Ухвала

від 03.10.2024 по справі 910/15803/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15803/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

розглянувши матеріали касаційної скарги приватного малого підприємства "Євро-В"

на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024

у справі № 910/15803/23

за позовом приватного малого підприємства "Євро-В"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест"

про стягнення 511 698,72 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство "Євро-В" (далі - ПМП "Євро-В", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" (далі - ТОВ "Юнайтед Форест", відповідач) про стягнення з останнього 511 698,72 грн на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 910/15803/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Оскаржувані судові рішення мотивовані недоведеністю підстав для повернення здійснених позивачем платежів на загальну суму 511 698,72 грн за статтею 1212 ЦК України.

ПМП "Євро-В" 24.09.2024 (підтверджується відміткою на поштовому конверті) звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 910/15803/23, справу передати на новий розгляд.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ПМП "Євро-В" у справі № 910/15803/23, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2 684,00 грн.

Позов подано у 2023 році. Предметом позову у справі № 910/15803/23 є вимога про стягнення 511 698,72 грн, отже, ціна позову не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000,00 грн).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник посилається на випадки передбачені підпунктами "а", "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України; зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 1212 ЦК України та щодо можливої помилки у подальшому застосуванні цієї норми іншими судами; вказує, що позивач позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, посилаючись на обставини у цій справі.

Розглянувши міркування наведені у касаційній скарзі та зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявних випадків для відкриття касаційного провадження.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

У поданій касаційній скарзі скаржник хоча і зазначає про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, однак не наводить жодних обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права.

Разом з тим, скаржник, посилаючись на підпункт "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не навів та належним чином не обґрунтував, наявності обставини встановленої судом у цій справі щодо якої позбавлений можливості спростувати обставину, встановлену оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Тож тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів.

Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПМП "Євро-В" на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 910/15803/23, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного малого підприємства "Євро-В" на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 910/15803/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок