Рішення

від 28.02.2024 по справі 910/15803/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.02.2024Справа № 910/15803/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Старовойтова Є.А. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Приватного малого підприємства "Євро-В" (вул. Запорізька, 37, м. Луцьк, Волинська обл., Луцький р-н, 43008, код ЄДРПОУ 31102036)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" (вул. Сім`ї Кульженків, 35, оф. 3/1,м. Київ, 04159, код ЄДРПОУ 22902499)

про стягнення 511 698, 72 грн,

представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне мале підприємство "Євро-В" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" про стягнення 511 698, 72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що кошти у розмірі 511 698,72 грн були сплачені, як помилкові, без жодної підстави.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.10.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/15803/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

01.11.2023 через електронну пошту суду від позивача надійшла заява щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 30.11.2023.

20.11.2023 до канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву мотивований тим, що позивачем здійснено замовлення товару (паперу), останній отримував рахунки - фактури на оплату товару, які в подальшому сплачував шляхом 100% передоплати. Товар отримано позивачем згідно видаткових накладних, які підписані ним без зауважень та забезпечень. Будь які претензії щодо несвоєчасного отримання або не отримання товару від ТОВ «Євро-В» до відповідача не надходили.

21.11.2023 до канцелярії Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режим відеоконференції.

27.11.2023 до канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано відповідь на відзив в якій вказує, що жодних поставок товарів відповідачем для позивача не здійснювалося. При цьому, головним бухгалтером було проведено на користь відповідача ряд оплат. Із копій документів наданих відповідачем вбачається, що товарно-матеріальні цінності отримувала Міщук О.П. однак, позивачу не відома ця особа.

29.11.2023 до канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано оригінали видаткових накладних, оригінал нотаріально засвідчених заяв свідків, оригінали рахунків-фактур, оригінали товарно-транспортних накладних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023, задоволено заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою від 30.11.2023 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів, відкладено розгляд справи до 11.01.2024.

02.01.2024 до канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив. Позивачем подано клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції.

09.01.2024 до канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, а відповідачем заперечення на клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Протокольною ухвалою від 11.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

29.01.2024 до канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, додаткові пояснення у справі.

30.01.2024 до канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано заперечення на клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експерта про призначення почеркознавчої експертизи, заперечення на повторне клопотання на призначення почеркознавчої експертизи.

31.01.2024 до канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано письмові пояснення до заперечення на повторне клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Протокольною ухвалою від 31.01.2024 суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про долучення доказів через недотримання процесуальних строків, також відмовлено в задоволенні клопотання про проведення експертизи, закрити підготовче провадження та призначити справу по суті на 28.02.2024.

28.02.2024 через відділ діловодства суду відповідачем подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 28.02.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Протягом 2022-2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" (далі - відповідач) було складено та надано Приватному малому підприємству "Євро-В" (далі - позивач) рахунки-фактури для оплати за поставку товару (паперу).

Як вказує відповідач, позивач в свою чергу оплатив виставлені рахунки-фактури при умові 100% передоплати та в установлені в них строки.

18.08.2023 та 06.09.2023 позивачем було направлено відповідачу вимоги щодо повернення грошових коштів вих. № б/н від 18.08.2023 та №б/н від 06.09.2023, в яких просив здійснити повернення грошових коштів в сумі 511 698,72 грн, шляхом їх перерахування за платіжними реквізитами ПМП «Євро-В» у семиденний термін.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що на переконання позивача грошові кошти були перераховані відповідачу помилково, оскільки між сторонами не існувало жодних договірних відносин.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

За змістом ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що відповідачем складено та надано позивачу рахунки для оплати на поставку паперу в кількості та асортименті з ціною з урахуванням ПДВ , а саме:

- № КИ00023070 від 12.07.2022 на суму 108 502,80 грн з ПДВ.

- № КИ00008621 від 21.02.2023 на суму 148 596,00 грн з ПДВ.

- № КИ0008980 від 24.02.2023 на суму 144 511,92 грн з ПДВ.

- № КИ00012178 від 16.03.2023 на суму 110 088,00 грн з ПДВ.

Відповідно до платіжних інструкцій, позивачем оплачено вказані рахунки, а саме платіжна інструкція:

- 3699 від 12.07.2022 на суму 108 502,80 грн з ПДВ, призначення платежу за товар зг.рах. № КИ00023070 від 12.07.2022.

- 3784 від 21.02.2023 на суму 148 596,00 грн з ПДВ, призначення платежу за товар зг.рах. № КИ00008621 від 21.02.2023.

- 3798 від 24.02.2023 на суму 144 511,92 грн з ПДВ, призначення платежу за товар зг.рах. № КИ0008980 від 24.02.2023.

- 3794 від 16.03.2023 на суму 110 088,00 грн з ПДВ, призначення платежу за товар зг.рах. КИ00012178 від 16.03.2023.

Товар отримано ПМП «Євро-В» на підставі видаткових накладних, які підписано та скріплено печаткою позивача, а саме:

- № КИ00017990 від 13.07.2022 на суму 108 502,80 грн з ПДВ.

- № КИ00007352 від 24.02.2023 на суму 144 511,92 грн з ПДВ.

- № КИ00006825 від 22.02.2023 на суму 148 596,00 грн з ПДВ.

- № КИ00010417 від 17.03.2023 на суму 110 088,00 грн з ПДВ.

Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами з приводу виставлення відповідачем рахунків на оплату, що містить найменування товару, його кількість і ціну, а також реквізити відповідача (оферта) та здійснення позивачем повної оплати по вказаних рахунках із зазначенням саме цих рахунків в призначенні платежу, суд дійшов висновку про укладення між сторонами у спрощений спосіб договору поставки.

Частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та, що у свою чергу встановлено судом, відповідачем на виконання договірних зобов`язань погоджених у спрощений спосіб було поставлено позивачу товар на загальну суму 511 698,72 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Зазначені вище накладні підписані сторонами та скріплені печатками товариства, без будь яких зауважень щодо кількості, якості та ціни товару, зокрема, з боку позивача.

Крім того, позивач зазначає про невідповідність підписів на накладних, оскільки, особа, яка приймала товар - Міщук О.П. та ставила печатку товариства, позивачу не відома.

Водночас, суд вказує, що позивач не звертався з цього приводу і до правоохоронних органів.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем не тільки було оплачено виставлені рахунки відповідача, а й отримано товар.

За приписами ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як було встановлено судом вище, між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Тобто, відповідачем отримано кошти за оплату вартості товару у розмірі 511 698,72 грн, в межах договірних відносин та за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов`язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог.

Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Дана правова позиція повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах № 910/1238/17 від 23 березня 2018 року, № 910/9072/17 від 26 червня 2018 року.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позов Приватного малого підприємства «Євро-В» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" безпідставно одержаних коштів в сумі 511 698,72 грн, є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 05.03.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА