Постанова

від 04.03.2024 по справі 136/2073/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/2073/23

Провадження № 22-ц/801/358/2024

Категорія: 80

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 рокуСправа № 136/2073/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Медвецький С.К., Оніщука В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Вінницького обласного центру зайнятості на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 22 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького обласного центру зайнятості про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , через свого представника, звернулася до суду з позовом до Вінницького обласного центру зайнятості та просила:

- стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 19819,80 грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів і зборів;

- стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну допомогу для оздоровлення у розмірі 19819,80 грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів і зборів;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 792,44 грн за кожний день затримки, починаючи з 15.07.2023 по день ухвалення рішення у цій справі.

В обґрунтування позовних вимог заначила, що протягом останніх 22 років працювала у підрозділах Вінницького обласного центру зайнятості.

01.02.2023 позивача було попереджено про зміни в організації праці та про те, що відповідно до наказу Міністерства економіки України «Про утворення філій регіональних центрів зайнятості Державного центру зайнятості» від 02.11.2022 № 4325, відповідачем видано наказ «Про утворення філій Вінницького обласного центру зайнятості» від 20.12.2022 № 285, а також № 35-к від 11.01.2023 «Про попередження працівників Липовецької районної філії Вінницького обласного центру зайнятості про зміни в організації праці» посаду заступника начальника відділу надання соціальних послуг Липовецької районної філії Вінницького обласного центру зайнятості, яку позивач займає, буде скорочено.

27.02.2023 позивач звернулась до відповідача із заявами про надання їй матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, однак 02.03.2023 їй було відмовлено в задоволенні таких заяв мотивуючи це тим, що 15.02.2023 Державним центром зайнятості затверджено кошторис видатків на 2023 рік Вінницького обласного центру зайнятості, який доведено супровідним листом від 15.02.2023 №33/1111/986-23. Фонд заробітної плати, затверджений в кошторисі, розрахований відповідно до законодавства та з врахуванням забезпечення виплат за посадовими окладами, надбавками та доплатами, преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи, матеріальної допомоги та оплати за цивільно-правовими договорами. Видатки на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги для оздоровлення розраховані на граничну чисельність, затверджену наказом Державного центру зайнятості від 08.12.2022 №128 «Про затвердження граничної чисельності працівників Державної служби зайнятості».

Оскільки, штатним розписом Вінницької філії для Липовецького відділу передбачено 6 штатних посад, надання допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань може бути виплачена лише цим особам.

30.06.2023 позивач повторно звернулась до відповідача із заявами про надання їй матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Наказом відповідача від 14.07.2023 № 449-К позивача було звільнено з посади заступника начальника відділу надання соціальних послуг Липовецької районної філії Вінницького обласного центру зайнятості, а 21.07.2023 позивач отримала письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні.

Однак, ознайомившись із повідомленням про суми, нараховані та виплачені при звільненні, позивачем було встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальної допомога для вирішення соціально-побутових питань не виплачені.

На переконання позивача, право на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є безумовним правом позивача як працівника, а надання таких виплат є обов`язком відповідача як роботодавця.

Таким чином, позивач вважала, що відмова відповідача у здійсненні вищевказаних виплат позивачу, з посиланнями на відсутність коштів передбачених кошторисом є незаконною.

Крім того, на момент звернення позивача із заявами про надання матеріальних допомог вона була працівником Вінницького обласного центру зайнятості, а тому вона вважала, що має право користуватись гарантіями передбаченими Колективним договором.

Відтак, на думку позивача, станом на момент звернення до суду відповідач не здійснив розрахунок з позивачем, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивачем наведено розрахунки, які відповідачу необхідно сплатити їй у якості матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги для оздоровлення з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів і зборів, а також вирахувано суму коштів, яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 15.07.2023.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 22 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 до Вінницького обласного центру зайнятості про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено.

Стягнено з Вінницького обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 19819 грн 80 коп. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів і зборів, матеріальну допомогу для оздоровлення у розмірі 19819 грн 80 коп. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів і зборів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 792 грн 44 коп. - за кожний день затримки, починаючи з 15.07.2023 по день ухвалення рішення у цій справі.

Стягнено судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач була звільнена у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників наказом відповідача від 14.07.2023 і до цієї дати з нею був здійснений розрахунок по заробітній платі у повному обсязі.

27.02.2023 позивач звернулась до відповідача із заявами про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення, але відповідачем було надіслано лист № 8/15-14/912-23, у якому зазначено, що такі матеріальні допомоги не можуть бути задоволені з обґрунтуванням причин відмови. Так, у кошторисі видатків відповідача на 2023 рік кошти виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги оздоровлення розраховані на граничну чисельність затверджену наказом Державного центру зайнятості від 08.12.2022 №128 «Про затвердження граничної чисельності працівників Державної служби зайнятості», що свідчить про те, що працівникам районних, міжрайонних міських філій, ці виплати не передбачено.

Представник відповідача вказує, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення надається за умови наявності коштів на оплату праці в межах асигнувань, передбачених кошторисом, у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Також зауважує, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не належить до обов`язкових виплат, а її виплата здійснюється на підставі заяви працівника за рішенням керівника відповідного органу у межах встановленого фонду оплати праці. Щодо виплати допомоги для оздоровлення, то ця допомога також не є обов`язковою, так як виплачують її за рішенням керівника та лише за наявності фонду оплати праці, її можуть надати у будь-який період за заявою працівника.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідач зазначає, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога оздоровлення не відноситься до основного складу заробітної плати і таким елементом не є, а входить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, тому не може бути видом заборгованості за час затримки розрахунку при звільненні.

При цьому, на переконання відповідача, основний розрахунок по заробітній платі був проведений з позивачем своєчасно та в повному обсязі (заробітна плата до звільнення по окладу, надбавка за інтенсивність, надбавка за вислугу років, вихідна допомога, грошова компенсація за невикористану відпустку, оплата по лікарняним).

Враховуючи, що на думку відповідача, надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення це право керівника, а не обов`язок, і те, що в задоволенні заяв про нарахування та виплату таких допомог було відмолено, відповідач впевнений, що така допомога не є обов`язковою виплатою при звільненні працівника, а тому вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставною.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду першої інстанції відповідає повністю.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працювала у підрозділах Вінницького обласного центру зайнятості і останнє місце її роботи та посада були - заступник начальника відділу надання соціальних послуг Липовецької районної філії Вінницького обласного центру зайнятості.

01.02.2023 позивача було попереджено про зміни в організації праці та про те, що відповідно до наказу Міністерства економіки України «Про утворення філій регіональних центрів зайнятості Державного центру зайнятості» від 02.11.2022 №4325, відповідачем видано наказ «Про утворення філій Вінницького обласного центру зайнятості» від 20.12.2022 №285, а також №35-к від 11.01.2023 «Про попередження працівників Липовецької районної філії Вінницького обласного центру зайнятості про зміни в організації праці» посаду заступника начальника відділу надання соціальних послуг Липовецької районної філії Вінницького обласного центру зайнятості, яку позивач займає, буде скорочено.

27.02.2023 позивач звернулась до відповідача із заявами про надання їй матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

02.03.2023 позивачу було відмовлено в задоволенні вищевказаних заяв мотивуючи це тим, що 15.02.2023 Державним центром зайнятості затверджено кошторис видатків на 2023 рік Вінницького обласного центру зайнятості, який доведено супровідним листом від 15.02.2023 №33/1111/986-23. Фонд заробітної плати, затверджений в кошторисі, розрахований відповідно до законодавства та з врахуванням забезпечення виплат за посадовими окладами, надбавками та доплатами, преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи, матеріальної допомоги та оплати за цивільно-правовими договорами. Видатки на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги для оздоровлення розраховані на граничну чисельність, затверджену наказом Державного центру зайнятості від 08.12.2022 №128 «Про затвердження граничної чисельності працівників Державної служби зайнятості». Оскільки, штатним розписом Вінницької філії для Липовецького відділу передбачено 6 штатних посади, надання допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань може бути виплачена лише цим особам. Також з аналогічними заявами про надання їй матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, позивач вдруге зверталася до відповідача 29.06.2023, однак відповідач 28.07.2023 вкотре відмовив в задоволенні вищевказаних заяв посилаючись на аналогічні у своїй попередній відмові від 02.03.2023 обставини.

Згідно знаказом від14.07.2023№ 449-квирішено звільнитипозивача іззайманої неюпосади узв`язкузі скороченнямчисельності таштату працівників,згідно п.1ст.40КЗпП,а такожвиплатити їйгрошову допомогуу розмірісереднього місячногозаробітку тагрошову компенсаціюза дніневикористаних відпусток.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є обґрунтованими.

Також вказав, що відсутність коштів бюджетних асигнувань для виплати допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань не може зумовлювати обмеження змісту конституційного права на отримання виплат, передбачених Колективним договором.

Оскільки встановлено, що право позивача на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань в розмірі посадового окладу в день звільнення є порушеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частина перша статті 16 ЦК України визначає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Частиною першою статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Зі змісту статті 2 Закону України «Про оплату праці» слідує, що в структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Апеляційний суд бере до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16 березня 2020 року у справі №357/9161/17, в якому визначено, що при вирішенні спорів про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплатможе бути відмовленов тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

У п. 1, 2 розділу І Положення Про державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 16.12.2020 № 2663 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба зайнятості є централізованою системою державних установ, та складається з Державного центру зайнятості, міжрегіональних, регіональних центрів зайнятості та їх філій, Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, закладів професійної (професійно-технічної) освіти Державної служби зайнятості, інших закладів освіти Державної служби зайнятості, а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою.

Умови оплати праці працівників Державного центру зайнятості, міжрегіональних, регіональних центрів зайнятості та їх філій визначаються наказами Мінекономіки (пункт 7 розділу І Положення).

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про умови оплати праці працівників Державної служби зайнятості» від 26.02.2021 № 396надано право директоруДержавного центру зайнятості, керівникам регіональних та базових центрів зайнятості в межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (п.п.3 п.2).

Відповідно до ст. 10 КЗпП України, з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців укладається колективний договір на основі законодавства та прийнятих сторонами зобов`язань.

01 червня 2021 року на загальних зборах трудового колективу Вінницького обласного центру зайнятості та філій обласного центру зайнятості було прийнято колективний договір між адміністрацією та трудовим колективом Вінницького обласного центру зайнятості на 2021-2023 роки.

Колективний договір є основним нормативним документом, що визначає взаємовідносини Адміністрації і трудового колективу обласного центру зайнятості та філій обласного центру зайнятості, зобов`язання і відповідальність сторін. Колективний договір гарантує захист трудових прав та інтересів трудового колективу обласного центру зайнятості та філій обласного центру зайнятості (пункт 1.3 розділу 1 договору).

Розділом 3 колективного договору врегульовано питання оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо).

У п.3.1 вказаного розділу зазначено, що адміністрація зобов`язується:

- забезпечити оплату праці працівників у відповідності із наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про умови оплати праці працівників Державної служби зайнятості» від 26.02.2021 № 396 (п.п.3.1.2);

- раціонально використовувати фонд заробітної плати за цільовим призначенням згідно із затвердженим кошторисом (п.п.3.1.3);

- за заявою працівника надавати один раз на рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника, у межах затвердженого фонду оплати праці на рік (п.п.3.1.6);

- за заявою працівника надавати один раз на рік допомогу для оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника, у межах затвердженого фонду оплати праці на рік (а.а.3.1.7);

- надавати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення після закінчення шести місяців безперервної роботи в державній службі зайнятості (п.п.3.1.8).

Проаналізувавши умови колективного договору, можна зробити висновок, що оплата праці здійснюється у відповідності до згаданого наказу № 396 від 26.02.2021, відповідно до умов якого надання матеріальної допомоги працівникам є правом роботодавця і здійснюється у межах затверджених видатків на оплату праці.

Також із умов колективного договору вбачається, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення надається працівнику за його заявою за наявності двох умов: безперервної роботи в державній службі зайнятості протягом шести місяців та у межах затвердженого фонду оплати праці на рік.

У п.1.2 Порядку складання, розгляду, затвердження та внесення змін до кошторису видатків за бюджетом Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, кошторисів видатків установ державної служби зайнятості та ІПК ДСЗУ, затвердженого наказом Державного центру зайнятості 11.09.2019 № 107 визначено, що кошторис видатків- це основний плановий фінансовий документ установ Служби, ІПК ДСЗУ, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання коштів Фонду, розподіл призначень на взяття зобов`язань, здійснення платежів для виконання установами Служби та ІПК ДСЗУ своїх завдань та функцій згідно з законодавством.

Відповідно до п. 1.3 цього Порядку, для уніфікації видатків, здійснення внутрішнього фінансового контролю, забезпечення єдності аналітичного обліку, унеможливлення розбіжностей при складанні звітності кошторис формується за напрямками видатків в межах статей та розподілу видатків бюджету Фонду, з урахуванням понять та термінів, визначених Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України, відповідно до порядків використання коштів з окремих видатків Фонду, визначених правлінням Фонду, нормативно-правових актів.

Кошториси затверджуються на рік без розподілу за періодами.

Кошторис регіональної служби зайнятості міститьвидатки, що забезпечують виконання завдань та функцій, покладених на регіональний центр зайнятості, базові центри зайнятості та філії.

Згідно з п. 3.7 Порядку, у разі, коли до початку нового бюджетного періоду не затверджено бюджет Фонду, затверджується тимчасовий кошторис відповідно до Положення про державну службу зайнятості.

Листом директора Державного центру зайнятості Жовтяк Ю. від 29.12.2022 №33/1111/5898-22 «Про тимчасовий кошторис видатків на І квартал 2023 року» направлено, в тому числі обласним центрам зайнятості, затверджений відповідному регіональному центру зайнятості тимчасовий кошторис видатківна І квартал 2023 року. Директорам регіональних центів зайнятості слід затвердити тимчасовий кошторис видатків підпорядкованих установ на І квартал 2023 року відповідно до згаданого Порядку № 107від 11.09.2019. Фонд заробітної плати, затверджений в кошторисі, розрахований відповідно до законодавства та з врахуванням забезпечення виплат за посадовими окладами, надбавками та доплатами, преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи та оплати за цивільно-правовими договорами. Кошти на виплату матеріальної допомоги не передбачено.

До вказаного листа додано Тимчасовий кошторис видатків на І квартал 2023 року Вінницького обласного центру зайнятості від 29 грудня 2022 року.

Листом директора Державного центру зайнятості Жовтяк Ю. від 15.02.2023 № 33/1111/5986-23 «Про кошторис видатків на 2023 рік» направлено, в тому числі обласним центрам зайнятості, затверджений відповідному регіональному центру зайнятості кошторис видатків 2023 рік. Директорам регіональних центів зайнятості слід затвердити кошториси підпорядкованим установам на 2023 рік відповідно до згаданого Порядку № 107 від 11.09.2019. Фонд заробітної плати, затверджений в кошторисі розрахований відповідно до законодавства та з врахуванням забезпечення виплат за посадовими окладами, надбавками та доплатами, преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи, матеріальної допомоги та оплати за цивільно-правовими договорами. Видатки на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги для оздоровлення розраховані на граничу чисельність, затверджену наказом Державного центру зайнятості від 08.12.2022 №128 «Про затвердження граничної чисельності працівників Державної служби зайнятості».

До вказаного листа додано кошторис видатків на 2023 рік Вінницького обласного центру зайнятості від 15 лютого 2023 року.

Із вказаних листів встановлено, що тимчасовим кошторисом видатків на І квартал 2023 року кошти на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровленняне передбачені.

Що стосується кошторису видатків на 2023 рік, то видатки розраховані на граничну чисельність 333 штатні одиниці, затверджені наказом Державного центру зайнятості від 08.12.2022 №128 «Про затвердження граничної чисельності працівників Державної служби зайнятості», в тому числі апарат Вінницького обласного центру зайнятості 83 працівники.

В межах граничної чисельності працівників Вінницької обласної служби зайнятості № 290 від 30 грудня 2022 року затверджено штатні розписи 6 новоутворених філій з наступною чисельністю: АДРЕСА_1 .

Видатки на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги для оздоровлення розраховані на граничну чисельність, затверджену наказом Державного центру зайнятості від 08.12.2022 №128 «Про затвердження граничної чисельності працівників Державної служби зайнятості».

Оскільки, штатним розписом Вінницької філії для Липовецького відділу передбачено 6 штатних посад, надання допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань може бути виплачена лише цим особам.

У штат, затверджений згаданим наказом Державного центру зайнятості №128 від 08.12.2022, ОСОБА_1 не входила.

Отже, за період з 01.01.2023 по дату звільнення позивача14.07.2023 видатки Вінницького обласного центру зайнятості здійснювалися відповідно до кошторису видатків від 15.02.2023.

Вінницький обласний центр зайнятості в Інформаційній довідці від 22.11.2023 № 05-36/4343-23 вказав, що кошторисом видатків на 2023 рік Вінницького обласного центру зайнятості передбачено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення розрахована на граничну чисельність, затверджену наказом Державного центру зайнятості від 08 грудня 2022 року № 128 «Про затвердження граничної чисельності працівників Державної служби зайнятості». Кошторисом видатків на 2023 рік не передбачено коштів для надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги для оздоровлення працівникам районних, міжрайонних, міських філій Вінницького обласного центру зайнятості та Вінницького міського центру зайнятості.

Таким чином, відмовивши позивачу у наданні матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення відповідач жодним чином не порушив вимоги чинного законодавства, оскільки на момент написання позивачем заяв про виплату цієї допомоги кошторисом Вінницького обласного центру зайнятості не було передбачено коштів для здійснення даної виплати.

А відповідно до умов колективного договору, на підставі якого ОСОБА_1 просить виплати їй матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення, така допомога виплачується у межах затвердженого фонду оплати праці на рік, яким така виплата не передбачена для працівників, які підлягали скороченню (під час дії тимчасового кошторису виплата такої допомоги не була передбачена; у кошторисі видатків на рік допомога розрахована на граничну чисельність, затверджену наказом Державного центру зайнятості від 08 грудня 2022 року № 128 «Про затвердження граничної чисельності працівників Державної служби зайнятості», в яку ОСОБА_1 не включається).

Обставини, за яких працівникам Липовецької районної філії Вінницького обласного центру зайнятості за попередні (2021-2022) роки надавалася матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення, не беруться до уваги, оскільки при розгляді даної справи підлягає з`ясуванню наявність (чи відсутність) підстав для виплати такої допомоги у 2023 році при звільненні позивача.

Враховуючи, що надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення це право керівника, а не обов`язок, і те, що в задоволенні заяви про нарахування та виплату ОСОБА_1 такої допомоги було відмолено, не можна стверджувати, що така допомога є обов`язковою виплатою при звільненні працівника, а тому вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставною. Про затримку при розрахунку можна лише говорити в разі задоволення такої заяви та нарахування коштів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, з позивача на користь відповідача на підставі ч. 1, ч. 13ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1610, 40 грн.

Також апеляційний суд зауважує, що під час звернення з апеляційною скаргою Вінницький обласнийцентр зайнятості надміру сплатив судовий збір. Переплата становить 1610, 40 грн, які підлягають поверненню скаржнику.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Вінницького обласного центру зайнятості задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 22 грудня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Вінницького обласного центру зайнятості (ЄДРПОУ 05392714) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1610,40 грн.

Повернути Вінницькому обласному центру зайнятості (ЄДРПОУ 05392714) з державного бюджету надміру сплачений судовий збір у розмірі 1610, 40 грн.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття,оскарженню укасаційному порядкуне підлягаєза винятками,передбаченими частиною3статті389ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді С.К. Медвецький

В.В. Оніщук