Ухвала

від 04.03.2024 по справі 243/4761/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 березня 2024 року

м. Київ

справа № 243/4761/20

провадження № 51-1107 ск 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року щодо нього,

встановив:

Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Верховного суду із касаційною скаргою, перевіривши яку на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання приписів п. 4 ч. 2 зазначеної статті.

Так, у касаційній скарзі, зокрема, зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.

Проте вказаних приписів закону засуджений належним чином не виконав.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, тобто не тільки висунути на підтвердження допущених судом порушень переконливі факти, але й аргументувати як саме ці порушення істотно позначилися на законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, вимагаючи скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді відповідної інстанції, особа у касаційній скарзі має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на які вона посилається.

При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, засуджений ОСОБА_4 посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, не навів обґрунтування таких порушень, які в силу ст. 412 КПК є істотними і тягнуть за собою скасування оскаржуваних судових рішень на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, та не вказав як саме вони перешкодили чи могли перешкодити судам ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Крім цього, вказуючи на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, засуджений не наводить доводів на обґрунтування зазначеної позиції з урахуванням статей 413, 438 КПК у їх взаємозв`язку.

Натомість, засуджений фактично просить надати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж їм дано судами першої та апеляційної інстанцій, вказує на неповноту досудового розслідування та судового слідства, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.

Також, згадуючи про невмотивованість ухвали апеляційного суду, скаржник не зазначає, які саме доводи його апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не перевірив та на які з них не надав відповіді у вищезгаданому судовому рішенні.

Як убачається зі змісту скарги, засуджений ОСОБА_4 вказує на недоведеність його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, при цьому одночасно зазначає про невідповідність призначеного судами покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через тяжкість, чим допускає суперечності і позбавляє Суд можливості встановити дійсну його позицію.

Відсутність у скарзі належного обґрунтування, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Окрім цього, ОСОБА_4 у касаційній скарзі неправильно зазначено його процесуальний статус, оскільки відповідно до ст. 43 КПК він є засудженим, а не обвинуваченим.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши засудженому строк для усунення недоліків.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року щодо нього, залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п`ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3