Постанова

від 27.02.2024 по справі 917/1061/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року м. Харків Справа № 917/1061/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви вх. № 2751 П/2 на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.11.2023, ухвалене суддею Кльоповим І.Г. у приміщенні Господарського суду Полтавської області 16.11.2023 об 11 год. 06 хв. (повне рішення складено та підписано 21.11.2023) у справі №917/1061/23

за позовом Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви, м.Полтава,

до Миргородської міської ради, м.Миргород Полтавської області,

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Миргородської міської ради, в якому просило суд:

1. Визнати незаконними (протиправними) та скасувати пункти 1-7 (з підпунктами) рішення тридцять другої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради Полтавської області №95 від 24 травня 2023 року "Про заборону діяльності релігійних організацій Української православної церкви "Московського патріархату" та припинення їх права користування земельними ділянками Миргородської міської територіальної громади".

2. Визнати за Управлінням Полтавської єпархії Української Православної Церкви (ЄДРПОУ 22531703) право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1577 га, кадастровий номер 5310900000:50:046:0143) за адресою: вул.Єрківська,33, м.Миргород.

3. Визнати за Управлінням Полтавської єпархії Української Православної Церкви (ЄДРПОУ 22531703) право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0304га, кадастровий номер 5310900000:50:046:0078) за адресою: вул.Єрківська,31, м.Миргород.

4. Визнати за Управлінням Полтавської єпархії Української Православної Церкви (ЄДРПОУ 22531703) право постійного користування земельною ділянкою площею 0,5600га, кадастровий номер 5310900000:50:010:0024) за адресою: вул.Українська,74 м.Миргород.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі №917/1061/23 відмовлено в задоволенні позову.

В обґрунтування вказаного рішення господарський суд із посиланням на Закон України Про свободу совісті та релігійні організації зі змінами, внесеними Законом України № 2662-VIII від 20.12.2018, Рішення Конституційного Суду України № 4-р/2022 від 27.12.2022, зазначив, що законодавець, унормовуючи порядок здійснення реєстраційно-облікової діяльності стосовно релігійних організацій (об`єднань), які підлеглі релігійним центрам (управлінням) у державі-агресорі, мав право застосувати обмеження у вигляді обов`язку таких релігійних організацій (об`єднань) уточнити свою назву в цій частині та відобразити це в своїх установчих документах; 26.01.2019, за результатами релігієзнавчої експертизи, проведеної Міністерством культури України щодо встановлення переліку релігійних організацій (об`єднань), які підпадають під дію норм частин сьомої і восьмої статті 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації, відповідно до розділу II Перехідних та прикінцевих положень Закону України № 2662-VIII від 20.12.2018, у газеті Урядовий кур`єр № 17 опубліковано Перелік релігійних організацій, яким необхідно внести зміни до статуту Зведена таблиця щодо переліку релігійних організації, які підпадають під дію частини 7 статті 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації, у вказаному переліку у розділі Релігійні управління за номером 34 перебуває позивач - Управління Полтавської Єпархії Української Православної Церкви (м.Полтава, вул.Героїв Сталінграду,1-Б, ЄДРПОУ 22531703), отже, позивач зобов`язаний був у строк не пізніше трьох місяців внести до свого статуту (положення) передбачені частиною сьомою статті 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації зміни та подати їх на реєстрацію у встановленому порядку, про що також зазначено у вищевказані публікації; з матеріалів справи вбачається, що позивачем надано статут Управління Полтавської Єпархії Української Православної Церкви (у новій редакції), який зареєстровано Постановою Ради у справах релігій при Кабінеті Міністрів України протоколом №8 від 30.09.1991, зміни та доповнення в новій редакції статуту затверджено Митрополитом Київським і всієї України в січні 2008, зареєстровано Державним комітетом України у справах національностей та релігій наказом № 9 від 05.02.2008, будь-яких інших документів щодо зміни та подачі на реєстрацію змін до свого статуту, зокрема передбачених ст. 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації, позивачем до суду не надано. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позивач не виконав вимоги спеціального закону, який безпосередньо регулює статус та діяльність релігійних організацій та у встановлений термін не вніс передбачених законом змін до своєї офіційної назви і не подав відповідні зміни до свого статуту (положення) на реєстрацію, а тому його статут втратив чинність у частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації (об`єднання), тобто, на думку суду першої інстанції, позивач не є релігійною організацією України, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законом порядку. Також господарський суд узяв до уваги висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви № Н-8/11 від 27.01.2023, відповідно до якого прийняття нової редакції Статуту про управління УПЦ (від 27.05.2022) та Постанови Собору УПЦ не призвели до розриву церковно-канонічного зв`язку Української Православної Церкви із Російською Православною Церквою. Отже, господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що позивач не є релігійною організацією України, статут (положення) якого зареєстровано у встановленому законом порядку, тобто він не є суб`єктом який відповідає встановленим ст. 92 Земельного кодексу України вимогам для можливості здійснення ним права постійного користування земельною ділянкою.

Позивач у межах установленого законом строку направив поштою до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить: рішення Господарського суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі №917/1061/23 скасувати повністю, постановити нове рішення, яким позовні вимоги Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає наступне: відповідно до п.«в» ч.2 ст.92 Земельного кодексу України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; відповідно до п. «в» ч. 1 ст.141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійних організацій, однак релігійна організація «Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви» на момент прийняття рішення №95 від 24.05.2023 Миргородською міською радою Полтавської області про припинення права постійного користування земельними ділянками та на момент ухвалення оскаржуваного рішення господарського суду від 16.11.2023 не перебувала в процесі реорганізації (поділу, злиття, приєднання), ліквідації або припинення в судовому порядку, Статут зазначеної релігійної організації (у новій редакції) зареєстровано Державним комітетом України у справах національностей та релігій відповідно до наказу №9 від 05.02.2008, державна реєстрація Статуту на дату прийняття оскаржуваного рішення ніким не оскаржена та не скасована, отже, на думку заявника скарги, не було жодної законної підстави, передбаченої ст.141 Земельного кодексу України, для припинення права постійного користування відповідними земельними ділянками.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 апеляційну скаргу було залишено без руху. Суд зазначив, що заявником не дотримано вимог п.2 ч.3 ст.258 ГПК України, відповідно до якого до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору (сума якого має становити 16104,00 грн), а також не дотримано вимог п.2 ч.2 ст. 258 ГПК України, щодо зазначення в апеляційній скарзі відомостей про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету. Іншою ухвалою від 18.12.2023 витребувано у суду першої інстанції матеріали даної справи, які надійшли на адресу Східного апеляційного господарського суду 25.12.2023.

Після усунення заявником недоліків скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі №917/1061/23. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "30" січня 2024 р. о 12:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №104 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104. Встановлено учасникам справи строк до 25.01.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також для подання заяв, клопотань тощо.

15.01.2024, тобто в межах установленого судом строку, відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач зазначає, що апелянт не виконав вимог спеціального закону, який безпосередньо регулює статус та діяльність релігійних організацій та у встановлений законом термін не вніс передбачених законом змін до своєї офіційної назви і не подав відповідні зміни до свого статуту (положення) на реєстрацію, а тому його статут втрачає чинність у частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації (об`єднання). Відповідач погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивач за вищенаведених обставин не є релігійною організацією України, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законом порядку, то відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України він не є особою, яка має правосуб`єктність на право постійного користування земельною ділянкою комунальної форми власності. Також у відзиві зазначається, що в позовній заяві відсутнє правове обґрунтування підстав оскарження пунктів 1 3 рішення тридцять другої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради Полтавської області №95 від 24 травня 2023 року.

У судовому засіданні 30.01.2024, в якому представники обох сторін підтримали викладену ними письмово правову позицію, було оголошено перерву до 27.02.2024 о 14:45 год.

09.02.2024 відповідач надав додаткові пояснення, в яких зауважує, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці кадастровий номер 5310900000:50:010:0024 за адресою: вул.Українська,74 м.Миргород; на момент розгляду справи ділянка вільна від забудови, дозвільних документів на проведення на ній будівельних робіт позивач не отримав. Відповідач також зазначає, що позивач, стверджуючи про порушення свого права користування земельними ділянками, не надав належних доказів того, що він намагався врегулювати це питання в позасудовому порядку, шляхом укладення договорів оренди землі, і отримав відмову.

26.02.2024 позивач надав письмові пояснення, в яких зазначає наступне: Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви отримало спірні земельні ділянки в постійне користування за відповідними Державними актами; із посиланням на ст.125, 126 Земельного кодексу України та правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18 позивач зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні; громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом - така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005. Позивач також зазначає, що з матеріалів справи не вбачається наявності передбачених статтею 141 Земельного кодексу України підстав для припинення Управлінням Полтавської єпархії Української Православної Церкви права постійного користування земельними ділянками, статтею 143 Земельного кодексу України визначено підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, але вирішення питання щодо примусового припинення права позивача на спірні земельні ділянки, в силу імперативних положень ст. 143 Земельного кодексу України, може бути здійснене органом місцевого самоврядування виключно в судовому порядку; законодавством не визначена така підстава для припинення юридичної особи, як невнесення в назву юридичної особи змін, що вимагаються спеціальним законом, або втрата чинності назви (найменування) юридичної особи, відповідно до ч. 5 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, однак відповідно до Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.05.2023, 29.01.2024, 17.02.2024 Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви не перебуває в стані ліквідації, припинення; стаття 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації'", як і Закон України від 20.12.2018 № 2662-У1ІІ "Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України" не містять положень про втрату статусу релігійної організації у випадку не внесення будь-яких змін до статуту. Стосовно посилань відповідача на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5310900000:50:010:0024 за адресою: вул.Українська,74 м.Миргород вільна від забудови і на те, що дозвільних документів на проведення на ній будівельних робіт позивач не отримав позивач зазначає, що відповідно до матеріалів справи, виконавчим комітетом Миргородської міської ради наказом № 5 від 20.01.2020 року для Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви затверджено «Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва» за адресою: вул. Українська, 74 у місті Миргороді Полтавської області на земельній ділянці площею 0,5600га, кадастровий номер 5310900000:50:010:0024, також Управлінню Полтавської єпархії Української Православної Церкви 23 лютого 2022 року виконавцем послуг АТ «Полтаваобленерго» було направлено Повідомлення про надання послуги з приєднання до електричних мереж системи розподілу електроустановки за адресою: вул. Українська, 74 у місті Миргороді Полтавської області.

У судовому засіданні 27.02.2024 представники сторін підтримали викладену ними письмово правову позицію.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Присутні у судовому засіданні представники сторін не висловлювали заперечень щодо повноти дослідження доказів, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Позивач, Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку (т.1, а.с.24, 25), яка здійснює діяльність у відповідності до Статуту, зареєстрованого в новій редакції 05.02.2008 (т.1, а.с.27).

Земельними ділянками площею 0,1577 га, кадастровий номер 5310900000:50:046:0143 за адресою: вул.Єрківська,33, площею 0,0304 га, кадастровий номер 5310900000:50:046:0078 за адресою: вул.Єрківська,31, та площею 0,5600 га, кадастровий номер 5310900000:50:010:0024 за адресою: вул.Українська,74 у м.Миргороді позивач володіє на праві постійного користування, згідно з Державними актами від 15.03.2012 та від 29.12.2012 (т.1, а.с. 38, 50, 70), виданими на підставі відповідних рішень Миргородської міської ради від 24.10.2010 та від 09.11.2012. Цільове призначення земельних ділянок, що вказане в Державних актах для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

24.05.2023 на тридцять другій сесії восьмого скликання Миргородської міської ради Полтавської області було прийнято рішення №95 Про заборону діяльності релігійних організацій Української православної церкви (Московського патріархату) та припинення їх права користування земельними ділянками Миргородської міської територіальної громади із преамбулою такого змісту: «Відповідно до ст.ст. 25, 26 Законів України „Про місцеве самоврядування в Україні, „Про свободу совісті та релігійні організації, „Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, Земельного кодексу України, Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, розглянувши звернення командира військової частини НОМЕР_1 , полковника ОСОБА_1 , отамана Районового козацького товариства "Миргородський Полк Українського Козацтва" Коваленка М.Г., голови Миргородської районної ради Гирки Н.О., колективне звернення жителів Миргородської міської територіальної громади, протоколу № 5 від 19.05.2023 р. Громадської ради при виконавчому комітеті Миргородської міської ради, враховуючи антиукраїнську та антидержавну позицію організацій (об`єднань) Української Православної Церкви московського патріархату, керівний центр якої знаходиться в російській федерації, що здійснює військову агресію проти України та окупувала частину територій нашої держави».

Згідно з пунктами 1 7 зазначеного документа (т.1, а.с.79), міська рада вирішила:

1. Схвалити текст звернення депутатів Миргородської міської ради до Президента України та Верховної Ради України щодо заборони діяльності релігійних організацій (об`єднань) Української православної церкви московського патріархату на території України (додається).

2. Уповноважити Миргородського міського голову Соломаху С.П. підписати звернення та надіслати його Президенту України, Верховній Раді України.

3. Доручити секретарю міської ради Гуржію О.В., відділу культури міської ради (Педченко Л.М.), організаційному відділу міської ради (Артикульна Л.С.) сприяти зміні підлеглості релігійних громад Української православної церкви московського патріархату в канонічних й організаційних питаннях шляхом надання роз`яснень, в межах своєї компетенції, щодо організації та проведення загальних зборів релігійних громад і внесення відповідних змін та доповнень до статутів (положень) релігійних громад.

4. Припинити Управлінню Полтавської єпархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 22531703) право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2806 га (кадастровий номер 5310900000:50:002:0267), вид цільового призначення - 03.04 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій за адресою вул. Гоголя, 112-Е, м. Миргород.

4.1. Рішення сорок четвертої сесії п`ятого скликання Миргородської міської ради №60 від 24 вересня 2010 року „Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання в постійне користування Релігійній громаді Успенської Української Православної церкви земельної ділянки площею 2806 м2 за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 112-Е землі громадських та релігійних організацій вважати таким, що втратило чинність.

4.2. Зарахувати земельну ділянку площею 0,2806 га (кадастровий номер 5310900000:50:002:0267), вид цільового призначення - 03.04 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій за адресою вул. Гоголя, 112-Е, м. Миргород до земель запасу Миргородської міської ради.

5. Припинити Управлінню Полтавської єпархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 22531703) право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1577 га (кадастровий номер 5310900000:50:046:0143), вид цільового призначення - 03.04 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій за адресою вул. Єрківська, 33, м. Миргород.

5.1. Рішення двадцять п`ятої сесії шостого скликання Миргородської міської ради №36 від 09 листопада 2012 року „Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання в постійне користування Управлінню Полтавської єпархії Української Православної Церкви земельної ділянки площею 1577 м 2 за адресою: м. Миргород, вул. Єрківська, 33 землі для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій вважати таким, що втратило чинність.

5.2. Зарахувати земельну ділянку площею 0,1577 га (кадастровий номер 5310900000:50:046:0143), вид цільового призначення - 03.04 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій за адресою вул. Єрківська, 33, м. Миргород до земель запасу Миргородської міської ради.

6. Припинити Управлінню Полтавської єпархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 22531703) право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0304 га (кадастровий номер 5310900000:50:046:0078), вид цільового призначення - 03.04 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій за адресою вул. Єрківська, 31, м. Миргород.

6.1. Рішення двадцять п`ятої сесії шостого скликання Миргородської міської ради №35 від 09 листопада 2012 року „Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання в постійне користування Управлінню Полтавської єпархії Української Православної Церкви земельної ділянки площею 304 м 2 за адресою: м. Миргород, вул. Єрківська, 31 землі для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій вважати таким, що втратило чинність.

6.2. Зарахувати земельну ділянку площею 0,0304 га (кадастровий номер 5310900000:50:046:0078), вид цільового призначення - 03.04 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій за адресою вул. Єрківська, 31, м. Миргород до земель запасу Миргородської міської ради.

7. Припинити Управлінню Полтавської єпархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 22531703) право постійного користування земельною ділянкою площею 0,5600 га (кадастровий номер 5310900000:50:010:0024), вид цільового призначення - 03.04 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій за адресою вул. Українська, 74, м. Миргород.

7.1. Рішення сорок четвертої сесії п`ятого скликання Миргородської міської ради №61 від 24 вересня 2010 року „Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в постійне користування Управлінню Полтавської єпархії Української Православної Церкви земельної ділянки площею 5600 м 2 за адресою: м. Миргород, вул. Українська, 74 землі громадських та релігійних організацій вважати таким, що втратило чинність.

7.2. Зарахувати земельну ділянку площею 0,5600 га (кадастровий номер 5310900000:50:010:0024), вид цільового призначення - 03.04 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій за адресою вул. Українська, 74, м. Миргород до земель запасу Миргородської міської ради.

У червні 2023 року Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви, вважаючи свої права порушеними, звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом у даній справі, в якому просило суд визнати незаконними (протиправними) та скасувати пункти 1-7 (з підпунктами) рішення тридцять другої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради Полтавської області №95 від 24 травня 2023 року "Про заборону діяльності релігійних організацій Української православної церкви "Московського патріархату" та припинення їх права користування земельними ділянками Миргородської міської територіальної громади", а також визнати за Управлінням Полтавської єпархії Української Православної Церкви право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1577 га, кадастровий номер 5310900000:50:046:0143) за адресою: вул.Єрківська,33, м.Миргород, земельною ділянкою площею 0,0304га, кадастровий номер 5310900000:50:046:0078) за адресою: вул.Єрківська,31, м.Миргород, та земельною ділянкою площею 0,5600га, кадастровий номер 5310900000:50:010:0024) за адресою: вул.Українська,74 м.Миргород.

Ухвалою господарського суду від 03.07.2023 було відкрито провадження у даній справі №917/1061/23.

Рішенням 35 сесії 8 скликання Миргородської міської ради від 12.07.2023 №214 (т.1, а.с.130), яке було прийнято вже після звернення позивача до господарського суду та відкриття провадження у справі, внесено часткові зміни до рішення 32 сесії Миргородської міської ради 8 скликання від 24.05.2023 № 95 "Про заборону діяльності релігійних організацій Української православної церкви (Московського патріархату) та припинення їх права користування земельними ділянками Миргородської міської територіальної громади", а саме, міська рада вирішила: «Внести зміни до пункту 4 рішення: 1. У пункті 4 рішення слова та цифри "Управлінню Полтавської єпархії Української Православної Церкви" замінити словами та цифрами "РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УСПЕНСЬКОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ". 2. Пункт 4 рішення доповнити підпунктом 4.2. такого змісту: "4.2. Рішення Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 22 січня 2002 року № 33 "Про надання земельної ділянки у постійне користування" вважати таким, що втратило чинність". У зв`язку з цим, підпункт 4.2. вважати підпунктом 4.3».

Тобто, після внесення відповідних змін, рішення Миргородської міської ради 32 сесії Миргородської міської ради 8 скликання від 24.05.2023 № 95 стосується земельних ділянок, якими користується Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви, лише в частині пунктів 5 - 7.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі №917/1061/23 відмовлено в задоволенні позову з наведених вище підстав.

Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач заявив вимогу про визнання незаконним (протиправним) та скасування рішення органу місцевого самоврядування в частині зазначених у позовній заяві пунктів, з яких пункти 1 3 стосуються підготовки звернення депутатів міськради до Президента України та Верховної Ради України, а також надання доручення посадовим особам міської ради спряти зміні підлеглості релігійних громад УПЦ, а пункти 4 7 (до внесення змін у липні 2023 року) стосуються припинення прав Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви на земельні ділянки.

Відповідно до п. 6, 10 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Як вбачається зі змісту вищенаведених пунктів 1 3 рішення Миргородської міської ради 32 сесії Миргородської міської ради 8 скликання від 24.05.2023 № 95, вони не стосуються ні господарської діяльності позивача, ні його речових прав на майно (в тому числі землю), натомість ці пункти пов`язані зі здійсненням владних управлінських функцій міської ради. В частині позовних вимог щодо цих пунктів рішення позивач в суді першої та апеляційної інстанції не навів жодного правового обґрунтування, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні також не надав оцінки правовій природі зазначених вимог.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведених приписів п. 6, 10 ч.1 ст.20 ГПК України, колегія суддів зазначає, що даний спір в частині визнання незаконними (протиправними) та скасування пунктів 1 - 3 рішення тридцять другої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради Полтавської області №95 від 24.05.2023 не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Щодо вимог про скасування пунктів рішення Миргородської міської ради 32 сесії Миргородської міської ради 8 скликання від 24.05.2023 № 95, якими припинено позивачеві право постійного користування земельними ділянками - на думку колегії суддів, відповідні вимоги підлягають розгляду господарським судом в силу вищенаведених положень п. 6 ч.1 ст.20 ГПК України.

Разом з тим, як було встановлено вище, після подання позову в даній справі до рішення Миргородської міської ради 32 сесії Миргородської міської ради 8 скликання від 24.05.2023 №95 було внесено зміни, внаслідок чого пункт 4 вказаного рішення вже не стосувався земельних ділянок, якими користується Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Відповідні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 16.01.2024 у справі № 916/2168/22.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що в частині позовних вимог про визнання незаконними (протиправними) та скасування пунктів 1 4 вказаного рішення Миргородської міської ради 32 сесії Миргородської міської ради 8 скликання від 24.05.2023 №95 провадження у справі підлягає закриттю у відповідності до п.1, 2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Надаючи оцінку правомірності позовних вимог щодо визнання незаконними (протиправними) та скасування пунктів 5 - 7 (з підпунктами) вказаного рішення відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За змістом ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

У ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України наведено вичерпний перелік осіб, які можуть набувати права постійного користування земельною ділянкою.

Так, п. «в» ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України передбачено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Законодавством також передбачено вичерпний перелік підстав припинення права користування землями, зокрема й права постійного користування земельними ділянками, які належать до земель державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії; з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами).

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні та відповідач у відзиві на апеляційну скаргу посилаються на пункт «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, згідно з яким, підставою припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

На думку суду першої інстанції та відповідача, оскільки позивач не виконав вимог спеціального закону, який безпосередньо регулює статус та діяльність релігійних організацій, а саме приписів ст. 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації, та у встановлений термін не вніс передбачених законом змін до своєї офіційної назви і не подав відповідні зміни до свого статуту (положення) на реєстрацію, то його статут втратив чинність у частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації (об`єднання), тобто, на думку суду першої інстанції, позивач не є релігійною організацією України, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації зі змінами, внесеними Законом України № 2662-VIII від 20.12.2018, релігійна організація (об`єднання), яка безпосередньо або як складова частина іншої релігійної організації (об`єднання) входить до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, зобов`язана у своїй повній назві, зазначеній у її статуті (положенні), відображати належність до релігійної організації (об`єднання) за межами України, до якої вона входить (частиною якої вона є), шляхом обов`язкового відтворення у своїй назві повної статутної назви такої релігійної організації (об`єднання) з можливим додаванням слів «в Україні» та/або позначення свого місця в структурі іноземної релігійної організації.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача в судових засіданнях, Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви станом на час прийняття оскаржуваного рішення дійсно не зареєструвало відповідних змін до свого статуту (позивач наполягає на тому, що він і не зобов`язаний вносити зміни, оскільки керівний центр Української Православної Церкви знаходиться у місті Києві).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що для правильного вирішення спору у справі має бути встановлено чи дійсно наслідки невнесення таких змін до Статуту мають розцінюватися як припинення діяльності релігійної організації, яке згідно з пунктом «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Як уже зазначалося, позивач, Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку відповідно до ст.13 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації, згідно з якою релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації.

На час судового розгляду даної справи позивач здійснює діяльність у відповідності до Статуту, зареєстрованого в новій редакції 05.02.2008. Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вказана юридична особа не перебуває в стані ліквідації, припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Відповідно до ч. 5 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Статтями 110, 111 ЦК України визначено поняття та порядок ліквідації юридичної особи, це ліквідація за рішенням її учасників та ліквідація за рішенням суду.

Зі змісту вказаних норм цивільного законодавства (в їх системному взаємозв`язку з іншими нормами) не вбачається, що припинення юридичної особи є безумовним та неминучим правовим наслідком втрати чинності назви (найменування) юридичної особи оскільки для такого припинення необхідно здійснити дії згідно зі встановленим законом порядком.

Тому, на думку колегії суддів, висновок господарського суду про те, що діяльність позивача є припиненою, не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Із нормативно-правових актів, рішення Конституційного Суду України, висновків релігієзнавчої експертизи, на які посилається господарський суд в оскаржуваному рішенні, також не вбачається підстав для висновку про те, що діяльність позивача слід вважати припиненою.

Натомість доводи позивача про те, що законодавством не визначена така підстава для припинення юридичної особи як невнесення в назву юридичної особи змін, що вимагаються спеціальним законом, або втрата чинності назви (найменування) юридичної особи узгоджується зі змістом вищенаведених норм закону.

Отже, позивач не є особою, що припинила свою діяльність, у розумінні пункту «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України (на який посилається місцевий господарський суд та відповідач), відповідно, відсутні і підстави для припинення позивачеві права користування спірними земельними ділянками.

Окрім того, як уже зазначалося, позивач володіє спірними земельними ділянками на праві постійного користування, згідно з Державними актами від 15.03.2012 та від 29.12.2012 (т.1, а.с. 38, 50, 70), виданими на підставі відповідних рішень Миргородської міської ради від 24.10.2010 та від 09.11.2012.

Матеріали справи не містять доказів скасування вказаних Державних актів або визнання їх недійсними. При цьому рішення Миргородської міської ради 2012 та 2010 року вичерпали свою дію фактами їх виконання, тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання про що обґрунтовано зазначав позивач в ході апеляційного провадження.

Пунктом «в» ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України передбачено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Позивач надав до суду першої інстанції докази, що підтверджують використання спірних земельних ділянок за відповідним цільовим призначенням, зокрема технічні паспорти на культові та інші будівлі, що знаходяться на спірних земельних ділянках за адресами: вул. Єрківська, 31, вул Єрківська, 33 і належать позивачеві на праві власності (т.1, а.с.45, 55).

Щодо третьої земельної ділянки, з кадастровим номером 5310900000:50:010:0024 за адресою: вул.Українська,74 м.Миргород, позивач надав докази розробки проекту будівництва храмового комплексу на вказаній ділянці (т.1, а.с.75, 76), а також копії листів АТ «Полтаваобленерго» щодо технічних умов приєднання електроустановок церкви Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви за вказаною адресою (т.1, а.с.77, 78). Згідно з поясненнями представника позивача, будівельні та інші роботи на вказаній земельній ділянці наразі не здійснюються виключно через воєнні дії. Отже, посилання відповідача на те, що зазначена земельна ділянка вільна від забудови, колегія суддів не визнає переконливими аргументами, які б свідчили про те, що позивач не використовує цю ділянку за належним призначенням.

Положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України передбачають перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди на який обґрунтовано посилається позивач.

Відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у вищенаведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. Ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна (аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, у постановах Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 910/5210/20, від 03.10.2023 у справі № 918/1131/22 тощо).

З огляду на наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що пунктами 5 - 7 (з підпунктами) оспорюваного рішення відповідача порушено права та інтереси позивача щодо права користування земельними ділянками, на яких розміщено належні йому на праві власності об`єкти нерухомості, а також земельною ділянкою, на якій планується звести такий об`єкт (храмову споруду) у відповідності до її цільового призначення.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що, як вбачається з преамбули рішення тридцять другої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради Полтавської області №95 від 24.05.2023 року, вказане рішення прийнято за результатами розгляду звернення командира військової частини НОМЕР_1 , полковника ОСОБА_1 , отамана Районового козацького товариства "Миргородський Полк Українського Козацтва" Коваленка М.Г., голови Миргородської районної ради Гирки Н.О., колективного звернення жителів Миргородської міської територіальної громади тощо. Водночас, відповідно до змісту вказаних документів, копії яких долучено до матеріалів справи (т.1, а.с. 110 129), заявники просили ініціювати розгляд питання щодо припинення богослужіння в Миргородській громаді релігійних організацій УПЦ, провести громадське обговорення переходу громад УПЦ до Православної Церкви України, ухвалити рішення про підтримку рішення Верховної Ради України на законодавчому рівні заборонити діяльність УПЦ на території України, розглянути питання щодо розірвання договірних відносин з структурами УПЦ.

Про припинення права користування земельними ділянками, на яких знаходяться споруди, що належать УПЦ на праві власності, у вказаних зверненнях не йдеться.

Тобто міська рада при прийнятті оспорюваного рішення вийшла не лише за межі повноважень, установлених законом, але й за межі кола питань, що ставилися у зверненнях, на підставі який прийнято зазначене рішення міської ради. Однак суд першої інстанції не надав цим обставинам відповідної правової оцінки, фактично обмежившись у мотивуванні оскаржуваного рішення посиланнями на те, що позивач не дотримався вимог закону щодо реєстрації змін до Статуту.

Колегія суддів із розумінням ставиться до позиції Миргородської міської ради щодо вирішення нагальних питань, пов`язаних з діяльністю релігійних організацій, із врахуванням звернень патріотичної громадськості, та зазначає, що будь-яка особа (світська або духовна) має бути притягнута до відповідальності у разі доведення факту її співпраці з державою-агресоркою.

Однак відповідні питання не регулюються земельним законодавством, яким унормовано спірні правовідносини щодо наявності або відсутності підстав для припинення зареєстрованій в Україні юридичній особі права користування земельною ділянкою.

Суд наголошує, що за умов війни, коли ворог спрямовує всі зусилля на руйнування української державності, життєво важливим є збереження основоположних засад, на яких вона ґрунтується, недопущення їх підміни небезпечним принципом «мета виправдовує засоби», який попри удавану простоту та ефективність завдає непоправної шкоди самій суті тих цінностей, які нині відстоює Україна.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що пункти 5 - 7 (з підпунктами) рішення тридцять другої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради Полтавської області №95 від 24 травня 2023 року "Про заборону діяльності релігійних організацій Української православної церкви "Московського патріархату" та припинення їх права користування земельними ділянками Миргородської міської територіальної громади" слід визнати незаконними (протиправними) та скасувати, оскільки в цій частині відповідач прийняв рішення про припинення Управлінню Полтавської єпархії Української Православної Церкви права постійного користування спірними земельними ділянками за відсутності підстав, установлених законом (зокрема, пунктом «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України), а також з порушенням вищенаведеного принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель що призвело до порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту.

Позивач також просив суд визнати за Управлінням Полтавської єпархії Української Православної Церкви право постійного користування відповідними земельними ділянками.

Стосовно вказаних вимог колегія суддів зазначає, що оскільки, як було встановлено вище, Державні акти, видані позивачу на ці земельні ділянки, є чинними, а рішення відповідача про припинення права постійного користування відповідними ділянками підлягає скасуванню додаткове визнання в судовому порядку за позивачем права постійного користування земельними ділянками в даному випадку не є належним та ефективним способом захисту, що призвів би до поновлення порушених прав, оскільки, як було встановлено вище, належним способом захисту є визнання незаконними (протиправними) та скасування відповідних пунктів оспорюваного рішення відповідача.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 925/1368/22 тощо.

Отже, в частині вимог про визнання за Управлінням Полтавської єпархії Української Православної Церкви права постійного користування земельними ділянками у позові слід відмовити.

Відповідно, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду слід скасувати як таке, що прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст.92, 141 Земельного кодексу України (про що було зазначено вище).

Судові витрати позивача за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають розподілу пропорційно до задоволених позовних вимог, з урахуванням приписів ст.129 ГПК України.

Керуючись п.1, 2 ч.1 ст.231, п.2 ч.1 статті 275, п.4 ч.1, ч.2 статті 277, статтями 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі №917/1061/23 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати незаконними (протиправними) та скасувати пункти 5 - 7 (з підпунктами) рішення тридцять другої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради Полтавської області №95 від 24 травня 2023 року "Про заборону діяльності релігійних організацій Української православної церкви "Московського патріархату" та припинення їх права користування земельними ділянками Миргородської міської територіальної громади".

В частині вимог про визнання незаконними (протиправними) та скасування пунктів 1 4 вказаного рішення відповідача провадження у справі закрити.

В частині вимог про визнання за Управлінням Полтавської єпархії Української Православної Церкви права постійного користування земельними ділянками у позові відмовити.

Стягнути з Миргородської міської ради (код ЄДРПОУ 21051131 вул. Незалежності, 17, м.Миргород, Полтавська область, 37600) на користь Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 22531703, вул. Раїси Кириченко, 62-А, м.Полтава, 36000) 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 4026,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.03.2024.

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна