ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
08.02.2024Справа № 910/14543/23
За позовом Київської міської ради
до Приватного підприємства «Вояж»
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Денис Михайлович
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лантанагра»
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство «Гранд-Віза»
про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Ільєнко О.О.
Представники учасників справи:
від позивача Гончаров О.В.;
від відповідача Шайко С.В.;
від третьої особи (ТОВ "Лантанагра") Крохмальова Я.Е.;
інші учасники справи не з`явилися.
В судовому засіданні 08.02.2024 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників учасників справи, що повне рішення буде складено 04.03.2024 року.
СУТЬ СПОРУ:
14 вересня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Київської міської ради (позивач) надійшла позовна заява б/н від 11.09.2023 року до Приватного підприємства «Вояж» (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:
- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін іншого речового права (права оренди земельної ділянки) від 19.04.2021 № 57728927, яка здійснена на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Приватним підприємством «Вояж» на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:176:0025), що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва;
- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення іншого речового права, а саме оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:176:0025, що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва за Приватним підприємством «Вояж».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.02.2006 року між Київською міською радою та Приватним підприємством «Вояж» укладено договір оренди земельної ділянки на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва, площею 2048 кв.м для будівництва, експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів з міні-кафе та магазином, кадастровий номер 8000000000:90:176:0025, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.03.2006 № 63-6-00341. Строк дії договору до 07.03.2021 року. 22.04.2021 року Київською міською радою прийнято рішення № 931/972 «Про поновлення приватному підприємству «Вояж» договору оренди земельної ділянки від 07 березня 2006 року № 63-6-00341 та внесення змін до нього». Даним рішенням передбачалося поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 року № 63-6-00341 на 15 років. Позивач зазначає, що Київська міська рада не укладала додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 року № 63-6-00341 відповідно до рішення Київської міської ради від 22.04.2021 року № 931/972, рішення державного реєстратора Щелкова Д.М. від 19.04.2021 № 57728927 щодо реєстрації змін до іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки призводить до незаконного набуття права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:176:0025 за Приватним підприємством «Вояж», тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14543/23, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.10.2023 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лантанагра», підготовче засідання відкладено на 21.11.2023 року.
В підготовчому засіданні 21.11.2023 року судом оголошувалася перерва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство «Гранд-Віза», витребувано у Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича документи, підготовче засідання відкладено на 30.01.2024 року.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 30.01.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/14543/23 до судового розгляду по суті на 08.02.2024 року.
В судовому засіданні 08.02.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник третьої особи (ТОВ "Лантанагра") позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
24.02.2006 року між Київською міською радою (надалі - позивач, орендодавець) та Приватним підприємством «Вояж» (надалі - відповідач, орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:176:0025, площею 2048 кв.м, для будівництва, експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів з міні-кафе та магазином, строком на 15 (п`ятнадцять) років.
Вказаний договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблений відповідний запис від 07.03.2006 року № 63-6-00341 у книзі записів державної реєстрації договорів.
22.04.2021 року Київською міською радою прийнято рішення № 931/972 "Про поновлення приватному підприємству "Вояж" договору оренди земельної ділянки від 07 березня 2006 року № 63-6-00341 та внесення змін до нього". Даним рішенням передбачалося поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 року № 63-6-00341 на 15 років.
Пунктом 2 цього рішення встановлено Приватному підприємству «Вояж» у місячний термін надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені законодавством, необхідні для підготовки проекту договору про укладення договору оренди земельної ділянки від 07 березня 2006 року № 63-6-00341 на новий строк.
Як зазначає позивач, з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. прийнято рішення від 19.04.2021 року № 57728927 про внесення змін до іншого речового права, а саме оренди земельної ділянки, а саме змінено дату укладення договору та дату закінчення дії договору 24.02.2031 року.
При цьому позивач вказує, що ПП «Вояж» з листом та відповідними документами про підготовку проекту договору про укладення договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 року № 63-6-00341 на новий строк не зверталося, отже договір про оренду земельної ділянки загальною площею 2048 кв.м (кадастровий номер 8000000000:90:176:0025) між Київською міською радою та ПП «Вояж» після 07.03.2021 року не укладався та не поновлювався.
За викладених обставин, позивач стверджує, що Київська міська рада не укладала додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 року № 63-6-00341 відповідно до рішення Київської міської ради від 22.04.2021 року № 931/972, тому рішення державного реєстратора Щелкова Д.М. від 19.04.2021 № 57728927 щодо реєстрації змін до іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки призводить до незаконного набуття права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:176:0025 за Приватним підприємством "Вояж", відтак підлягає скасуванню з припиненням права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:176:0025, що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва за Приватним підприємством "Вояж".
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що (1) позивачем не доведено порушення своїх прав ПП «Вояж» та не наведено обставин, які були б підставою для припинення права оренди ПП «Вояж» на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:176:0025, що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва; (2) ПП «Вояж» належним чином оформило право оренди та є законним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:176:0025; (3) прийняття Київською міською радою рішення від 22.04.2021 року № 931/072 є підтвердженням належного виконання ПП «Вояж» умов договору оренди та надання ним всіх документів, що передбачені Порядком набуття прав на землю із земель комунальної власності у м. Києві; (4) внаслідок прийняття рішення від 22.04.2021 року № 931/072 відбулося саме поновлення договору оренди землі без внесення змін до його умов; (5) обраний Київською міською радою спосіб захисту не передбачений для застосування до спірних правовідносин.
Третя особа (ТОВ "Лантанагра") позовні вимоги підтримала, посилаючись на те, що (1) рішення Київської міської ради від 12.04.2021 року № 631/460, яке було подано ПП «Вояж» приватному нотаріусу Щелкову Д.М. з метою внесення змін до речового права щодо пролонгації договору оренди землі на 10 років, Київською міською радою не приймалося; (2) рішення Київської міської ради від 22.04.2021 року № 931/972 ПП «Вояж» не виконано, договір оренди земельної ділянки між Київською міською радою та ПП «Вояж» не укладено; (3) враховуючи сплив строку договору оренди земельної ділянки, на який його було укладено, та невиконання ПП «Вояж» рішення Київської міської ради від 22.04.2021 року № 931/972 щодо подання документів для укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, що свідчить про недосягнення домовленостей щодо істотних умов договору, такий договір є припиненим у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 31 та ч. 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі»; (4) у зв`язку з поданням ПП «Вояж» державному реєстратору рішення Київської міської ради від 12.04.2021 року № 631/460, яке не приймалося Київською міською радою, правові підстави для проведення державної реєстрації пролонгації права оренди земельної ділянки за ПП «Вояж» були відсутні.
Предметом спору у даній справі є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін іншого речового права (права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:176:0025) на нерухоме майно, що розташоване на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва, з припиненням права оренди ПП «Вояж» на цю земельну ділянку, з огляду на порушення прав позивача як власника землі та порушення реєстратором вимог законодавства щодо реєстрації права оренди земельної ділянки за відповідачем.
Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). А Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Зокрема, частина 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі (ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з ч. 3 ст. 33 вказаного Закону до листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4 ст. 33 Закону).
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначає алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначає певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
Отже, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому, таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").
Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 року у справі № 594/376/17-ц та від 21.11.2018 року у справі № 530/212/17 виснувала, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
З огляду на викладене вбачається, що як при застосуванні конструкції поновлення договору оренді землі, визначеної частинами 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), є необхідним наявність сукупності, зокрема, таких обставин:
- орендар належно виконує свої обов`язки за договором;
- орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк;
- до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди.
Відповідно до п. 11.7. договору оренди земельної ділянки після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Як вже було встановлено судом вище, договір оренди земельної ділянки було укладено на 15 (п`ятнадцять) років, тобто до 07.03.2021 року.
Із матеріалів справи вбачається, що 03.12.2020 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за вх. № 057/12670 зареєстровано лист від 01.11.2020 року № 01/11-20 ПП «Вояж», яким було направлено лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки (реєстраційний номер 720805057 від 04.12.2020 року) разом з проектом угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки № 63-6-00341 від 07.03.2006 року на новий строк.
Отже, ПП «Вояж» з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки № 63-6-00341 від 07.03.2006 року на новий строк звернулось із дотриманням визначеного договором терміну повідомлення про свій намір.
Отже, оцінивши наявні у справі докази, зважаючи на належне повідомлення орендодавця в установлені строки про свій намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, із наданням проекту додаткової угоди про поновлення договору, прийняття Київською міською радою рішення від 22.04.2021 року № 931/972 "Про поновлення приватному підприємству "Вояж" договору оренди земельної ділянки від 07 березня 2006 року № 63-6-00341 та внесення змін до нього", суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано процедуру та строки поновлення договору оренди на новий строк на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Поряд з цим, судом встановлено, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 року у справі № 910/13709/21 за позовом Приватного підприємства "Вояж" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової Олени Олександрівни, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 17 червня 2021 року № 58811118, на підставі якого було внесено до реєстру запис № 42559694 про реєстрацію права власності за ТОВ «Лантанагра» (розмір частки: 75/100) на об`єкт: незавершене будівництво, будівля для надання послуг автовласникам з об`єктами громадського харчування на Дніпровській набережній (напроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва, готовність об`єкта незавершеного будівництва - 45 %, за адресою: місто Київ, Дніпровська набережна, будинок б/н, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1621204480000, яке розміщено на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:90:176:0025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 року, встановлено наступне:
« 24 лютого 2006 року між Київською міською радою та Підприємством був укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:176:0025, площею 0,2048 га, строком на 15 років. Договір зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблений відповідний запис від 7 березня 2006 року № 63-6-00341 у книзі записів державної реєстрації договорів. Копія вказаного договору оренди наявна в матеріалах справи.
3 квітня 2019 року між Підприємством та Товариством був укладений договір № 03-04/2019, предметом якого сторони визначили діяльність по здійсненню ними комплексу дій організаційного, оперативно-господарського, технічного та фінансового характеру, спрямованих на будівництво об`єкту та прийняття закінченого будівництвом об`єкту в експлуатацію, подальшим розподілом площі об`єкту між сторонами (пункт 2.1. вказаної угоди). Копі вказаної угоди наявна в матеріалах справи.
За вказаним договором від 3 квітня 2019 року Підприємство передає, а Товариство приймає частину функцій замовника будівництва (забудовника) об`єкта, передбачених умовами цього договору. У результаті Реалізації проекту Підприємство отримує у власність майнові права на 25% від загальної площі об`єкту, а Товариство відповідно 75% від загальної площі об`єкту (пункт 8.1. та 8.2. вказаної угоди).
Земельна ділянка, на якій будується об`єкт, розташована за адресою: Дніпровська набережна (навпроти затоки Берковщина) в Дарницькому районі, в місті Києві, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:176:0025, площею 0,2048 га.
Будівництво об`єкту проводиться на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 17 вересня 2020 року № ІУ013200917221, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією, назва об`єкту будівництва - "Будівництво будівлі для надання послуг автовласникам з об`єктами громадського харчування на Дніпровській набережній (напроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва", замовники будівництва - Підприємство, Товариство. Роздруківка вказаного дозволу з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва наявна в матеріалах справи, а відповідна інформація є відкритою та розміщена за посиланням: https://e-construction.gov.ua/permits_doc_detail/2400188285931488557.
22 квітня 2021 року рішенням Київської міської ради № 931/972 Підприємству поновлено договір оренди земельної ділянки, зареєстрованого 7 березня 2006 року за № 63-6-00341 на 15 років.
17 червня 2021 року Нотаріусом на підставі заяви Товариства прийнято рішення № 58811118 про проведення державної реєстрації права власності на 75/100 частки незавершеного будівництва (готовність 45%) за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, б/н, земельна ділянка місця розташування кадастровий номер 8000000000:90:176:0025 (далі - спірне рішення). На підставі вищезазначеного рішення реєстратором відкрито новий розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з присвоєнням реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна 2388271580000 та внесений запис про право власності Товариства.».
«Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, сторонами не спростовано, що Нотаріусу для проведення спірної реєстрації були подані такі документи: дозвіл на виконання будівельних робот від 17 вересня 2020 року № ІУ013200917221, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, договір від 3 квітня 2019 року № 03-04/2019, підписаний між Підприємством та Товариством, технічний паспорт від 14 червня 2021 року № 1301, довідку про технічні показники, видану товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро технічної інвентаризації міжрегіональне", договір оренди земельної ділянки від 24 лютого 2006 року № 63-6-00341, акт приймання-передачі земельної ділянки від 7 березня 2006 року, підписаний між Київською міською радою та Підприємством, рішення від 22 квітня 2021 року № 931/972, видане Київською міською радою, витяг з Державного земельного кадастру. При цьому, станом на 17 червня 2021 року в Державному реєстрі прав встановлено наявність запису в розділі № 1621204480000 інформації щодо реєстрації права оренди Підприємства на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:176:0025 з строком дії до 24 лютого 2031 року.».
«…наявність запису у Державному реєстрі прав у розділі № 1621204480000 щодо реєстрації права оренди Підприємства на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:176:0025 зі строком дії до 24 лютого 2031 року підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.».
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ПП «Вояж» було власником нежитлової будівлі, загальною площею 108,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 17е на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.09.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Микитченко О.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1215.
28.04.2021 року між ПП «Вояж» та ПП «Гранд-Віза» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Микитченко О.В., відповідно до якого ПП «Гранд-Віза» придбало частку нежитлової будівлі, загальною площею 108,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 17е.
Отже, власниками нежитлової будівлі, загальною площею 108,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 17е є ПП «Вояж» та ПП «Гранд-Віза».
За вимогами ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Аналогічні положення законодавства містяться також у статті 377 Цивільного кодексу України.
Таким чином, за наслідком набуття права власності на об`єкт будівництва, до набувача незалежно від волі власника такої ділянки переходить право на відповідну її частину. Протиправне набуття прав на нерухоме майно породжує протиправне набуття прав на землю, яку воно займає.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 зробила висновок, що «при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
Враховуючи вищевикладене, на підставі аналізу наведених норм та дослідження наявних в матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:176:0025 зареєстровано за Приватним підприємством «Вояж» на достатніх правових підставах.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За частиною першою статті 5 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, здійснюючи правосуддя, захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Стаття 15 Цивільного кодексу України надає кожній особі право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Так кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 названого Кодексу).
Отже, вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Під захистом цивільних прав розуміють передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір, суд повинен дати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду. При цьому право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 року у справі № 48/340, від 22.10.2019 року у справі № 923/876/16, від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98).
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом. Водночас обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожен суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.
З наведеного слідує, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Аналогічні висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 року у справі № 904/1448/20.
Відповідно до ст. 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:
а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;
в) конфіскації земельної ділянки;
г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки;
д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 144 Земельного кодексу України регулює порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, а саме:
- у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк (ч. 1);
- у разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою (ч. 2);
- рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку (п. 3).
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам із застосуванням стандарту доказування, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Наведені обставини у сукупності свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Київської міської ради.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.03.2024р.
Суддя О.В. Котков
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 08.02.2024 |
Оприлюднено | 06.03.2024 |
Номер документу | 117400954 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні