Постанова

від 04.03.2024 по справі 320/46888/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/46888/23 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора в інтересах держави на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, товариства з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група" про визнання протиправними дій, скасування наказу та визнання недійсним спеціального дозволу,

ВСТАНОВИВ :

Заступник Генерального прокурора в інтересах держави звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, товариства з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група" в кому просив:

- визнати протиправними дії Державної комісії України по запасах корисних копалин і Державної служби геології та надр України щодо розгляду матеріалів початкової геолого-екологічної оцінки перспективних ресурсів вуглеводнів Тисівської площі та скасувати рішення засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, оформлене протоколом від №4607;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 27.12.2018 № 521 в частині надання товариству з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група" спеціального дозволу на користування надрами.

- визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від № 4963, виданий товариству з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група", вид користування - геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовища вуглеводнів, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовища).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року позовну заяву Заступника Генерального прокурора в інтересах держави - повернуто.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що Заступником Генерального прокурора не було надано доказів на підтвердження статусу прокурора (наказ про призначення на посаду), а тому адміністративний позов підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представниками Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин, товариства з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група" було подано відзиви на апеляційну скаргу, за змістом яких зазначено, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою статті 5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Положенням статті 53 КАС України врегульовано питання участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Так, відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Закон України «Про прокуратуру» (далі Закон № 1697-VII) містить вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закон прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

З матеріалів справи вбачається, що Заступник Генерального прокурора в інтересах держави звернувся з позовною заявою, однак суд першої інстанції подану позовну заяву повернув на підставі п.3 ч.4 ст. 169 КАС України, оскільки позивачем не було надано доказів на підтвердження статусу прокурора (наказ про призначення на посаду).

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 15 Закону № 1697-VII прокурором органу прокуратури є, зокрема, заступник Генерального прокурора.

Статус прокурора визначено у статті 15 Закону № 1697-VII, частиною другою якої передбачено також, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі.

Частиною 1 ст. 23 Закону № 1697-VII визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1697-VII право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Отже, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 5 КАС України, до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб особи, яким надано таке право, заступник Генерального прокурора уповноважений звертатися до адміністративного суду з позовною заявою так як таке право йому прямо надано ч. 1 ст. 24 Закону № 1697-VII.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.05.2023 року у справі №260/925/21 та Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.06.2023 року у справі №580/8729/21.

Суд звертає увагу, що в даному випадку прокурор діє не від імені органу прокуратури, а виключно від імені держави, виконуючи таким чином одну з функцій прокуратури.

Колегія суддів звертає увагу, що Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники є публічними особами, інформація про яких розміщена на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора та перебуває у вільному доступі.

Зокрема, заступником прокурора є Вікторія Літвінова, яка підписала позовну заяву. Перебування зазначеної особи на вказаній посаді підвернується численними доказами з мережі інтернет.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви Заступника Генерального прокурора.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі «Делькур проти Бельгії» висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 р. по справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням до суду першої інстанції, оскільки ухвала про залишення без розгляду позовної заяви постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення процесуального питання.

Керуючись статтями 311, 312, 320, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк