня Банку, що є останнім днем строку платежу, передбаченого цим Договором. Якщо цей день не є робочим днем Банку, то платіж повинен бути здійснений не пізніше наступного робочого дня Банку. При цьому, проценти за кредитом нараховуються та сплачуються також і за період від дня, що не є робочим днем Банку, до наступного робочого дня Банку.

Згідно з пунктом 6.1.4. Договору визначено, що грошові кошти на виконання зобов`язань, передбачених Договором, спрямовуються в наступній черговості: 1) на сплату штрафу за кожне допущене прострочення платежу; 2) на сплату прострочених процентів за користування кредитом; 3) на сплату прострочених комісій; 4) на сплату простроченої заборгованості по кредиту; 5) на сплату нарахованих процентів за користування кредитом; 6) на сплату нарахованих комісій; 7) на сплату строкової заборгованості по кредиту; 8) на сплату штрафних санкцій (пені); 9) на сплату інших платежів за цим Договором.

Пунктом 6.1.3. Договору сторонами узгоджено, що позичальник зобов`язується достроково повернути всю заборгованість за Договором, а саме: повернути всю суму кредиту, сплатити усі нараховані проценти, комісії, штрафні санкції (за наявності), а також сплатити всі інші платежі, передбачені цим Договором, у випадках, строки та в порядку, передбачених п.п. 9.1., 9.2 цього Договору. Невиконання позичальником зобов`язань, передбачених цим пунктом, є підставою для здійснення Банком договірного спісання суми заборгованості позичальника за цим Договором та/або для примусового стягнення (в тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно) суми заборгованості за цім Договором.

Відповідно до пунктів 9.2., 9.2.1 Договору Банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим Договором, а також відшкодування збитків завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іншими особами, що є поручителями позичальника (в т.ч. майновими поручителями, заставодавцями та ін), умов цього Договору та/або угод (договорів), укладених у забезпечення виконання позичальником зобов`язань (договорів забезпечення) за цим Договором, а позичальник зобов`язаний протягом 10 (десяти) календарних днів, а у випадку, якщо зобов`язання позичальника за цим Договором забезпечуються заставою майнових прав на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку в АТ "КБ "Глобус" - не пізніше наступного робочого дня, з дати надіслання банком відповідної вимоги, повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі за цим договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у разі настання будь-якого з наступних випадків: порушення позичальником строків (термінів) платежів, що встановлені цим Договором.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін (у разі наявності) та діє до 28.09.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання позичальником зобов`язань за цим Договором.

29.09.2020 між АТ "КБ "Глобус" та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №284/ЮПОР-20МСБ (надалі - Договір поруки), відповідно до умов пункту 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання ТОВ Автотранспортне підприємство "Гіпаніс" (код ЄДРПОУ 41352286, адреса 54029, Миколаївська обл., м. Миколаїв, просп. Центральний, буд. 16, кв. 13) зобов`язань за кредитним договором №284/ЮК-20МСБ "Авто в кредит" від 29.09.2020, що укладений між кредитором та боржником, згідно з яким боржник зобов`язаний в строк до 28.09.2025 повернути кредиторові кредит у сумі 2464000,00 грн, сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14,4 процентів річних, а також сплатити штрафні санкції та інші платежі у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.

Пунктом 1.3. Договору поруки передбачено, що поручитель підтверджує, що йому відомі всі умови кредитного договору. У випадку внесення боржником та кредитором змін та доповнень до кредитного договору поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за договором зобов`язання боржника (збільшення розміру кредиту, збільшення розміру процентів за його користування, продовження строку користування кредитними коштами, комісії тощо), що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Умовами пункту 1.4., 1.6. Договору поруки погоджено, що у разі порушення боржником зобов`язань, передбачених кредитним договором, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник.

На виконання умов пункту 2.2. Договору позивачем здійснено безготівкове перерахування кредитних коштів з кредитного рахунку на поточний рахунок партнера ТОВ "ВіДі Еліт" IBAN НОМЕР_2 відповідно до виписки з позичкового рахунку за період з 29.09.2020 по 03.01.2023 по рахунку IBAN НОМЕР_1 .

У матеріалах справи наявний додаток №1 до кредитного Договору - Графік повернення заборгованості, відповідно до якого позичальник повинен погашати кредит рівними частинами, а саме: починаючи з 29.09.2020 до 11.07.2025 - щомісячно сплачувати по 41 066,67 грн., а 11.08.2025 сплатити 41 066,47 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов пункту 2.2. кредитного Договору позивачем здійснено безготівкове перерахування кредитних коштів у сумі 2464000,00 грн. з кредитного рахунку на поточний рахунок партнера ТОВ "ВіДі Еліт" IBAN НОМЕР_2 відповідно до виписки з позичкового рахунку за період з 29.09.2020 по 03.01.2023 по рахунку IBAN НОМЕР_1 .

Однак, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, в порушення умов кредитного Договору та вказаного вище Графіку повернення заборгованості, позичальник лише частково погасив кредитні зобов`язання, що підтверджується випискою по особовим рахункам відповідача-1, які містяться у матеріалах справи, що в свою чергу, мало наслідком виникнення кредитної заборгованості.

Тому 27.12.2022 листом від 23.12.2022 вих. №1-2387 Банк направив на адресу позичальника Вимогу, в якій зазначив, що станом на 20.12.2022 загальний розмір заборгованості відповідача-1 по кредитному Договору дорівнює 1 586 349,78 грн. (без врахування процентів за поточний місяць, комісії та штрафних санкцій), з яких: прострочена заборгованість по процентам - 107 269,95 грн., прострочена заборгованість по кредиту - 123 879,92 грн., строкова заборгованість по кредиту - 1 355 199,91 грн. У зв`язку з цим, Банк вимагав від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісії та штрафних санкцій, що передбачені Договором від 29.09.2022 №284/ЮК-20МСБ, протягом 10 календарних днів з дати надіслання Банком даної Вимоги. При цьому, кредитор вказав, що у разі невиконання позичальником даної Вимоги, Банк звернеться до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ АТП "Гіпаніс" заборгованості за кредитним Договором (т. 1 а.с. 25).

Аналогічну Вимогу Банк направив на адресу поручителя також 27.12.2022 (т. 1 а.с. 26-27).

Однак, зазначені Вимоги залишились з боку відповідачів без задоволення та будь-якого реагування.

Вказані обставини, стали підставою для звернення Банку до господарського суду із відповідним позовом. При цьому, звертаючись до суду 07.02.2023, позивач виходив з того, що станом на 03.01.2023 заборгованість позичальника та поручителя становить 1 605 608,28 грн., що складається з простроченої заборгованості по процентам у розмірі 107 269,95 грн., строкової заборгованості по процентам у розмірі 19256,40 грн., простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 123879,92 грн., строкової заборгованості по кредиту у розмірі 1 355 199,91 грн., пені по простроченому кредиту в розмірі 2,10 грн..

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Перш за все судова колегія зазначає, що сторонами жодним чином не оспорюється факт порушення з боку відповідача-1 умов кредитного Договору щодо своєчасної сплати передбачених цім Договором платежів.

Також не оспорюється повне виконання своїх обов`язків за Договором Банком.

Тобто, доведеність вищенаведених фактів не підлягає повторному встановленню.

Разом з цим, у апеляційній скарзі, відповідач зазначає про невідповідність заявленої до стягнення суми позивачем, оскільки за твердженням апелянта, ним була частково погашена кредитна заборгованість до дати ухвалення оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим борг відповідача-1 на момент винесення рішення становив 942 588, 64 грн., а не 1 355 199, 91 грн., про що не вказав суду позивач.

Крім того, апелянт в апеляційній інстанції взагалі наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог, оскільки на даний час боргу, відповідно Графіку сплати кредитних платежів, не існує, а залишилась не сплаченою лише частина кредиту, строк погашення якого ще не наступив згідно вказаному Графіку погашення кредиту.

З огляду на дані твердження судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічний за змістом припис міститься у частині першій статті 74 названого Кодексу.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1).

Приписами ст. 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом; якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Апеляційний суд зазначає, що господарським процесуальним законодавством передбачено чіткий порядок надання доказів до суду. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи положення ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, всі докази повинні бути подані відповідачем разом із відзивом, або будь-якими запереченнями, до суду першої інстанції, а у випадку неможливості подати докази у зазначений строк, відповідач повинен повідомити про це суд та зазначити про підстави, які заважають йому надати такі докази.

Проте, як свідчать матеріали даної справи, жодний з відповідачів ні будь-яких документів (доказів), ні заперечень, ні відзиву, ні клопотань до суду першої інстанції не надав, хоча ТОВ АТП "Гіпаніс" і ОСОБА_1 були обізнані про відкриття провадження у справі №915/142/23 за позовною заявою АТ "Комерційний банк "Глобус".

Водночас, у матеріалах справи не міститься також будь-якого звернення до суду з боку відповідача, згідно з яким останній повідомляв би суд про неможливість надати будь-які докази в межах визначеного законом процесуального строку.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Судова колегія звертає увагу на те, що ТОВ АТП "Гіпаніс" мав усвідомлювати процесуальні наслідки неподання доказів на обґрунтування своєї правової позиції під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак, не скористався своїм правом на подання доказів на підтвердження часткової сплати суми боргу, та будь-яких інших доказів на підтвердження власної правової позиції.

У зв`язку з цим, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

В цьому контексті судова колегія наголошує, що апеляційний перегляд повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваного рішення, і які суд першої інстанції мав можливість дослідити та оцінити.

Разом з цим, як зазначалось вище, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 296 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак, як убачається з матеріалів апеляційної скарги, вказуючи на обставини, які не встановлювались у суді першої інстанції, апелянт також не підтверджує свою позицію жодним доказом на підтвердження обставин, на яких він наполягає.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, відповідач-1 вже на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції додає докази на підтвердження додаткової часткової сплати кредитних зобов`язань, а саме: платіжні інструкції: від 06.12.2023 №1049 на суму 52 000,00 грн., від 09.01.2024 №1060 на суму 52 000,00 грн., від 09.02.2024 №1067 на суму 412 000,00 грн., від 09.02.2024 №1058 на суму 132 000,00 грн. та від 12.02.2024 №1069 на суму 185 608,16 грн. І саме вказані докази апелянт зазначає як підставу для скасування оскаржуваного рішення від 03.10.2023 у даній справі, не враховуючи, що надані документи навіть не існували під час розгляду справи в суді першої інстанції, але підлягають оцінці.

З цього приводу апеляційна колегія зазначає, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах КГС ВС від 28.07.2020 №904/2104/19, від 19.10.2021 у справі №903/533/21. Подібна правова позиція викладена також в постанові КЦС ВС від 21.08.2023 у справі №552/7368/21.

Судова колегія зауважує, що надання нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи суперечить основоположним принципам змагальності та рівності сторін господарського судочинства.

Враховуючи викладене, судовою колегією не враховуються доводи відповідача стосовно наявності доказів на підтвердження відсутності у відповідача-1 заборгованості за кредитним Договором від 29.09.2020 №284/ЮК-20МСБ.

Окремо судова колегія звертає увагу апелянта на те, що він не позбавлений права надати відповідні платіжні доручення у якості доказів погашення кредитної заборгованості на стадії виконання судового рішення.

Враховуючи, що по суті спору апелянтом жодного доводу, крім вищенаведеного, суду апеляційної інстанції не зазначено, колегія суддів, враховуючи межі апеляційного перегляду справи, вказує, що судом першої інстанції було правильно визнано обґрунтованість позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним Договором від 29.09.2020 №284/ЮК-20МСБ "Авто в кредит" в частині простроченої заборгованості по процентам у сумі 107 269,95 грн., строкової заборгованості по процентам у сумі 19 256,40 грн., простроченої заборгованості по кредиту - 123 879,92 грн., строкової заборгованості по кредиту у сумі 1 355 199,91 грн.

Вказані розрахунки позовних вимог визнані судом першої інстанції обґрунтованими, що перевірено судом апеляційної інстанції.

Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що відповідачами не надало ні до матеріалів справи, ні до апеляційної скарги жодних контр-розрахунків, що фактично свідчить про згоду із розрахунками, здійсненими Банком.

Разом з цим, судова колегія вважає цілком правильним висновок суду першої інстанції проте, що стягнення з відповідачів пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 2,10 грн. (за період з 12.10.2021 по 20.10.2021) задоволенню не підлягають відповідно до положень п. 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України - щодо звільнення позичальника від обов`язків сплатити на користь кредитодавця неустойкі за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, яке винесено з наданням належної оцінки наявним доказам у справі та з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Пунктом 1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.10.2023 у справі №915/142/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2022 у справі №915/142/23 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова відповідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений 04.03.2024

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Разюк Г.П.